ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
седуксен
(seduxen)
Загальнахарактеристика:
міжнародна та хімічна назви: діазепам;
7-хлор-1, 3-дигідро-1-метил-5-феніл-1, 4-бензодіазепін-2-он;
основні фізико-хімічні властивості: безбарвний або блідо-зелений, прозорий,практично без домішок розчин;
склад: 1 мл містить 5 мг діазепаму;
допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат,пропілпарагідроксибензоат, натрію метабісульфіт, натрію цитрат, етанол,глікофурол, пропіленгліколь, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Анксіолітики. Похідні бензодіазепіну.
Код АТС N05B A01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Дія діазепаму проявляється в посиленніГАМКергічного (ГАМК - гамма-аміномасляна кислота) блоку на синаптичному рівні,у першу чергу у лімбічній системі, субкортикальних структурах, таламусі ігіпоталамусі. ГАМК є головним нейротрансмітером центральної нервової системи.Алостерична частина ГАМКА–рецептора є місцем зв’язку депресантівцентральної нервової системи, таких як бензодіазепін, у тому числі і діазепам.Агоністи бензодіазепінових рецепторів мають анксіолітичну, протисудомну,седативну, снотворну і міорелаксуючу дії. Загальну нейрональну блокаду невикликають.
Внаслідок приєднання бензодіазепінів до ГАМКА–рецепторазростає чутливість останнього до гамма-аміномасляної кислоти. У результатіканали іона хлору рецепторного комплексу довше перебувають у стані активації,завдяки чому більша кількість іонів хлору здатна проникнути в нейрон,підсилюючи ступінь гіперполяризації клітинної мембрани і блокуючи проведеннясигналу.
Фармакокінетика.
Діазепам у високому ступені зв’язується з білкамиплазми (приблизно 99%), добре розчинний у жирах, проникає черезгематоенцефалітний бар’єр. Основними метаболітами є N-дезметилдіазепам(нордазепам) і оксазепам. Діазепам і нордазепам у ході повільногогідроксилювання перетворюються в інші активні метаболіти, як, наприклад,оксазепам. Більш тривалий час напіврозпаду нордазепаму (приблизно 60 годин)подовжує період дії препарату. Тривале застосування призводить до відносногозбільшення кількості нордазепаму в організмі. Метаболізм діазепаму в печінціздійснюється також з утворенням такого метаболіту, як темазепам. Концентраціядіазепаму в плазмі знижується в дві фази: за початковою фазою швидкого розпаду,з одногодинним періодом напіврозпаду, настає приблизно 24-48 годинна кінцевафаза елімінації, тривалість якої подовжується метаболітами. Діазепам виводитьсяіз організму з сечею головним чином у вигляді вільних і кон’югованихметаболітів. У немовлят, а також в осіб літнього і старечого віку і призахворюваннях печінки та нирок період виведення з організму може збільшуватисяв кілька разів. Діазепам і його метаболіти проникають через плацентарнийбар’єр, виділяються з грудним молоком.
Показання для застосування. Для одноразового або курсового застосування прилікуванні симптомів підвищеного психічного напруження, занепокоєння, страху івираженої тривоги при невротичних станах і гострих невротичних реакціях. Ускладі комплексної терапії для лікування захворювань та станів різногопоходження, що супроводжуються симптомами тривоги і рухового занепокоєння.
Як додатковий засіб для лікування гострого абстинентногосиндрому та алкогольного делірію.
Для усунення спазмів поперечносмугастої мускулатури при різнихспастичних станах (ригідність, контрактура, міжнейрональні ушкодження на рівніспинного та супраспінального відділів мозку, спазм церебральної етіології, поліомієліт,параплегія, атетоз, гіперкінез, синдром stiffmana). У випадку локальних травм ізапалень як додатковий засіб для зняття спастичного м’язового компонента.
Як додатковий засіб для лікування захворювань, що супроводжуютьсяконвульсіями, і спастичних станів, включаючи усі форми епілептичних нападів(фокальні, гінералізовані, status epilepticus, психомоторні, petit mal, grandmal), еклампсія, правець.
При хірургічних, діагностичних втручаннях, підготовці докардіоверсії (дефибриляції).
При наркозі перед уведенням наркотичних засобів і як доповнення до них.
