ІНСТРУКЦІЯ
длямедичного застосування препарату
СИБАЗОН
(DIAZEPAM)
Загальна характеристика:
міжнародна і хімічна назви: diazepam,7-хлор-1-метил-5-феніл-2,3-дигідро-1Н-1,4-бензодіазепін-2-он;
основні фізико-хімічні властивості:таблеткибілого кольору з плоскою поверхнею, з фаскою;
склад: 1 таблетка містить діазепаму 5мг;
допоміжні речовини: крохмаль картопляний абокрохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, магнію стеарат, тальк, целюлозамікрокристалічна.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Анксіолітики. Похіднібензодіазепіну. Код АТС N05B A01.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Анксіолітичнийзасіб (транквілізатор) бензодіазепінового ряду. Виявляє анксіолітичну,міорелаксуючу, гіпноседативну та протисудомну активність за рахунок стимуляціїцентральної дії гама-аміномасляної кислоти - головного гальмівного медіаторуголовного мозку. Як і всі бензодіазепіни формує компонент функціональноїсупрамолекулярної одиниці, відомої як рецепторний комплекс бензодіазепін -гама-аміномасляна кислота - хлоріонофор, який розташований на мембрані нейрону.Завдяки вибірковій стимулюючій дії на рецептори гама-аміномасляної кислоти вретикулярній формації стовбура мозку, зменшує збудження кори, лімбічноїділянки, таламуса, гіпоталамуса та виявляє анксіолітичну та гіпно-седативнуактивність. Завдяки гальмівному впливу на полісинаптичні спинальні рефлексивиявляє міорелаксантні властивості. Діазепам підвищує стійкість мозку догіпоксії, поріг больової чутливості, виявляє виражені протисудомні властивості,пригнічує симпатоадреналові та парасимпатичні (у тому числі вестибулярні)пароксизми. Виявляє дозозалежну дію на центральну нервову систему: у малихдозах (2-15 мг/добу) – стимулюючу, у великих (15 мг/добу та більше) – седативну.Анксіолітична дія виявляється в зменшенні емоційного напруження, послабленнівідчуття тривоги, страху, неспокою; седативний ефект – щодо симптоматикиневротичного походження: тривоги, страху. Ефект препарату спостерігається на2-7 добу терапії. На продуктивну симптоматику психотичного генезу (марення,галюцинації) практично не впливає, рідко спостерігається зменшення афективногонапруження. При абстинентному синдромі при хронічному алкоголізмі чинитьпослаблення гострого стану ажитації, тремору, негативізму, а також гострогоалкогольного делірію та галюцинацій. Терапевтичний ефект у хворих зкардіалгіями, аритміями та парестезією спостерігається наприкінці першоготижня.
Фармакокінетика. Абсорбція - висока. Післязастосування внутрішньо всмоктується близько 75%. Час досягнення максимальноїконцентрації – 60-90 хв; рівноважна концентрація досягається при постійномузастосуванні через 1-2 тижні. Зв’язування з білками плазми – 98%.Метаболізується в печінці 98–99% до фармакологічно досить активних похідних (дезметилдіазепам)та менш активних (темазепам та оксазепам). Діазепам та його метаболітипроникають крізь гематоенцефалічний та плацентарний бар’єри, спостерігаються вгрудному молоці в концентраціях, відповідних до 1/10 частини концентрацій вплазмі крові. Виводиться нирками – 70% (у вигляді глюкоронідів), у незмінномувигляді 1–2% та менше 10% - з калом. Виведення має двофазний характер: запершочерговою фазою швидкого і масштабного розподілу (період напіввиведення – 3год) настає тривала фаза (період напіввиведення - 48 год). Періоднапіввиведення може подовжуватися у новонароджених (до 30 год), пацієнтівпохилого і старечого віку (до 100 год) та у хворих з печінково-нирковоюнедостатністю (до 4 діб). При повторному застосуванні накопичення діазепаму і йогоактивних метаболітів значне.
