ІНСТРУКЦІЯ

для медичногозастосування препарату

ЛІДОКАЇН-ДАРНИЦЯ

(LIDOCAINЕ-DARNITSA)

Склад лікарського засобу:

діюча речовина: lidocainе, 1 мл розчину міститьлідокаїну гідрохлориду у перерахуванні на 100 % безводну речовину 20 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, 1 М розчин натріюгідроксиду, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Препарати для місцевої анестезії.

Код АТС N01B B02.

Антиаритмічний засіб I В кл. Код АТС С01В В01.

Клінічні характеристики.

Показання. Усі види провідникової анестезії: у т. ч. устоматології, міжреберна блокада, шийна вагосимпатична блокада. Внутрішньовеннарегіонарна анестезія. Каудальна або люмбальна епідуральна блокада.

Шлуночкова екстрасистолія і тахіаритмії, у т. ч. при гострому інфарктіміокарда, у післяопераційному періоді.

Протипоказання. Гіперчутливість до компонентів препарату, а також доінших амідних місцевоанестезуючих лікарських засобів.

Тяжкі кровотечі, інфікування місця передбачуваноїін’єкції.

Захворювання серцево-судинної системи:

– WPW-синдром;

– AV-блокада II і III ступеня і порушення внутрішньошлуночковоїпровідності;

– синдром Морганьї-Адамса-Стокса;

– виражена брадикардія;

– синдром слабкості синусового вузла (СССВ);

– кардіогенний шок;

– значне зниження функції лівого шлуночка.

Наявність в анамнезі епілептиформних судом налідокаїн, міастенія.

Для епідуральної анестезії – інфікування місцяпроведення люмбальної пункції, септицемія, неможливість проведення пункціїчерез деформацію хребта. Інфекції головного мозку, доброякісні і злоякісніновоутворення головного мозку, субарахноїдальний крововилив.

Функціональна недостатність печінки, щосупроводжується зниженням печінкового кровотоку (наприклад, при хронічнійсерцевій недостатності, цирозі). Прогресування серцево-судинної недостатності(звичайно внаслідок розвитку блокад серця і шоку).

Коагулопатії різного генезу, артеріальна гіпотензія,психоз, істерія.

Спосіб застосування та дози.

Перед введенням лідокаїну необхідно проводити пробу на чутливість.

Дорослим.

Для досягнення місцевої знеболюючої дії.

Провідникова анестезія в стоматологічній практиці –1–5 мл розчину лідокаїну (20– 100 мг).

Провідникова анестезія (анестезія периферичнихнервів): максимальна загальна доза – до 20 мл розчину лідокаїну (400 мг).

Блокада нервових сплетінь: максимальна загальна доза – 5–10 мл розчинулідокаїну (100–200 мг).

Епідуральна анестезія, максимальна загальна доза –10–15 мл розчину лідокаїну (200– 300 мг).

Каудальна анестезія, максимальна загальна доза –10–15 мл розчину лідокаїну (200– 300 мг).

Введення максимальної дози не повинне повторюватисячастіше, ніж через 90 хв.

Для досягнення антиаритмічної дії.

Введення Лідокаїну-Дарниця починають з болюсувнутрішньовенно в дозі 1–2 мг/кг маси тіла протягом 3–4 хв; середня разова доза– 80 мг, максимальна разова доза – 100 мг. Потім переходять на краплиннуінфузію зі швидкістю 20–55 мкг/кг/хв (максимум 2 мг/хв) у 5 % розчині глюкозиабо у фізіологічному розчині; краплинні інфузії можуть застосовуватися протягом24–36 год.

При необхідності на фоні краплинної інфузії можнаповторити внутрішньовенно введення Лідокаїну-Дарниця в дозі 40 мг (2 млрозчину) через 10 хв після першого болюсу.

Внутрішньом’язово препарат вводять по 2–4 мг/кг(максимальна разова доза – 200 мг) з інтервалами 4–6 годин. В окремих випадкахвикористовують більш високі дози – по 600 мг кожні 3–4 години.

Дітям.

