ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

Бісопролол Сандоз

(Bisoprolol Sandoz)

Загальна характеристика:

міжнародна иа хімічна назви: bisoprolol;

(±)-1-[α-(2-ізопророксіетокси)-p-толіл]оксі]-3-[(ізопропіламіно]-2-пропанолфумарат(2 : 1) (сіль);

основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 5 мг: світло-рожеві круглі,двоопуклі таблетки з видавленим надписом “BSL 5” на одному боці і насічками наобох боках;

таблетки по 10 мг: жовті або оранжеві круглі, двоопуклі таблетки звидавленим надписом “BSL 10” на одному боці і насічками на обох боках;

склад: 1 таблетка містить бісопрололу геміфумарату 5 мг, що еквівалентно 4,24мг бісопрололу, або 10 мг бісопрололу геміфумарату, що еквівалентно 8,49 мгбісопрололу;

допоміжні речовини: ядро: кальцію гідрофосфат, крохмальпрежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремній колоїднийбезводний ,магнію стеарат;

оболонка: гідроксипропілметилцелюлоза, поліетиленгліколь 400, титанудіоксид (E 171), заліза оксид червоний (E 172), заліза оксид жовтий (E 172).

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори бета-адренорецепторів. Код АТСС07А В07.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Бісопролол є β₁-блокатором(кардіоселективним бета-блокатором), який не має суттєвої симпатоміметичної імембраностабілізуючої дії. Він являється конкурентним інгібітором зв’язуваннякатехоламінів з бета-адренорецепторами. Блокада β₁-рецепторівприводить до зниження частоти та сили серцевих скорочень і зменшує вивільненняреніну внаслідок блокади β₁-рецепторів нирок.

Фармакокінетика. Бісопролол майже цілком всмоктується зшлунково-кишкового тракту. Його біодоступність становить близько 90%.Фармакокінетика описується двокамерною моделлю. Пік плазмових концентраційдосягається протягом 2,5 год. Приблизно 30% введеного бісопрололу зв’язується збілками плазми. Приблизно 48% введеного бісопрололу виводиться в незміненомувигляді, переважно нирками. Метаболіти бісопрололу не мають фармакологічноїактивності. Кліренс бісопрололу майже в однаковій мірі здійснюється задопомогою нирок і печінки. Період напіввиведення після одноразового прийомудози 10 - 20 мг становить 10 - 12 год, що робить можливим прийом препарату 1раз на добу.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця(стенокардія); хронічна серцева недостатність.

Спосіб застосування та дози. Бісопролол Сандоз призначений для перорального застосування якмонотерапія або у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами.

Дози добирає лікар індивідуально для кожного пацієнта відповідно зклінічною реакцією на препарат та переносимістю лікування.

За необхідності припинити застосування Бісопрололу Сандоз його дозуслід знижувати поступово.

Дорослі: початкова доза становить 5 мг на добу. Як правило, лікувальнадоза становить 10 мг на добу, максимальна рекомендована доза – 20 мг на добу.

Пацієнти старшої вікової групи: як правило, доза не потребує корекції,однак для деяких пацієнтів може бути оптимальною доза 5 мг на добу.

Діти: досвід застосування бісопрололу для лікування дітей недостатній,тому не слід призначати препарат дітям.

Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю: при помірному ступеніниркової або печінкової недостатності корекція дози не потрібна.

Дозапрепарату для пацієнтів з тяжким або термінальним ступенем нирковоїнедостатності (кліренс креатиніну < 20 мл/хв) і пацієнтів на гемодіалізі неповинна перевищувати 10 мг Бісопрололу Сандозу 1 раз на добу.

Дозадля пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю також не повинна перевищувати10 мг на добу.

Побічна дія.

З боку серцево-судинноїсистеми: брадикардія (в тому числі з клінічними симптомами – запамороченням),артеріальна гіпотензія, в тому числі з ортостатичними реакціями, рідкореєструвались уповільнення AV-провідності або посилення наявної AV-блокади,аритмії, поява/посилення проявів серцевої недостатності, погіршенняпериферичного кровообігу (відчуття похолодання кінцівок), погіршення перебігухвороби Рейно, посилення наявної переміжної кульгавості.

З боку центральноїнервової системи: підвищена втомлюваність, немотивована слабкість,запаморочення, головний біль, рідко – відчуття тривоги, знервованість,порушення сну, депресія, сплутаність свідомості (особливо у хворих літньоговіку).

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея,абдомінальний біль і запор; описані поодинокі випадки гепатотоксичної діїбісопрололу.

З боку дихальної системи: закладеність носа, риніт, задишка,бронхоспазм (особливо у хворих на бронхіальну астму або з обструктивнымизахворюваннями бронхів).