Показання для застосування. Невротичні розлади(особливо в поєднанні з тривожним синдромом, неврастенія, істерія, реактивнадепресія, іпохондрія). Психоз і органічні захворювання центральної нервовоїсистеми, дисфорія (у складі комбінованої терапії як доповнення). Безсоння(утруднення засипання). Спазм скелетних м’язів при локальній травмі; спастичністани, пов’язані з ураженням головного чи спинного мозку (церебральний параліч,атетоз, правець); міозит, бурсит, артрит, ревматичний пельвіоспондиліт,прогресуючий хронічний поліартрит, артроз, які супроводжуються напруженнямскелетних м’язів; вертебральний синдром, стенокардія (у складі комплексноїтерапії при психо-неврологічних симптомах), головний біль напруження. Абстинентнийалкогольний синдром (у складі комплексної терапії): тривога, нервовенапруження, неспокій; психоневроз, транзиторні реактивні стани. Артеріальнагіпертензія (у складі комплексної терапії при невротичних станах та безсонні);психосоматичні розлади в акушерстві та гінекології: клімактеричні іменструальні розлади; екзема та інші захворювання, що супроводжуютьсясвербіжем, дратівливістю. Хвороба Меньєра. Премедикація перед оперативнимивтручаннями та ендоскопічними маніпуляціями.
Спосіб застосування та дози. Встановлюютьсяіндивідуально, залежно від стану хворого, клінічної картини захворювання,чутливості до препарату. Максимальна добова доза 60 мг. Як анксіолітичний засіб– внутрішньо - 2,5-10 мг 2-4 рази на добу.
Психіатрія: при невротичних розладах, щосупроводжуються істеричними чи іпохондричними реакціями; станах дисфоріїрізного генезу, фобіях - по – 5-10 мг 2-3 рази на добу. За необхідності дозаможе бути збільшена до 60 мг/добу. При алкогольному абстинентному синдромі – 10мг 3-4 рази на добу в перші 24 год, з наступним зменшенням до 5 мг 3-4 рази надобу. Людям похилого віку, ослабленим хворим, а також пацієнтам затеросклерозом на початку лікування - внутрішньо по 2 мг 2 рази на добу, принеобхідності збільшують до отримання оптимального ефекту. Працюючим хворимрекомендується приймати по 2,5 мг 1-2 рази на добу або 5 мг (основну дозу)ввечері.
Неврологія: спастичні стани центрального походженняпри дегенеративних неврологічних захворюваннях - внутрішньо, по 5-10 мг 2-3рази на добу.
Кардіологія та ревматологія: стенокардія (у складікомплексної терапії при психо-неврологічних симптомах) - по 2-5 мг 2-3 рази надобу; артеріальна гіпертензія (у складі комплексної терапії при невротичнихстанах та безсонні) - по 2-5 мг 2-3 рази на добу, вертебральний синдром припостільному режимі - по 10 мг 4 рази на добу; як доповнення у фізіотерапії приревматичному пельвіоспондиліті, прогресуючому хронічному поліартриті, артрозах- по 5 мг 1-4 рази на добу. В складі комплексної терапії інфаркту міокарда: післяпочаткової внутрішньом’язової дози, внутрішньо по 5-10 мг 1-3 рази на добу;спастичні стани ревматичного походження, вертебральний синдром - початкова доза10 мг внутрішньом’язово, потім внутрішньо, по 5 мг 1-4 рази на добу.
Гінекологія: психосоматичні розлади, клімактеричні іменструальні розлади - по 2-5 мг 2-3 рази на добу.
Педіатрія: психосоматичні та реактивні розлади,спастичні стани центрального походження - призначають з наступним збільшеннямдози (починаючи з низьких доз та повільно збільшуючи їх до оптимальної дози,яка добре переноситься хворим), добова доза може бути розділена на 2-3 прийоми,причому основна, сама велика доза - приймається ввечері: дітям до 6 місзастосовувати не рекомендується. Добова доза Сибазону для дітей складає 0,1-0,3мг/кг.
Пацієнтам похилого віку лікування слід починати зполовини звичайної дози для дорослих, поступово підвищуючи її, залежно віддосягнутого ефекту та чутливості.
Побічна дія.
З боку центральної нервової системи: в’ялість, сонливість,м’язова слабкість; пригнічення емоцій, зниження уваги, атаксія; сплутаністьсвідомості, депресія, порушення зору, диплопія, дизартрія, головний біль,тремор, запаморочення; гостре збудження, тривожність, порушення сну,галюцинації, звикання, медикаментозна залежність, синдром “відміни",порушення пам’яті.
