ІНСТРУКЦІЯ
длямедичного застосування препарату:
МІOПРИЛ
(MYOPRIL(R))
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: еналаприл; (S)-1-(N-[1-(етоксикарбоніл)-3-фенілпропіл]-L-аланіл-L-пролін,(Z)-2-бутендіанова сіль (1.1);
основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки, безоболонки, оранжевого кольору з можливими білими та темно-оранжевимивкрапленнями, зі скошеними краями і центральною роздільчою рискою з одного боку- по 2,5 мг;
круглі, білі таблетки, без оболонки, зі скошеними краями іцентральною роздільчою рискою з одного боку - по 5 мг;
круглі таблетки, без оболонки, світло-рожевого кольору зможливими темно-рожевимим та білими вкрапленнями таблетки, зі скошеними краямиі центральною роздільчою рискою на одному боці - по 10 мг;
склад:
Міоприл 2,5 мг
1 таблетка містить еналаприлу малеату – 2,5 мг;
допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний,тальк, барвник Сансет жовтий ПКФ, кальцію стеарат, кремнезем колоїднийбезводний;
Міоприл 5 мг
1 таблетка містить еналаприлу малеату – 5 мг;
допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний,тальк, кальцію стеарат, кремнезем колоїдний безводний;
Міоприл 10 мг
1 таблетка містить еналаприлу малеату – 10 мг;
допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний,тальк, кальцію стеарат, барвник яскраво-червоний 4R, кремнезем колоїднийбезводний.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Інгібіториангіотензинперетворюючого ферменту. Код АТС С09А А02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Еналаприл малеатгідролізується в організмі з утворенням активного метаболіту еналаприлату.Еналаприлат інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ). АПФ, який єпептидиловою дипептидазою, каталізує конверсію ангіотензину I в ангіотензин ІІ.Ангіотензин ІІ за рахунок вазопресорної дії стимулює секрецію альдостеронунаднирковими залозами.
Еналаприл викликає поступове зниження систолічногота діастолічного тиску практично без зміни частоти серцевих скорочень тахвилинного об’єму крові , зменшує розміри лівого шлуночка, покращує коронарнийкровоток, підвищує стійкість міокарда до гіпоксії. Еналаприл сприяє збільшеннюниркового кровотоку, покращанню функції нирок та перешкоджає прогресуваннюдіабетичної нефропатії.
Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо піковіконцентрації еналаприлу у сироватці досягаються приблизно протягом однієїгодини. Біодоступність препарату становить близько 60%. На всмоктуванняеналаприлу не впливає наявність їжі у шлунково-кишковому тракті. Післявсмоктування еналаприл гідролізується в печинці в еналаприлат, який єінгібітором АПФ. Пікові концентрації еналаприлату у сироватці досягаються через3-4 години після прийому дози еналаприлу внутрішньо. Препарат діє протягом12-24 годин. Еналаприлат проникає крізь плацентарний бар’єр і секретується вгрудне молоко. Виділення еналаприлу відбувається головним чином нирками. Періоднапіввиведення становить приблизно 11 годин. Повна секреція відбувається через30-35 годин. У разі незначних порушень функції нирок (кліренс креатиніну більше30 мл/хв) виділення еналаприлу суттєво не порушується. При помірних та значнихпорушеннях функції нирок виведення препарату з організму уповільнюється.Приблизно 94% дози виділяється із сечею і калом у формі еналаприлу абоеналаприлату. Головним компонентом у сечі є еналаприлат, який становить майже40% дози, та незмінений еналаприл. Крім еналаприлату, жодних інших метаболітівеналаприлу не знайдено. Еналаприлат виводится з організму при гемодіалізі таперитонеальному діалізі.
Показання для застосування. Міоприл рекомендується длялікування
артеріальної гіпертензії;
- серцевої недостатності різного ступенятяжкості.
Спосіб застосування та дози. Рекомендована початковадоза для хворих, які не приймають діуретики, становить 5 мг на добу. Дозуванняслід регулювати залежно від реакції кров‘яного тиску. При недостатньому ефектідозу збільшують до 10-40 мг на добу. Інтервал між підвищеннями дози має становитине менше 3 тижнів. Середня підтримуюча доза становить 10-20 мг на добу за одинабо за два прийоми. Максимальна добова доза – 40 мг.
Для лікування симптоматичної застійноїсерцевої недостатності Міоприл призначається в комбінації з діуретиками і дигіталісом.Рекомендована початкова доза в цьому випадку становить 2,5 мг один або два разина добу. Терапевтична доза регулюється залежно від клінічних результатів від 5мг до 20 мг на добу за один або за два прийоми. Середня підтримуюча дозастановить 5-10г на добу. Максимальна добова доза - 20 мг.
