ІНСТРУКЦІЯ

длямедичного застосування препарату

ЛЕВОМІЦЕТИН

(LAEVOMYCETINE)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: Chloramphenicol**,(Д-(-)трео-1-пара-нітрофеніл-2-дихлорацетиламіно-пропандіол-1,3);

основні фізико-хімічні властивості:таблеткибілого кольору або білого з жовтувато-зеленкуватим відтінком;

склад: 1 таблетка містить хлорамфеніколу(левоміцетину) – 0,25 г;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний абокукурудзяний, кальцій стеариновий.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засобидля системного застосування. Код АТС J01B A01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Левоміцетин – антибіотикширокого спектра дії: ефективний щодо багатьох грампозитивних і грамнегативнихбактерій, рикетсій, спірохет, хламідій. Діє на штами бактерій, стійких до пеніциліну,стрептоміцину, сульфаніламідам; малоактивний щодо кислотостійких бактерій,синьогнійної палички, клостридій і найпростіших. Діє бактеріостатично.

Фармакокінетика. Механізм антимікробної діїпов''язаний з порушенням синтезу білків мікроорганізмів. Лікарська стійкість допрепарату розвивається дещо повільно, при цьому, як правило, перехресноїстійкості до інших хіміотерапевтичних засобів не виникає. Хлорамфенікол легковсмоктується із шлунково-кишкового тракту. Після прийому внутрішньо максимальнаконцентрація в крові утворюється через 2 - 3 години; протягом 4 - 5 годин післяодноразового прийому лікувальної дози у крові зберігається терапевтично активнаконцентрація, потім відбувається значне зниження концентрації; препарат добрепроникає в органи і рідини організму; проникає через гематоенцефалічний бар''єр,через плаценту, виявляється у материнському молоці; терапевтичні концентраціїхлорамфеніколу при призначенні його внутрішньо чи місцево створюються усклоподібному тілі, рогівці, райдужній оболонці, водянистій волозі ока; укришталик препарат не проникає. У кишечнику під дією кишкових бактерійвідбувається гідроліз хлорамфеніколу з утворенням неактивних метаболітів.Виводиться з сечею, головним чином, у вигляді неактивних метаболітів; частково –з жовчю і калом.

Показання для застосування. Застосовують при черевномутифі, паратифах, генералізованих формах сальмонельозів, бруцельозі, коклюші,туляремії, менінгіті, рикетсіозах, хламідіозах. При інфекційних процесах іншоїетіології, спричинених збудниками, чутливими до дії Левоміцетину, препаратпоказаний у випадку неефективності інших хіміотерапевтичних препаратів.

Спосіб застосування і дози. Призначають внутрішньо(зазвичай за 30 хвилин до їжі, у разі нудоти або блювання – через 1 годинупісля їжі). Разова доза для дорослих 0,25 - 0,5 г; добова – 2 г. В особливотяжких випадках (черевний тиф, перитоніт та ін.) можна призначати препарат удозі до 4 г на добу (під пильним наглядом лікаря і контролем за станом крові іфункцією нирок). Разова доза для дітей до 3 років становить 10 - 15 мг/кг, від3 до 8 років – по 0,15 - 0,2 г, старше за 8 років – по 0,2 - 0,3 г; приймають 3- 4 рази на добу. Курс лікування зазвичай - 7 - 10 днів.

За показаннями можна, за умови доброї переносимості івідсутності змін у кровотворній системі курс лікування продовжити до 2 тижнів.

Побічна дія. Диспептичні явища (нудота,блювання, пронос), подразнення слизової оболонки рота, зіву, шкіряні висипання,дерматити, висипання і подразнення навколо заднього проходу. Левоміцетинвиявляє токсичну дію на кровотворну систему (ретикулоцитопенія,гранулоцитопенія, іноді зменшення кількості еритроцитів). У тяжких випадкахможлива апластична анемія. Тяжкі ускладнення з боку кровотворної системичастіше пов''язані із застосуванням великих доз Левоміцетину. Найчутливіші допрепарату діти раннього віку.

Протипоказання. Не слід призначатипрепарат при гострих респіраторних захворюваннях, ангінах і з профілактичноюметою; Левоміцетин не призначають разом із препаратами, що пригнічуютькровотворення, підвищеній індивідуальній чутливості до препарату, захворюванняхшкіри (псоріазі, екземі, грибкових ураженнях), під час вагітності та в періодлактації, немовлятам.

Передозування. Великі дози Левоміцетинуможуть також спричинити психомоторні розлади, сплутаність свідомості, зорові йслухові галюцинації, зниження гостроти слуху і зору. Застосування препаратуможе супроводжуватися пригніченням мікрофлори кишечнику, розвиткомдисбактеріозу, вторинної грибкової інфекції. Лікування Левоміцетином вартопроводити під контролем картини крові і функціонального стану печінки та нирокхворого.

Взаємодія з іншими лікарськимизасобами. Неслід призначати Левоміцетин разом із сульфаніламідами, похідними піразолону,цитостатиками, препарат будучи інгібітором цитохрому Р-450 печінки, можеуповільнювати метаболізм (та елімінацію) і підвищувати рівень дифеніну,неодикумарину, бутаміду, барбітуратів у крові.

Особливості застосування. Під час лікуванняЛевоміцетином слід контролювати склад периферичної крові і функціональний станпечінки і нирок.

Недопустиме безконтрольне застосування івикористання препарату при легких формах інфекційних процесів, особливо удітей.

Препарат не слід призначати при ангіні, гострихреспіраторних інфекціях і з метою профілактики.

Умови та термін зберігання. Зберігати у cухому,захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Термін придатності - 5років.