ІНСТРУКЦІЯ

для медичногозастосування препарату

Бісопролол ГЕКСАЛ® (BisoprololHEXAL®)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: bisoprolol;(±)-1-[4-(1-метилетокси)етокси]-фенокси]-3-[(1-метилетил)-аміно]-2-пропанол(Е)-2-бутен-діолат(2:1)(сіль);

основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 5 мг: жовті, круглі, двоопуклітаблетки, вкриті плівковою оболонкою, з двома насічками, що перетинаються зодного боку, та маркуванням “BIS 5” – з іншого;

таблетки по 10 мг: абрикосові, круглі, двоопуклітаблетки, вкриті плівковою оболонкою, з двома насічками, що перетинаються зодного боку, та маркуванням “BIS 10” – з іншого;

склад: 1 таблетка містить бісопрололу фумарату (2:1)відповідно 5 мг або 10 мг;

допоміжні речовини: таблетки по 5 мг: кальціюгідрофосфат безводний, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний желатинізований,натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат,опадрі білий, що містить лактози моногідрат, гідроксипропілметилцелюлоза,титану діоксид (Е 171), макрогол 400, заліза (ІІІ) оксид жовтий (Е 172);

таблетки по 10 мг: кальцію гідрофосфат безводний,целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний желатинізований, натріюкроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, опадрібілий, що містить лактози моногідрат, гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид(Е 171), макрогол 400, заліза (ІІІ) оксид жовтий (Е 172) та червоний (Е171).

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори бета-адренорецепторів.

Код АТС С07А В07.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Бісопролол – селективний блокаторбета₁-адренорецепторів. У терапевтичних дозах не виявляє внутрішньоїсимпатоміметичної активності. Має антигіпертензивну та антиангінальну дію.

Антиангінальна дія пов’язана з блокадою бета₁-адренорецепторів,що призводить до зменшення потреби міокарда за рахунок зниження частотисерцевих скорочень, зменшення серцевого викиду та зниження артеріального тиску.Нормалізує перфузію міокарда за рахунок зменшення кінцевого діастолічного тискута подовження діастоли.

Механізм антигіпертензивної дії здійснюється шляхомзниження хвилинного об’єму серця, зменшення симпатичної стимуляції периферичнихсудин і пригнічення вивільнення реніну нирками.

При хронічній серцевій недостатності бісопрололзменшує прояви активації симпато-адреналової системи і запобігає прогресуваннюзахворювання.

Фармакокінетика. Після прийому бісопролол майжеповністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Біодоступність становитьприблизно 90%. Максимальні концентрації препарату в плазмі досягаються через 1- 3 год. Зв’язування бісопрололу з білками плазми крові становить 30%.Фармакокінетика бісопрололу нечутлива до патологічних змін білків плазми,наприклад, у разі збільшення кислих альфа-1 глікопротеїнів.

При першому проходженні через печінку (ефект першогопроходження) інактивується за рахунок метаболізму до 10% від прийнятої дози. Упечінці біотрансформується десь 50% дози з утворенням неактивних метаболітів.Понад 95% діючої речовини виводиться нирками, половина з неї – у незміненомувигляді. Тому, як правило, не треба підбирати дозу бісопрололу хворим знезначними або помірними порушеннями функції печінки або нирок.

Період напіввиведення із плазми становить 10 - 12год, що забезпечує терапевтичний ефект протягом 24 год після одноразовогоприйому денної дози.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія; ішемічна хворобасерця (стенокардія); хронічна серцева недостатність.

Спосіб застосування та дози. Дозу препарату підбирають індивідуально, зурахуванням ефективності лікування і частоти пульсу.

Артеріальна гіпертензія.

Рекомендована добова доза становить 5 мг бісопрололуфумарату 1 раз на добу (що відповідає 1 таблетці Бісопрололу ГЕКСАЛ^®по 5 мг або ½ таблетки Бісопрололу ГЕКСАЛ^® по 10 мг).

У деяких випадках початкова доза може становити 2,5мг 1 раз на добу (½ таблетки по 5 мг).

За необхідності дозу можна збільшити до 10 мгбісопрололу фумарату 1 раз на добу (що відповідає 2 таблеткам БісопрололуГЕКСАЛ^® по 5 мг або 1 таблетці Бісопрололу ГЕКСАЛ^® по 10мг). Максимальна добова доза – 10 мг.

Ішемічна хвороба серця (стенокардія).

