ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
ЛІНКОЦИН
(LINCOCIN(R))
Загальна характеристика:
міжнародна назва: lincomycin;
основні фізико-хімічні властивості: непрозора капсула з синьою кришечкою таголубим корпусом, що заповнена білим порошком.
склад: 1 капсула містить лінкоміцину (у вигляді лінкоміцину гідрохлориду) 500мг;
допоміжні речовини: тальк, лактози моногідрат, магнію стеарат, натріюіндиготиндисульфонат, титану діоксид, желатин.
Форма випуску. капсули.
Фармакотерапевтична група. антибактеріальні засоби для системногозастосування. Лінкозаміди. Код АТС J01F F02.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Залежно від чутливостімікроорганізмів і концентрації антибіотика, Лінкоцин може виявляти якбактеріостатичну, так і бактерицидну дію. До спектру активності in vitroпідпадає ряд збудників.
Чутливі мікроорганізми (мінімальна подавляюча концентрація (МПК) <=2 мкг/мл):
анаеробні грампозитивні бактерії, які не утворюють спори, у т.ч.Propionibacterium spp., Eubacterim spp., а також Actinomyces spp.;
анаеробні і мікроаерофільні грампозитивні коки, у т.ч. Peptococcusspp., Peptostreptococcus spp. та мікроаерофільні стрептококи;
аеробні грампозитивні мікроорганізми, у т. ч. стафілококи, стрептококи(за винятком S. faecalis) і пневмококи.
Мікроорганізми з помірною чутливістю (МПК становить 2 - 4 мкг/мл):
анаеробні грамнегативні бактерії, що не утворюють спори, у т.ч.Bacteroides spp., Fusobacterium spp.;
анаеробні грампозитивні бактерії, що утворюють спори, у т.ч.Clostridium spp.
Резистентні мікроорганізми або мікроорганізми з низькою чутливістю (МПК=> 8 мкг/мл), у т.ч. Streptococcus faecalis, Neisseria, більшість штамівHaemophilus influenzae, Pseudomonas та інші грамнегативні мікроорганізми.
Хоча бактерії роду Shigella резистентні in vitro до лінкоміцину (МПКприблизно дорівнює 200 - 400 мкг/мл), лінкоміцин ефективний при цьомузахворюванні у зв’язку з тим, що в кишечнику досягається дуже високий рівеньлінкоміцину (приблизно 3 000 – 7 000 мкг/г випорожнень).
Спостерігалась перехресна резистентність дисоційованого типу in vitroміж Лінкоцином і кліндаміцином з одного боку і макролідами (еритроміцин,олеандоміцин і спіраміцин) - з іншого боку. Абсолютна перехресна резистентністьіснує між Лінкоцином і кліндаміцином. В експериментах in vitro та in vivo невідмічено швидкого розвитку резистентності мікроорганізмів до препаратуЛінкоцин. У стафілококів резистентність in vitro до лінкоміцину абокліндаміцину розвивається повільно, поступово.
Фармакокінетика.
Всмоктування
при прийомі Лінкоцину внутрішньо натще показник всмоктування становить20 - 35%. Після прийому внутрішньо дози, що дорівнює 500 мг, максимальнийрівень у сироватці, що дорівнює 3 мкг/мл, досягається через 2 - 4 години. Цейпоказник знижується приблизно на 50%, якщо препарат вводиться під час їди.Рівень у сироватці, який перевищує МПК для більшості грампозитивнихмікроорганізмів (1 - 2 мкг/мл), підтримується протягом 6 - 8 годин.
Розподіл
На підставі прямих і непрямих ознак встановлено, що зв’язування збілками знижується при підвищенні концентрації у сироватці (насичуванезв’язування з білками плазми).
У крові плода, в перитонеальній і плевральній рідині можуть досягатисяконцентрації, що становлять 25 - 50% від рівня у крові, у материнському молоціцей показник становить 50 - 100%, у кістковій тканині - близько 40% і внавколишніх м’яких тканинах - 75%.
Разом з тим, лінкоміцин повільно проникає у спинномозкову рідину (1 -18% від рівня в крові); при захворюванні менінгітом рівень у лікворі досягає40% від рівня у крові.
Виведення
Значна частина препарату метаболізується, метаболізм відбуваєтьсяпереважно у печінці. У нормі сироватковий період напівжиття становить 5,4 ± 1годину. Однак цей період може подовжуватися при порушеннях функції печінкиі/або нирок. У зв’язку з цим слід брати до уваги необхідність зменшення частотивведення лінкоміцину хворим з порушенням функції печінки або нирок.
