основні фізико-хімічні властивості:

• прозорий, безбарвний або майже безбарвний

розчин;

склад:

• 1 мл концентрату містить 1,0 мг цисплатину;

допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота хлористоводнева, вода для ін»єкцій.

Форма випуску.

• Концентрат для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група.

• Антинеопластичні засоби. Сполуки платини. Код АТС

L01XA01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цисплатин (цис-діаміндихлорплатина-ІІ) є неорганічною речовиною, що містить важкий метал – платину. Він пригнічує синтез ДНК у результаті формування перехресних зв»язків (зшивок) всередині ниток ДНК та між ними. Синтез протеїну та РНК також пригнічується, проте не такою мірою. Цитотоксична дія цисплатину спричинена зв»язуванням усіх основ ДНК, особливо гуаніну та аденіну в позиції N-7.

Хоча протипухлинна дія цисплатину пов»язана переважно з пригніченням синтезу ДНК, існують ще й інші механізми його впливу на новоутворення. Наприклад, цисплатин підвищує імуногенність пухлин. Онколітична дія цисплатину нагадує дію алкілуючих речовин. Цисплатин також має імуносупресивні та антибактеріальні властивості й підвищує чутливість до опромінення.

Дія цисплатину на клітини не залежить від фази циклу.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення у дозі 20–120 мг/м2 поверхні тіла цисплатин швидко розподіляється в усіх тканинах. Найвища концентрація платини спостерігається у печінці, передміхуровій залозі й нирках, дещо нижча – у сечовому міхурі, м»язах, яєчках, підшлунковій залозі й селезінці і найнижча – у кишечнику, надниркових залозах, серці, легенях, головному мозку й мозочку. Через 2 години після введення понад 90% від загальної кількості цисплатину у плазмі зв»язується з протеїнами. Цей зв»язок, імовірно, має необоротний характер. Зв»язаний з протеїнами цисплатин не має протипухлинних властивостей. Фармакокінетика цисплатину нелінійна. Без допомоги ферментів він трансформується в один або декілька метаболітів. Після внутрішньовенної ін»єкції у дозі 50–100 мг/м2 поверхні тіла спостерігається двофазне виведення цисплатину з плазми. У людей тривалість періоду напіввиведення під час першої фази (розподілу) становить 10–60 хвилин, а під час другої (термінальної) фази – 2–5 діб. Тривалість періоду напіввиведення з плазми подовжується при порушеннях функції нирок. Також вона може теоретично зростати за наявності асциту, спричиненого активним зв»язуванням цисплатину з протеїнами.

У результаті екстенсивного зв»язування платини з протеїнами спостерігається довге або неповне виведення цисплатину з організму. За період 84–120 годин із сечею виводиться 27–45% прийнятої дози. При довгих інфузіях кількість виведеного із сечею цисплатину більша. Екскреція з фекаліями мінімальна, невелика кількість платини виявляється у жовчному міхурі та товстому кишечнику.

Показання для застосування.

• Цисплатин застосовується як самостійно, так

і в комбінації з іншими протипухлинними засобами для лікування поширених або метастатичних злоякісних захворювань, зокрема: раку яєчка (як паліативний засіб і в комплексі лікувальної поліхіміотерапії), раку яєчника (ІІІ і ІV стадій), плоскоклітинної епітеліоми голови та шиї (як паліативний засіб).

Цисплатин також ефективний при раку легені, раку уротелію, цервікальних пухлинах.

Спосіб застосування та дози.

• Концентрат для приготування розчину для

інфузій Цисплатин "Ебеве" 1 мг/мл перед застосуванням має бути розведений. Розчин для інфузій можна вводити лише шляхом внутрішньовенного вливання.

При приготуванні розчину препарату і його введенні не можна застосовувати інструменти з частинами, що містять алюміній, якщо вони можуть контактувати з препаратом (це стосується систем для внутрішньовенних вливань, голок, катетерів, шприців тощо).

Інфузійні розчини повинні готуватися в асептичних умовах. Для розведення концентрату можуть використовуватися:

0,9% розчин хлориду натрію;

суміш 0,9% розчину хлориду натрію і 5% розчину глюкози у співвідношенні 1:1 (концентрація хлориду натрію – 0,45%, глюкози – 2,5%).

