ІНСТРУКЦІЯ
для медичногозастосування препарату
МовалісТ
(MovalisТ)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: meloxicam;4-гідрокси-2-метил-N-(5-метил-2-тіазоліл)-2Н-1,2-бензотіазин-3-карбоксамід-1,1-діоксид;
основні фізико-хімічні властивості: від пастельно-жовтих до лимонно-жовтих,круглі таблетки з лінією розлому. Одна сторона опукла, зі скошеними краями тамаркуванням символу компанії. Друга сторона – з маркуванням коду та ділитьсянавпіл лінією розлому. Поверхня таблетки може бути злегка шершавою;
склад: 1 таблетка містить мелоксикаму 7,5 мг або 15 мг;
допоміжні речовини: натрію цитрат, лактозамоногідрат, целюлоза мікрокристалічна, повідон, кремній колоїдний безводний,кросповідон, магнію стеарат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)та протиревматичні засоби. Код АТС М01АС06.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Моваліс - це нестероїдний протизапальнийлікарський засіб класу енолієвої кислоти, що має протизапальну, аналгетичну таантипіретичну дію. Мелоксикам виявив високу протизапальну активність на всіхстандартних моделях запалення. Загальний механізм розвитку перелічених ефектівможе полягати у здатності мелоксикаму інгібувати біосинтез простагландинів, якіє медіаторами запалення.
Механізм дії повўязується із селективнимінгібуванням ЦОГ-2 у порівнянні з ЦОГ - 1. На сьогодні очевидно, щотерапевтичний ефект нестероїдних протизапальних препаратів (далі –НПЗП)повўязаний з інгібуванням синтезу ЦОГ - 2, тоді як інгібування ЦОГ - 1призводить до токсичного ураження шлунка та нирок.
Селективність інгібування ЦОГ-2 мелоксикамомпідтверджена багатьма дослідниками як in vitro, так і ex vivo. Переважноінгібування ЦОГ-2 ex vivo мелоксикамом підтверджується більшим інгібуваннямпродукції ліпополісахарид-стимулюючого PGE2 (ЦОГ-2) у порівнянні зпродукцією тромбоксану у зсілій крові (ЦОГ-1). Ці ефекти дозозалежні.Мелоксикам не впливає на агрегацію тромбоцитів або на час кровотечі призастосуванні рекомендованих доз ex vivo, в той час як індометацин, диклофенак,ібупрофен та напроксен значно інгібують агрегацію тромбоцитів та подовжуютьтермін кровотечі.
Клінічні дослідження встановили низьку частотушлунково-кишкових побічних явищ (перфорації, утворення виразок та кровотечі)при застосуванні рекомендованих доз мелоксикаму у порівнянні зі стандартнимидозами інших НПЗП.
Фармакокінетика. Мелоксикам добре абсорбується з травного тракту припероральному застосуванні; абсолютна біодоступність препарату становить 89%.Одночасне вживання їжі не впливає на абсорбцію препарату. Концентраціїлікарського засобу при прийманні перорально 7,5 та 15 мг на добу відповіднодозозалежні. Стабільні концентрації досягаються на 3–5-ту добу.
Безперервне лікування протягомтривалого періоду (наприклад, шести місяців) не призводило до змінфармакокінетичних параметрів порівняно з параметрами після 2 тижнівперорального введення мелоксикаму по 15 мг на добу. Будь-які зміни є такожмалоймовірними і при тривалості лікування більше 6 місяців.
У плазмі більше 99% мелоксикаму зв’язується збілками плазми. Препарат проникає в синовіальну рідину, концентрація його там вполовину менша, ніж у плазмі.
Екскреція мелоксикаму відбувається в основному уформі метаболітів. Менше 5% добової дози виділяються у незмінному стані зкалом, невелика кількість виділяється з сечею. Період напіввиведення становить20 год.
Печінкова та ниркова недостатність суттєво невпливають на фармакокінетику мелоксикаму.
Плазмовий кліренс становить 8 мл/хв. Кліренсзнижується у людей літнього віку. Об’єм розподілу низький, в середньому 11 л.
Показання для застосування. Симптоматичне лікування
- больового синдрому при остеоартритах (артрозах,дегенеративних суглобових захворюваннях);
- ревматоїдних артритів;
- анкілозивних спондилітів.
Спосіб застосування та дози.
Дорослим.
Остеоартрити: призначають із розрахунку 7,5 мг/день.Якщо необхідно, доза може бути збільшена до 15 мг/добу
Ревматоїдні артрити: призначають із розрахунку 15мг/добу. Згідно з терапевтичним ефектом доза може бути зменшена до 7,5 мг/добу.