Для пацієнтів з порушенням функції нирок доцільнозбільшити інтервали прийому препарату та/або зменшити дозу. Початкова доза дляпацієнтів з незначними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну більше 30мл/хв) початкова доза препарату може становити 5 мг на добу. Для пацієнтів зпомірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв і більше10 мл/хв) початкова доза препарату може становити 2,5-5 мг на добу. Не слідперевищувати максимальну добову дозу 10 мг на добу. В разі значних порушень(кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) початкова доза і добова доза препаратустановить 2,5 мг на добу. Хворим, які застосовують діаліз призначають 2,5 мгМіоприлу в день діалізу.
Побічна дія. Встановлено, що Міоприлзвичайно добре переноситься. В більшості випадків описані побічні явища булилегкими і тимчасовими за своїм характером.
Серцево-судинна система: дуже рідко – тахікардія та іншіаритмії, інфаркт міокарда, цереброваскулярний інсульт, емболія та інфарктлегенів, легеневий набряк, артеріальна
гіпотензія (у тому числі ортостатична), особливо післяприйому першої дози препарату, колапс.
Дихальна система: сухий (непродуктивний)кашель, бронхоспазм, біль у горлі і дисфонія, астма, інфекція верхніхдихальних шляхів, легеневі інфільтрати, задишка, ринорея, фарингіт,ангіоневротичний набряк гортані, ротоглотки або язика.
Травна система: нудота, блювання, дискінезія, панкреатит, печінкованедостатність, гепатит, мелена, анорексія, диспепсія, запор, холестатичнажовтуха, глосит, стоматит, сухість у роті.
Система крові: поодинокі випадки нейтропенії, тромбоцитопенії,анемії. Дуже рідко - агранулоцитоз.
М‘язово-скелетна система: м‘язові судоми.
Нервова система: запаморочення, депресія,збентеження, атаксія, сонливість, безсоння, нервовість, периферична нейропатія(наприклад парестезія, дизестезія).
Шкіра: ексфоліативний дерматит, токсичнийепідермальний некроліз, синдром Стівенса–Джонсона, поліморфна еритема,уртикарія, свербіж, алопеція, припливи крові до обличчя, діафорез, підвищенасвітлочутливість.
Органи чуття: нечіткість зоровогосприйняття, порушення смаку, аносмія, дзвін у вухах, кон''юнктивіт, сухістьочей, сльозоточивість.
Сечовидільна система: у пацієнтів з порушеннямфункції нирок, та у пацієнтів, які приймають діуретики, спостерігаєтьсяоборотне підвищення показників креатиніну і сечовини в сироватці крові,протеїнурія, які після відміни препарату нормалізуються.
Лабораторні показники: зрідка спостерігається підвищеннявмісту сечовини в крові, креатиніну в сироватці крові, підвищення активностіферментів печінки та/або вмісту білірубіну в сироватці крові.
При застосуванні Міоприлуслід враховувати таке, що якщо інший інгібітор ангіотензин-конвертуючогоферменту каптоприл спричиняв агранулоцитоз, особливо у хворих з порушенняминиркової функції або з колагеновою васкулярною хворобою, то не можна виключити,що Міоприл може спричинитиподібне ускладнення.
Протипоказання. Підвищена чутливість доеналаприлу та складових препарату. Ангіоневротичний набряк в анамнезі, в томучислі ідіопатичний та спадковий набряк Квінке, ангіоневротичний набряк післязастосування інших інгібіторов АПФ. Двосторонній стеноз ниркових артерій або стенозниркової артерії єдиної нирки. Стан після трансплантації нирки. Стенозартеріального або мітрального клапана з вираженим порушенням гемодинаміки.Гіпертрофічна кардіоміопатія. Первинний гіперальдостеризм. Захворюванняпечінки, печінкова недостатність. Порфірія, гіперкаліємія. Вагітність тагодування груддю. Дитячий вік до 15 років.
Аферез з декстринсульфатом. Проведеннядесенсибілізації до яду комах.
Передозування. Проявом перевищення дозиможе бути тяжка артеріальна гіпотензія, брадикардія, колапс, порушенняелектролітного балансу, ниркова недостатність.
Лікування: необхідно надати пацієнту горизонтальногоположення, підняти нижні кінцівки. Протягом 30 хвилин після прийому препаратупоказано промивання шлунка з подальшим призначенням ентеросорбентів.
У більш серйозних випадках в умовах стаціонарувживають заходів, спрямованих на стабілізацію АТ: введення 0.9% натрію хлоридуабо плазмозамінників. При тяжкому ступені передозування можливо проведеннягемодіалізу та внутрішньовенне введення катехоламіну, ангіотензіну II. Якщовжиті терапевтичні заходи не знімають брадикардії, проводять кардіостимуляцію.
Необхідно проводити контроль електролітів такреатиніну в сиворотці крові.
Особливості застосування.
Міоприл ефективний один або вкомбінації з іншими антигіпертензивними засобами, особливо тіазиднимидіуретиками.
У хворих з тяжкою серцевою недостатністю, в якихфункція нирок може залежати від активності системиренін-ангіотензин-альдостерону, лікування інгібіторамиангіотензин-перетворюючого ферменту, включаючи Міоприл, може бути ускладнено олігурією і/абопрогресивною азотемією, зрідка – гострою нирковою недостатністю.