Обмін речовин: упоодиноких випадках – зниження толерантності до глюкози (при латентномуцукровому діабеті) та замасковані ознаки гіпоглікемії (такі як тахікардія ітремор). В окремих випадках – підвищення рівня тригліцеридів у крові;збільшення активності трансаміназ сироватки або виникнення гепатиту.

Сечостатева система: вокремих випадках спостерігали зниження статевої функції, зменшення лібідо іпотенції.

Інші: алергічні реакції, висипання на шкірі, псоріатичні висипання,м’язова слабкість, судоми, біль у м’язах і суглобах, дуже рідко – дизурії,порушення смакових відчуттів, сухість слизових оболонок і біль в очах, щонеобхідно брати до уваги пацієнтам, які користуються контактними лінзами.

Протипоказання. Підвищена чутливість до бісопрололу або іншихінгредієнтів препарату; серцева недостатність у фазі декомпенсації; шок;передсердно-шлуночкова блокада II та III ступеня; синдром слабкості синусовоговузла; синоатріальна блокада; брадикардія (пульс у спокої менше 50 уд/хв допочатку лікування); гіпотензія (систолічний тиск менше 90 мм рт. ст.);метаболітний ацидоз; обструктивні захворювання легенів, бронхіальна астма;пізні стадії розладів периферичного кровообігу; одночасне застосуванняінгібіторів моноаміноксидази (МАО, за винятком інгібіторів МАО-В); діти до 12років; вагітність і лактація.

Передозування.

Симптоми: брадикардія, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність,аритмії, бронхоспазм, порушення дихання, судоми.

Лікування: промивання шлунка, застосування сорбентів. Можназастосовувати проносні засоби, такі як натрію сульфат.

Крім спостереження за показникамижиттєдіяльності слід проводити моніторування ОЦП та електролітного балансу,концентрації глюкози в крові і рівнів речовин, що екскретуються сечею, авиявлені порушення, по можливості, коригувати проведенням невідкладної медичноїдопомоги. Можливо проведення автоматичної вентиляції легенів.

При брадикардії або гіпотензії можназастосовувати такі антидоти: атропін: 0,5 - 2 мг внутрішньовенно у виглядіболюса; глюкагон: спочатку 1 - 10 мг внутрішньовенно, потім 2 - 2,5 мг загодину у вигляді безперервної інфузії; симпатоміметики залежно від маси тіла іефекту: дофамін, добутамін, ізопреналін, орципреналін і адреналін. У випадкубрадикардії, що не піддається лікуванню, слід застосувати терапію тимчасовимводієм ритму (пейсмейкером).

При бронхоспазмі застосовують b₂-адреноміметикиабо амінофілін.

При виникненні генералізованих судомнихнападів рекомендується повільне внутрішньовенне введення діазепаму.

Особливості застосування. Застосовується з обережністю для лікування хворих зхронічною серцевою недостатністю (бісопролол може призначатись таким хворим заумови компенсації їх клінічного стану та можливості адекватного медичногонагляду. Лікування починають з мінімальної дози – 1,25 мг на добу). Зобережністю, враховуючи співвідношення користь/ризик, бісопролол призначаютьпацієнтам з атріовентрикулярною блокадою І ступеня, з порушеннями периферичногокровообігу, в тому числі при хворобі Рейно.

При раптовій відміні препарату можливий розвиток синдрому “відміни”, щовиявляється загостренням хвороби. Тому відміна препарату та зниження дозиповинні відбуватися поступово, під наглядом лікаря, з урахуванняміндивідуальних реакцій пацієнта.

Бета-адреноблокатори можуть провокувати появу, збільшувати кількість іподовжувати напади вазоспастичної стенокардії/стенокардії Принцметала, щонеобхідно враховувати при призначенні бісопрололу.

Як правило, пацієнти з хронічними обструктивними захворюваннямидихальних шляхів не повинні застосовувати бета-блокатори або, за необхідностіповинні застосовувати їх у мінімальних дозах (початкова доза – 2,5 мг на добу),у комбінації з бронходилятаторами.

Обережність необхідна при застосуванні препарату хворими на діабет зколиванням рівня цукру в крові і хворими на метаболічний ацидоз. Бісопрололможе маскувати симптоми гіпоглікемії.

Застосування бісопрололу при тиреотоксикозі може маскувати симптомизахворювання.

При феохромоцитомі бісопролол можна застосовувати тільки на фоні попередньоїтерапії альфа-адреноблокаторами.

У випадках тяжких порушень функції печінки та нирок доза не повиннаперевищувати 10 мг на добу, клінічний стан таких пацієнтів вимагає адекватногомедичного контролю.