Анкілозивні спондиліти: призначають із розрахунку 15мг/добу. Відповідно до терапевтичної реакції доза може бути зменшена до 7,5мг/добу.
У пацієнтів з підвищеним ризиком побічних реакційпочаткова лікувальна доза становить 7,5 мг/добу.
У пацієнтів, що знаходяться на діалізі, з тяжкоюнирковою недостатністю, доза не повинна перевищувати 7,5 мг/добу.
Оскільки із збільшенням дози ітривалості лікування підвищується ризик побічних реакцій, необхіднозастосовувати найменшу ефективну добову дозу і найкоротшу тривалість лікування.
Підлітки від 12 років: максимальна рекомендованадобова доза для підлітків становить 0,25 мг/кг.
Максимальна рекомендована добова доза Мовалісу 15мг.
Зважаючи на те, що доза для дітей не встановлена, потрібно обмежитисязастосуванням препарату лише у підлітків від 12 років та дорослих.
Таблетку слід приймати під час їжі, не розжовувати,запивати водою або іншою рідиною.
Комбіноване застосування: загальна добова дозаМовалісу при застосуванні його у вигляді таблеток та супозиторіїв не повиннаперевищувати 15 мг.
Тривалість курсу лікування залежить від характеру захворювання та ефективностітерапії, що проводиться.
Побічна дія. Повідомляється про такі побічні ефекти, які можутьсупроводжувати прийом Мовалісу. Інформація ґрунтується на клінічнихдослідженнях, проведених на 3750 пацієнтах, які приймали Моваліс пероральнощоденно від 7,5 до 15 мг у вигляді таблеток протягом більше 18 місяців (середнятривалість лікування 127 днів).
Шлунково-кишкові:
частіше 1%: диспепсія, нудота, блювання, біль уживоті, запори, діарея, метеоризм;
від 0,1 до 1%: тимчасові порушення біохімічних показниківфункції печінки (наприклад підвищення трансаміназ або білірубіну), відрижка,езофагіти, гастродуоденальні виразки, гастроінтестинальні кровотечі;
менше 0,1%: гастроінтестинальна перфорація, коліти,гепатити, гастрити.
Шлунково-кишкова кровотеча, утворення виразок абоперфорація можуть бути потенційно летальними.
Гематологічні:
частіше 1%: анемія;
від 0,1 до 1%: зміни у формулі крові, в тому числі успіввідношенні лейкоцитів, лейкопенія та тромбоцитопенія. Одночасне призначенняпотенційно мієлотоксичного препарату, особливо метотрексату, може призвести дорозвитку цитопенії.
Дерматологічні:
частіше 1%: свербіж, подразнення шкіри;
від 0,1 до 1%: стоматити, кропив’янка;
менше 0,1%: фотосенсибілізація. Можуть розвинутися синдромСтівенса-Джонсона, токсичний некроліз.
Респіраторні:
менше 0,1%: поява нападів астми в осіб з алергією наацетилсаліцилову кислоту або на інші НПЗП.
Порушення центральної нервової системи:
частіше 1%: запаморочення, головний біль;
від 0,1 до 1%: запаморочення, шум у вухах, млявість;
менше 0,1%: сплутаність свідомості тадезорієнтування, зміна настрою.
Серцево-судинні:
частіше 1%: набряки;
від 0,1 до 1%: підвищення артеріального тиску,припливи, відчуття серцебиття.
Сечостатеві:
від 0,1 до 1%: зміни показників функціїнирок (підвищення креатиніну та/або сечовини);
менше 0,1%: гостра ниркова недостатність.
Застосування нестероїднихпротизапальних засобів може супроводжуватись розладами сечовипускання,включаючи гостру затримку сечі.
Порушення зору:
менше 0,1%: кон’юнктивіти, розлади функціїзору, що включають нечіткість зору.
Реакції гіперчутливості: менше 0,1%: ангіоневротичнінабряки, анафілактоїдні/анафілактичні реакції.
Протипоказання. Відома гіперчутливість до мелоксикаму або іншихскладових лікарського засобу.
Моваліс не можна призначати пацієнтам, які маютьсимптоми астми, назальні поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив’янку, щопов’язані із застосуванням ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП, оскількиможливі реакції перехресної гіперчутливості.
Також протипоказаннями є:
- активна форма або недавня поява виразки ушлунково-кишковому тракті / перфорації;
- запальне захворювання товстого кишечнику вактивній формі (хвороба Крона або виразковий коліт);
- тяжка печінкова недостатність;
- ниркова недостатність, яка не піддається діалізу;
- маніфестна шлунково-кишкова кровотеча, нещодавняцереброваскулярна кровотеча або інші розлади з кровотечами;
- тяжка неконтрольована серцева недостатність;
- діти до 12 років;
- період вагітності та лактації.
