ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЦЕФОТАКСИМ-ДАРНИЦЯ
(CEFОTAXІME-DARNІTSA)
Склад:
діюча речовина: cefotaxime, 1 флакон міститьцефотаксиму натрієвої солі стерильної 100 % сухої у перерахунку на цефотаксим0,5 г і 1 г.
Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протимікробні препарати для системногозастосування. Цефалоспорини.
Код АТС. J01DA10.
Клінічні характеристики.
Показання. Бактеріальні інфекції, спричинені чутливими доцефотаксиму мікроорганізмами:
Бактеріальний менінгіт, інфекції ЛОР-органів,інфекції дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі гонорея,хламідіоз. Інфекції кісток, суглобів, шкіри та м’яких тканин. Інтраабдомінальній тазові інфекції. Інфіковані рани та опіки. Сепсис. Ендокардит. Хвороба Лайма(бореліоз). Сальмонельоз, шігельоз. Профілактика інфекцій після хірургічнихоперацій.
Протипоказання. Підвищена чутливість до бета-лактамнихантибіотиків. Неспецифічний виразковий коліт, у тому числі й в анамнезі. Тяжкахронічна ниркова недостатність. Діти віком до 2,5 років (внутрішньом’язовийспосіб введення).
Спосіб застосування та дози. Для внутрішньовенної ін’єкції як розчинниквикористовують воду для ін’єкцій (0,5–1 г препарату розводять в 4 млрозчинника). Для внутрішньовенної інфузії як розчинник використовують 0,9 %розчин натрію хлориду або 5 % розчин декстрози, для чого 1–2 г цефотаксимурозводять в 50–100 мл розчинника. Тривалість інфузії – 50–60 хв.
Приготовлені розчини стабільні до 24 годин призберіганні у холодильнику (4–6 °С) і 12 годин при температурі не вище 23 °С.Жовтувато–бурштиновий колір готового розчину не впливає на ефективність табезпеку антибіотика.
Для внутрішньом’язового введення використовують водудля ін’єкцій або 1 % розчин лідокаїну, при цьому для дози препарату 0,5 г – 2мл, для дози 1 г – 4 мл.
Дорослим та дітям з масою тіла 50 кг і більше: при не ускладненихінфекціях, а також при інфекціях сечовивідних шляхів – внутрішньом’язово абовнутрішньовенно по 1 г кожні 8–12 год. При не ускладненій гострій гонореї –внутрішньом’язово 1 г одноразово. При інфекціях середньої тяжкості –внутрішньом’язово або внутрішньовенно по 1–2 г кожні 12 год. При менінгіті –внутрішньовенно по 2 г кожні 4–8 год. Вища добова доза – 12 г. Тривалістьлікування встановлюють індивідуально.
З метою профілактики розвитку інфекцій передхірургічною операцією вводять під час вступної загальної анестезії одноразово 1г. При необхідності введення повторюють через 6–12 год.
При кесаревому розтині – у момент накладаннязатискачів на пупковинну вену – внутрішньовенно 1 г, потім через 6 і 12 годпісля першої дози – додатково по 1 г.
При кліренсі креатиніну 20 мл/хв/1,73 м2і менше добову дозу зменшують у 2 рази.
Побічні реакції. Алергічні реакції: кропивниця, озноб або гарячка,висип, шкірний свербіж, рідко – бронхоспазм, еозинофілія, злоякісна ексудативнаеритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдромЛайєла), ангіоневротичний набряк, рідко – анафілактичний шок.
З боку нервової системи: головний біль,запаморочення.
Місцеві реакції: флебіт, болючість по ходу вени,болючість і інфільтрат у місці внутрішньом’язового введення.
З боку системи сечевиділення: порушення функціїнирок, олігурія, інтерстиціальний нефрит.
З боку системи травлення: нудота, блювання, діареяабо запори, метеоризм, біль у животі, дисбактеріоз, порушення функції печінки,рідко – стоматит, глосит, псевдомембранозний ентероколіт.
З боку органів кровотворення: гемолітична анемія,лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, гіпокоагуляція.
З боку серцево–судинної системи: потенційно життєвозагрозливі аритмії після швидкого болюсного введення в центральну вену.
Лабораторні показники: азотемія, підвищенняконцентрації сечовини в крові, підвищення активності печінкових трансаміназ ілужної фосфатази, гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія, позитивна реакціяКумбса.
Інші: суперінфекція, зокрема, кандидозний вагініт.
Передозування.
Симптоми: судоми, енцефалопатія (у випадку введеннявеликих доз, особливо у хворих із нирковою недостатністю), тремор,нервово-м’язова збудливість.
Лікування: симптоматичне.
Застосування у період вагітності абогодування груддю.Контрольовані дослідження на лабораторних тваринах не виявили впливу препаратуна ембріон і його розвиток. Адекватні й строго контрольовані дослідження збезпеки й ефективності препарату у вагітних не проводилися. Цефотаксимпроходить крізь плаценту й проникає в грудне молоко. Призначення препаратуматері в період грудного вигодовування впливає на кишкову флору дитини. Принеобхідності призначення препарату в період лактації варто припинити грудневигодовування.
Діти. Дітям масою тіла до 50 кг – внутрішньовенно або внутрішньом’язово50–180 мг/кг за 4–6 введень. При тяжкому перебігу інфекцій, у тому числіменінгіті, добову дозу дітям збільшують до 100–200 мг/кг внутрішньом’язово абовнутрішньовенно за 4–6 прийомів.
Недоношеним і немовлятам до 1 тижня –внутрішньовенно 50 мг/кг кожні 12 год; віком 1–4 тижні – внутрішньовенно 50мг/кг кожні 8 год.