Дітям при аритмії вводять внутрішньовенно струминно1 мг/кг зі швидкістю 25–50 мг/хв, через 5 хв можливо повторне введення (сумарнадоза не повинна перевищувати 3 мг/кг). При необхідності переходять на інфузійневведення зі швидкістю 30 мкг/кг/хв. Максимальна добова доза для дітейвизначається масою тіла дитини і становить 4–5 мг/кг для дітей віком старше 3-хроків.

Для провідникової анестезії – 1–2 мг/кг маси тіла,але не більше 4 мг/кг.

Побічні реакції. При застосуванні препарату можливі такі побічніреакції:

– з боку центральної і периферичної нервовоїсистеми: запаморочення, головний біль, слабкість, руховий неспокій, ністагм,втрата свідомості, сонливість, зорові і слухові порушення, тремор, тризм,судоми (ризик їхнього розвитку підвищується на тлі гіперкапнії й ацидозу),синдром “кінського хвоста” (параліч ніг, парестезії) – спричиняє частіше іншихмісцевоанестезуючих засобів. Параліч дихальних м’язів, зупинка дихання, блокмоторний і чутливий, респіраторний параліч (частіше розвивається присубарахноїдальній анестезії), оніміння язика (при використанні в стоматології);

– з боку серцево-судинної системи: зниженняартеріального тиску, тахікардія – при введенні з вазоконстриктором, периферичнавазодилатація, колапс, біль у грудній клітці, аритмії, блокада серця, зупинкадихання і серцевої діяльності;

– алергічні реакції: шкірний висип, кропивниця (нашкірі й слизових оболонках), свербіж шкіри, ангіоневротичний набряк,генералізований ексфоліативний дерматит, анафілактичний шок;

– з боку сечовидільної системи: мимовільнесечовипускання;

– з боку системи травлення: нудота, блювання,мимовільна дефекація;

– місцеві реакції: при спінальній анестезії– біль у спині, при епідуральній анестезії – випадкове влучення всубарахноїдальний простір.

– інші: стійка анестезія, зниження лібідо і/чипотенції, пригнічення дихання аж до зупинки, гіпотермія, відчуття жару, холодуабо оніміння кінцівок, злоякісна гіпертермія.

Передозування. Симптоми: перші ознаки інтоксикації – запаморочення,нудота, блювання, ейфорія. Потім – судоми мімічної мускулатури обличчя зпереходом у тоніко-клонічні судоми скелетної мускулатури, психомоторнезбудження, астенія, апное, брадикардія, зниження артеріального тиску, колапс,метгемоглобінемія.

При передозуванні при пологах у немовляти можливібрадикардія, пригнічення дихального центра, апное.

Лікування. Пацієнт повинний бути в горизонтальномуположенні; при симптомах з боку ЦНС і серцево-судинної системи необхіднозабезпечити доступ свіжого повітря, подачу кисню і/або проведення штучногодихання. Іноді з появою судом можна відразу призначити 50–100 мг сукцинілхолінуі/або 5–15 мг діазепаму, можливе застосування барбітуратів короткочасної дії,тіопенталу. У гострій фазі передозування лідокаїном діаліз не ефективний.

При брадикардії, порушеннях серцевої провідностіможна призначити атропін 0,5–1 мг внутрішньовенно, при артеріальній гіпотензії– симпатоміметики в комбінації з агоністами ß-адренорецепторів. Призупинці серця показане негайне проведення реанімаційних заходів.

Застосування в період вагітності абогодування груддю.

Суворо контрольованих клінічних досліджень безпекизастосування препарату при вагітності не проводилося.

Варто особливо враховувати цей факт передзастосуванням Лідокаїну у жінок з потенційною можливістю виношування дитини,особливо в перші 3 місяці вагітності.

Порівняно з внутрішньовенним вливанням, коли лідокаїн проникає крізьплаценту протягом декількох хвилин, препарат можна рекомендувати при вагітностів терапевтичних дозах у провідникову ділянку, оскільки це не має будь-якогоризику для майбутньої матері.

Невідомо, чи виводиться лідокаїн з грудним молоком.Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату матері, що годує.

У період лактації застосування препарату можливопісля попередньої ретельної оцінки очікуваної користі терапії для матері іпотенційного ризику для немовляти.

Особливі заходи безпеки.

