ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
РЕЛАНІУМ
(RELANIUM)
Загальна частина:
міжнародна і хімічна назви: diazepam7-хлор-1,3-дигідро-1-метил-5-феніл-2Н-1,4-бензодіазепін-1-он;
основні фізико-хімічні властивості: безбарвна або жовто-зеленого кольорупрозора рідина;
склад: 1 мл розчину містить 5 мг діазепаму;
допоміжні речовини: пропіленгліколь, етанол 96%, спирт бензиловий,натрію бензоат, оцтова кислота льодяна, оцтова кислота 10%, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакологічна група.
Анксіолітики. Похідні бензодіазепіна. АТС: N05 BA 01
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Діазепам є лікарським засобом з групи 1,4-бензодіазепінів. Препарат діє на рецепторний комплекс ГАМК-А, в якомузнаходяться бензодіазепінові рецептори, збільшуючи зв’язування ГАМК з ними. Цеведе до активного проникнення іонів хлору до нейронів, їх гіперполяризацію тапригнічення біоелектричної активності, що підсилює гальмівний вплив ГАМК нацентральну нервову систему. Припускається, що через рецепторний комплекс ГАМК-Абензодіазепіни виявляють анксіолітичну, снодійну, протисудомну таміорелаксантну дії.
Фармакокінетика.. Дія препарату починається майже одразу післявнутрішньовенного введення і через 15-30 хвилин – після внутрішньом’язовоїін’єкції. Діазепам всмоктується повністю після внутрішньом’язового введення,хоча не завжди швидше, ніж при пероральному застосуванні. Препарат та йогометаболіти зв’язуються з білками плазми на 98%, проникає черезгематоенцефалічний та плацентарний бар’єри. Біля 1/10 кількості діазепамувидаляється з грудним молоком жінки.
Діазепамтрансформується до активних метаболітів: нордіазепам, темазепам, оксазепам.
Період напіввиведення після внутрішньовенного введення двофазний: першафаза складається з інтенсивного та швидкого розподілу, друга – пролонгованоговиведення (період напіввиведення – до 48 годин). Період напіввиведенняактивного метаболіту нордіазепаму складає близько 100 годин.
Діазепам та його метаболіти виводяться в основному з сечею у формі,пов’язаною з глюкуроновой кислотою. Кліренс діазепаму складає 20-30 мл/хв.
Повторне введення приводить до кумуляції діазепаму та його метаболітівв організмі.
Період напіввиведення діазепаму може збільшитися у немовлят, хворихпохилого віку та осіб з захворюванням печінки.
Період напіввиведення не змінюється у осіб з нирковою недостатністю.
Внутрішньом’язове введення препарату може призвести до збільшенняактивності креатинфосфокінази у сироватці крові, з максимальним рівнем між12-24 годинами після ін’єкції. Слід мати це на увазі при діагностиці інфарктуміокарда.
Показання для застосування.
гострі напади страху або збудження;
судоми при пропасниці у дітей;
епілептичний статус;
гострий судомний стан;
стани, пов’язані з підвищеним тонусом м’язів;
правець;
премедикація перед різними діагностичними і хірургічними маніпуляціями;
гострий алкогольний делірій (delirium tremens).
Спосіб застосування та дози.
Реланіум в ін’єкціях призначено в першу чергу для лікуванняневідкладних станів. Дози діазепаму слід визначати індивідуально залежно відстану, віку та маси тіла пацієнта. Рекомендується введення якомога менших доз.
Внутрішньовенно препарат вводиться без розведення зі швидкістю 0,5-1 мл(2,5-5 мг)/хвилину. Дуже швидке внутрішньовенне введення препарату загрожуєпригніченням дихання та зниженням артеріального тиску. Препарат не слід вводитиу вени малого калібру та внесудинно.
У формі крапельної інфузії препарат вводиться у розчині 2 мл (10 мг)діазепаму в, як мінімум, 50 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчиніглюкози. Крапельну інфузію слід готувати безпосередньо перед введенням (extemporе).
Частіше розчиняється 100 мг діазепаму (10 ампул по 2 мл) у 500 мл 0,9%натрію хлориду або 5% розчині глюкози. Вводити зі швидкістю 40 мл/годину.
Увага! При розчинені препарату іноді спостерігається помутніннярозчину, яке самостійно проходить через декілька хвилин. Якщо помутніння незникае, препарат не слід застосовувати.
Внутрішньом’язово препарат вводиться глибоко у групу великих м’язів.