Спосіб застосування та дози. Оскільки препаратпризначають кожному хворому індивідуально, з урахуванням особливостей йогостану і клінічної реакції, тут пропонуються лише загальні принципи призначення.У зв’язку з наявністю істотних індивідуальних відмінностей у реакції хворих напрепарат лікування слід починати з найменшої ефективної дози, поступовозбільшуючи її, доки не буде досягнута ефективна і разом з тим досить переносимадоза.
Дорослим при станах тривоги, психомоторного занепокоєння і підвищеноїзбудженості - 10-20 мг внутрішньом’язово, при тяжких станах - внутрішньовенно(у разі потреби як внутрішньом’язову, так і внутрішньовенну дозу можназбільшити до 30 мг). Лікування може бути продовжено дозами по 10 мг 3 - 4 разина добу.
При status epilepticus та частих приступах початкова доза в 10 - 30 мгуводиться внутрішньовенно, її можна повторити через ½ - 1 годину, потімчерез 4 години. Добова доза не повинна перевищувати 80 - 100 мг. При ослабленніабо припиненні нападів можна перейти на внутрішньом’язове введення препарату,при цьому доза 10 мг уводиться через кожні 4 - 6 годин, у разі потреби -протягом декількох днів. Профілактично, для попередження нових нападів,внутрішньом’язово вводять 10 мг препарату.
При гострому абстинентному синдромі та алкогольному делірії вводиться удозі до 10 мг внутрішньом’язово, яку можна повторити до 3 - 4 разів протягомдоби. У разі потреби початкову дозу можна вводити внутрішньовенно, повільно.
При операціях і підготовці до кардіоверсії вводиться у дозі до 10 мгвнутрішньом’язово за 30 хвилин до втручання.
При м’язовій контрактурі, ригідності, синдромі stiffmana вводиться удозі до 10 мг внутрішньом’язово або на початку лікування внутрішньовенно, при необхідностідозу можна повторити до 3 - 4 разів на добу.
Виведення Седуксену з організму літніх і ослаблених хворих, а також припорушенні функції печінки може бути істотно уповільнено (у 3 - 4 рази). У такихвипадках рекомендується проводити лікування меншими дозами (не більше 2,5 мг),дотримуючись більш тривалих інтервалів між ін’єкціями.
Дітям при будь-якому показанні для застосування слід визначати дозу длякожного хворого індивідуально, з урахуванням віку, ступеня фізичного розвитку,загального стану й індивідуальної реакції на препарат.
Дітям ін’єкцію вводять дуже повільно (не менш, ніж протягом 3 хвилин),у разовій дозі, що не перевищує 0,25 мг/кг ваги тіла. Одноразову дозу можнаповторити не раніше, ніж через 2 - 4 години, її можна призначати більше 3 разівна добу тільки при лікуванні правця й епілептичного статусу.
При конвульсіях: у разовій дозі по 0,2 - 0,3 мг/кг вагитіла або з розрахунку 1,0 мг/рік життя внутрішньовенно або внутрішньом’язово.
У випадку епілептичного статусу і при збільшенні частотинападів початкова доза має становити 2 - 10 мг, внутрішньовенно, яку можнаповторити через 30-60 хвилин, потім через 4 години. По мірі припинення абоослаблення нападів можна перейти на внутрішньом’язове введення, при цьому дозав 5 мг повторюється кожні 4 - 6 годин, у разі потреби - протягом декількохднів. Профілактично для запобігання новим нападам вводять 5 мг,внутрішньом’язово.
При інших показаннях призначають у разовій дозі по 0,2мг/кг ваги тіла.
Побічна дія.
Побічні дії, які зустрічаються найчастіше –підвищена стомлюваність, сонливість, м’язова слабість – є дозозалежними. Убільшості випадків через декілька днів вони спонтанно зникають. Також їх можнавзагалі уникнути шляхом зниження дози препарату.
Атаксія, сплутаність свідомості, запаморочення,головний біль, погіршення настрою, порушення зору й акомодації, висипка,вегетативні симптоми, запор, біль в суглобах, гіпотонія, нетримання абозатримка сечовипускання, нудота, сухість у роті або гіперсалівація, екзантема,тремор, зміна лібідо, брадикардія зустрічаються рідко. Після ін’єкції в окремихвипадках можуть виникнути пригнічення дихання, антеградна амнезія.
