ІНСТРУКЦІЯдля медичного застосування препарату
РУБІДОКС®(RUBIDOX®)
Загальна характеристика:
міжнародната хімічна назви: doxorubicine;
основні фаико-хімічнівластивості: порошкоподібна або шматочкоподібна речовина від
оранжевого до червоного кольору,розчинна у воді та частково метиловому спирті,
хлороформі, ефірі та іншихорганічних розчинниках;
склад: 1 флакон містить доксорубіцину10 мг або 50 мг;
допоміжні речовини: лактоза.
Форма випуску. Ліофілізований порошок дляприготування розчину для ін''єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протипухлинні антибіотики -антрацикліни. Код АТС LOlD BOl.
Фармакологічні властивості.Рубідокс®є протипухлинним препаратом, який належить до групи антибіотиківантрациклінового ряду. Вважають, що механізм дії доксорубіцину пов''язаний ізпригніченням синтезу нуклеїнових кислот внаслідок здатності доксорубіцинувбудовуватися у подвійну спіраль ДНК, а також розщеплювати ДНК внаслідокутворення вільних радикалів. Припускають, що у протипухлинній дії доксорубіцинупевну роль відіграє також його вплив на клітинні мембрани. Фармакокінетичнідослідження показали, що внутрішньовенне введення нормального або маркованогорадіоактивно доксорубіцину призводить до швидкого кліренсу у плазмі та значногозв''язування з тканинами.
Зниження кривої концентрація/час(AUC) для доксорубіцину є мультифазним, з елімінаційним напівжиттям від 3 до 30годин. Спостерігається швидке накопичення препарату у серці, нирках, легенях таселезінці. Доксорубіцин елімінується шляхом метаболічного перетворення довеликої кількості менш активних або неактивних продуктів. Він перетворюється надоксорубіцинол, аглікони та інші деривати. Шляхом екскреції з сечею, яквизначено флюорометричними методами, виводиться приблизно 4- 5% введеної дозипротягом 5 днів. Виведення з жовчю відіграє важливу роль, оскільки 40-50%введеної дози виводиться з жовчю або фекаліями протягом 7 днів. Порушення функціїпечінки призводить до зменшення екскреції та зменшення утримання й кумуляції уплазмі крові та тканинах. Доксорубіцин не проходить через гематоенцефалічнийбар''єр.
Показання до застосування.Рубідокс успішно застосовується як самостійно, так і в комбінації з іншимипротипухлинними агентами для лікування гострого лейкобластного лейкозу, гострого мієлобластного лейкозу, пухлиниВільямса, нейробластоми, аркоми м''яких тканин та кісток,грудної карциноми, гінекологічних карцином, раку яєчників, бронхогенного раку,лімфом ходжкінського та неходжкінського типу, раку щитовидної залози, карциномсечового міхура, раку печінки та шлунка тощо. Рубідокс® може бути також застосований шляхом прямого введення усечовий міхур для ефективного лікування пухлин поверхні сечового міхура.Деякі інші пухлини також є чутливими як до самого Рубідоксу®, так і докомбінації його з іншими ліками.
Спосіб застосування та дози. Рубідокс® є потужнимлікарським засобом і має застосуватися лише лікарями, які пройшли спеціальнупідготовку щодо роботи з протипухлинними хіміотерапевтичними препаратами. Призастосуванні рекомендованої схеми лікування лейкопенія має минущий характер,досягаючи найбільшої виразності на 10-14 день після ін''єкції; до 21 - го днявміст лейкоцитів у периферичній крові звичайно відновлюється до початковогорівня. При вираженому пригніченні кровотворення може виникнути необхідністьзменшення дози. У тяжких випадках лікування має бути припинене. Хворі звираженим пригніченням кровотворення мають перебувати під суворим наглядомлікаря, а наявність у них ознак інфекції потребує проведення антибактеріальноїтерапії. Введення доксорубіцину у цих випадках може бути призупиненим. Стійка,тяжка мієлосупресія може призвести до розвитку суперінфекції та виникненнягеморагічних ускладнень. Лікування доксорубіцином має здійснюватися підретельним та постійним гематологічним контролем.
При розрахунку сумарної дози укожному конкретному випадку слід брати до уваги попереднє або одночаснелікування подібними хіміопрепаратами.
Існує декілька схем застосуванняРубідоксу®. Найчастіше застосовується самостійне одноразове введення 60 - 75мг/м при 21-денному інтервалі. Менша доза має бути застосована для пацієнтів знедостатніми життєвими силами (у старечому віці, після попередньої хіміотерапії,тощо). Альтернативним варіантом лікування Рубідоксом® є щотижневе введення 20 мг/м2, яке зменшує ризик виникненняускладнень з боку серцево- судинної системи. Можна також застосовувати дозу 30мг/м2 протягом трьох послідовних днів з повторним введеннямчерез кожні 4 тижні.
Дози доксорубіцину мають бутизменшені у разі підвищення рівня білірубіну, як зазначено нижче.