При обробці місця ін’єкції дезінфікуючими розчинами,що містять важкі метали, підвищується ризик розвитку місцевої реакції у виглядіхворобливості і набряку.

Особливості застосування.

Варто пам’ятати, що лідокаїн чинить вираженуантиаритмічну дію і відноситься до антиаритмічних засобів I класу. У випадкахзастосування поза аритмією, може сам виступати, як аритмогенний фактор, що можеспричиняти розвиток аритмії. Тому перед уведенням препарату необхідно збиратианамнез на факт наявності явищ аритмії і з обережністю застосовувати препаратособам зі скаргами на аритмії в минулому.

При проведенні місцевої анестезії особливуобережність варто виявляти при введенні препарату в ділянки, що містять багатокровоносних судин. Під час проведення ін’єкції слід уникати потрапляння всудини.

При введенні у васкуляризовані тканинирекомендується проводити аспіраційну пробу.

При проведенні планованої субарахноїдальноїанестезії необхідно відмінити інгібітори моноаміноксидази не менше, ніж за 10днів до проведення анестезії.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванніавтотранспортом або іншими механізмами.

У період лікування необхідно дотримуватисьобережності при керуванні автотранспортом і заняттях іншими потенційно небезпечнимивидами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкостіпсихомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами таінші форми взаємодії.

При одночасному застосуванні концентрацію лідокаїнув плазмі крові знижують такі препарати: хлорпромазин, петидин, бупівакаїн,хінідин, дизопірамід, амітриптилін, імипрамін, нортриптилін.

При одночасному застосуванні з антиаритмічнимипрепаратами IA класу (у т. ч. з хінідином, прокаїнамідом, дизопірамідом)відбувається подовження інтервалу QT і, у дуже поодиноких випадках, можливийрозвиток AV-блокади або фібриляції шлуночків.

Фенітоїн підсилює кардіодепресивну дію лідокаїну.

При одночасному застосуванні з прокаїнамідом можливімарення, галюцинації.

Лідокаїн може підсилювати дію препаратів, щозумовлюють блокаду нервово-м’язової передачі, тому що останні зменшуютьпровідність нервових імпульсів.

На фоні інтоксикації глікозидами наперстянкилідокаїн може посилювати тяжкість AV-блокади.

Етанол посилює пригнічуючу дію лідокаїну на дихання.

Вазоконстриктори (епінефрин, метоксамін, фенілефрин)подовжують місцевоанестезуючу дію. Циметидин знижує печінковий кліренслідокаїну (зниження метаболізму внаслідок інгібування мікросомальногоокислювання) і підвищує його концентрацію та ризик розвитку токсичних ефектів.

При одночасному застосуванні для спінальної іепідуральної анестезії з гуанадрелем, гуанетидином, мекаміламіном, триметафаномпідвищується ризик вираженої гіпотензії і брадикардії.

β-адреноблокатори сповільнюють метаболізмлідокаїну, збільшуючи його токсичність (зниження величини печінковогокровотоку).

Лідокаїн послаблює кардіотонічний ефект серцевихглікозидів.

При одночасному призначенні лідокаїну і снодійнихабо седативних лікарських засобів можливе посилення їх пригнічуючої дії на ЦНС.

При спільному застосуванні з наркотичнимианалгетиками розвивається адитивний ефект, що використовується при проведенніепідуральної анестезії, однак підсилюється пригнічення дихання.

Використання з інгібіторами моноаміноксидази(фуразолідон, прокарбазин, селегилін) підвищує ризик розвитку артеріальноїгіпотензії.

Антикоагулянти (у т. ч. ардепарин, далтепарин,данапароїд, еноксапарин, гепарини, варфарин та інші) збільшують ризик розвиткукровотеч.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Механізм місцевоанестезуючої діїлідокаїну полягає в стабілізації нейрональної мембрани за рахунок зниження їїпроникності для іонів натрію, що перешкоджає виникненню потенціалу дії іпроведенню імпульсів нервовими волокнами. Можливий антагонізм з іонами кальцію.Пригнічує проведення не тільки больових імпульсів, але й імпульсів іншоїмодальності. Швидко гідролізується в слаболужному середовищі тканин і післякороткого латентного періоду діє протягом 60–90 хв. Анестезуюча дія лідокаїну в2–6 разів сильніша, ніж прокаїну. При місцевому застосуванні розширює судини,не чинить місцевоподразнюючої дії. При запаленні (тканинний ацидоз) анестезуючаактивність знижується. Ефективний при усіх видах місцевого знеболювання.Розширює судини. Не проявляє подразнюючої дії на тканини.

