ІНСТРУКЦІЯ
длямедичного застосування препарату
АЛТИ-МЕТ
(ULTI-MATE)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічнаназви: sildenafil;цитрат 1-[(3-(6.7-дигідро-1метил-7-оксо-3-пропіл-1Н-піразоло[4,3-a]піримідин-5-іл)-4-етоксифеніл]сульфоніл]піперазину;
основні фiзико-хімічнівластивості:таблетки, вкриті оболонкою, синього кольору у формі алмазу, з відбитком ”50”або “100” на одній стороні;
склад: 1 таблетка міститьсилденафілу цитрату у перерахуванні на силденафіл 50 мг або
100 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза,кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, опадрі голубий OY 06B50900,поліетиленгліколь 400.
Форма випуску. Таблетки, вкритіоболонкою.
Фармакотерапевтична група.Засоби,що застосовуються при еректильній дисфункції.
Код АТС G04B ЕОЗ.
Фармакологічнівластивості.
Фармакодинаміка. Пероральнийпрепарат для лікування порушень ерекції. Відновлює порушену еректильну функціюі забезпечує природну відповідь на сексуальне збудження. Фізіологічний механізмерекції статевого члена полягає у вивільненні оксиду азоту (NO) у кавернозномутілі при сексуальній стимуляції. Оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу,що приводить до підвищення рівня цГМФ, розслаблення гладких м’язів кавернозноготіла і посилення кровотоку у статевому члені.
Силденафіл є потужним іселективним інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ 5), яказабезпечує розпад цГМФ у кавернозному тілі. Cилденафіл виявляє периферичнуеректильну дію. Не чинить прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернознетіло, однак посилює релаксуючу дію NO у тканині кавернозного тіла. При активаціїшляху NO/цГМФ, що спостерігається при сексуальному збудженні, пригнічення ФДЕ 5під впливом силденафілу приводить до підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі.Через це для досягнення сприятливого фармакологічного ефекту препаратунеобхідна адекватна сексуальна стимуляція.
При одноразовому пероральномуприйомі в дозах до 100 мг у здорових добровольців препарат не спричинювавклінічно значущих змін на ЕКГ. Максимальне зниження систолічного AT у положеннілежачи при пероральному застосуванні препарату в дозі 100 мг становило всередньому 8,.4 мм рт.ст. Відповідне зниження діастолічного AT у положеннілежачи становило 5,5 мм рт.ст. Зниження АТ пояснюється вазодилатуючим ефектомсилденафілу, можливо, за рахунок підвищення рівня цГМФ у гладких м’язах судин.
Активність силденафілу in vitroщодо ФДЕ 5 у 10-10 000 разів перевищує його активність порівняно з іншимиізоформами фосфодіестерази (ФДЕ за типами 1, 2, 3, 4 та 6). Зокрема, активністьсилденафілу щодо ФДЕ 5 у 4 000 разів перевищує його активність щодо ФДЕ 3 -цАМФ-специфічної фосфодіестерази, яка регулює скорочувальну активністьміокарда. У деяких пацієнтів через годину після прийому препарату в дозі 100 мгвиявлено легке, минуще порушення кольоровідчуття (синього/зеленого) задопомогою тесту Frаnsworth-Munsell 100; через 2 год після прийому препарату цепорушення минало. Припускають, що механізмом такого порушення зору єпригнічення ФДЕ 6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці.Результати дослідження in vitro свідчать, що ефект силденафілу на ФДЕ 6 у 10разів поступається його активності щодо ФДЕ 5. Препарат не впливає на гостротузору і контрастність сприйняття.
Фармакокінетика. Препаратшвидко всмоктується після перорального прийому. Концентрація препарату в плазмікрові після перорального прийому натще досягає максимального значення протягом30 - 120 хв (у середньому 60 хв). Абсолютна біодоступність при пероральномуприйомі становить в середньому 41% (25 - 63%). Фармакокінетика препарату приприйомі внутрішньо в рекомендованих дозах (25 - 100 мг) є лінійною. При прийомісилденафілу разом з жирною їжею швидкість всмоктування знижується, періоддосягнення максимальної концентрації збільшується на 60 хв, а максимальнаконцентрація у плазмі крові знижується в середньому на 29%. Об’єм розподілусилденафілу в рівноважному стані становить у середньому 105 л/кг. Силденафіл тайого основний циркулюючий М-десметиловий метаболіт приблизно на 96% зв’язуєтьсяз білками плазми крові. Зв’язування з білками не залежить від концентраціїпрепарату. У здорових добровольців, які одержували препарат одноразово по 100мг, менше 0,0002% (у середньому 188 нг) дози виявляли у спермі через 90 хвпісля прийому. Одноразовий прийом препарату внутрішньо у дозі 100 мг несупроводжувався зміною рухливості або морфології сперматозоїдів.
