ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

ЛАМІВУДИН

(LAMIVUDINЕ)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: lamivudinе;

(2R-цис)-4-аміно-1-(2-(гідроксиметил)-1,3-оксотіолан-5-іл)-2-(1Н)-піримідинон;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або з жовтуватим відтінкомкольору, допускається мармуровість;

склад: 1 таблетка містить 150 мг ламівудину у перерахуванні на 100 % сухуречовину;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, лактозимоногідрат, кукурудзяний крохмаль, аеросил, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування.Нуклеотидні та нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази.

Код АТС J05А F05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Дія ламівудину пов’язана з утвореннямвнутрішньоклітинно метаболіту – ламівудину трифосфату, який інгібує зворотнютранскриптазу ВІЛ шляхом термінації ланцюга вірусної ДНК.

Ламівудину трифосфат є селективним інгібітором реплікації ВІЛ-1 і ВІЛ-2in vitro, активний відносно стійких до зидовудину штамів ВІЛ. У комбінації іззидовудином зменшує кількість ВІЛ-1 і збільшує кількість CD4-клітин, а такожзначно знижує ризик прогресування хвороби та смертність від неї.

Продемонстровано синергізм ламівудину та зидовудину відноснопригнічення реплікації ВІЛ у культурі клітин. Виявлено, що при виникненнірезистентності до ламівудину у штамів вірусу, стійких до зидовудину, водночасможе відновитись чутливість до зидовудину. In vitro препарат виявляє слабкуцитотоксичну дію на лімфоцити периферичної крові, лімфоцитарні тамоноцитарно-макрофагальні клітинні лінії та клітини кісткового мозку.

Ламівудин потенційно інгібує реплікацію вірусу гепатиту В,перешкоджаючи прояву активності оборотної транскриптази.

Фармакокінетика. Всмоктується швидко; біодоступність у дорослих іпідлітків становить 80-88 %, у дітей – близько 66-68 %. Прийом з їжею подовжуєчас досягнення максимальної концентрації, однак значного впливу набіодоступність не виявляє, тому ламівудин можна застосовувати з їжею і без неї.

Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові при прийоміпрепарату з їжею – близько 3,2 години, при прийомі на порожній шлунок – близько1 години. Ламівудин широко розподіляється в організмі. Він проходить черезгематоенцефалічний бар’єр і в обмеженій кількості проникає у спинномозковурідину. У дітей концентрація ламівудину у спинномозковій рідині становить 10-17% від відповідної нестабільної концентрації у сироватці крові. Ламівудинпроходить крізь плаценту. З білками зв’язується приблизно 36 %. Виводитьсяпрепарат переважно нирками (менше 70 %) шляхом активної тубулярної секреції,незначною мірою (менше 10 %) – шляхом печінкового метаболізму. Активнийметаболіт – внутрішньоклітинний ламівудину трифосфат має подовжений часнапіввиведення з клітини (від 16 до 19 годин) у порівнянні з періодомнапіввиведення ламівудину (5-7 годин).

Елімінація ламівудину порушується при зниженні функції нирок, незалежновід того, є це наслідком хвороби нирок або віковим явищем. У таких випадкахнеобхідна корекція дози.

Фармакокінетика ламівудину у дітей в цілому подібна такої у дорослих.Але абсолютна біодоступність у дітей до 12 років нижча (55-65 %), а системнийкліренс – вищий.

Показання для застосування. Лікування ВІЛ-інфекції у комбінації з іншимиантиретровірусними препаратами. Лікування гострого та хронічного гепатиту В.

Спосіб застосування та дози. Лікування Ламівудином повинен починатиспеціаліст, який має досвід лікування ВІЛ-інфекції. Препарат можна вживатинезалежно від прийому їжі.

Дорослі та діти старше 12 років: рекомендована доза - 300 мг на добу.Ця доза може бути призначена як 150 мг 2 рази на добу або 300 мг 1 раз на добу.

Діти: для дітей та пацієнтів, які не можуть вживати таблетки,рекомендується розчин Ламівудину для перорального застосування.

Пацієнти з нирковою недостатністю: у хворих з помірним і тяжкимступенем ниркової недостатності концентрація Ламівудину підвищується внаслідокзниження кліренсу, тому дози для лікування пацієнтів з кліренсом менше 50 мл/хвповинні бути зменшені згідно з наведеною нижче таблицею.

Функціональний стан печінки істотно не впливає на фармакокінетикупрепарату, у зв’язку із чим при захворюваннях печінки з помірною недостатністю непотрібно коректування дози Ламівудину. Так само не встановлена залежністьдозування препарату у пацієнтів літнього та похилого віку.

При лікуванні Ламівудином гепатиту В препарат призначають у дозі 1,5 мг/кгмаси тіла на добу. Курс лікування триває до вираженого зниження показниківреплікації вірусу гепатиту В, а також АЛТ та АСТ. Середній курс лікування –6-12 місяців.

Побічна дія. Ламівудин застосовують у комбінації з зидовудином,в окремих випадках його можна також призначати у комбінації з іншимипротиретровірусними засобами. Деякі побічні ефекти, такі як панкреатит,периферична нейропатія, патологічні зміни крові, можливі при застосуванні йінших протиретровірусних засобів, таких як зидовудин, та/або можуть бути притяжкій ВІЛ-інфекції, тому диференційна діагностика між побічною дією Ламівудинута іншими препаратами або ускладненнями ВІЛ-інфекції може спричинити труднощі.

