ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
БІСОПРОЛОЛ-РАТІОФАРМ
(BISOPROLOL-RATIOPHARM(R))
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: бісопрололу фумарат,(±)-1-[4-(1-метилетокси)етокси]метил]-фенокси]-3-[(1-метилетил)-аміно]-2-пропанол(Е)-2-бутен-діолат(2:1)(сіль);
основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 5 мг - блідо-жовті, неодноріднозабарвлені (з мармуровістю), опуклі, круглі, з гравіруванням “ВI” і “5”, щорозділені навпіл з одного боку і мають гладку поверхню з іншого боку;
таблетки по 10 мг - бежеві, неоднорідно забарвлені (з мармуровістю),опуклі, круглі, з гравіруванням “ВI” і “10”, що розділені навпіл з одного бокуі мають гладку поверхню з іншого боку;
склад: 1 таблетка по 5 мг містить 5 мг бісопрололу фумарату; 1 таблеткапо 10 мг містить 10 мг бісопрололу фумарату;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна,
магнію стеарат, кросповідон, барвник жовтий РВ 22812 для таблеток по 5мг; барвник РВ 27215 для таблеток по 10 мг, що містить лактозу, заліза оксиджовтий та заліза оксид червоний.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Cелективніблокатори бета-адренорецепторів. АТС код С07А В07.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Бісопролол-ратіофарм - селективний блокатор бета1-адренорецепторів,без внутрішньої симпатоміметичної активності. Блокує бета1-адренорецепторита зменшує дію на них катехоламінів. Має антигіпертензивну та антиангінальнудію.
Механізм антигіпертензивної дії здійснюється шляхом зниження хвилинногооб’єму серця, зменшення симпатичної стимуляції периферичних судин і пригніченнявивільнення реніну нирками.
Антиангінальна дія пов’язана з блокадою бета1-адренорецепторів,що приводить до зниження потреби міокарда у кисні за рахунок негативноїхронотропної та інотропної дії. Таким чином, бісопролол усуває або зменшуєсимптоми ішемії.
Фармакокінетика. Бісопролол, ліпофільна сполука, майже повністю (до90%) всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Ефект першого проходження черезпечінку виражений незначною мірою, що сприяє високій біодоступності – близько90 %. Період напіввиведення із плазми становить 10-12 годин, це забезпечуєтерапевтичний ефект протягом 24 годин після одноразового прийому денної дози.Понад 95 % діючої речовини виводиться нирками, половина з неї – у незміненомувигляді. В організмі людини активні метаболіти не утворюються.
Показання для застосування.
Артеріальна гіпертензія.
Ішемічна хвороба серця (стабільна стенокардія).
Спосіб застосування та дози.
Таблетки Бісопролол-ратіофарм по 5 мг і по 10 мг призначені дляперорального застосування. Терапевтична доза – 5-10 мг 1 раз на добу,максимальна доза – 20 мг на добу.
Побічна дія.
З боку серцево-судинної системи: брадикардіяв тому числі з таким клінічним симптомом як запаморочення, артеріальнагіпотензія, в тому числі з ортостатичними реакціями, рідко реєструвались уповільненняAV-провідності або посилення наявної AV-блокади, аритмії, поява/посиленняпроявів серцевої недостатності, погіршання периферичного кровообігу (відчуттяхолоду в кінцівках), погіршання перебігу хвороби Рейно, посилення наявноїпереміжної кульгавості;
з боку центральної нервової системи:підвищена втомлюваність, немотивована слабкість, запаморочення, головний біль,рідко - відчуття тривоги, знервованість, порушення сну, депресія, сплутаністьсвідомості (особливо у хворих похилого віку);
з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея,абдомінальний біль і запор; описані поодинокі випадки гепатотоксичної діїбісопрололу;
з боку дихальної системи: закладеність носа, риніт, задишка,бронхоспазм (особливо у хворих на бронхіальну астму або з обструктивнымизахворюваннями бронхів в анамнезі);
інші: алергічні реакції, висипання на шкірі, псоріатичні висипання,м’язова слабкість, судоми, біль у м’язах і суглобах, зниження статевої функції;дуже рідко – дизурії, порушення смаку, сухість слизових оболонок і біль в очах,що необхідно брати до уваги пацієнтам, які користуються контактними лінзами.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до бісопрололу або до будь-якої із допоміжнихречовин, що входять до його складу.