Особливості застосування. У перші тижні лікування може виникнутипсевдомембранозний коліт, що проявляється тяжкою тривалою діареєю. При цьому припиняютьвведення препарату й призначають адекватну терапію, включаючи ванкоміцін абометронідазол.
При лікуванні препаратом більше 10 днів необхіднийконтроль кількості форменних елементів крові.
Під час лікування цефотаксимом можливе отриманняпсевдопозитивної проби Кумбса та псевдопозитивної реакції сечі на глюкозу.
При одночасному застосуванні цефалоспориновихантибіотиків та алкоголю можливий розвиток дисульфірамоподібних реакцій.
Здатність впливати на швидкість реакції прикеруванні автотранспортом або іншими механізмами. У період лікування препаратом варто проявлятиобережність при керуванні автотранспортом і роботі з потенційно небезпечнимимеханізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами таінші форми взаємодій.
Збільшує ризик кровотеч при поєднанні зантиагрегантами, нестероїдними протизапальними засобами.
Імовірність ураження нирок збільшується приодночасному прийомі з аміноглікозидами, поліміксином B і “петльовими”діуретиками.
Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, збільшують плазмовуконцентрацію цефотаксиму й сповільнюють його виведення.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Цефотаксим –цефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління для парентерального введення. Дієбактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Має широкийспектр дії.
Активний у відношенні грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів,стійких до інших антибіотиків: Staphylococcus spp. (у т.ч. Staphylococcusaureus, включаючи штами, що утворюють пеніциліназу), Staphylococcus epіdermіdіs(за винятком Staphylococcus epіdermіdіs і Staphylococcus aureus, стійких дометициліну), Streptococcus pneumonіae, Streptococcus pyogenes, Streptococcusagalactіae, Enterococcus spp., Enterobacter spp., Escherіchіa colі, Haemophіlusіnfluenzae (у тому числі штами, що утворюють пеніциліназу), Haemophіlusparaіnfluenzae, Moraxella catarrhalіs, Klebsіella spp. (у т.ч. Klebsіellapneumonіae), Morganella morganіі, Neіsserіa gonorrhoeae (у тому числі штами, щоутворюють пеніциліназу), Acіnetobacter spp., Corynebacterіum dіphtherіae,Erysіpelothrіx rhusіopathіae, Eubacter spp., Propіonіbacterіum spp.,Clostrіdіum spp. (у тому числі Clostrіdіum perfrіngens), Cіtrobacter spp.,Proteus mіrabіlіs, Proteus vulgarіs, Provіdencіa spp. (у т.ч. Provіdencіarettgerі), Serratіa spp., деяких штамів Pseudomonas aerugіnosa, Neіsserіamenіngіtіdіs, Neіsserіa gonorrhoeae, Bacteroіdes spp. (у тому числі деякі штамиBacteroіdes fragіlіs), Fusobacterіum spp. (у тому числі Fusobacterіumnucleatum), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.
Більшість штамів Clostrіdіum dіffіcіle – стійкі.
Стійкий до більшості бета-лактамаз грампозитивних таграмнегативних мікроорганізмів.
Фармакокінетика. Після одноразовоговнутрішньовенного введення у дозах 0,5г; 1 і 2 г час досягнення максимальноїконцентрації (TCmax) – 5 хв. Максимальна концентрація в плазмі крові (Cmax)становить 39,0мкг/мл; 101,7 і 214 мкг/мл відповідно. Після внутрішньом’язовоговведення в дозах 0,5 і 1 г TCmax – 0.5 год і становить 11 і 21 мкг/млвідповідно. Зв’язок з білками плазми – 30–50 %. Біодоступність – 90–95 %.
Створює терапевтичні концентрації в більшості тканин (міокард, кістки,жовчний міхур, шкіра, м’які тканини) і рідин (синовіальна, перикардіальна,плевральна, мокротиння, жовч, сеча, спинномозкова рідина) організму. Обсягрозподілу – 0,25–0,39 л/кг.
Період напіввиведення (T1/2) – 1 год привнутрішньовенному введенні й 1–1,5 год при внутрішньом’язовому введенні.Виводиться нирками 20-36% у незміненому виді, інша кількість – у виглядіметаболітів (15–25 % у вигляді фармакологічно активного дезацетилцефотаксиму й20–25 % у вигляді 2 неактивних метаболітів М2 і М3).
При хронічній нирковій недостатності й в осіблітнього віку T1/2 збільшується в 2 рази. T1/2 у немовлят– 0,75–1,5 год, а в недоношених новонароджених дітей (маса тіла менше 1500 г)зростає до 4,6 год. У дітей з масою тіла більше 1500 г T1/2 становить3,4 год. При повторних внутрішньовенних введеннях у дозі 1 г кожні 6 годпротягом 14 діб кумуляції не спостерігається. Проникає крізь плаценту й угрудне молоко.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок білого або білого іззлегка жовтуватим відтінком кольору. Гігроскопічний.
Несумісність. Препарат небажано змішувати з іншими лікарськими засобами.Фармацевтично несумісний з розчинами інших антибіотиків в одному шприці абокрапельниці.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці воригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °С.
.
Упаковка. По 0,5 г або 1 г порошку у флаконі; по 1, 5, 10, 20або 40 флаконів в упаковці. По 1 флакону по 0,5 г порошку та 1 ампулірозчинника (Вода для ін’єкцій-Дарниця в ампулі по 5 мл) в упаковці.
По 1 флакону по 1 г порошку та 1 ампулі розчинника(Вода для ін’єкцій-Дарниця в ампулі по 10 мл) в упаковці.