Дорослі:
При гострих нападах страху або збудження: внутрішньовенно абовнутрішньом’язово 10 мг, дозу можна повторити через 4 години.
При епілептичному статусі, судомному стані, що викликані отруєнням:внутрішньовенно або внутрішньом’язово 10-20 мг, дозу можна повторити через30-60 хвилин. При необхідності дозу можливо ввести внутрішньовенно крапельнопри максимальній дозі 3 мг/кг маси тіла.
При гострому судомному стані початкова доза 5-10 мг внутрішньовенно,яку можна повторити через 10-15 хвилин до сумарної дози 30 мг.
При станах, пов’язаних з підвищеним тонусом м’язів: внутрішньовенно абовнутрішньом’язово 10 мг з можливим повтором дози через 4 години.
При правці: в/в вводити 0,1-0,3 мг/кг маси тіла. Повторне введення дозиможливе через 1-4 години. В окремих випадках препарат можна вводитивнутрішньовенно крапельно у максимальній дозі до 10 мг/кг маси тіла.
При премедикації перед різними діагностичними і хірургічнимиманіпуляціями: 0,2 мг/кг маси тіла. Внутрішньовенно – безпосередньо передманіпуляцією, або в/м – за 30 хвилин до маніпуляції. Звичайно застосовують10-20 мг.
При гострому алкогольному делірії (delirium tremens): внутрішньовенноабо внутрішньом’язово 10-20 мг.
Увага! Не можна вводити діазепам пацієнтам, які вжили навіть невеликукількість алкоголю за останні 36 годин.
Пацієнти похилого віку, виснажені та ослаблені хворі: рекомендуєтьсязастосовувати половину дози від призначеної для дорослого пацієнта.
Діти:
Судоми при пропасниці, судомні стани, що викликані отруєнням,епілептичний статус: внутрішньовенно або внутрішньом’язово 0,2 -0,3 мг/кг маситіла.
При правці: внутрішньовенно 0,1-0,3 мг/кг маси тіла, дозу можна повторитичерез 1-4 години.
В окремих випадках препарат можна вводити внутрішньовенно крапельно умаксимальній дозі до 10 мг/кг маси тіла.
При премедикації перед різними діагностичними і хірургічнимиманіпуляціями:
0,2 мг/кг маси тіла. внутрішньовенно – безпосередньо передманіпуляцією, або внутрішньом’язово – за 30 хвилин до маніпуляції.
Побічна дія.
Найчастіше спочатку лікування препаратом зустрічаються втома,сонливість, м’язова слабкість, які зникають при продовжені терапії. Виникненняцих симптомів пов’язано із застосованною дозою. Тривала терапія діазепамом,навіть в терапевтичних дозах, може призвести до фізичної та психічноїзалежності.
Спорадично спостерігаються: сплутаність свідомості, амнезія, депресія,порушення зору, нерозбірлива мова, головний біль і запаморочення, тремор,загальмованність рухів, атаксія, сухість у роті, нудота, порушення з бокутравного тракту, запори, артеріальна гіпотензія, брадикардия, зміни у картинікрові, шкірні алергічні реакції.
У пацієнтів похилого віку, особливо чутливих до препаратів, якіпригнічують центральну нервову систему, можуть виникати стани дезорієнтації,особливо при супутніх органічних ураженнях мозку.
При лікуванні діазепамом можливі парадоксальні реакції: неспокій,збудження, дратівливість, агресивність, марення, нічні кошмари, галюцинації,психози.
При внутрішньовенному введенні препарату, особливо у вену малогокалібру, можливе місцеве запалення або тромбоз. При швидкому внутрішньовенномувведенні можливі апное і падіння артеріального тиску, однак проведення ин’єкційз відповідною швидкістю та у положенні пацієнта лежачі дозволять уникнути цихпобічних явищ.
При внутрішньом’язовому введенні препарату можливі місцеві біль тапочервоніння.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до бензодіазепіну або іншим допоміжним речовинампрепарату;
Міастенія (Myasthenia gravis);
Тяжка хронічна дихальна недостатність, особливо в стадії загострення;
Синдром нічного апное;
Тяжка печінкова недостатність;
Фобії та нав’язливі стани;
Хронічні психози;
Перший і третій триместри вагітності;
Лактація (годування груддю).
Передозування.
Сплутаність свідомості, сонливість, кома. Тяжкі випадки супроводжуютьсяатаксією, артеріальною гіпотензією, пригніченням дихання.
