IНСТРУКЦIЯ
для медичного застосуванняпрепарату
АМІТРИПТИЛІН
(AMITRIPTYLINUM)
Загальна характеристика:
мiжнародна та хімічна назви: amitriptylinе;3-(10,11-дигідро-5Н-дибензо[а,d]циклогептен-5-іліден)-N,N-диметилпропіламінугідрохлорид);
основнi фiзико-хiмiчні властивостi: таблетки, вкриті оболонкою, світло-рожевогокольору;
склад: 1 таблетка містить амітриптиліну гідрохлориду у перерахуванні наамітриптилін
25 мг (0,025 г);
допомiжнi речовини: лактози моногідрат, цукор рафінований, крохмалькукурудзяний, желатин харчовий, кальцію стеарат, тальк, цукор пісок,полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний, кремній колоїдний безводний(аеросил), магнію карбонат, титану діоксид, вазелінове масло, руберозум, віскбджолиний.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Код АТС N06A А09.
Фармакологiчнi властивості.
Фармакодинаміка. Амітриптилін являє собою трициклічний антидепресант. Амітриптилінє третинним аміном, посідає центральне місце серед трициклічнихантидепресантів, оскільки він приблизно рівною мірою активний in vivo якінгібітор захоплення серотоніну і норадреналіну пресинаптичними нервовимизакінченнями. Основний метаболіт сполуки нортриптилін є відносно сильнішимінгібітором захоплення норадреналіну, однак також блокує і захопленнясеротоніну. Амітриптилін має досить сильні антихолінергічні,антигістамінергічні і седативні властивості і потенціює ефекти катехоламінів.
Амітриптилін підвищує патологічно знижений рівень настрою.
Завдяки своїй седативній дії амітриптилін має особливе значення втерапії при депресіях, пов’язаних з тривогою, збудженням, занепокоєнням іпорушеннями сну. Антидепресивний ефект, зазвичай, розвивається через 2 - 4тижні терапії, седативний ефект при цьому не знижується.
Аналгетичний ефект препарату не пов’язаний з антидепресантним, оскількианалгезія настає у значно більш ранні терміни, ніж будь-які зміни настрою, інерідко внаслідок прийому значно меншої дози, ніж це потрібно для забезпеченнязміни настрою.
Фармакокінетика. Пероральний прийом препарату в таблетках обумовлюєдосягнення максимального рівня в сироватці приблизно через 4 год. Середнявеличина абсолютної пероральної біодоступності становить 53%. Зв’язування зпротеїнами плазми – майже 95%.
Амітриптилін та його основний метаболіт – нортриптилін – проникаютьчерез плацентарний бар’єр.
Період напіввиведення становить 9 - 25 год.
Екскреція відбувається переважно з сечею. Виведення амітриптиліну унезміненому вигляді нирками є незначним (десь 2%).
У матерів, які годують немовлят груддю, амітриптилін і нортриптилінвиділяються у невеликих кількостях з грудним молоком.
У пацієнтів літнього віку встановлений більш триваліший період напіввиведеннявнаслідок менш інтенсивного метаболізму.
Ураження печінки певного ступеня тяжкості здатне обмежити печінковепоглинання, що обумовлює вищий вміст препарату в плазмі.
Ниркова недостатність не впливає на кінетику препарату.
Показання для застосування. Депресії різної етіології (ендогенні, інволюційні,реактивні, невротичні, медикаментозні); невротичні стани з переважноюдепресивною симптоматикою; депресивні стани у хворих на шизофренію (укомбінації з нейролептиком); хронічний больовий синдром; нічний енурез за умовивідсутності органічної патології; головний біль, мігрень (профілактика).
Спосіб застосування та дози. Таблетки приймають внутрішньо, нерозжовуючи, відразу після прийому їжі (для зменшення подразненняслизової оболонки шлунка).
Депресія.
Необхіднопочинати лікування із застосуванням низьких доз з поступовим їх збільшенням припостійному спостереженні за клінічним ефектом і переносимістю. Дози вище 150 мгна добу призначають переважно госпіталізованим пацієнтам.
Дорослі. Спочатку 25 мг 3 рази на добу з поступовим підвищенням, занеобхідності, кожного наступного дня на 25 мг до рівня 150 мг (у деякихвипадках – до 25 мг на добу госпіталізованим пацієнтам). Додаткові кількостіпрепарату призначають, в основному, у вечірній час.
Підтримуюча доза відповідає оптимальній терапевтичній.
Підлітки і пацієнти старше 65 років. Спочатку 10 мг 3 рази на добу зпоступовим підвищенням, за необхідності, кожного наступного дня до рівня 100 -150 мг на добу. Додаткові кількості препарату призначають, в основному, увечірній час.
Підтримуюча доза відповідає оптимальній терапевтичній.
Діти. Лікування дітей допускається тільки в умовах стаціонару.
Для лікування енурезу у дітей дозу підбирають індивідуально.
Початкова доза – 1,5 мг/кг на добу з підвищенням кожного тижня на 1,5мг/кг на добу до максимальної – 5 мг/кг на добу.
