ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ВІАГРА®
(VIAGRA®)
Загальнахарактеристика
міжнародна назва: sildenafil;
основні фізико-хімичні властивості: блакитні, закругленоїформи діаманту таблетки, вкриті оболонкою з відповідним маркуванням;
склад: 1 таблетка містить силденафілу цитрату в дозах, що еквівалентні 25,50 чи 100 мг силденафілу;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат(безводний), натрію кроскармелоза, магнію стеарат; Opadry® блакитний(OY-LS-20921), вода очищена, Opadry® прозорий (YS-2-19114-A).
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакологічна група. Інгібітор фосфодіестерази 5-готипу.
Фармакотерапевтична група. Препарати для лікування порушень ерекції.
Код АТС G04B E03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Віагра(R) є пероральним препаратом, що застосовуєтьсядля лікування порушень ерекції у чоловіків. Препарат являє собою цитратну сільсильденафілу, селективний інгібітор циклічноїгуанозинмонофосфат(цГМФ)специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ5).
Віагра(R) не має безпосереднього релаксуючого ефекту наізольовані кавернозні тіла людини, але значно підвищує релаксуючий ефект закисуазоту (NO) шляхом пригнічення ФДЕ5, яка відповідальна за розщеплення цГМФ укавернозних тілах. При активації метаболічного шляху NO/цГМФ, що відбуваєтьсяпри сексуальній стимуляції, пригнічення ФДЕ5 сильденафілом приводить допідвищення концентрації цГМФ у кавернозних тілах. Отже, для того щоб Віагра(R)виявила свою позитивну фармакологічну дію, необхідно сексуальне збудження..
Дослідження in vitro продемонстрували, що сильденафіл є селективнимвідносно ФДЕ5. Його вплив на ФДЕ5 сильніший, ніж інших відомих фосфодіестераз(вдесятеро сильніший, ніж ФДЕ6, у 80 разів – ніж ФДЕ1, у 700 разів – ніж ФДЕ2,ФДЕ3, ФДЕ4, ФДЕ7 – ФДЕ11). Зокрема, сильденафіл має у 400 разів кращуселективність відносно ФДЕ5, ніж ФДЕ3, цГМФспецифічної ізоформифосфодіестерази, яка бере участь у процесах регуляції серцевих скорочень.
У здоровихдобровольців при разовому прийомі сильденафілу 100 мг препарат не спричинювавклінічно суттєвих змін ЕКГ. Вживання сильденафілу приводило до легкого абопомірного зниження артеріального тиску, яке у більшості випадків не впливало наклінічний ефект. Середнє максимальне зниження систолічного кров’яного тиску уположенні на спині після прийому перорально 100 мг препарату становило 8,4 ммрт. ст. Відповідна зміна діастолічного кров’яного тиску у положенні на спиністановила 5,5 мм рт. ст. Такі зниження кров’яного тиску пояснюютьсясудинорозширювальним ефектом сильденафілу, який, можливо, зумовлюєтьсяпідвищеними концентраціями цГМФ у гладких м’язах судин. Більше, ніж звичайно,артеріальний тиск знижувався у пацієнтів, які одночасно приймали нітрати.
Фармакокінетика. Всмоктування. Сильденафілшвидко всмоктується після вживання внутрішньо з абсолютною біодоступністюблизько 40% (25% - 63%). Сильденафіл пригнічує ФДЕ5 фермент in vitro до 50% приконцентрації 3,5 nM. Середня концентрація в плазмі після вживання сильденафілуу дозі 100 мг є близько 18 ng/mL або 38 nM. Максимальні концентрації, якіспостерігались у плазмі, реєструвались через 30 - 120 хвилин (у середньому 60хвилин) після перорального прийому натщесерце. У випадках, коли препаратприймають разом із дуже жирною їжею, швидкість всмоктування зменшується ізатримка Тmax дорівнює в середньому 60 хвилин, а зменшення Сmax - в середньому29%.
Розподіл. Середній об’єм розподілусильденафілу у рівноважному стані (Vss) дорівнює 105 л, що свідчить про йогопроникнення у тканини. Як сильденафіл, так і його головний циркулюючийN-дисметиловий метаболіт, приблизно на 96% зв’язаний з білками плазми.Зв’язування з білками не залежить від загальних концентрацій препарату.
