ІНСТРУКЦІЯ
длямедичного застосування препарату:
МІOПРИЛ
(MYOPRIL(R))
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: еналаприл;(S)-1-(N-[1-(етоксикарбоніл)-3-фенілпропіл]-L-аланіл-L-пролін,(Z)-2-бутендіанова сіль (1.1);
основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки, безоболонки, оранжевого кольору з можливими білими та темно-оранжевимивкрапленнями, зі скошеними краями і центральною роздільчою рискою з одного боку- по 2,5 мг;
круглі, білі таблетки, без оболонки, зі скошеними краями іцентральною роздільчою рискою з одного боку - по 5 мг;
круглі таблетки, без оболонки, світло-рожевого кольору зможливими темно-рожевимим та білими вкрапленнями таблетки, зі скошеними краямиі центральною роздільчою рискою на одному боці - по 10 мг;
склад:
Міоприл 2,5 мг
1 таблетка містить еналаприлу малеату – 2,5 мг;
допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, тальк,барвник Сансет жовтий ПКФ, кальцію стеарат, кремнезем колоїдний безводний;
Міоприл 5 мг
1 таблетка містить еналаприлу малеату – 5 мг;
допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, тальк,кальцію стеарат, кремнезем колоїдний безводний;
Міоприл 10 мг
1 таблетка містить еналаприлу малеату – 10 мг;
допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, тальк,кальцію стеарат, барвник яскраво-червоний 4R, кремнезем колоїдний безводний.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Інгібіториангіотензинперетворюючого ферменту. Код АТС С09А А02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Еналаприл малеат гідролізується ворганізмі з утворенням активного метаболіту еналаприлату. Еналаприлат інгібуєангіотензинперетворюючий фермент (АПФ). АПФ, який є пептидиловою дипептидазою,каталізує конверсію ангіотензину I в ангіотензин ІІ. Ангіотензин ІІ за рахуноквазопресорної дії стимулює секрецію альдостерону наднирковими залозами.
Еналаприл викликає поступове зниження систолічногота діастолічного тиску практично без зміни частоти серцевих скорочень тахвилинного об’єму крові , зменшує розміри лівого шлуночка, покращує коронарнийкровоток, підвищує стійкість міокарда до гіпоксії. Еналаприл сприяє збільшеннюниркового кровотоку, покращанню функції нирок та перешкоджає прогресуваннюдіабетичної нефропатії.
Фармакокінетика. Після прийому внутрішньопікові концентрації еналаприлу у сироватці досягаються приблизно протягомоднієї години. Біодоступність препарату становить близько 60%. На всмоктуванняеналаприлу не впливає наявність їжі у шлунково-кишковому тракті. Післявсмоктування еналаприл гідролізується в печинці в еналаприлат, який єінгібітором АПФ. Пікові концентрації еналаприлату у сироватці досягаються через3-4 години після прийому дози еналаприлу внутрішньо. Препарат діє протягом12-24 годин. Еналаприлат проникає крізь плацентарний бар’єр і секретується вгрудне молоко. Виділення еналаприлу відбувається головним чином нирками. Періоднапіввиведення становить приблизно 11 годин. Повна секреція відбувається через30-35 годин. У разі незначних порушень функції нирок (кліренс креатиніну більше30 мл/хв) виділення еналаприлу суттєво не порушується. При помірних та значнихпорушеннях функції нирок виведення препарату з організму уповільнюється.Приблизно 94% дози виділяється із сечею і калом у формі еналаприлу абоеналаприлату. Головним компонентом у сечі є еналаприлат, який становить майже40% дози, та незмінений еналаприл. Крім еналаприлату, жодних інших метаболітівеналаприлу не знайдено. Еналаприлат виводится з організму при гемодіалізі таперитонеальному діалізі.
Показання для застосування. Міоприл рекомендується длялікування
артеріальної гіпертензії;
- серцевої недостатності різного ступенятяжкості.
Спосіб застосування та дози. Рекомендована початковадоза для хворих, які не приймають діуретики, становить 5 мг на добу. Дозуванняслід регулювати залежно від реакції кров’яного тиску. При недостатньому ефектідозу збільшують до 10-40 мг на добу. Інтервал між підвищеннями дози маєстановити не менше 3 тижнів. Середня підтримуюча доза становить 10-20 мг надобу за один або за два прийоми. Максимальна добова доза – 40 мг.
Для лікування симптоматичної застійноїсерцевої недостатності Міоприл призначається в комбінації з діуретиками ідигіталісом. Рекомендована початкова доза в цьому випадку становить 2,5 мг одинабо два рази на добу. Терапевтична доза регулюється залежно від клінічнихрезультатів від 5 мг до 20 мг на добу за один або за два прийоми. Середняпідтримуюча доза становить 5-10г на добу. Максимальна добова доза - 20 мг.