Бісопролол слід з обережністю (тільки після ретельної оцінкиспіввідношення користь/ризик) призначати хворим на псоріаз або з псоріазом ванамнезі, хворим на міастенію, за наявності депресії (в тому числі в анамнезі).

Препарат може підвищувати чутливість до алергенів і вираженістьалергічних реакцій.

Зазначений препарат містить активну субстанцію, якадає позитивні результати при антидопінговому контролі.

Для хворих літнього віку корекція дозування бісопрололу не потрібна,проте ця категорія пацієнтів може виявляти підвищену чутливість навіть дозвичайних доз препарату.

Вплив на здатність керувати автомобілем і механізмами.

У зв’язку з наявністю гіпотензивного ефекту Бісопролол Сандоз можеспричинювати несприятливу дію на здатність керувати автомобілем абомеханізмами, ступінь якої визначається індивідуальною чутливістю пацієнтів.Даний ефект більш виражений на початку лікування, при зміні дозування абосупутньому вживанні алкоголю.

 Взаємодія з іншими лікарськимизасобами.

Протипоказані комбінації з флоктафеніном, сультопридом, інгібіторами моноаміноксидази(за винятком інгібіторів МАО-В).

Алергени для імунотерапії/екстракти алергенів для шкірних проб укомбінації з бета-адреноблокаторами можуть провокувати тяжкі системні алергічніреакції.

Нерекомендуються/вимагають особливої обережності комбінації бісопрололу з антагоністами кальцію (зверапамілом, дилтіаземом, бепридилом), у зв’язку із зростанням негативноговпливу на інотропну функцію міокарда, АV-провідність і артеріальний тиск.

Препарати, що містять клонідин, резерпін, альфа-метилдопу, не слідпризначати разом з бісопрололом через те, що може виникнути значне уповільненнячастоти серцевих скорочень. Клонідин, гуанфацин можуть пригнічуватиАV-провідність, зменшувати ЧСС.

Якщо комбіновану терапію з клонідином відміняють, то після припиненнязастосування бета-адреноблокатора лікування клонідином необхідно продовжуватикілька днів, забезпечивши адекватний медичний контроль стану пацієнта.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю: антиаритмічніпрепарати класу 1 (наприклад дизопірамід, хінідин, лідокаїн, дифенін,пропафенон).

Антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, соталол).

Антагоністи кальцію (похідні дигідропіридину): підвищення ризикугіпотензії та ризику розвитку серцевої недостатності.

Дія інсуліну та пероральних протидіабетичних препаратів можезмінюватись при одночасному застосуванні з бісопрололом. Бісопролол можемаскувати ознаки гіпоглікемії.

Серцеві глікозиди: зниження частоти серцевих скорочень, подовженняатріовентрикулярної провідності.

Баклофен: підвищення антигіпертензивної активності.

Контрастні продукти, що містять йод: бета-блокатори можуть підвищуватиризик розвитку анафілактичних реакцій, рефрактерних до лікування.

Препарати, що блокують синтез простагландинів (зокрема нестероїдніпротизапальні засоби): зниження антигіпертензивного ефекту.

Похідні ерготаміну: загострення порушень периферичного кровообігу.

Симпатоміметичні агенти: комбінація з бісопрололом може знизити ефектобох препаратів. Трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини, а такожінші антигіпертензивні агенти: посилення ефекту зниження кров’яного тиску.

Антигіпертензивні засоби (діуретики, інгібітори АПФ,альфа-адреноблокатори) та нітрати потенціюють антигіпертензивну діюбісопрололу.

Кортикостероїди: можливо зниження антигіпертензивного ефекту внаслідокзатримки води і натрію.

Циметидин може зменшити кліренс бета-адреноблокаторів, якіметаболізуються в печінці, та відповідно збільшити їх біодоступність.

Рифампіцин дещо прискорює метаболізм бісопрололу, проте, як правило, цене потребує корекції дозування останнього.

Ксантини (амінофілін, теофілін): можливо взаємне ослабленнятерапевтичного ефекту при комбінації з бета-адреноблокаторами.

Ефект бісопрололу може посилюватись приодночасному застосуванні з гідралазином і вживанні алкоголю.

Анестезія. Перед хірургічним втручанням слід попередити анестезіологапро прийом бісопрололу. Засоби для інгаляційного наркозу, похідні вуглеводню(хлороформ, циклопропан, галотан, метоксифлуран та ін.) при одночасному застосуванніз бета-блокаторами збільшують ризик пригнічення функції міокарда та розвиткугіпотензивних реакцій. Дія недеполяризуючих

блокаторів нервово-м’язової передачі під впливом бета-адреноблокаторівможе посилюватись і подовжуватись.

Умови та термін зберігання. Зберігати унедоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності –3 роки.