У здорових добровольців, які отримували сильденафіл (один раз у дозі100 мг), через 90 хвилин після прийому препарату в еякуляті було зареєстрованоменше ніж 0,0002% речовини (у середньому 188 нг) від прийнятої дози.
Метаболізм. Сильденафілметаболізується, головним чином, ізоферментами печінки, локалізованими вмікросомах, CYP3А4 (головний шлях) та CYP2С9 (другорядний шлях). Головнийциркулюючий метаболіт утворюється в результаті N-диметиляції сильденафілу. Цейметаболіт характеризується селективністю до ФДЕ5, подібною до сильденафілу, алейого активність відносно ФДЕ5 in vitro становить приблизно 50% відселективності вихідного препарату. Концентрації цього метаболіту в плазмістановлять приблизно 40% від відповідних концентрацій сильденафілу.N-дисметиловий метаболіт метаболізується і далі, його кінцевий час напівжиттядорівнює приблизно 4 години.
Виведення. Загальний кліренс сильденафілу становить 41 л/год, ізкінцевим терміном напівжиття 3-5 годин. При пероральному застосуваннісильденафіл екскретується у вигляді метаболітів, головним чином з фекаліями(приблизно 80% прийнятої дози), і меншою мірою з сечею (приблизно 13% прийнятоїдози).
Фармакокінетика у пацієнтів спеціальних груп.
Пацієнти похилого віку. Здорові добровольці похилого віку (65 років ібільше) мали знижені показники кліренсу сильденафілу, а концентраціїсильденафілу та його N-дисметилового метаболіту були приблизно на 40% більшими,ніж у здорових молодих добровольців (18 - 45 років). Аналіз великої кількостідосліджень показав, що вік не має клінічно важливого значення для частотипобічних явищ.
Пацієнти з недостатністю функції нирок. У добровольців з легкою тапомірною (кліренс креатиніну = 30 - 80 мл/хв) недостатністю функції нирокфармакокінетика сильденафілу не змінювалась після його прийому внутрішньо вразовій дозі 50 мг. У добровольців з тяжкою (кліренс креатиніну <= 30 мл/хв)недостатністю функції нирок кліренс сильденафілу знижувався, що призводило дозбільшення AUC (100%) та Cmax (88%), у порівнянні з добровольцями, такими ж завіком, які не мали порушень функції нирок.
Пацієнти з недостатністю функції печінки. У добровольців з легким тапомірним цирозом печінки (Чайлд-Пьюдж А і В) кліренс сильденафілу зменшувався,що було причиною збільшення AUC (84%) та Cmax (47%), у порівнянні з такими ждобровольцями, однаковими за віком, у яких не діагностована печінкованедостатність. Фармакокінетика сильденафілу у пацієнтів з тяжкими порушеннямифункції печінки не вивчалась.
Дані доклінічних досліджень, що базувались на загальноприйнятихдослідженнях безпеки, токсичності доз, що повторюються, генотоксичності,канцерогенності та токсичного впливу на репродукцію, не показали особливогоризику для людини.
Показання для застосування.
Віагра(R) призначається для лікування порушень ерекції, щовизначаються як нездатність досягти та підтримати ерекцію статевого члена,необхідну для успішного статевого акту.
Спосіб застосування та дози. Таблетки призначені для пероральногоприйому.
Застосування дорослими. Рекомендована доза дорослим (чоловікам старше18 років) становить 50 мг, дозу приймають за необхідності, приблизно за годинудо сексуальних дій. Враховуючи ефективність і переносимість, дозу можназбільшити до 100 мг або зменшити до 25 мг. Максимальна рекомендована дозастановить 100 мг. Максимальна рекомендована частота використання - один раз надобу. Активність Віагри(R) може виявлятися через більший строк приприйомі з їжею, порівняно з прийомом натщесерце.
Застосування пацієнтами з порушеннями функції нирок. Пацієнтам знирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренскреатиніну становить 30 - 80 мл/хв) режим дозування не змінюється. Оскільки упацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв)кліренс сильденафілу знижений, застосування препарату потрібно починати з дози25 мг.
Застосування пацієнтами з порушеннями функції печінки. Оскільки упацієнтів з печінковою недостатністю кліренс сильденафілу знижений, наприклад,при цирозі, застосування препарату потрібно починати з дози 25 мг.