При прийомі Міоприлу, особливо після першої дози,може з‘явитися ангіоневротчний набряк, включаючи набряк гортані.Хворі повинні терміново інформувати лікаря про будь-які ознаки або симптоми, щосвідчать про ангіоневротичний набряк (набрякання обличчя, кінцівок, очей,губів, язика, утруднене дихання або ковтання), і припинити прийом препарату доконсультації з лікарем та прийняти протигістамінні засоби.
Надмірна гіпотензіязустрічається зрідка у хворих на неускладнену гіпертонію при лікуванні Міоприлом.
У хворих із серцевою недостатністю при прийомі Міоприлу часто виникає зниженнякров''яного тиску, особливо при першому прийомі. Але якщо сувородотримуватись вказівок щодо дозування, тривала симптоматична гіпотензія невиникає і припиняти лікування не потрібно.
Хворі повинні терміново повідомити лікаря про появу запаморочення(особливо в перші дні лікування), появу синкопе. У цьому разінеобхідно припинити прийом препарату до консультації з лікарем.
Надмірне потіння, блювання, діарея можуть призвести досильного падіння кров‘яного тиску через зменшення об‘єму рідини. В цьому разіпацієнти повинні проконсультуватися з лікарем щодо подальшого прийому Міоприлу.
Хворих слід попереджати про те, що без консультаціїз лікарем не слід використовувати солезамінники, які містять калій.
Необхіднотерміново повідомити лікаря про будь-які ознаки інфекції(наприклад біль у горлі, пропасниця), які можуть бути симптомами нейтропенії.
Препарат слідвідмінити перед дослідженням функції паращитовидної залози.
Досвідвикористання Міоприлу дітьми відсутній, тому призначити препарат дітямне рекомендується.
Вплив на здатність керуватиавтотранспортом і управляти механізмами.
Оскільки при прийомі Міоприлу (особливо при першомуприйомі) може виникнути зниження кров’яного тиску, слід з обережністюпризначати препарат пацієнтам, які керують автотранспортом або управляютьмеханізмами.
Вагітність та грудне вигодовування.
Прийом інгібіторів АПФ під час другого та третьоготриместрів вагітності може спричиняти ушкодження плоду та новонародженого,включаючи гіпоплазію черепа новонародженого, анурію, оборотну або необоротнуниркову недостатність і смерть.
Булизареєстровані випадки олігогідрамніону внаслідок зниженої ниркової функціїплода (олігогідрамніон у цій ситуації з перетягуванням кінцівок плода,деформацією черепа та обличчя і розвитком гіпопластичних легенів). Також буливідмічені випадки передчасного розвитку, внутрішньоматкової затримки росту таявного артеріозу протоків, хоча неясно, чи пов‘язані ці явища з прийомомінгібіторів ангіотензин-конвертуючого ферменту. Тому з настанням вагітностіприйом Міоприлу слід якомога швидше припинити.
Встановлено, що еналаприл та еналаприлат проникають вгрудне молоко в слідових кількостях. Тому жінкам, які годують груддю, не слідпризначати Міоприл.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Хворі, які приймають діуретики, іособливо ті, лікування яких діуретиками було разпочато нещодавно, можуть інодівідчувати надмірне зниження кров‘яного тиску після початку прийому Міоприлу. Можливість гіпотензійної дії Міоприлу можна звести до мінімуму припиненнямприйому діуретика або підвищеним вживанням солі до початку лікування Міоприлом. Якщо необхідно прийматидіуретики, хворий має перебувати під суворим медичним наглядом після першоїдози як мінімум 2 години і доки кров‘яний тиск не стабілізується - хоча б щеодну годину.
При прийомі Міоприлу паралельно з препаратами калію,калійзберігаючими діуретиками та гепарином спостерігається підвищенняконцентрації іонів калію в сироватці крові. Одночасний прийом із солямилітію призводить до зростання концентрації літію в сироватці крові тазростання ризику виникнення токсичних ефектів.
Застосування Міоприлу на фоні лікування снодійними,наркотичними лікарськими засобами та анестетиками призводить допідсилення гіпотензивного ефекту.
Зниження антигіпертензивної дії Міоприлу можливо приодночасному застосуванні
з нестероїдними протизапальними препаратами (особливо індометацином);
з естрогенами, симпатоміметиками.
Одночасний прийом Міоприлу з імуносупресантами,глюкокортикоїдами для системного застосування, цитостатиками, алопуринолом,прокаїнамідом може призвести до розвитку лейкопенії.
Засоби, що пригнічують функцію кісткового мозку, разом з Міоприломпідвищують ризик нейтропенії та агранулоцитозу.
Не рекомендується вживання алкоголю прилікуванні Міоприлом, оскільки препарат підсилює дію алкоголю.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температуріне вище 250С в сухому, недоступному для дітей місці. Захищати віддії світла.
Термін придатності – 3 роки.