У разі неможливості попередньої гідратації перед лікуванням цисплатином концентрат також може розводитися сумішшю 0,9% розчину хлориду натрію і 5% розчину манітолу у співвідношенні 1:1 (концентрація хлориду натрію – 0,45%, манітолу – 2,5%).

Приготування розчинів для інфузій

Необхідна кількість (доза) концентрату для приготування розчину для інфузій, розрахована згідно з наведеними далі рекомендаціями, розводиться 1–2 л одного із зазначених вище розчинів.

Можна застосовувати лише прозорі, безбарвні розчини без механічних включень.

Дозволяється лише одноразове використання флаконів.

Дози

Дози цисплатину визначаються залежно від діагнозу, очікуваної реакції хворого, а також залежно від того, застосовується цисплатин самостійно чи як складова комбінованої хіміотерапії. Наведені нижче рекомендації щодо доз стосуються як дорослих, так і дітей.

При монотерапії рекомендуються такі схеми лікування:

одноразове введення 50–120 мг/м2 поверхні тіла кожні 3–4 тижні;

щоденне введення 15–20 мг/м2 поверхні тіла протягом 5 днів кожні 3–4 тижні.

Рішення про початок наступного курсу лікування можна приймати лише після комплексної оцінки стану пацієнта

Якщо у пацієнта є порушення функції нирок або пригнічена функція кісткового мозку, дози препарату слід відповідним чином знижувати.

Приготовлені інфузійні розчини вводяться шляхом внутрішньовенного вливання тривалістю 6–8 годин.

Щоб викликати достатній діурез під час і після введення цисплатину, за 2–12 годин до введення препарату має починатися адекватна гідратація організму і тривати щонайменше 6 годин після закінчення інфузії цисплатину. Гідратація здійснюється шляхом внутрішньовенного вливання:

0,9% розчину хлориду натрію або

суміші 0,9% розчину хлориду натрію і 5% розчину глюкози у співвідношенні 1:1.

Гідратація до лікування цисплатином:

проводиться зі швидкістю 100–200 мл/год протягом 6–12 годин.

Гідратація після лікування цисплатином:

вливається ще 2 л одного із зазначених вище розчинів зі швидкістю 100–200 мл/год протягом 6–12 годин.

Якщо після гідратації екскреція сечі менша за 100–200 мл/год, може бути необхідним проведення форсованого діурезу. Для цього пацієнту внутрішньовенно вводять 37,5 г манітолу у вигляді 10% розчину (375 мл) або застосовують діуретики (за умови нормальної функції нирок). Манітол або діуретики також необхідно призначати у випадках, коли доза цисплатину перевищує 60 мг/м2 поверхні тіла.

Необхідно, щоб пацієнти вживали велику кількість рідини протягом 24 годин після вливання цисплатину для забезпечення достатньої екскреції сечі.

Протипоказання.

• Цисплатин протипоказаний пацієнтам:

з гіперчутливістю до активної речовини або інших препаратів, що містять платину;

з порушеннями функції нирок;

у дегідратованому стані (гідратація перед лікуванням і після нього необхідна для запобігання серйозним порушенням функції нирок);

з пригніченою функцією кісткового мозку;

з порушеннями слуху;

з невропатією, спричиненою цисплатином;

у періоди вагітності та лактації.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати у недоступному для дітей місці, в

упаковці виробника (для захисту від світла), при температурі 15–25 °C. Не охолоджувати і не заморожувати.

Термін придатності – 2 роки.

Термін придатності розведеного розчину для інфузій – 24 години.

Після розведення концентрату Цисплатин andquot;Ебевеandquot; 1 мг/мл 0,9% розчином хлориду натрію, сумішшю 0,9% розчину хлориду натрію і 5% розчину глюкози у співвідношенні 1:1 або сумішшю 0,9% розчину хлориду натрію і 5% розчину манітолу у співвідношенні 1:1 одержаний інфузійний розчин з концентрацією цисплатину 0,1 мг/мл є фізично і хімічно стабільним протягом 24 годин у разі його зберігання при температурі 25 °C у скляному посуді.

З мікробіологічної точки зору, розведений розчин слід використовувати негайно. Якщо розчин для інфузій не використовується відразу ж, за терміном і умовами його зберігання має стежити відповідальна особа. Період зберігання розчину звичайно не повинен перевищувати 24 години при температурі 2–8 °C, якщо він не розводився в контрольованих асептичних умовах.