Силденафіл метаболізуєтьсяпереважно під впливом CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9 (неосновний шлях)мікросомольних ізоферментів печінки. Основний циркулюючий метаболіт утворюєтьсявнаслідок N-десметилювання силденафілу. За селективністю дії на ФДЕ метаболітможна співставити з силденафілом, а його активність щодо ФДЕ 5 становитьприблизно 50% активності самого препарату. Концентрація метаболіту у плазмікрові становить приблизно 40% від концентрації силденафілу. N-десметилметаболітпіддається подальшому метаболізму; кінцевий період його напіввиведення -приблизно 4 год. Загальний кліренс силденафілу з організму дорівнює 41 л/год, акінцевий період напіввиведення –
3-5 год. Після пероральногоприйому силденафіл виводиться у вигляді метаболітів
переважно з калом (майже 80%введеної дози) і меншою мірою – із сечею (приблизно 13% введеної дози).
У здорових добровольців старше 65років кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільної лікарської речовиниу плазмі крові приблизно на 40% перевищує рівень його у здорових добровольцівмолодшого віку (18 - 45 років). Проте аналіз даних про безпеку показав, що вікне впливає на частоту негативних побічних ефектів.
В осіб з легкою (кліренскреатиніну 50 - 80 мл/хв) та помірною (кліренс креатиніну
30-49 мл/хв) нирковоюнедостатністю фармакокінетика силденафілу після одноразового пероральногоприйому в дозі 50 мг не змінювалася. В осіб з тяжкою нирковою недостатністю(кліренс креатиніну <30 мл/хв) кліренс силденафілу знижувався, що призводилодо збільшення AUC (100 %) та максимальної концентрації (88%) у плазмі кровіпорівняно з такими у здорових добровольців.
Показання длязастосування. Порушення ерекції у чоловіків, котру визначають як нездатністьдосягнути та підтримати ерекцію статевого члена, яка необхідна для проведеннястатевого акту.
Спосіб застосування тадози. Алти-метприймають внутрішньо. Призначають у дозі 50 мг за годину до статевого акту. Зурахуванням ефективності та переносимості дозу можна підвищити до 100 мг.Максимальна рекомендована доза становить 100 мг 1 раз на добу.
Застосування особам похилого вікута хворим з порушенням функції нирок або печінки рекомендується доза 25мг.
Побічна дія. Препарат переноситься добре.Найімовірнішими побічними ефектами є головний біль, припливи крові,запаморочення, диспептичні реакції, закладеність носа, минущі порушення зору(головним чином зміни кольоровідчуття об’єктів, а також посилення сприйняттясвітла й затуманення зору); при застосуванні препарату у дозах, що перевищувалирекомендовані, небажані явища були подібними до відмічених вище, однакреєструвалися частіше. Відмічені міалгія та випадки пріапізму, артралгія,люмбалгія, безсоння, схильність до інфекцій сечовивідних шляхів, тривалаерекція (більше 4 год).
Протипоказання. Застосування силденафілу протипоказано пацієнтам звідомою гіперчутливістю до будь-якого компонента препарату. Оскільки силденафілпосилює гіпотензивну дію нітратів, його спільне призначення з донаторами оксидуазоту (такими як амілнітрити) або нітратами у будь-якій формі протипоказано.Препарати для лікування порушень ерекції, включаючи силденафіл, не повиннізастосовуватися використовуватися пацієнтами, для яких сексуальна активність єнебажаною (наприклад, пацієнти з тяжкими формами серцево-судинних захворювань,такими як нестабільна стенокардія або тяжка серцева недостатність, тяжкапечінкова недостатність, артеріальна гіпотензія (артеріальний тиск менший 90/50мм ртутного стовбчика), недавно перенесений інсульт або інфаркт., спадковідегенеративні захворювання сітківки, такі як пігментація сітківки.
Дитячий вік до 18 років.
Передозування.
Симптоми: відчуття жару,запаморочення, головний біль, набряк слизової оболонки носа, порушення зору,зниження артеріального тиску, нудота, блювання.
У разі передозування проводятьстандартне симптоматичне лікування. Застосування діалізу, напевно, не збільшуєкліренс силденафілу, оскільки останній активно зв’язується з білками плазми іне виводиться із сечею.