Після прийому одноразової дози 500 мг внутрішньо екскреціябактеріологічно активних форм у сечу становить 1 - 31% (у середньому 4%), а увипорожнення - близько 33%. Важливим шляхом екскреції після прийому внутрішньоє жовч, при цьому рівень у жовчі майже в 10 разів перевищує такий у крові.
Показання до застосування.
Лікування інфекцій, спричинених чутливими штамами грампозитивнихаеробів або анаеробних бактерій:
Інфекції верхніх дихальних шляхів, включаючи тонзиліт, фарингіт,середній отит, синусит, скарлатину, а також як допоміжна терапія при дифтерії.
Є підстави припускати, що лінкоміцин ефективний при мастоїдиті.
Інфекції нижніх дихальних шляхів, включаючи гострий бронхіт іпневмонію.
Інфекції шкіри і м’яких тканин, включаючи целюліт, фурункульоз,абсцеси, імпетиго, вугри і ранову інфекцію, а також такі стани, як бешиха,лімфаденіт, пароніхія (панарицій), мастит і гангрена шкіри.
Інфекції кісток і суглобів, включаючи остеомієліт і септичний артрит.
Септицемія і ендокардит. В окремих випадках септицемія і/абоендокардит, що спричинені чутливими мікрорганізмами, добре піддаються терапіїлінкоміцином. Однак при цих захворюваннях перевага надається використаннюбактерицидних препаратів.
Мікробна дизентерія.
Спосіб застосування та дози.
ДОРОСЛІ
Пероральне застосування
Тяжкі інфекції, спричинені чутливими збудниками: по 500 мг кожні 8годин або 3 рази на добу.
Більш тяжкі інфекції: по 500 мг кожні 6 годин або 4 рази на добу.
ДІТИ (старше 6 років)
Пероральне застосування
Тяжкі інфекції: 30 мг/кг на добу, розподілити на 3 - 4 введення рівнимидозами.
2. Більш тяжкі інфекції: 60 мг/кг на добу, розподілити на 3 - 4введення рівними дозами.
Якщо виникає необхідність терапії лінкоміцином хворих з тяжкимпорушенням функції нирок, то доза, що вводиться, повинна становити 25 - 30% віддози, рекомендованої для хворих з нормальною функцією нирок.
При інфекціях, спричинених b-гемолітичними стрептококами, тривалістьлікування повинна становити не менше 10 днів.
Для забезпечення оптимального всмоктування бажано, щоб протягом 1 - 2годин до прийому препарату внутрішньо і протягом такого ж періоду після прийомупрепарату хворий не приймав ніякої їжі.
Побічна дія.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, дискомфорт вділянці живота і персистуюча діарея, а при пероральному застосуванні –езофагіт.
З боку кровотворної системи: відмічаються випадки нейтропенії,лейкопенії, агранулоцитозу і тромбоцитопенічної пурпури. Є окремі повідомленняпро апластичну анемію і панцитопенію, при яких не можна виключити впливлінкоміцину як причину побічної реакції.
Реакції гіперчутливості: повідомляється про такі реакціїгіперчутливості, як ангіоневротичний набряк, сироваткова хвороба таанафілаксія, деякі з них розвивалися у хворих з гіперчутливістю до пеніциліну.Рідко були зареєстровані також випадки мультиформної еритеми, пов’язаної звведенням лінкоміцину, деякі випадки були схожі на синдром Стівенса–Джонсона.
З боку шкіри і слизових оболонок: свербіж, шкірний висип, кропив’янка,вагініт, рідко - ексфоліативний і везикуло-бульозний дерматит.
З боку печінки: жовтяниця і зміна показників печінкових тестів(особливо підвищення рівня трансаміназ у сироватці) також можуть спостерігатисяпри терапії лінкоміцином.
З боку серцево-судинної системи: повідомляється про епізоди гіпотоніїпісля парентерального введення препарату, особливо при надто швидкому введенні.Рідко спостерігалися також епізоди пригнічення серцевої діяльності і функціїдихальної системи після надто швидкого внутрішньовенного введення.
Протипоказання. Лінкоцин протипоказаний хворим, у яких ранішевідмічалась гіперчутливість до лінкоміцину або кліндаміцину.