МОВАЛІС протипоказаний при лікуванні для усуненняпісляопераційного болю при аортокоронарному шунтуванні.
Застосування препарату є протипоказаним приприроджених порушеннях, при яких можуть бути шкідливими неактивні компоненти препарату(див. розділ “Особливості застосування").
Передозування. У разі передозування рекомендовано промивання шлунката загальні підтримуючі засоби. У клінічних випробуваннях було показано, щохолестирамін підвищує виведення мелоксикаму. Специфічні антидоти невідомі.
Особливості застосування.
Вагітність та лактація. Незважаючи на те, що підчас доклінічних досліджень тератогенного ефекту не виявили, Моваліс не слідзастосовувати під час вагітності та у період лактації.
Подібно до застосування інших НПЗП, потрібно пильнослідкувати за станом хворих при застосуванні препарату у пацієнтів зшлунково-кишковими захворюваннями та хворими, які приймають антикоагулянти.Заборонено призначати Моваліс, якщо у пацієнта є пептична виразка абошлунково-кишкова кровотеча.
Як і з іншими НПЗП,потенційно летальнішлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть з’явитися в будь-якийчас у процесі лікування за наявності або без попередніх симптомів, абосерйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі. Найбільш серйозні наслідкиспостерігали у людей літнього віку.
При застосуванні нестероїдних протизапальних засобіву дуже рідких випадках спостерігались серйозні шкірні реакції, деякі з якихбули фатальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона ітоксичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик появи таких реакційспостерігається на початку лікування, при цьому у більшості випадків такіреакції з’являлись в межах першого місяця лікування. При першій появі шкірнихвисипів, уражень слизових оболонок або інших ознак надмірної чутливостінеобхідно припинити застосування МОВАЛІСУ.
Нестероїдні протизапальні засоби можуть збільшуватиризик появи серйозних серцево-судинних тромботичних явищ, інфаркту міокарда таінсульту, які можуть бути фатальними. При збільшенні тривалості лікування цейризик може зростати. Такий ризик може збільшуватись у пацієнтів ізсерцево-судинними захворюваннями або з факторами ризику розвитку такихзахворювань.
Через можливе виникнення побічних ефектів на шкіріта слизових оболонках слід звертати особливу увагу на появу відповіднихсимптомів. При появі побічних ефектів лікування Мовалісом треба припинити.
При зниженні ниркового кровотоку НПЗП інгібуютьсинтез ниркового простагландину, що відіграє важливу роль у підтриманніниркового кровотоку. У пацієнтів зі зниженим нирковим кровотоком застосуванняНПЗП може спричинити ниркову недостатність, яка зникає при перериванніпротизапальної терапії нестероїдними засобами.
Найбільший ризик такої реакції має місце у пацієнтівлітнього віку, у пацієнтів з дегідратацією, у хворих з хронічною серцевоюнедостатністю, цирозом печінки, нефротичним синдромом та хронічними ренальнимипорушеннями, а також у хворих, які отримують супутню терапію з діуретичнимипрепаратами, AПФ-інгібіторами або антагоністами ангіотензин II рецептора, абопісля обўємних хірургічних втручань, що призвели до гіповолемії. Такимпацієнтам потрібен контроль діурезу та функції нирок на початку терапії.
У поодиноких випадках НПЗП можуть призвести доінтерстиціальних нефритів, гломерулонефритів, ренальних медулярних некрозів абодо розвитку нефротичних синдромів.
Як і при лікуванні більшістю НПЗП, описані окремі випадки підвищеннярівня трансаміназ або інших параметрів функції печінки. У більшості своїй цізміни були незначні і мали тимчасовий характер. При стійкому та суттєвомувідхиленні від норми лікування Мовалісом слід припинити та провести контрольнітести. У клінічно стабільних хворих на цироз печінки не треба знижувати дозиМовалісу.
Ослаблені пацієнти потребують більш ретельного нагляду, оскільки гіршепереносять побічні ефекти. Як і при лікуванні іншими НПЗП, потрібно бутиобережними по відношенню до хворих літнього віку, в яких має місце більшімовірне зниження функції нирок, печінки та серця.
НПЗП можуть підсилити затримку натрію, калію та води і вплинути нанатрійуретичні ефекти діуретиків. Як наслідок, у схильних пацієнтів можевиникати або підсилюватися серцева недостатність або артеріальна гіпертензія.Таким пацієнтам рекомендується проведення клінічного моніторингу.