Серцева недостатність у фазі декомпенсації, кардіогенний шок,атріовентрикулярна блокада II та III ступеня, синдром слабкості синусовоговузла, синоатріальна блокада II та III ступеня, брадикардія (з частотою менше50 уд./хв), схильність до бронхоспазму (бронхіальна астма, обструктивні захворюваннядихальних шляхів), артеріальна гіпотензія (систолічний тиск менше 90 мм рт.ст.), пізні стадії порушення периферичного кровообігу, одночасний прийомінгібіторів МАО (за виключенням МАО-В).
Діти до 12 років. Досвіду застосування препарату даною категорієюпацієнтів немає, тому призначати Бісопролол-ратіофарм дітям не рекомендується.
Лактація. Враховуючи відсутність вірогідної інформації щодо проникненнябісопрололу в жіноче грудне молоко, призначення препарату під час лактації нерекомендовано.
Передозування.
Симптоми: брадикардія, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність,аритмії, бронхоспазм, порушення дихання, акроціаноз, судоми.
Лікування: промити шлунок, ввести сорбенти, такі як активоване вугілля.Можна використати проносні засоби, такі як натрію сульфат.
Необхідно здійснювати моніторинг дихання і, за необхідності, перевестихворого на штучне дихання.
Серцево-судинні ускладнення лікуються симптоматично. Брадикардіюлікують атропіном або М-метилатропіном. Ефектам бета-блокаторів протидієвведення ізопреналіну, за показаннями можливо призначеняя допаміну.
Особливості застосування.
З обережністю призначають хворим із застійною серцевою недостатністю(бісопролол може призначатись таким хворим за умови компенсації їх клінічногостану та можливості адекватного медичного нагляду. Лікування починають змінімальної дози – 2,5 мг на добу). З обережністю, враховуючи співвідношеннякористь/ризик бісопролол призначають пацієнтам з атріовентрикулярною блокадою Іступеня, порушеннями периферичного кровообігу, в тому числі при хворобі Рейно.
При раптовій відміні препарату можливий розвиток синдрому відміни, щовиявляється загостренням хвороби. Тому відміна препарату та зниження дозиповинні відбуватися поступово, під наглядом лікаря, з урахуванняміндивідуальних реакцій пацієнтів.
Бета-адреноблоатори можуть провокувати появу, збільшувати кількість іподовжувати напади вазоспастичної стенокардії/стенокардії Принцметала, щонеобхідно враховувати, при призначенні бісопрололу.
Як правило, пацієнти з хронічними обструктивними захворюваннямидихальних шляхів не повинні використовувати бета-блокатори або, занеобхідності, вживати їх у мінімальних дозах (початкова доза – 2,5 мг надобу), у комбінації з бронходилятаторами.
Обережність необхідна при застосуванні препарату хворими на діабет зколиванням рівня цукру крові і хворими з метаболічним ацидозом.Бісопролол-ратіофарм може приховувати адренергічні симптоми при гіпоглікемії, атакож при тиреотоксикозі.
При феохромоцитомі бісопролол може бути використаний тільки на фонітерапії альфа-адреноблокаторами.
Упацієнтів з порушенням функції нирок або печінки (кліренс креатиніну менше 20мл/хв) доза Бісопрололу-ратіофарм не повинна перевищувати 10 мг 1 раз на день.
Клінічний стан таких пацієнтів вимагає адекватного медичного контролю.
Бісопролол-ратіофарм слід з обережністю (тільки після ретельної оцінкиспіввідношення користь/ризик) застосовувати хворим на псоріаз, у хворих з міастенією,за наявності депресії ( в тому числі в анамнезі) .
Препарат може підвищувати чутливість до алергенів і вираженістьалергічних реакцій.
Зазначений препарат містить активну субстанцію, яка дає позитивнірезультати при антидопінговому контролі.
Препарат містить 65 мг лактози моногідрату.
Для хворих похилого віку корекція дозування бісопрололу не потрібна,проте ця категорія пацієнтів може виявляти підвищену чутливість навіть дозвичайних доз препарату.