Рекомендована добова доза становить 5 мг бісопрололуфумарату 1 раз на добу (що відповідає 1 таблетці Бісопрололу ГЕКСАЛ^®по 5 мг або ½ таблетки Бісопрололу ГЕКСАЛ^® по 10 мг).

За необхідності дозу можна збільшити до 10 мгбісопрололу фумарату 1 раз на добу (що відповідає 2 таблеткам БісопрололуГЕКСАЛ^® по 5 мг або 1 таблетці Бісопрололу ГЕКСАЛ^® по 10мг). Максимальна добова доза – 10 мг.

Дозування при порушеннях функції печінки/нирок.

Пацієнтам із незначними або помірно вираженими порушеннями функціїпечінки та/або нирок підбирати дозу, як правило, не потрібно.

Не слід перевищувати добову дозу 10 мг бісопрололуфумарату пацієнтам з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <20 мл/хв), а також з тяжкими розладами функції печінки.

Бісопролол ГЕКСАЛ^® призначають пацієнтамз хронічною серцевою недостатністю (з фракцією викиду <= 35% за данимиЕхоКГ), що перебувають у стабільному стані без загострення протягом останніх 6тижнів. Препарат призначають у комбінації з інгібіторами АПФ (або іншимивазодилататорами), діуретиками і, за необхідності, серцевими глікозидами.

При хронічній серцевій недостатності рекомендованотитрування/подвоєння дози, в середньому з інтервалом у 2 тижні, під контролемгемодінамічних показників (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень) таіндивідуальних реакцій пацієнтів. “Цільовою” є доза 10 мг на добу.

Після прийому першої дози препарату (1,25 мг)необхідно протягом 4 год провести обстеження пацієнта, включаючи контрольартеріального тиску, частоти серцевих скорочень, електрокардіограми (порушенняпровідності). Виникнення побічних ефектів може заважати досягненню максимальноїрекомендованої дози. За необхідності дозу можна зменшити або відмінитипрепарат, а потім поновити лікування за наведеною вище схемою.

Терапію слід проводити під регулярним медичнимконтролем.

Бісопролол ГЕКСАЛ^® таблетки слідприймати, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини, переважнонатщесерце, вранці або під час сніданку.

Тривалість лікування визначається індивідуально,залежно від тяжкості захворювання.

За необхідності, лікування препаратом слідзавершувати поступово, повільно знижуючи дозу, особливо, хворим на стенокардію,оскільки раптове припинення лікування може призводити до різкого погіршенняклінічної картини.

Побічна дія.

З боку серцево-судинної системи: брадикардія (в томучислі з клінічними симптомами – запаморочення), артеріальна гіпотензія, в томучислі з ортостатичними реакціями, рідко реєструвались уповільненняАV-провідності або посилення наявної AV-блокади, аритмії, поява/поисленняпроявів серцевої недостатності, погіршення периферичного кровообігу (відчуттяпохолодання кінцівок), погіршення перебігу хвороби Рейно, посилення наявноїпереміжної кульгавості.

З боку центральної нервової системи: підвищенавтомлюваність, немотивована слабкість, запаморочення, головний біль, рідко –відчуття тривоги, знервованість, порушення сну, депресія, сплутаністьсвідомості (особливо у хворих літнього віку).

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання,діарея, абдомінальний біль і запор; описані поодинокі випадки гепатотоксичноїдії бісопрололу.

З боку дихальної системи: закладеність носа, риніт,задишка, бронхоспазм (особливо у пацієнтів з бронхіальною астмою або зобструктивними захворюваннями бронхів).

Обмін речовин: у поодиноких випадках – зниженнятолерантності до глюкози (при латентному цукровому діабеті) та замаскованіознаки гіпоглікемії (такі, як тахікардія і тремор). В окремих випадках –підвищення рівня тригліцеридів у крові; збільшення активності трансаміназсироватки або виникнення гепатиту.

Сечостатева система: в окремих випадках спостерігализниження статевої функції, зменшення лібідо і потенція.

Інші: алергічні реакції, шкірні висипання,псоріатичні висипання, м’язова слабкість, судоми, біль у м’язах і суглобах,дуже рідко – дизурії, порушення смаку, сухість слизових оболонок та біль вочах, що необхідно брати до уваги пацієнтам, які користуються контактнимилінзами.