Крім основної місцевоанестезуючої дії, чинитьантиаритмічну дію. Антиаритмічна активність обумовлена пригніченням фази 4(діастолічної деполяризації) у волокнах Пуркин’є, зменшенням автоматизму,пригніченням ектопічних осередків збудження. На швидкість швидкої деполяризації(фаза 0) не впливає або незначно знижує. Збільшує проникність мембран для іонівкалію, прискорює процес реполяризації й скорочує потенціал дії. Призастосуванні в середніх терапевтичних дозах не змінює збудливістьсинусно-передсердного вузла, мало впливає на провідність і скоротливістьміокарда. При внутрішньовенному введенні діє швидко і коротко (10–20 хв).

Фармакокінетика.

При внутрішньовенному введенні максимальнаконцентрація в крові (C_max) досягається практично з моментомвведення (“на голці”) і становить 45–90 с, при внутрішньом’язовому введенні –через 5–15 хв.

Розподіл. У плазмі зв’язується з білками на 50–80 %.Зв’язування лідокаїну з білками плазми значною мірою залежить від концентраціїпрепарату й альфа-1-ацид глікопротеїну (ААГ) у плазмі. Зв’язування з білкамиплазми збільшується в пацієнтів з уремією і реципієнтів ниркової трансплантаціїі посилюється після гострого інфаркту міокарда, що характеризуються збільшеннямрівня ААГ. Високе зв’язування з білками може зменшувати дію вільного лідокаїнуабо спричиняти загальне підвищення концентрації препарату в плазмі крові.

Стабільна концентрація в крові встановлюється через3–4 год при безупинному внутрішньовенному введенні (у хворих з гостримінфарктом міокарда – через 8–10 год). Терапевтичний ефект розвивається приконцентрації 1,5–5 мкг/мл. Розподіл швидкий, об’єм розподілу – 1 л/кг. Легкопроникає крізь гістогематичні бар’єри, включаючи ГЕБ. Спочатку надходить утканини з високим темпом кровопостачання: серце, мозок, нирки, легені, печінка,селезінка. Потім – у жирову і м’язову тканини. Проникає крізь плаценту, ворганізмі немовляти виявляється 40–55 % від концентрації препарату в організміматері.

Метаболізм. Лідокаїн метаболізується за участюмікросомальних ферментів печінки. Швидкість метаболізму визначається кровотокому печінці і, як результат, може бути порушена в пацієнтів після інфарктуміокарда і/чи із застійною серцевою недостатністю. У результатібіотрансформації лідокаїну утворюються метаболіти – моноетил-гліцинексилідид(МЕГКС) і гліцинексилідид, що мають значно менш виражену антиаритмічнуактивність.

Виведення. Близько 90 % виводиться у форміметаболітів і 10 % – у незміненому вигляді нирками. Виведення незміненогопрепарату із сечею частково залежить від pН сечі. Кисла сеча призводить дозбільшення частки, виведеної із сечею.

Період напіввиведення (T_1/2) післявнутрішньовенного болюсного введення – 1,5–2 год (у немовлят – 3 год). Привнутрішньовенній інфузії – до 3 год і більше. Метаболіти мають T_1/2– 2 год і 10 год відповідно.

Виведення в особливих умовах. При порушенні функціїпечінки T_1/2 може збільшуватися в 2 рази і більш.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або злегка забарвленарідина.

Несумісність. Препарат небажано змішувати з іншими лікарськимизасобами, за винятком розчинників, зазначених у розділі “Спосіб застосування тадози”.

Лідокаїн випадає в осад при змішуванні замфотерицином, метогекситоном або сульфадіазином. Залежно від pН розчинулідокаїн може бути несумісний з ампіциліном.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці, воригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °С.