Надзвичайно рідко спостерігається підвищення рівнятрансаміназ і лужної фосфатази, жовтяниця, нейтропенія. У деяких випадках, як парадоксальнареакція, спостерігається посилення почуття тривоги і психічного збудження,ворожість, агресивні дії, галюцинації, безсоння, підвищення м’язового тонусу, упершу чергу у дітей і осіб літнього віку. У таких випадках варто припинитизастосування препарату.
Ін’єкції Седуксену, подібно до іншихбензодіазепінів, можуть спричинити виникнення лікарської залежності, головнимчином при наявності схильності, при застосуванні великих доз і при триваломулікуванні. У легких випадках симптоми відміни проявляються у формі тремору,психомоторного занепокоєння, безсоння, підвищеного почуття тривоги, головногоболю, порушення уваги. Може виникнути дратівливість, порушення сприймання,запаморочення, прискорене серцебиття, втрата апетиту, нудота, блювання, підвищенепотовиділення, м’язові спазми, кольки, рідко делірій і напади судом.
Поява тромбофлебіту може бути пов’язана звнутрішньовенним застосуванням бензодіазепінів (інфузії). Тромбози вен,флебіти, локальне подразнення тканин, набряк, ушкодження судин виникає головнимчином при недостатньо повільному введенні або при введенні ін’єкції Седуксену внедостатньо велику вену. Відомий випадок некрозу, що виник при випадковомувведенні препарату в артерію. При влученні в навколосудинний простір можестатися подразнення тканин, а при внутрішньом’язовому застосуванні - появалокального болю, іноді з одночасним почервонінням шкірних покривів.
Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якого компонентапрепарату або до інших бензодіазепінів в анамнезі. Тяжка легенева недостатність,тяжка печінкова недостатність, синдром нічних апное, тяжка міастенія,закритокутова форма глаукоми, гострий приступ глаукоми (при відкритокутовійформі глаукоми препарат може застосовуватися при одночасному проведеннівідповідного лікування). Перший триместр вагітності. Період годування груддю.Алкогольна і наркотична залежність (за винятком гострого абстинентногосиндрому). Інтоксикація алкоголем та іншими психотропними засобами.
Передозування. При передозуванні можутьвиникнути такі побічні реакції: м’язова слабість, сплутаність свідомості,рідко, як парадоксальна реакція, збудження. Передозування дуже великих доз можепризвести до коми, арефлексії, пригнічення кровообігу і дихального центру,апное. Слід постійно контролювати параметри серцево-судинної і дихальноїсистем, ниркову функцію. Варто застосовувати симптоматичну терапію, включаючизабезпечення прохідності дихальних шляхів, внутрішньовенне введення рідини, уразі потреби штучне дихання і підтримку кровообігу, у т.ч. уведення засобів дляпідтримки судинного тонусу. Можна застосувати флумазеніл, що є спеціальнимантагоністом бензодіазепінових рецепторів. У хворих на епілепсію, щозастосовують бензодіазепіни, у т.ч. ін’єкції Седуксену, а також убензодіазепінозалежних хворих застосування флумазенілу потребує обережності,оскільки може викликати епілептичний напад.
Діаліз малоефективний при передозуванні ін’єкційСедуксену.
Особливостізастосування. При внутрішньом’язовому застосуванні вводиться глибоко вм’язи.
У вену вводиться повільно: кожні 30 секунд не більше0,5 мл. Швидке введення препарату може викликати апное. Засоби, необхідні дляреанімації, повинні бути напоготові.
Слід уникати попадання препарату в дрібні вени. У будь-якому випадкуварто уникати екстравазального та внутрішньоартеріального введення препарату!
При легеневій недостатності, сплутаності свідомостіпотрібно ретельно зважити ступінь необхідності застосування препарату череззагрозу можливої зупинки дихання. При порушенні ниркової, печінкової функцій,хронічній легеневій недостатності, у літньому віці та в ослаблених хворихпризначення препарату потребує підвищеної обережності, рекомендуються малі дозипри дотриманні більш тривалих інтервалів між ними. У літньому віці чутливістьдо бензодіазепінів зростає, виведення препарату з організму сповільнюється,седативний вплив може підсилитися, тому в подібних випадках зростає небезпекапорушення когнітивних функцій (порушення пам’яті) та імовірність розвиткум’язової гіпотонії (ризик падінь).