З боку травної системи: запори, нудота, сухість уроті, гіперсалівація; підвищення активності “печінкових” трансаміназ та лужноїфосфатази, жовтяниця.
З боку ендокринної системи: підвищення чи зниженнялібідо.
З боку сечовидільної системи: рідко - нетриманнясечі.
Алергічні реакції: рідко - шкірні висипи.
При застосуванні в акушерстві - у доношених танедоношених дітей - м’язова гіпотензія, гіпотермія, диспное.
Протипоказання. Гіперчутливість;міастенія; схильність до суїциду; алкогольна залежність (в анамнезі, окрімгострої абстиненції), наркотична залежність; гіперкапнія; гострий нападглаукоми, закритокутова глаукома, церебральна і спинальна атаксія, гепатит,порфірія, важка серцева і дихальна недостатність, нічне апное. З обережністю -ниркова і/або печінкова недостатність.
Вагітність (перший і третій триместри), періодлактації, дітям до 6 місяців.
Передозування. Намірене або випадковепередозування Сибазону рідко представляє собою небезпеку для життя. Значнепередозування, особливо у поєднанні з іншими засобами центральної дії можеспричинити: парадоксальне збудження; кому, арефлексію, пригнічення серцевої тадихальної діяльності, апное.
Лікування: штучна вентиляція легенів, промивання шлунка.Як специфічний антидот використовується антагоніст бензодіазепінів -флумазеніл. Контроль за функцією систем дихання та кровообігу. Гемодіаліз -малоефективний.
Особливості застосування. При розвиткупарадоксальних реакцій (гостре збудження, тривожність, порушення сну,галюцинації) уникати вживання алкоголю. Хворим під час застосування Сибазону,необхідно уникати управляння транспортними засобами та роботи з потенційнонебезпечними механізмами, що потребують концентрації уваги і швидких фізичних тапсихічних реакцій.
З обережністю застосовується при серцевій тадихальній недостатності.
При призначенні Сибазону в період вагітностінеобхідно порівняти очікуваний терапевтичний ефект для матері та потенційнушкоду для плоду. Слід враховувати, що у новонароджених ферментативна система,яка приймає участь у метаболізмі Сибазону, недостатньо розвинута (особливо унедоношених), а також те, що препарат проникає через плацентарний бар’єр та угрудне молоко.
Риск формування медикаментозної залежності збільшуєтьсяпри використанні великих доз, тривалого лікування, у пацієнтів, які ранішезловживали алкоголем. У випадку розвитку залежності, раптова відміна препаратусупроводжується синдромом відміни (головний та м’язові болі, тривога,напруження, неспокій, сплутаність свідомості, дратівливість; у важких випадках- дереалізація, деперсоналізація, гіперакузія, парестезії в кінцівках, світловата тактильна гіперчутливість; галюцинації та епілептичні напади).
Взаємодія з іншими лікарськимизасобами. Інгібіторимікросомального окислення (у тому числі, циметидин, пероральні контрацептиви,дисульфірам, флуоксетин, ізоніазід, кетоконазол, метопролол, пропранолол,пропоксифен, вальпроєва кислота) збільшують період напіввиведення та підсилюютьдію Сибазону. Препарат збільшує дію алкоголю, седативних, антипсихотичнихзасобів та антидепресантів на центральну нервову систему, аналгетиків,анестезуючих засобів, міорелаксантів. Антациди зменшують швидкість всмоктуванняСибазону з шлунково-кишкового тракту. Гіпотензивні засоби можуть підсилювативиражене зниження антитромбіну. Клозапін – можливе підсилення пригніченнядихання. При одночасному застосуванні з неполярними серцевими глікозидами –можливе збільшення концентрації останніх у сироватці крові та розвиток дигіталісноїінтоксикації. Знижує ефективність леводопи у хворих на паркінсонізм. Омепразолзбільшує час виведення Сибазону. Інгібітори моноаміноксидази, аналептики,психостимулятори – знижують активність Сибазону. Теофілін (у низьких дозах)може зменшувати або навіть змінювати седативну дію Сибазону. Сибазон порушуєметаболізм фенітоїну.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступномудля дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.Термін придатності – 2 роки.