Тривалість терапії. Антидепресивний ефект розвивається протягом 2 - 4тижнів. Лікування антидепресантами має симптоматичний характер і тому повиннопроводитись протягом певного проміжку часу, як правило – до 6 місяців, з метоюпрофілактики рецидиву після одужання. Хворим на уніполярну депресію підтримуючатерапія може бути необхідною протягом кількох років для запобігання новимепізодам.
Тривалість курсу лікування та підтримуючу дозу визначають індивідуальнодля кожного пацієнта, з урахуванням характеру, ступеня тяжкості та особливостейперебігу захворювання, стабільності досягнутого лікувального ефекту тапереносимості препарату.
При припиненні лікування препарат потрібно відміняти поступово,протягом кількох тижнів.
Нічний енурез
Діти 7 - 12 років: 25 мг за 0,5 - 1 год перед сном; діти старше 12років: 50 мг за 0,5 - 1 годину перед сном. Тривалість терапії – не більше 3місяців.
Хронічний больовий синдром.
Дорослі. Спочатку 25 мг на ніч. Збільшувати дозу поступово з огляду наефективність терапії. Максимальна добова доза – 100 мг ввечері.
Пацієнти похилого віку повинні починати лікування з приблизнополовинної рекомендованої дози.
Зниження функції нирок. Пацієнтамзі зниженою функцією нирок Амітриптилін можна призначати у звичайних дозах.
Зниження функції печінки.Рекомендується обережно підбірати дози і, якщо можливо, визначити вмістпрепарату у сироватці крові.
У разі припинення лікування слід протягом кількох тижнів поступовозменшувати дозу препарату.
Побічна дія.
Антихолінергічні ефекти: нечіткість зору, параліч акомодації, мідріаз,підвищення внутрішньоочного тиску, сухість у роті, сплутаність свідомості, делірійабо галюцинації, запори, паралітична кишечна непрохідність, утрудненесечовипускання, зниження потовиділення.
З боку нервової системи: сонливість, астенія, непритомні стани,неспокій, дезорієнтація, галюцинації (особливо у пацієнтів літнього віку і упацієнтів з хворобою Паркінсона), тривожність, збудження, рухові розлади,маніакальний стан, агресивність, порушення пам’яті, деперсоналізація, зниженняздатності до концентрації уваги, безсоння, жахливі сновидіння, головний біль,міоклонус, дизартрія, тремор (особливо рук, кистей, голови і язика),парастезії, атаксія, екстрапірамідний синдром, збільшення і посиленняепілептичних нападів, зміни на ЕКГ.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, посилене сердцебиття,запаморочення, ортостатична гіпотензія, неспецифічні зміни на ЕКГ (інтервалуS-T або зубця Т) у пацієнтів, які не страждають хворобами серця; аритмії,лабільність артеріального тиску (зниження або підвищення артеріального тиску),порушення внутрішньошлуночкової провідності (розширення комплексу QRS, змінаінтервалу P-Q, блокада ніжок пучка Гіса).
З боку травної системи: нудота, зрідка – гепатит, печія, блювання,гастралгія, збільшення або зниження апетиту і маси тіла, стоматит, зміна смаку,діарея, потемніння язика.
З боку ендокринної системи: гінекомастія, збільшення розмірів молочнихзалоз, галакторея; зниження або підвищення лібідо, зниження потенції, гіпо- абогіперглікемія, гіпонатріємія.
З боку органів кровотворення: агранулоцитоз, лейкопенія,тромбоцитопенія, пурпура, еозинофілія.
Алергічні реакції: шкірні висипання, свербіж, кропив’янка,фотосенсибілізація, набряк обличчя і язика.
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату.Одночасне застосування інгібіторів МАО і за 2 тижні перед початком лікування; інфарктміокарда (гострий і підгострий періоди); гостра алкогольна інтоксикація; гостраінтоксикація снодійними; аналгезуючими і психоактивними лікарськими засобами;закритокутова глаукома; тяжкі порушення AV і внутрішньошлуночкової провідності(блокада ніжок пучка Гіса, AV блокада ІІ ступеня). Вагітність і лактація.
Передозування.
Симптоми: сонливість або збудження, ажітація, галюцинації.Антихолінергічні ефекти: мідріаз, тахікардія, затримка сечі, сухість у роті,зниження моторної функції кишечнику, судоми, пропасниця; раптове виникненнясимптомів пригнічення ЦНС, кома, пригнічення дихання; серцеві симптоми: аритмії(вентрикулярні тахіаритмії, вентрикулярна фібриляція, мерехтіння шлуночків;серцева недостатність, гіпотензія, кардіогенний шок; метаболічний ацидоз,гіпокаліємія.