Для пацієнтів з порушенням функції нирок доцільнозбільшити інтервали прийому препарату та/або зменшити дозу. Початкова доза дляпацієнтів з незначними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну більше 30мл/хв) початкова доза препарату може становити 5 мг на добу. Для пацієнтів зпомірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв і більше10 мл/хв) початкова доза препарату може становити 2,5-5 мг на добу. Не слідперевищувати максимальну добову дозу 10 мг на добу. В разі значних порушень(кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) початкова доза і добова доза препаратустановить 2,5 мг на добу. Хворим, які застосовують діаліз призначають 2,5 мгМіоприлу в день діалізу.
Побічна дія. Встановлено, що Міоприлзвичайно добре переноситься. В більшості випадків описані побічні явища булилегкими і тимчасовими за своїм характером.
Серцево-судинна система: дуже рідко – тахікардія та іншіаритмії, інфаркт міокарда, цереброваскулярний інсульт, емболія та інфарктлегенів, легеневий набряк, артеріальна
гіпотензія (у тому числі ортостатична), особливо післяприйому першої дози препарату, колапс.
Дихальна система: сухий (непродуктивний)кашель, бронхоспазм, біль у горлі і дисфонія, астма, інфекція верхніхдихальних шляхів, легеневі інфільтрати, задишка, ринорея, фарингіт,ангіоневротичний набряк гортані, ротоглотки або язика.
Травна система: нудота, блювання, дискінезія, панкреатит,печінкова недостатність, гепатит, мелена, анорексія, диспепсія, запор,холестатична жовтуха, глосит, стоматит, сухість у роті.
Система крові: поодинокі випадки нейтропенії,тромбоцитопенії, анемії. Дуже рідко - агранулоцитоз.
М’язово-скелетна система: м’язові судоми.
Нервова система: запаморочення, депресія,збентеження, атаксія, сонливість, безсоння, нервовість, периферична нейропатія(наприклад парестезія, дизестезія).
Шкіра: ексфоліативний дерматит, токсичнийепідермальний некроліз, синдром Стівенса–Джонсона, поліморфна еритема,уртикарія, свербіж, алопеція, припливи крові до обличчя, діафорез, підвищенасвітлочутливість.
Органи чуття: нечіткість зорового сприйняття,порушення смаку, аносмія, дзвін у вухах, кон’юнктивіт, сухість очей,сльозоточивість.
Сечовидільна система: у пацієнтів з порушеннямфункції нирок, та у пацієнтів, які приймають діуретики, спостерігаєтьсяоборотне підвищення показників креатиніну і сечовини в сироватці крові,протеїнурія, які після відміни препарату нормалізуються.
Лабораторні показники: зрідка спостерігаєтьсяпідвищення вмісту сечовини в крові, креатиніну в сироватці крові, підвищенняактивності ферментів печінки та/або вмісту білірубіну в сироватці крові.
При застосуванні Міоприлу слід враховувати таке, щоякщо інший інгібітор ангіотензин-конвертуючого ферменту каптоприл спричинявагранулоцитоз, особливо у хворих з порушеннями ниркової функції або зколагеновою васкулярною хворобою, то не можна виключити, що Міоприл можеспричинити подібне ускладнення.
Протипоказання. Підвищена чутливість доеналаприлу та складових препарату. Ангіоневротичний набряк в анамнезі, в томучислі ідіопатичний та спадковий набряк Квінке, ангіоневротичний набряк післязастосування інших інгібіторов АПФ. Двосторонній стеноз ниркових артерій абостеноз ниркової артерії єдиної нирки. Стан після трансплантації нирки. Стенозартеріального або мітрального клапана з вираженим порушенням гемодинаміки.Гіпертрофічна кардіоміопатія. Первинний гіперальдостеризм. Захворюванняпечінки, печінкова недостатність. Порфірія, гіперкаліємія. Вагітність тагодування груддю. Дитячий вік до 15 років.
Аферез з декстринсульфатом. Проведеннядесенсибілізації до яду комах.
Передозування. Проявом перевищення дозиможе бути тяжка артеріальна гіпотензія, брадикардія, колапс, порушенняелектролітного балансу, ниркова недостатність.
Лікування: необхідно надати пацієнту горизонтальногоположення, підняти нижні кінцівки. Протягом 30 хвилин після прийому препарату показанопромивання шлунка з подальшим призначенням ентеросорбентів.
У більш серйозних випадках в умовах стаціонарувживають заходів, спрямованих на стабілізацію АТ: введення 0.9% натрію хлоридуабо плазмозамінників. При тяжкому ступені передозування можливо проведеннягемодіалізу та внутрішньовенне введення катехоламіну, ангіотензіну II. Якщовжиті терапевтичні заходи не знімають брадикардії, проводять кардіостимуляцію.
Необхідно проводити контроль електролітів такреатиніну в сиворотці крові.
Особливості застосування.
Міоприл ефективний один або в комбінації з іншимиантигіпертензивними засобами, особливо тіазидними діуретиками.
У хворих з тяжкою серцевою недостатністю, в якихфункція нирок може залежати від активності системи ренін-ангіотензин-альдостерону,лікування інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту, включаючи Міоприл,може бути ускладнено олігурією і/або прогресивною азотемією, зрідка – гостроюнирковою недостатністю.