Можливі такі побічні ефекти:

гематологічні показники:

не часто: анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія;

дуже рідко: істинна еритроцитарна аплазія;

нервова система:

часто: головний біль,

дуже рідко: парестезії; описані випадки периферичної нейропатії, хочапричинний зв’язок з лікуванням до кінця не встановлений;

травний тракт:

часто: нудота, блювання, біль у верхній половині живота, діарея;

рідко: панкреатит, хоча причинний зв’язок його з лікуванням невстановлений; підвищення рівня амілази сироватки крові;

гепатобіліарна система:

не часто: підвищення рівня печінкових ферментів (АСТ, АЛТ);

шкіра:

часто: висип, алопеція;

опорно-руховий апарат:

часто: артралгія, міалгія;

рідко: рабдоміоліз;

інші:

часто: втомлюваність, погане самопочуття, пропасниця.

Протипоказання. Підвищена чутливість до Ламівудину або до окремихкомпонентів препарату; панкреатит, або якщо це захворювання було в минулому;периферична нейропатія; висока функціональна недостатність нирок; лейкопенія(кількість нейтрофілів менше 7x10⁹/л); анемія (гемоглобін менше 75г/л), I триместр вагітності, період годування груддю. Діти до 12 років дляданої форми препарату.

Передозування. Симптоми: можливо посилення описаних проявівпобічної дії.

Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, симптоматичнатерапія. У тяжких випадках можливий екстракорпоральний гемодіаліз.

Особливості застосування. Обережно призначають препарат хворим на тяжкийцироз печінки, зумовлений вірусом гепатиту В.

У пацієнтів, які лікуються Ламівудином або будь-яким іншимантиретровірусним препаратом, зберігається ризик розвитку опортуністичнихінфекцій та інших ускладнень ВІЛ-інфекції.

У пацієнтів з помірним і тяжким ступенем ниркової недостатностізбільшується концентрація Ламівудину в плазмі у зв’язку зі зниженням кліренсу,тому дози для них повинні бути зменшені.

У деяких пацієнтів, частіше у дітей, можливо запалення підшлунковоїзалози, тому при появі таких симптомів, як біль у животі, нудота, блювання, якіможуть бути ознаками панкреатиту, лікування препаратом слід терміновоприпинити.

Антиретровірусна терапія не попереджує передачу ВІЛ при статевомуконтакті та через інфіковану кров. У зв’язку з цим слід застосовувативідповідні застережні заходи.

Застосування препарату під час вагітності можливо тільки за умов, колиочікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Занеобхідності призначення препарату у період лактації слід вирішити питання щодоприпинення вигодовування груддю.

Обережно призначають препарат пацієнтам, які займаються потенційнонебезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги, швидкостірухових і психічних реакцій.

У разі випадкового контакту з ВІЛ-інфікованою кров’ю (наприклад припораненні голкою) необхідно негайно (протягом 1-2 годин) застосувати комбінаціюзидовудину та ламівудину. У випадку підвищеного ризику інфікування в схемулікування потрібно включити інгібітор протеаз. Антиретровірусну профілактикурекомендується проводити протягом 4 тижнів. Контрольовані клінічні дослідженняпрофілактики після контакту з вірусом не проводились, даних з цього питаннянедостатньо. Сероконверсія може відбутися, незважаючи на швидке застосуванняантиретровірусних препаратів.

Клас препаратів, до яких належить Ламівудин, може спричинитилактат-ацидоз (надмірний рівень молочної кислоти у крові) та одночаснезбільшення печінки. Таке поодиноке ускладнення іноді призводило до летальнихнаслідків. Лактат-ацидоз частіше спостерігається у жінок. У зв’язку зможливістю розвитку такого стану слід регулярно проводити дослідження крові навміст молочної кислоти.

Препарат застосовують у комбінації з зидовудином.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Вірогідність метаболічної взаємодії низька,враховуючи обмежений метаболізм Ламівудину і низький рівень його зв’язування збілками, а також практично повне виведення його нирками у незміненому вигляді.Оскільки Ламівудин виводиться переважно нирками, можлива взаємодія змедикаментами, що застосовуються одночасно з ним, коли основним шляхом їхвиведення є активна ниркова секреція (наприклад із триметопримом). Іншіпрепарати (ранітидин, циметидин) тільки частково виділяються таким шляхом, томувони не взаємодіють з Ламівудином. Препарати, що виводяться переважно способомактивної органічної аніонної секреції або гломерулярної фільтрації, очевидно непризводять до клінічно значущої взаємодії з Ламівудином. Спостерігаєтьсяпомірне збільшення максимального рівня зидовудину (28 %) при одночасномузастосуванні його з Ламівудином, хоча загалом концентрація не змінюється.Зидовудин не впливає на фармакокінетику Ламівудину.

Застосування в профілактичних дозах ко-тримоксазолу (у зв’язку знаявністю триметоприму у його складі) призводить до збільшення концентраціїЛамівудину на 40 %. Однак, якщо у пацієнта немає ниркової недостатності,корекція дози Ламівудину не потрібна.

Ламівудин може пригнічувати внутрішньоклітинне фосфорилуваннязалцитабіну при одночасному застосуванні цих препаратів. Тому Ламівудин нерекомендується вживати у поєднанні з залцитабіном.

Одночасне застосування препарату з пентамідином, сульфаніламідами,етанолом підвищує ризик розвитку панкреатиту; з доксоном, диданозином,ізоніазидом, ставудином – периферичної нейропатії.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, воригінальній упаковці, при температурі не вище 25 ^оС.

Термін придатності – 2 роки.