Вагітність: призначення бісопрололу вагітним можливо лише за умовиретельної оцінки співвідношення користі і ризику для матері та плоду. Прийомбета-адреноблокаторів протягом III триместру вагітності спричиняє брадикардіюта гіпотензію у плода.
Вплив на здатність керувати машинами і механізмами: не виявлений.
Взаємодія зіншими лікарськими засобами.
Протипоказані комбінації: флоктафенін,сультоприд, інгібітори моноаміноксидази (за виключенням інгібіторів МАО-В).
Алергени, які використовуються для імунотерапії/екстракти алергенів дляшкірних проб у комбінації з бета-адреноблокаторами, можуть провокувати тяжкісистемні алергічні реакції.
Не рекомендуються/вимагають особливоїобережності комбінації бісопрололу з антагоністами кальцію (верапаміл,дилтіазем, бепридил) у зв’язку із зростанням негативного впливу на інотропнуфункцію міокарда, АV-провідність, артеріальний тиск.
Препарати, що містять клонідин, резерпін, альфа-метилдопу, не слідвикористовувати разом з бісопрололом, оскільки може виникнути значнеуповільнення частоти серцевих скорочень. Клонідин, дигіталіс, а також гуанфацинможуть пригнічувати АV- провідність.
Якщо після застосування комбінованої терапії з клонідином останнювідміняють, то після припинення прийому клонідину лікуванняБісопрололом-ратіофарм необхідно продовжувати кілька днів, забезпечившиадекватний медичний нагляд за станом пацієнта.
Комбінації, які слід застосовувати з обережністю: антиаритмічніпрепарати класу 1 (наприклад дизопірамід, хінідин, лідокаїн, дифенін,пропафенон).
Антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, соталол).
Антагоністи кальцію (похідні дигідропіридину) через підвищення ризикугіпотензії та ризику розвитку серцевої недостатності.
Дія інсуліну та пероральних протидіабетичних препаратів може бутипосилена при одночасному застосуванні з бісопрололом. Разом з тим, бісопрололможе маскувати ознаки гіпоглікемії, що також необхідно враховувати.
Серцеві глікозиди: зниження ЧСС, подовження атріовентрикулярноїпровідності.
Баклофен: підвищення антигіпертензивної активності.
Контрастні продукти, що містять йод: бета-блокатори можуть підвищуватиризик розвитку анафілактичних реакцій, рефрактерних до лікування.
Препарати, що блокують синтез простагландинів (зокрема нестероїдніпротизапальні засоби): зниження антигіпертензивного ефекту.
Похідні ерготаміну: загострення порушень периферичного кровообігу.
Симпатоміметичні агенти: комбінація з бісопрололом може знизити ефектиобох препаратів. Трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини, а такожінші антигіпертензивні агенти: посилення ефекту зниження кров’яного тиску.
Комбінації, які слід враховувати.
Антигіпертензивні засоби (діуретики, інгібітори АПФ,альфа-адреноблокатори) та нітрати потенціюють антигіпертензивну діюбісопрололу.
Кортикостероїди: можливо зниження антигіпертензивного ефекту внаслідокзатримки води і натрію.
Анестезія. Засоби для інгаляційного наркозу, похідні вуглеводнів(хлороформ, циклопропан, галотан, метоксифлуран та ін.) при одночасномузастосуванні з бета-блокаторами збільшують ризик пригнічення функції міокардата розвитку гіпотензивних реакцій. Дія недеполяризуючих блокаторівнервово-м’язової передачі може посилюватись і подовжуватись під впливомбета-адреноблокаторів.
Циметидин може зменшити кліренс бета-адреноблокаторів, якіметаболізуються в печінці та, відповідно, збільшити їх біодоступність.
Рифампіцин дещо прискорює метаболізм бісопрололу, проте, як правило, цене потребує корекції дозування останнього.
Ксантини (амінофілін, теофілін) можуть взаємно ослаблювати терапевтичніефекти при комбінації з бета-адреноблокаторами.
Умови та термін зберігання.
Зберігати в місцях, недоступних для дітей, при температурі не вище 25ºС.
Термін придатності 3 роки.