Особливості застосування. Для діагностики порушеньерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікуваннянеобхідно зібрати повний медичний анамнез і провести ретельне фізичнеобстеження пацієнта. Сексуальна активність становить певний ризик за наявностізахворювань серцево-судинної системи. Через це перед початком лікування зприводу порушень ерекції необхідно кардіологічне обстеження хворого. Післяширокого впровадження препарату в практику надійшли повідомлення про серйозніпорушення з боку серцево-судинної системи, які включали стенокардію, інфарктміокарда, раптову коронарну смерть, шлуночкові аритмії, геморагічний інсульт,минущу ішемію, артеріальну гіпер- або гіпотензію. Зазначені випадки переважнорозвивалися під час або відразу після сексуальної активності. У більшостіпацієнтів спостерігалися фактори ризику розвитку захворювань серцево-судинноїсистеми.
Препарати, призначені длялікування порушень ерекції, з обережністю призначають хворим з анатомічноюдеформацією статевого члена, наприклад при ангуляції, кавернозному фіброзі(хвороба Пейроні) та особам із захворюваннями, що сприяють розвитку пріапізму(серпоподібно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкоз).
Відомості про застосування препарату при пептичній виразці та геморагічномудіатезі відсутні, тому препарат хворим з такою патологією слід призначати зобережністю.
Оскільки під час клінічнихвипробувань силденафілу спостерігалися запаморочення та порушення зору, не слідкерувати транспортом і працювати з потенційно небезпечними механізмами доз’ясування індивідуальної реакції на препарат.
З обережністю слід застосовуватипрепарат при артеріальній гіпотензії, захворюваннях нирок та печінки.
Взаємодія з іншимилікарськими засобами. Безпека та ефективність застосування препарату у комбінаціїз іншими засобами, призначеними для лікування порушень ерекції, не вивчалися,тому подібні комбінації застосовувати не рекомендується.
Одночасне призначення силденафілута ритонавіру - високоспецифічного інгібітора Р450 - нерекомендується. Одночасний прийом інгібітора протеаз ВІЛ - ритонавіру на стадіїрівноважної концентрації (500 мг 2 рази на добу) з Алти-метом (100 мгодноразово) призводить до 300% підвищення (у 4 рази) максимальної концентраціїсилденафілу в плазмі крові та 1 000% (в 11 разів) збільшення AUC силденафілу.
Циметидин у дозі 800 мг, що єнеспецифічним інгібітором CYP3A4, при одночасному прийомі з препаратомспричиняв підвищення концентрації силденафілу в плазмі крові на 56% у здоровихдобровольців. Популяційний фармакокінетичний аналіз результатів клінічногодослідження продемонстрував зниження кліренсу Алти-мету при одночасномузастосуванні інгібіторів CYP3A4 (таких як кетоконазол, еритроміцин, циметидин).
Одноразовий прийом антациду (магнію/алюмінію гідроксиду) не впливав набіодоступність препарату.
За даними популяційногофармакокінетичного аналізу, інгібітори CYP2C9 (толбутамід, варфарин), CYP2D6(селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну, трициклічніантидепресанти), тіазиди і тіазидоподібні діуретики, петльові такалійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи кальцію, блокаториb-адренорецепторів та індуктори метаболізму CYP450 (рифампіцин, барбітурати) невпливали на фармакокінетику силденафілу. Препарат є слабким інгібіторомізоферментів цитохрому Р450-1А2. 2С9. 2С’І9. 2D6, 2Е1 та ЗА4 (ІК5о>150мкмоль). При застосуванні силденафілу в рекомендованих дозах максимальнаконцентрація його у плазмі крові становить майже 1 мкмоль, тому є малоймовірним,що силденафіл здатний впливати на кліренс субстратів цих ізоферментів.
Ознак істотної взаємодії зтолбутамідом у дозі 250 мг або варфарином у дозі 40 мг, які метаболізуютьсяCYP2C9, не виявлено.
Препарат (50 мг) не посилювавгіпотензивної дії алкоголю у здорових добровольців при максимальному рівніалкоголю в крові в середньому 80 мг/дл. У хворих на артеріальну гіпертензіюознак взаємодії препарату (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додатковезниження AT у положенні лежачи (систолічного - на 8 мм рт.ст., діастолічного -на 7 мм рт.ст.) було подібним до такого при прийомі однієї таблетки препарату уздорових добровольців. Дані щодо безпеки застосування свідчать про відсутністьвідмінностей у характері побічних ефектів у хворих, які одержували препаратразом з антигіпертензивними препаратами і без них.
Силденафіл підвищує гіпотензивнийефект нітратів. Застосування його з нітратами та донаторами NО протипоказано.
Силденафіл (50 мг) не призводить до збільшення тривалості кровотечі,спричиненої ацетилсаліциловою кислотою (150 мг).
Одночасний прийом силденафілу і α-блокаторів (доксазозину) можеспричинювати симптоматичну гіпотензію у деяких пацієнтів.
Умови та термінзберігання. Зберігатипри температурі не вище 25° С в сухому, захищеному від світла, та недоступномудля дітей місці.
Термін придатності - 2 роки.