Meлоксикам, як і будь-який інший НПЗП, може маскувати симптомиосновного інфекційного захворювання.
Застосування мелоксикаму, як і інших лікарських засобів, що інгібують синтезциклооксигенази/ простагландину, може зашкодити можливості заплідніти, і саметому не рекомендується для застосування у жінок, що намагаються завагітніти.Більше того, жінкам, що мають проблеми із заплідненням або проходять обстеженняз приводу безплідності, слід відмовитися від прийому мелоксикаму.
Будь-яких даних щодо впливу препарату на здатністькерувати автомобілем або працювати з автоматичними приладами немає. Однак прирозвитку таких побічних явищ, як розлад функції зору, сонливість або інші порушенняцентральної нервової системи, рекомендовано утриматися від таких занять.
До складу таблеток МОВАЛІС по 7,5 мг входитьлактоза, і при введенні максимальної рекомендованої дози в організм потрапляє47 мг лактози. Тому цей препарат не рекомендується приймати пацієнтам з рідкоюприродженою непереносимістю галактози, з дефіцитом лактази або порушеннямвсмоктування глюкози чи галактози.
До складу таблеток МОВАЛІС по 15 мг входить лактоза,і при введенні максимальної рекомендованої дози в організм потрапляє 20 мглактози. Тому цей препарат не рекомендується приймати пацієнтам з рідкоюприродженою непереносимістю галактози, з дефіцитом лактази або порушеннямвсмоктування глюкози чи галактози.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
- Інші інгібітори простагландинсинтетази, включаючиглюкокортикоїди і саліцилати (ацетилсаліцилова кислота): поєднане введенняінгібіторів простагландинсинтетази через синергічну дію може призводити дозбільшення ризику кровотечі та появи виразок у шлунково-кишковому тракті, і томутаке поєднане лікування не рекомендується. Мелоксикам не рекомендуєтьсязастосовувати разом з іншими нестероїдними протизапальними засобами.
- Пероральні антикоагулянти, антитромбоцитарнізасоби, гепарин при системному введенні, тромболітичні засоби, а такожселективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищується ризиккровотечі через гальмування функції тромбоцитів. При необхідності такогопоєднаного лікування рекомендується здійснювати ретельне спостереження.
Літій: мають місце дані щодо НПЗП, які підвищуютьрівень концентрації літію у плазмі крові. Рекомендовано контролювати вмістлітію у плазмі крові на початку лікування, при підбиранні дози та приприпиненні лікування Мовалісом.
Метотрексат: як і інші НПЗП, Моваліс можепідвищувати гематологічну токсичність метотрексату відносно елементів крові -це потребує серйозного контролю.
Контрацепція: НПЗП знижують ефективністьпротизаплідних засобів .
Діуретики: лікування НПЗП зневоднених хворихповўязане з потенціальним ризиком появи гострої ниркової недостатності. Томуперед початком лікування слід контролювати функцію нирок, а надалі, приодночасному застосуванні Мовалісу та діуретиків хворі повинні отримуватиадекватну кількість рідини.
Антигіпертензивні препарати (наприклад,бета-адреноблокатори, інгібітори АПФ, вазодилататори, діуретики): відомо, щоНПЗП зменшують антигіпертензивний ефект, що повўязано з інгібуючим впливом навазодилататорні простагландини.
НПЗП та антагоністи ангіотензин II рецептора, атакож ACE-інгібітори виявляють синергічний ефект на зменшення клубочковоїфільтрації. У пацієнтів з існуючим порушенням ниркової функції це можепризвести до гострої ниркової недостатності.
Холестирамін звўязує мелоксикам угастроінтестинальному тракті.
НПЗП посилюють нефротоксичність циклоспорину черезвплив на ниркові простагландини, що потребує значного контролю функції нирокпри одночасному застосуванні препаратів.
Мелоксикам майже повністю руйнується шляхом печінкового метаболізму,приблизно дві третини якого відбуваються при посередництві цитохрому (CYP) Р450та одна третина –шляхом пероксидазного окислення.
Можлива фармакокінетична взаємодія Мовалісу та інших препаратів наетапі метаболізму за рахунок впливу їх на СУР 2С9 та/або СУР 3А4.
Взаємодії Мовалісу з антацидами, циметидином, дигоксином та фуросемідомпри одночасному прийманні на фармакокінетичному рівні не виявлено.
Не можна виключати взаємодії препарату зпероральними антидіабетичними засобами.
Умови та термін зберігання. Препарат зберігають при температурі не вище25° С у місці, недоступному для дітей. Термін придатності – 3 роки.