Особливості застосування. Як і при застосуванні майже всіх антибіотиків, призастосуванні лінкоміцину може розвитися тяжкий коліт з можливим летальнимкінцем. Симптоми коліту можуть варіювати від мізерного водявого випорожнення дотяжкої тривалої діареї, що супроводжується лейкоцитозом, пропасницею, сильнимпереймоподібним болем у животі, наявністю крові і слизу в калі, а при прогресуванніцих симптомів може розвитися перитоніт, шок і токсичний мегаколон.
Діагноз пов’язаного з антибіотикотерапією коліту звичайно ставиться напідставі клінічних симптомів. Діагноз підтверджується даними ендоскопічногодослідження, при якому виявляється псевдомембранозний коліт, а в подальшомуможе бути підтверджений культуральним дослідженням калу на наявністьClostridium difficile з використанням селективних середовищ, а такождослідженням проби калу на наявність токсинів, що виробляються C. difficile.
Розвиток пов’язаного з антибіотикотерапією коліту відбувається в періодлікування або через 2 - 3 тижні після закінчення лікування антибіотиками.
Це ускладнення найбільш імовірне при тяжких захворюваннях у людейпохилого віку, а також в ослаблених хворих.
Якщо на фоні терапії розвивається нетяжкий коліт, то введеннялінкоміцину рекомендується припинити. Рекомендується провести лікування звикористанням холестирамінових і холестиполових смол, оскільки in vitro ціречовини зв’язують токсини. Холестирамін рекомендується призначати по 4 г 3 - 4рази на добу, а холестипол - по 5 г 3 рази на добу.
Якщо розвивається пов’язаний з антибіотикотерапією коліт, то показанолікування введенням рідини, електролітів і білка.
Дослідження також показують, що токсини, які продукуються Clostridium(особливо C. difficile), є основною прямою причиною коліту, пов’язаного зантибіотикотерапією. Для лікування може застосовуватися бацитрацин внутрішньопо 25 000 МО 4 рази на добу протягом 7 - 10 днів. Не можна застосовувати лікарськізасоби, які спричинюють кишковий стаз.
Лінкоцин слід призначати з обережністю пацієнтам із захворюваннямишлунково-кишкового тракту в анамнезі, особливо з колітом.
Хоча встановлено, що лінкоміцин проникає крізь гематоенцефалічнийбар’єр, рівень лінкоміцину в спинномозковій рідині може бути недостатнім длялікування менінгіту. Тому, Лінкоцин при лікуванні менінгіту застосовувати неслід.
При проведенні тривалої антибіотикотерапії Лінкоцином слід регулярнопроводити дослідження функції печінки і нирок.
При застосуванні Лінкоцину можливий надмірний ріст нечутливих до цьогоантибіотика мікроорганізмів, особливо дріжджів.
Для пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки і/або нирок, щосупроводжуються серйозними порушеннями метаболізму, добір дози треба проводитиз обережністю, а при терапії високими дозами слід здійснювати моніторинг рівнялінкоміцину в сироватці.
Вагітність і лактація
Безпека застосування препарату при вагітності до цього часу невстановлена. Зважаючи на це, при призначенні препарату під час вагітності слідретельно зважити співвідношення очікуваного терапевтичного ефекту відзастосування препарату та можливого ризику ушкодження плоду. Доведено, щолінкоміцин виділяється з материнським молоком в концентрації 0,5 - 2,4 мкг/мл,тому під час застосування лінкоміцину годування груддю слід тимчасовоприпинити.
Вплив на здатність керувати автомобілем іпрацювати з технікою
При відсутності тяжких небажаних реакцій – малоймовірний.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Було встановлено, що in vitro виявляється антагонізм між лінкоміцином іеритроміцином. Оскільки цей антагонізм може бути клінічно значущим, ці дваантибіотики не слід вводити одночасно.
Встановлено, що лінкоміцин має властивості нейром’язового блокатора,тому він може посилювати дію інших нейром’язових блокаторів. Унаслідок цьоговін повинен застосовуватися з обережністю при лікуванні хворих, які отримуютьпрепарати даної групи.
Такі лікарські засоби, як новобіоцин і канаміцин, фізично несумісні злінкоміцином.
Виявлена перехресна резистентність між кліндаміцином і лінкоміцином.
Умови та термін зберігання. зберігати в сухому, захищеному від світла,недосяжному для дітей місці при температурі 15 – 25 °С.
Термін придатності – 5 років.