Застосування дітьми. Віагра(R) не показана для використанняособами, молодше 18 років.
Застосування пацієнтами похилого віку. Для пацієнтів похилого вікузміна дозування не потрібна.
Для того, щоб Віагра(R) почала діяти, необхідне сексуальнезбудження.
Побічна дія.
Побічні явища булитранзиторними, легкими та помірними. Під час досліджень частота і тяжкістьзбільшувались при збільшенні дози. Найбільш частими побічними проявами булитакі:
нервова система - головний біль (10,8%), запаморочення (2,9%);
серцево-судинні - почервоніння шкіри (10,9%), відчуття серцебиття (1%);
шлунково-кишковий тракт - диспепсія (3%);
розлади зору - затуманення зору, підвищена чутливість до світла (2,5%),хроматопсія (1,1%);
респіраторні - риніт (закладеність носа) (2,1%).
У деяких пацієнтів через годину після прийому 100 мг препарату виявленолегке й тимчасове порушення кольорового зору (синій/зелений) за допомогою100-кольорового тесту Farnsworth-Munsell, причому через 2 години після прийомупрепарату жодних змін не спостерігалось. Можливий механізм цих відмінностей урозпізнаванні кольорів зумовлений пригніченням ФДЕ6, яка входить дофотоперетворюючого каскаду сітківки. Сильденафіл не впливав на гостроту таконтрастність зору, електроретинограму, внутрішньоочний тиск і пупілометрію.
У післяреєстраційний період спостерігалися нетипові абомалорозповсюджені реакції на фоні прийому препарату:
імунна система - реакції гіперчутливості (включаючи шкірні висипи);
серцево-судинні - тахікардія, гіпотензія, синкопи, носові кровотечі;
шлунково-кишкові - блювання;
розлади зору - біль в очах, почервоніння очей;
репродуктивна система - пролонгована ерекція та/або пріапізм.
Протипоказання. Використання сильденафілу протипоказано пацієнтам звідомою гіперчутливістю до будь-якого компонента таблетки. Оскільки сильденафілпосилював гіпотензивну дію нітратів, його спільне призначення з донорами оксидуазоту (такими як, амілнітрити) або нітратами у будь-якій формі протипоказано.Препарати для лікування порушень ерекції, включаючи сильденафіл, не повиннівикористовуватися пацієнтами, для яких сексуальна активність небажана(наприклад, пацієнти з тяжкими формами серцево-судинних захворювань, такими якнестабільна стенокардія або тяжка серцева недостатність).
Передозування.
У дослідженнях на здорових добровольцях при разовому прийомі препаратуу дозах до 800 мг небажані ефекти були подібними до тих, які спостерігались прибільш низьких дозах Віагри(R), але частота їх виникнення та ступіньтяжкості збільшувались.
У випадках передозування треба за необхідності застосовувати симптоматичнутерапію. Слід відмітити, що діаліз не може прискорити виведення препарату, томущо сильденафіл міцно зв’язаний з білками плазми і не виводиться із сечею.
Особливості застосування.
Для діагностики порушень ерекції, визначення можливих причин захворюваннята призначення адекватного лікування необхідно ретельно вивчити історію хворобипацієнта та провести ретельні медичні обстеження.
Із сексуальною активністю пов’язаний певний ступінь ризику у зв’язку зможливістю серцевого нападу. Отже, перш ніж почати курс будь-якого лікуванняпорушень ерекції, лікар повинен перевірити стан серцево-судинної системипацієнта. Віагра(R) має судинорозширювальний ефект, результатомякого є незначне та тимчасове зниження кров’яного тиску. Завдяки цимвластивостям Віагра(R) посилює гіпотензивну дію нітратів.
До пацієнтів з підвищеною чутливістю до вазодилятаторів належать хворіз лівошлуночковою обструкцією (стенозом аорти, обструктивною гіпертрофічною
кардіоміопатією) та з винятковим синдромом системної атрофії, якавиявляється ушкодженням автономного контролю артеріального тиску.
У плацебоконтрольованих дослідженнях пацієнтів з ранньою макулярноюдегенерацією (n = 9) сильденафіл (100 мг) добре переносився та не спричинювавзначних змін у проведених тестах на гостроту зору, розпізнавання кольорів таін.