Вмістбілірубіну в сироватці крові 1,2 - 3,0 мг/дл - вводити ½ стандартноїдози; вміст білірубінув сироватці крові перевищує 3,0 мг/дл - вводити ¼ стандартної дози. Якщодоксорубіцин вводять по катетеру при лікуванні поверхневих карцином сечовогоміхура, звичайна доза дорівнює 50 - 80 мг у 50 - 100 мл ізотонічного розчинунатрію хлориду (протягом 1 - 2 год). Необхідно стежити, аби під час введенняпрепарату кінчик катетера обов''язково знаходився у просвіті сечового міхура.Повторні введення доксорубіцину проводять протягом 1 року або більше, якщо невиникають ознаки системної токсичної дії.
Приготування розчину. Розчинити доксорубіцин дляін''єкцій до концентрації 2 мг\мл у стерильній воді для ін''єкцій, 5% розчинідекстрози або 0,9 % розчині натрію хлориду. Розчинення у 0,9 % розчині натріюхлориду може тривати довше за інші розчини.
Побічна дія. Під час лікуваннядоксорубіцином найчастіше спостерігається повна
алопеція, про що слід завчаснопопередити хворих. Відновлення росту волосся
розпочинається через 2-3 місяці після припинення введенняпрепарату. Алопеція може
бути зменшена охолодженням волосистоїчастини шкіри на голові на 30 хв до та після
введення доксорубіцину.
Дозозалежна токсичність терапіївиражається у мієлосупресії та кардіотоксичності. Інші
небажані реакції, щоспостерігалися, наведені нижче.
Шкіра: повідомлялося про випадкигіперпігментіції нігтів та складок шкіри, особливо у
дітей.
Шлунково-кишковий тракт: гостра нудота та гарячкаспостерігалися часто. Запалення
слизових оболонок (стоматити таезофагіти) можуть спостерігатися через 5 - 10 днів після
введення Рубідоксу . При застосуваннідоксорубіцину протягом трьох послідовних днів спостерігалася більша частота татяжкість запалень слизових оболонок. Ульцерація та
некрозободової кишки, особливо сліпої кишки, може призводити до кровотечі або тяжких
інфекцій, що може мати фатальнінаслідки. Ця реакція описана у пацієнтів з гострою
нелімфоцитарною лейкемією, якихлікували триденним курсом доксорубіцину в
комбінації з цитарабіном.Спостерігалися поодинокі випадки діареї та анорексії.
Васкулярна система: повідомлялося про випадки флебосклерозу,особливо при введенні у
тонкі вени або при повторномувведенні в одну вену. Почервоніння обличча
спостерігалосьпри надмірно швидкому введенні препарату.
Локальні реакції: тяжкі целюліти, везикуляціята некрози шкіри спостерігалися, коли
відбувалася екстравазаціядоксорубіцину протягом введення розчину. Повідомлялося про
еритемніушкодження уздовж вени поблизу ділянки введення.
Сечовий міхур: пряме введеннядоксорубіцину до сечового міхура може спричинити біль,
геморагію, іноді- пригнічення функції сечового міхура.
Гіперчутливість: іноді спостерігаютьсязапалення, озноб та уртикарії, можуть виникнути
анафілактичні реакції.
Інші побічні ефекти: кон''юнктивіти тасльозовиділення спостерігаються дуже рідко..
Протипоказання. Відома гіперчутливість добудь-якого з компонентів інфузійного розчину, виражена мієлосупресія післярадіотерапії або застосування інших хіміотерапевтичних препаратів, тяжкізахворювання серцево-судинної системи, попереднє лікування доксорубіцином,даунорубіцином або іншими препаратами з групи антрациклінів та антраценів.
До протипоказань належить вираженамієлосупресія після радіотерапії або застосування інших хіміотерапевтичнихпрепаратів, тяжкі захворювання серцево-судинної системи, попереднє лікуваннядоксорубіцином або іншими препаратами з групи антрациклінів та антраценів.
Доксорубіцину гідрохлорид нерекомендується застосовувати у пацієнтів з кардіопатією (у тому числі - ванамнезі), хоча остаточні висновки щодо впливу цього фактора ризику накардіотоксичність доксорубіцину гідрохлориду ще не зроблені.
Злоякісна меланома, рак нирок, рактовстої кишки, мозкові пухлини та метастази у центральну нервову систему невиявляли значної чутливості до терапії доксорубіцином. Групу підвищеного ризикущодо розвитку серцевої недостатності становлять підлітки у період статевогодозрівання. Рання діагностика серцевої недостатності є запорукою успішногозастосування серцевих глікозидів, діуретиків, низькосольової дієти, режимузменшення фізичного навантаження. Є обов''язковим кардіографічне дослідженняперед початком лікування доксорубіцином та перед кожним введення наступноїдози. Застосування доксорубіцину під час вагітності являє собою безпосереднюнебезпеку для плода, однак слід враховувати важливість життєвих показань щодойого застосування у матері. Доксорубіцин потрапляє до грудного молока, томугодування груддю під час лікування Рубідоксом має бути припинене.