Специфічний антидот – флумазеніл (вводити внутрішньовенно – 0,2-1,0 мг)
Діаліз неефективний.
Особливості застосування.
Препарат призначено для застосування у екстрених випадках.
Тривале застосування (декілька тижнів) не рекомендується черезможливість розвитку лікарської залежності. У випадку тривалого застосуванняпрепарату відміняти його необхідно поступово для запобігання виникненнясиндрому абстиненції.
При внутрішньовенному застосуванні препарату необхідно дотримуватисяповільного введення у вену великого калібру та положення пацієнта лежачи длязапобігання потенційних побічних дій. Ін’єкції у вени малого калібру тапозасудинно призводять до запалення або тромбозу.
Пацієнтам з нелікованою (або в процесі лікування) закритокутовою абовідкритокутовою глаукомою застосування бензодіазепінів не рекомендується.
Слід обережно призначати препарат (зменшити дозу) хворим з органічнимиураженями мозку та серцево-дихальною недостатністю.
У осіб похилого віку та знесилених хворих діазепам слід застосовуватиобережно (особливо при внутрішньовенному введенні) через ризик виникнення апноета зупинки серця.
Пацієнтам з недостатністю дихальної системи, печінковою недостатністю,з гіперплазією передміхурової залози слід призначати менші дози.
Пацієнти з нирковою недостатністю не потребують зміни дозування.
При лікуванні діазепамом (особливо дітей і пацієнтів похилого віку)можливо розвинення парадоксальних реакцій: гіперкінези, збудження,агресивність, марення, нічні кошмари, психози. Подібний стан потребуєприпинення лікування.
Слід уникати застосування препарату у пацієнтів з медикаментозною таалкогольною залежністю, а при необхідності лікування таких пацієнтів діазепамом– дотримуватись особливої обережності.
При одночасному застосуванні діазепаму з барбітуратами, алкоголем талікарськими засобами, що пригнічують центральну нервову систему, підвищуєтьсяризик виникнення порушень у системах кровообігу та дихання, навіть до апное.
Вживання алкоголю під час лікування діазепамом може призвести допатологічного сп’яніння: рухове збудження, агресивна поведінка, амнезія. Узв’язку з цим не слід вживати навіть невелику кількість алкоголю до 36 годинвід прийому останньої дози препарату.
Діазепам містить у своєму складі бензиловий спирт, який може викликатинезворотні порушення у немовлят, особливо у недоношених, тому слід обдуманозастосовувати препарат, і лише у випадках неефективності інших засобів.
Застосування в періоди вагітності та лактації
У зв’язку с тим, що дослідження щодо безпеки застосування препарату увагітних не проводились, не рекомендується застосовувати діазепам у жінок підчас вагітності, особливо у перший і третій триместри. Застосування препаратуможе спричинити гіпотензію, гіпотермію та дихальну недостатність у немовляти.
Препарат можна застосовувати для лікування під час вагітностітільки в тому випадку, якщо користь для матері перевищує потенційну небезпекудля плода.
Діазепам видаляється з грудним молоком, тому не слідзастосовувати його під час вигодовування груддю.
У разі необхідності лікування препаратом жінки, які годуютьнемовля груддю, повинні припинити грудне вигодовування.
Вплив препарату на здатність керувати транспортнимизасобами і обслуговувати механізми
Під час лікування препаратом не слід керувати транспортними засобами іобслуговувати механізми.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Введення діазепаму з засобами, що пригнічують центральну нервовусистему (протисудомні, антидепресанти, антипсихотичні, анксіолітичні,седативні, снодійні, анестетикі, наркотичні аналгетикі, антигістамінні зседативною дією) викликає посилення ятрогенної седативної дії, можливіпригнічення дихального центру та діяльності серцево-судинної системи.
При необхідності введення діазепаму з наркотичними аналгетиками,діазепам слід вводити в кінці.
Алкоголь потенцирує дію діазепаму, що може бути причиною гострихпорушень центру дихання.
Циметидин, флуоксетин, флувоксамін, омепразол пригнічують трансформаціюбензодіазепінів у печінці, уповільнюють їх виведення та підвищують концентраціюв сироватці крові.
Умови та термін зберігання.
Зберігати при кімнатній температурі (15° – 25° С), у недоступному длядітей місці. Захищати від світла.
Термін придатності – 5 років.
Перед застосовуванням препарату необхідно перевірити термінпридатності, зазначений на упаковці. Не застосовувати препарат після закінченнятерміну придатності.