Віагра(R) не впливала на серцевий викид і не зменшувалапотік крові через стенозовані коронарні артерії, а зменшення систолічного тадіастолічного тиску крові відбувається в середньому в межах 6 – 9%. Прийом незменшував тривалість виконання фізичних вправ у пацієнтів з еректильноюдисфункцією і стабільною стенокардією, з приводу чого вони регулярно приймалиантиангінальні препарати (окрім нітратів).
Препарати, призначені для лікування порушень ерекції, необхідновикористовувати з обережністю пацієнтам з анатомічними деформаціями пеніса(такими як ангуляції, кавернозні фібрози або хвороба Пейроні), або пацієнтам,які мають захворювання, що можуть призвести до розвитку пріапізму (такі яксерпоподібно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія).
Деякі пацієнти з неспадковою патологією пігментний ретиніт маютьгенетичне порушення фосфодиестерази сітківки. Достатній досвід застосуванняВіагри(R) такими пацієнтами відсутній, однак таким пацієнтампрепарат слід призначати з обережністю.
Застосування препарату під часвагітності та лактації
Віагра(R) не призначена для застосування жінками.
Здатність керувати автомобілем тапрацювати з механізмами. Оскільки під час клінічних досліджень сильденафілуспостерігалися запаморочення та порушення зору, пацієнти повинні знати своюреакцію на прийом Віагри(R), перш ніж керувати автомобілем абопрацювати з механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Застосування пацієнтами, які отримують інші ліки
За винятком ритонавіру, одночасне призначення якого із сильденафілом нерекомендується, для хворих, що приймають супутнє лікування інгібіторами CYP3А4,передбачається початкова доза сильденафілу 25 мг.
Вплив інших препаратів на сильденафіл. Дослідження in vitro: метаболізмсильденафілу опосередковується, головним чином, цитохромом Р450 (CYP), а самейого ізоформами 3А4 (основний шлях) та 2С9 (другорядний шлях). Отже, інгібіторицих ізоферментів можуть зменшити виведення сильденафілу.
Дослідження in vivo: популяційний фармакокінетичний аналіз результатівклінічного дослідження продемонстрував зменшення кліренсу сильденафілу приодночасному вживанні його з інгібіторами CYP 3А4 (такими як кетоконазол,еритроміцин, циметидин). Циметидин (800 мг), неспецифічний інгібітор CYP, присупутньому прийомі у здорових добровольців спричинював збільшення концентраціїсильденафілу в плазмі на 56%. Хоча частота небажаних явищ при одночасномуприйомі з інгібіторами CYP 3А4 у цих пацієнтів не збільшувалася, початкова дозасильденафілу повинна становити 25 мг.
Коли призначали разову дозу 100 мг Віагри(R) зеритроміцином, специфічним інгібітором CYP 3А4 (500 мг двічі на добу 5 днів),системна доза сильденафілу (AUC) збільшувалася на 182%. Одночасний прийомінгібітору ВІЛ-протеази саквінавіру (1200 мг тричі на добу), який також єінгібітором CYP 3А4, призводив до збільшення Сmax сильденафілу на 140%,
AUC - на 210%. Віагра(R) не впливала на фармакокінетикусаквінавіру. Сильні інгібітори CYP 3А4, такі як кетоконазол та ітраконазол,можуть виявляти більш вираженні ефекти.
Одночасний прийом інгібітору ВІЛ-протеази ритонавіру, який євисокоспецифічним інгібітором Р450, на стадії рівноважних концентрацій (500 мгдвічі на добу) з сильденафілом (100 мг одноразово) призводить до 300%збільшення (в 4 рази) максимальної концентрації Cmax сильденафілу і 1000%збільшенню (у 11 разів) AUC сильденафілу у плазмі крові. Через 24 годиниконцентрації сильденафілу в плазмі були приблизно 200 нг/мл, у той час як призастосуванні сильденафілу окремо ці концентрації становили 5 нг/мл. Цепов’язано з ритонавірзумовленими ефектами на ізоферменти Р450. Сильденафіл невпливає на фармакокінетику ритонавіру. Базуючись на цих результатах, одночаснепризначення сильденафілу та ритонавіру не рекомендується, і ні в якому разідоза сильденафілу не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин.