Протипоказання. Підвищена чутливість до бісопрололу або іншихінгредієнтів препарату; серцева недостатність у фазі декомпенсації; шок;передсердно-шлуночкова блокада ІІ та ІІІ ступенів; синдром слабкості синусовоговузла; синоатріальна блокада; брадикардія (пульс у спокої менше 50 ударів захвилину до початку лікування); гіпотензія (систолічний тиск менше ніж 90 ммрт.ст.); обструктивні захворювання легенів, бронхіальна астма; пізні стадіїрозладів периферичного кровообігу; одночасне застосування інгібіторівмоноамінооксидази (МАО, за винятком інгібіторів МАО-В); лактація; діти до 12років.

Передозування.

Симптоми: брадикардія, артеріальна гіпотензія,серцева недостатність, аритмії, бронхоспазм, порушення дихання, судоми.

Лікування: промивання шлунка, застосуваннясорбентів, проносних засобів (натрію сульфат).

Крім спостереження за показниками життєдіяльності,слід проводити моніторування ОЦК та електролітного балансу, концентраціїглюкози в крові і рівнів речовин, що екскретуються сечею, а виявлені порушення,по можливості, коригувати проведенням невідкладної медичної допомоги. Можливопроведення штучної вентиляції легенів.

При брадикардії або гіпотензії можна застосовуватитакі антидоти: атропін – 0,5 - 2 мг внутрішньовенно у вигляді болюса; глюкагон– спочатку 1 - 10 мг внутрішньовенно, потім 2 - 2,5 мг за годину у виглядібезперервної інфузії; симпатоміметики – залежно від маси тіла й ефекту:дофамін, добутамін, ізопреналін, орципреналін й адреналін. У разі брадикардії,що не піддається лікуванню, слід застосовувати терапію тимчасовим водієм ритму(пейсмейкером).

За наявності бронхоспазму застосовують b₂-адреноміметикиабо амінофілін.

При виникненні генералізованих судомних нападіврекомендується повільне внутрішньовенне введення діазепаму.

Особливості застосування. Призначають з обережністю хворим ізхронічною серцевою недостатністю (бісопролол може призначатися таким хворим заумов компенсації їх клінічного стану та можливості адекватного медичногонагляду. Лікування починають з мінімальної дози – 1,25 мг на добу). Зобережністю, враховуючи співвідношення користь/ризик, бісопролол призначаютьпацієнтам з атріовентрикулярною блокадою І ступеня, порушеннями периферичногокровообігу, в тому числі при хворобі Рейно.

При раптовій відміні препарату можливий розвитоксиндрому “відміни”, що проявляється загостренням хвороби. Тому відмінапрепарату та зниження дози повинні відбуватися поступово, під наглядом лікаря,з урахуванням індивідуальних реакцій пацієнтів.

Бета-адреноблокатори можуть провокувати появу,збільшувати кількість та подовжувати напади вазоспастичноїстенокардії/стенокардії Принцметала, що необхідно враховувати при призначеннібісопрололу.

Як правило, хворі на хронічні обструктивнізахворювання дихальних шляхів не повинні застосовувати бета-блокатори або, занеобхідності, приймати їх у мінімальних дозах (початкова доза – 2,5 мг надобу), у комбінації з бронходилататорами.

Обережність необхідна при застосуванні препарату ухворих на діабет з коливанням рівня цукру крові і у хворих з метаболічнимацидозом. Бісопролол може маскувати симптоми гіпоглікемії.

Призначення бісопрололу при тиреотоксикозі можемаскувати симптоми захворювання.

При феохромоцитомі бісопролол може бути застосованийтільки на фоні попередньої терапії альфа-адреноблокаторами.

У випадках тяжких порушень функції печінки та нирок доза не повиннаперевищувати 10 мг на добу, клінічний стан таких пацієнтів вимагає адекватногомедичного контролю.

Бісопролол слід з обережністю (тільки після ретельноїоцінки співвідношення користь/ризик) застосовувати у хворих на псоріаз або зпсоріазом в анамнезі, у хворих з міастенією, за наявності депресії (в томучислі в анамнезі).

Препарат може підвищувати чутливість до алергенів івираженість до алергічних реакцій.

Зазначений препарат містить активну субстанцію, якадає позитивні результати при антидопінговому контролі.

У хворих похилого віку корекція дозуваннябісопрололу не потрібна, проте ця категорія пацієнтів може спричиняти підвищенучутливість навіть до звичайних доз препарату.

Вагітність.