При прийомі Міоприлу, особливо після першої дози,може з’явитися ангіоневротчний набряк, включаючи набряк гортані. Хворі повиннітерміново інформувати лікаря про будь-які ознаки або симптоми, що свідчать проангіоневротичний набряк (набрякання обличчя, кінцівок, очей, губів, язика,утруднене дихання або ковтання), і припинити прийом препарату до консультації злікарем та прийняти протигістамінні засоби.
Надмірна гіпотензія зустрічаєтьсязрідка у хворих на неускладнену гіпертонію при лікуванні Міоприлом.
У хворих із серцевою недостатністю при прийоміМіоприлу часто виникає зниження кров’яного тиску, особливо при першому прийомі.Але якщо суворо дотримуватись вказівок щодо дозування, тривала симптоматичнагіпотензія не виникає і припиняти лікування не потрібно.
Хворі повинні терміново повідомити лікаря про появузапаморочення (особливо в перші дні лікування), появу синкопе. У цьому разінеобхідно припинити прийом препарату до консультації з лікарем.
Надмірне потіння, блювання, діарея можуть призвестидо сильного падіння кров’яного тиску через зменшення об’єму рідини. В цьомуразі пацієнти повинні проконсультуватися з лікарем щодо подальшого прийомуМіоприлу.
Хворих слід попереджати про те, що без консультаціїз лікарем не слід використовувати солезамінники, які містять калій.
Необхіднотерміново повідомити лікаря про будь-які ознаки інфекції (наприклад біль угорлі, пропасниця), які можуть бути симптомами нейтропенії.
Препарат слідвідмінити перед дослідженням функції паращитовидної залози.
Досвідвикористання Міоприлу дітьми відсутній, тому призначити препарат дітям не рекомендується.
Вплив на здатність керувати автотранспортом іуправляти механізмами.
Оскільки при прийомі Міоприлу (особливо при першомуприйомі) може виникнути зниження кров’яного тиску, слід з обережністюпризначати препарат пацієнтам, які керують автотранспортом або управляютьмеханізмами.
Вагітність та грудне вигодовування.
Прийом інгібіторів АПФ під час другого та третьоготриместрів вагітності може спричиняти ушкодження плоду та новонародженого,включаючи гіпоплазію черепа новонародженого, анурію, оборотну або необоротнуниркову недостатність і смерть.
Булизареєстровані випадки олігогідрамніону внаслідок зниженої ниркової функціїплода (олігогідрамніон у цій ситуації з перетягуванням кінцівок плода,деформацією черепа та обличчя і розвитком гіпопластичних легенів). Також буливідмічені випадки передчасного розвитку, внутрішньоматкової затримки росту таявного артеріозу протоків, хоча неясно, чи пов’язані ці явища з прийомомінгібіторів ангіотензин-конвертуючого ферменту. Тому з настанням вагітності прийомМіоприлу слід якомога швидше припинити.
Встановлено, що еналаприл та еналаприлат проникають вгрудне молоко в слідових кількостях. Тому жінкам, які годують груддю, не слідпризначати Міоприл.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Хворі, які приймають діуретики, і особливо ті, лікуванняяких діуретиками було разпочато нещодавно, можуть іноді відчувати надмірнезниження кров’яного тиску після початку прийому Міоприлу. Можливістьгіпотензійної дії Міоприлу можна звести до мінімуму припиненням прийомудіуретика або підвищеним вживанням солі до початку лікування Міоприлом. Якщонеобхідно приймати діуретики, хворий має перебувати під суворим медичнимнаглядом після першої дози як мінімум 2 години і доки кров’яний тиск нестабілізується - хоча б ще одну годину.
При прийомі Міоприлу паралельно з препаратами калію,калійзберігаючими діуретиками та гепарином спостерігається підвищенняконцентрації іонів калію в сироватці крові. Одночасний прийом із солями літіюпризводить до зростання концентрації літію в сироватці крові та зростанняризику виникнення токсичних ефектів.
Застосування Міоприлу на фоні лікування снодійними,наркотичними лікарськими засобами та анестетиками призводить до підсиленнягіпотензивного ефекту.
Зниження антигіпертензивної дії Міоприлу можливо приодночасному застосуванні
з нестероїдними протизапальними препаратами (особливоіндометацином);
з естрогенами, симпатоміметиками.
Одночасний прийом Міоприлу з імуносупресантами,глюкокортикоїдами для системного застосування, цитостатиками, алопуринолом,прокаїнамідом може призвести до розвитку лейкопенії.
Засоби, що пригнічують функцію кісткового мозку, разом зМіоприлом підвищують ризик нейтропенії та агранулоцитозу.
Не рекомендується вживання алкоголю при лікуванніМіоприлом, оскільки препарат підсилює дію алкоголю.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температуріне вище 250С в сухому, недоступному для дітей місці. Захищати віддії світла.
Термін придатності – 3 роки.