Грейпфрутовий сік, який є слабким інгібітором CYP 3A4, впливає наметаболізм у стінці кишечнику та може призвести до невеликого підвищення рівнясильденафілу в плазмі.
Разовий прийом антациду (гідроксид магнію/гідроксид алюмінію) невпливав на біодоступність сильденафілу.
Специфічні дослідження щодо вивчення взаємодії між усіма медичнимипрепаратами не проводились. За даними популяційного фармакокінетичного аналізу,інгібітори CYP2С9 (такі як толбутамід, варфарин), інгібітори CYP2D6 (такі якселективні інгібітори зворотного захвату серотоніну, трициклічніантидепресанти), тіазид і споріднені діуретики, петльові та калійзберігаючідіуретики, інгібітори АПФ, блокатори кальцієвих каналів, антагоністибета-адренорецепторів або стимулятори метаболізму CYP450 (такі як рифампіцин,барбітурати) не впливали на фармакокінетику сильденафілу.
У здорових добровольців не доказаний вплив азитроміцину (500 мг на добупротягом 3 днів) на AUC, Cmax, Tmax, швидкість виведення та період напівжиттясильденафілу або його основних метаболітів.
Безпека і ефективність комбінації сильденафілу з іншими засобами, що призначенідля лікування порушень ерекції, не вивчались. Отже, призначення такихкомбінацій не рекомендується.
Одночасне призначення сильденафілу та ритонавіру не рекомендується.
Дослідження in vitro на тромбоцитах людини свідчать, що сильденафілпідсилює антиагрегантні властивості нітропрусиду натрію. Інформація відноснобезпеки використання препарату Віагра(R) пацієнтами іззахворюваннями, що супроводжуються кровотечею, або з активними виразкамиорганів травлення, відсутня. У зв’язку з цим призначення сильденафілу такимхворим можливо лише після ретельної оцінки ризику та користі.
Вплив Віагри(R) на інші препарати. Дослідження in vitro:сильденафіл є слабким інгібітором ізоформ цитохрому Р450, а саме 1А2, 2С9,2С19, 2D6, 2Е1 та 3А4 (IC50 > 150 mM). При застосуванні його врекомендованих дозах максимальна концентрація сильденафілу в плазмі досягаєприблизно 1 mМ, отже малоймовірно, що Віагра(R) здатна змінитививедення субстратів цих ізоферментів.
Дослідження in vivo: ознак суттєвої взаємодії сильденафілу (50 мг) зтолбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), кожен з яких метаболізуєтьсяCYP2С9, не виявлено.
Сильденафіл (50 мг) не призводить до збільшення тривалості кровотечі,спричиненої ацетилсаліциловою кислотою (150 мг).
Сильденафіл (50 мг) не підсилював гіпотензивного ефекту алкоголю уздорових добровольців, які мали максимальний рівень алкоголю в крові 0,08% (80мг/ дл).
Не помічено взаємодії сильденафілу (100 мг) та амлодипіну у хворих нагіпертензію. Середня додаткового зниження артеріального тиску була 8 mmHgсистолічного та 7 mmHg - діастолічного.
Сильденафіл (100 мг) не змінює рівноважну фармакокінетику інгібіторівВІЛ-протеаз , саквінару та ритонавіру, які є інгібіторами CYP3A4.
Завдяки відомим ефектам на шляху обміну оксиду азоту/цГМФ сильденафілпідсилює гіпотензивний ефект нітратів. Отже, використання сильденафілу впоєднанні з нітратами або донорами оксиду азоту в будь-яких формахпротипоказано.
Коли α-блокатор доксазозин (4 мг) і сильденафіл (25 мг)застосовувались одночасно хворим на доброякісну гіперплазію простати,простежувалося додаткове зменшення артеріального тиску на 7 mmHg систолічногота 7 mmHg - діастолічного. Протягом перших 4 годин після спільного прийомувищезазначених препаратів відмічалися нечасті випадки постуральної гіпотензії.Одночасний прийом Віагри(R) і α-блокаторів може спричинюватисимптоматичну гіпотензію у деяких пацієнтів.
Аналіз безпеки показав відсутність різниці в профілі побічних реакцій упацієнтів, які приймають сильденафіл окремо та з антигіпертензивними препаратами.
Умови та термін зберігання.
Зберігати у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітеймісці при температурі не вище 25 ºС.
Термін придатності – 5 років.