Застосування препарату можливо лише тоді, коли очікувана користь дляматері перевищує потенційний ризик для плода. Приймання бета-адреноблокаторівпротягом ІІІ триместру вагітності спричиняє брадикардію та гіпотензію у плода.

Вплив на керування автотранспортними засобами абоіншими складними механізмами.

Враховуючи можливість впливу на артеріальний тиск ісерцевий ритм з появою відповідної клінічної симптоматики, рекомендованаобережність при призначенні бісопрололу особам, які керують автотранспортнимизасобами та потенційно небезпечними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Протипоказані комбінації з флоктафеніном,сультопридом, інгібіторами моноамінооксидази (за виключенням інгібіторівМАО-В).

Алергени, які застосовуються дляімунотерапії/екстракти алергенів для шкірних проб у комбінації збета-адреноблокаторами можуть провокувати тяжкі системні алергічні реакції.

Не рекомендують/вимагають особливої обережностікомбінації бісопрололу з антагоністами кальцію (верапаміл, дилтіазем,бепридил), через зростання негативного впливу на інотропну функцію міокарда,АV-провідність і артеріальний тиск.

Препарати, які містять клонідин, резерпін,альфа-метилдопу, не слід застосовувати разом з бісопрололом внаслідок того, щоможе виникнути значне уповільнення частоти серцевих скорочень. Клонідин,гуанфацин можуть пригнічувати АV-провідність, зменшувати частоту серцевихскорочень.

Якщо після застосування комбінованої терапії зклонідином її відміняють, то після припинення приймання бета-адреноблокаторівлікування клонідином необхідно продовжувати кілька днів, забезпечившиадекватний медичний контроль за станом пацієнта.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю:антиаритмічні препарати класу І (наприклад дизопірамід, хінідин, лідокаїн,дифенін, пропафенон).

Антиаритмічні препарати класу ІІІ (аміодарон,соталол).

Антагоністи кальцію (похідні дигідропіридину) –підвищення ризику гіпотензії та ризику розвитку серцевої недостатності.

Дія інсуліну та пероральних протидіабетичнихпрепаратів може змінюватись при одночасному застосуванні з бісопрололом, якийможе маскувати ознаки гіпоглікемії.

Серцеві глікозиди – зниження частоти серцевихскорочень, подовження артріовентрикулярної провідності.

Баклофен – підвищення антигіпертензивної активності.

Контрастні продукти, які містять йод –бета-блокатори можуть підвищувати ризик розвитку анафілактичних реакцій,рефрактерних до лікування.

Препарати, що блокують синтез простагландинів(зокрема нестероїдні протизапальнії засоби) – зниження антигіпертензивногоефекту.

Похідні ерготаміну – загострення порушеньпериферичного кровообігу.

Симпатоміметичні агенти – комбінація з бісопрололомможе знизити ефекти обох препаратів.

Трициклічні антидепресанти, барбітурати,фенотіазини, а також інші антигіпертензивні агенти – посилення ефекту зниженнякров’яного тиску.

Антигіпертензивні засоби (діуретики, інгібітори АПФ,альфа-адреноблокатори) та нітрати потенціюють антигіпертензивну діюбісопрололу.

Кортикостероїди – можливо зниження антигіпертензивногоефекту внаслідок затримки води і натрію.

Циметидин може зменшити кліренсбета-адреноблокаторів, які метаболізуються в печінці та, відповідно, збільшитиїх біодоступність.

Ріфампіцин дещо прискорює метаболізм бісопрололу,проте, як правило, це не потребує корекції дозування останнього.

Ксантин (амінофілін, теофілін) – можливо взаємнеослаблення терапевтичних ефектів при комбінації з бета-адреноблокаторами.

Ефект Бісопрололу ГЕКСАЛ^® можепосилюватись при одночасному призначенні з гідралазином та алкоголем.

Анестезія. Перед хірургічним втручанням слідпопередити анестезіолога про приймання бісопрололу. Засоби для інгаляційногонаркозу, похідні вуглеводнів (хлороформ, циклопропан, галотан, метоксифлуран таін.) при одночасному призначенні з бета-блокаторами збільшують ризикпригнічення функції міокарда та розвитку гіпотензивних реакцій. Діянедеполяризуючих блокаторів нервово-м’язової передачі під впливомбета-адреноблокаторів може посилюватись та подовжуватись.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці притемпературі не вище 25°С. Термін придатності – 4 роки.