Лікування. Направлення до стаціонару (відділення інтенсивної терапії).Симптоматичне та підтримуюче лікування. Аспірація вмісту шлунка та дренуваннянавіть у пізній термін після прийому активованого вугілля. Моніторинг функційдихальної та серцево-судинної систем. Постійний ЕКГ – моніторинг серцевоїфункції протягом 3 - 5 років. Лікування судом діазепамом. Реакція напередозування має широкі індивідуальні коливання. У дорослих помірна абосерйозна інтоксикація виникає при прийомі більше 500 мг, а дози до 1 000 мгможуть бути фатальними.
Особливості застосування. Амінотриптилін повинен обережно застосовуватись прилікуванні пацієнтів із судомними розладами, затримкою сечі, гіпертрофієюпростати, гіпертиреоїдизмом, параноїдальною симптоматологією та тяжкоюпатологією печінки та серцево-судинної системи. Можливість суїциду притаманнадепресивним станам взагалі та може зберігатися до настання вираженої ремісії.Особам, схильним до суїциду, не слід призначати великі дози препарату.
Амітриптилін є седативним лікарським засобом.
Під час лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванніавтотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, щопотребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Етанол, інші антидепресанти, барбітурати,бензодіазепіни і загальні анестетики – можливо значне посилення пригнічувальноїдії на ЦНС, пригнічення дихання і гіпотензивний ефект.
Підвищує чутливість до алкогольних напоїв.
Підвищує антихолінергічну дію фенотіазинів, протипаркінсонічнихлікарських засобів, амантадину, атропіну, біперидену, антигістаміннихлікарських засобів, що збільшує ризик виникнення побічних ефектів с бокуцентральної нервової системи, зору, кишечнику і сечового міхура.
Одночасне застосування з антигістамінними лікарськими засобами,клонідином – посилення пригнічувальної дії на централльну нервову систему; затропіном – збільшує ризик виникнення паралітичної кишечної непрохідності; злікарськими засобами, що спричиняють екстрапірамідні реакції – збільшеннятяжкості і частоти екстрапірамідних ефектів.
При одночасному застосуванні амітриптиліну і непрямих анктикоагулянтів(похідних кумарину або індадіону) можливо підвищення антикоагулянтної активностіостанніх.
Амітриптилін може посилювати депресію, спричиненуглюкокортикостероїдами.
Протисудомні лікарські засоби можуть посилювати пригнічувальну дію нацентральну нервову систему, знижувати поріг судомної активності (призастосуванні великих доз) і знижувати ефективність останніх.
Лікарські засоби для лікування тиреотоксикозу підвищують ризик розвиткуагранулоцитозу,
знижують ефективність фенітоїну і альфа-адреноблокаторів.
Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин) збільшують періоднапіввиведення, підвищують ризик розвитку токсичних ефектів амітриптиліну,індуктори мікросомальних ферментів печінки (барбітурати, карбамазепін,фенітоїн, нікотин і пероральні контрацептиви) знижують концентрацію в плазмі ізменшують ефективність амітриптиліну.
Флуоксетин і флувоксамін збільшують концентрацію амітриптиліну в плазмі(можливо зменшення дози амітриптиліну на 50%).
При одночасному застосуванні з холіноблокаторами, фенотіазинами ібензодіазепінами – взаємне посилення седативного і центрального холіноблокуючогоефектів і підвищення ризику виникнення епілептичних нападів (зниження порогасудомної активності); фенотіазини, крім того, можуть підвищувати ризиквиникнення нейролептичного злоякісного синдрому.
Застосування разом з клонідином, гуанетидином, бетанідином, резерпіномі метилдопою може знижувати гіпотензивний ефект останніх; з кокаїном – ризикрозвитку аритмій серця.
Естрогенвмісні пероральні протизаплідні лікарські засоби і естрогениможут підвищувати біодоступність амітриптиліну; антиаритмічні засоби (типухінідину) посилюють ризик розвитку порушення ритму (можливо уповільненняметаболізму амітриптиліну).
Сумісне застосування з дисульфірамом та іншими інгібіторамиацетальдегідрогенази провокують делірій.
Не можна приймати разом з інгібіторами МАО (можливо збільшення частотиперіодів гіперпірексії, тяжкі судоми, гіпертонічні кризи і смерть пацієнта).
Пімозид і пробукол можуть посилювати аритмії серця, що проявляєтьсязбільшенням інтервалу Q-T на ЕКГ.
Посилює дію на серцево-судинну систему епінефрину, норепінефрину,ізопреналіну, ефедрину і фенілефрину і підвищує ризик розвитку порушеньсерцевого ритму, тахікардії, тяжкої артеріальної гіпертензії.
Одночасне застосування з альфа-адреностимуляторами для інтраназальноговведення або для застосування в офтальмології (при значному системномувсмоктуванні) може посилюватися судинозвужувальна дія останніх.
Приймання з гормонами щитовидної залози може спричинити взаємнепосилення терапевтичного ефекту (аритмії серця і стимулююча дія на ЦНС).
М-холіноблокатори і нейролептики підвищують ризик розвиткугіперпірексії (особливо при спекотній погоді).
Гематотоксичні лікарські засоби – посилення гематотоксичності.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому,захищеному від світла місці при температурі від 15°С до 25°С. Термінпридатності – 4 роки.