Слід уникати застосування препарату як первинного засобу для лікуванняпсихотичних станів. Непридатний для лікування депресій як у виглядімонотерапії, так і для тривалого застосування в складі комплексної терапії.
Виходячи з розумінь безпеки, обумовлених віковимиособливостями розподілу та метаболізму, призначати ін’єкції Седуксенудітям віком до 6 років не рекомендується, за винятком ситуацій, колизастосування препарату має життєво важливе значення (наприклад, при епілепсії).Не доведена ефективність парентерального застосування препарату дляновонароджених, до 30-денного віку. Лікування стану підвищеної тривоги вартопроводити найменшими ефективними дозами і протягом мінімально необхідного часу.Тривале, систематичне, а в деяких випадках навіть короткочасне застосуваннятерапевтичних доз може призвести до звикання і розвитку залежності. При різкійвідміні препарату після тривалого систематичного застосування варто зважати напояву синдрому відміни, здатного проявитися навіть через кілька тижнів післяприпинення лікування. Щоб уникнути появи симптомів відміни, необхідно протягомдекількох тижнів поступово знижувати дозу препарату перш ніж цілком припинитийого призначення. При тривалому застосуванні препарату рекомендуєтьсяконтролювати функцію печінки і периферичну картину крові. Хворих, щозастосовують Седуксен, необхідно інформувати про синергічну взаємодію міжСедуксеном і алкоголем, а також іншими психотропними лікарськими засобами
Застосування препарату під час вагітності і годування груддю
Відповідно до результатів деяких клінічнихдосліджень, у першому триместрі вагітності бензодіазепіни, у тому числі йСедуксен, збільшують імовірність утворення вад розвитку, тому їх застосування вцей період протипоказано. Застосування бензодіазепінів у більш пізні термінивагітності може викликати інгібуючий вплив на центральну нервову системунемовляти і викликати зупинку дихання, тому в кожному конкретному випадкурішення про призначення Седуксену має бути прийнято лікарем після аналізуспіввідношення очікуваного ефекту від лікування і можливого ризику для плоду.
Варто уникати застосування препарату під часгодування груддю, оскільки діазепам виділяється з грудним молоком.
Дія препарату на здатність до керування автомобілем іроботу з механізмами з підвищеним ризиком травматизму
Бензодіазепіни, у тому числі й Седуксен, здатнізнижувати увагу і швидкість психомоторних реакцій.
У початковому періоді застосування препарату, уперші 12 - 24 години після введення, забороняється керувати автомобілем івиконувати роботи, пов’язані з підвищеним ризиком травматизму (керуванняверстатами, висотні роботи), тому що зростає імовірність одержання травми.Надалі потрібно в індивідуальному порядку встановити ступінь обмежень залежновід часу елімінації, який може збільшитися в кілька разів, особливо в людейпохилого віку, а так само у пацієнтів з хворобами нирок і печінки. Під часлікування діазепамом вживання алкоголю неприпустимо.
Взаємодія з іншими лікарськимизасобами.Психотропні (у т.ч. транквілізатори, снодійні, нейролептики, антидепресанти) іпротисудомні препарати, засоби для наркозу, наркотичні аналгетики,антигістамінні препарати із седативним ефектом, алкоголь потенціюють діюСедуксену.
Діазепам (особливо при тривалому застосуванні) можевзаємодіяти з лікарськими засобами, метаболізм яких пов’язаний з цитохромомР450 ІІІА (циметидин, кетоконазол, флувоксамін, флуоксетин, омепразол), урезультаті чого знижується його кліренс, а седативна дія може підсилюватися іподовжуватися. Індуктори печінкового метаболізму (рифампіцин, карбамазепін,фенітоїн) прискорюють елімінацію діазепаму. Негативний вплив на дихальнусистему може підсилитися при одночасному застосуванні Седуксену з опіатами, якіпригнічують дихальну функцію. При одночасному застосуванні з міорелаксантамиможлива зміна ефектів Седуксену, ймовірна небезпека апное.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 8-15°С, у захищеному відсвітла місці. Термін придатності – 2 роки.