Передозування. Симптоми та лікування:гостре передозування доксорубіцином підвищує токсичний ефект запалень слизовихоболонок, лейкопенії та тромбоцитопенії. При гострому передозуванні пацієнтів згострою мієлосупресією госпіталізують та проводять лікування антибіотиками,трансфузією тромбоцитів та гранулоцитів, а також здійснюють симптоматичнелікування запалень слизових оболонок. Хронічне передозування при кумулятивнійдозі, що перевищує 500 мг/м2, збільшує ризик кардіоміопатії тасерцевої недостатності. Лікування полягає у негайному виведенні зі станусерцевої недостатності препаратами дигіталісу та діуретиками. Рекомендуєтьсязастосування периферичних вазодилататорів.
Особливості застосування. Рубідокс слід повільновводити до катетера, по якому до крупної вени вільно надходить ізотонічнийрозчин натрію хлориду або 5% розчин глюкози. Не слід вводити препарат до вен,які розташовані поблизу крупних суглобів і до вен кінцівок з порушеним венознимкровотоком та патологією лімфатичної системи. Тривалість введення залежить відрозміру вени та дозування, але не менше 3-5 хв. Локальний еритематоз, щовиникає уздовж вени, а також почервоніння обличчя вказує на надмірну швидкістьвведення.
Обережністьпри введенні Рубідоксу® зменшує можливість паравенозних інфільтратів. Це також зменшує можливістьвиникнення локальних реакцій, таких, як уртикарія та еритематоз. При внутрішньовенномувведенні Рубідоксу® екстравазація може спостерігатися з\без супутньогоукривання виразками або запалення і особливо коли кров потрапляє до інфузійноїголки. Якщо спостерігаються будь-які ознаки екстравазації, ін''єкція розчину маєбути негайно припинена та перенесена до іншої вени. Якщо екстравазаціяпродовжується, ін''єкція або інфузія має бути припинена взагалі. Рекомендуютьсятакі послідовні заходи:
проведенняспроби видалення інфільтрату;
застосування локальної аплікаціїльоду протягом 3 днів;
видалення ушкодженого сегменту;
консультація з хірургом-пластиком,якщо відчувається локальний біль або прогресують зміни шкіри протягом 3-4 днів.
Якщо розпочинається ульцерація,видалена ділянка має бути повторно оглянута.
Під час лікування необхідний регулярнийконтроль за рівнем сечової кислоти у сироватці
крові. Для профілактикигіперурикемії або зведення до мінімуму її проявів
рекомендується проведенняадекватної гідратації, призначення алопуринолу або
залужнення сечі.
При появі ознак екстравазації препаратуйого введення слід негайно припинити й
спробувати аспірувати препарат;зону ушкодження рекомендується інфільтрувати
кортикостероїдами і провестипромивання введенням великої кількості ізотонічного
розчину натрію хлориду.
Дослідження функціонального станупечінки (активність печінкових трансаміназ - АлАТ,
АсАТ, ЛФ, вміст білірубіну)проводять перед введенням кожної дози доксорубіцину.
Протягом 2-3 днів після введеннядоксорубіцину сеча може набувати червоного кольору.
Слід поводитись обережно припроведенні робіт з сечею лікованих хворих. Працювати
слід у рукавичках; сеча має бутиінактивована шляхом деколоризації розчином натрію
гідрохлориду.
Інші способи введення перебуваютьна стадії вивчення.
Взаємодія з іншимилікарськими засобами. Клінічні дослідження підтвердили
ефективність Рубідоксу®,застосованого конкурентно з іншими хіміотерапевтичними
засобами. Нижче наведені видипухлин та ліки, що застосовувалися конкурентно з
доксорубіцином.
Гостра лімфоцитарналейкемія у дорослих: Рубідокс одночасно з вінкристином та
преднізолоном або разом зцитарабіном, вінкристином та преднізолоном.
Гостра нелімфоцитарналейкемія: Рубідоксз цитарабіном або з цитарабіном,
вінкристином та преднідозолом.
Карцинома молочної залози: Рубідокс з 5-фторурациломта/або з циклофосфамідом, або з
вінкристином та циклофосфамідом(або без останнього).
Бронхогенна карцинома,великі клітини: Рубідокс з циклофосфамідом, метотрексатом та
прокарбазином або циклофосфамідомта цисплатином.
Бронхогенна карцинома, маліклітини: Рубідоксз етопозидом, вінкристином та
циклофосфамідом.
Ходжкінськалімфома: Рубідокс® з блеоміцином, вінкристином, вінбластином,
мехлорентаміном та дакарбазином.
Неходжкінськалімфома: Рубідокс® з циклофосфамідом, вінкристином та преднідозолом,
або з блеоміцином тациклофосфамідом, або вінкристином та преднізолоном, або з
етопозидом та метотрексатом, злейковорином, меслоретаміном або прокарбазином.
Рак яєчників: Рубідокс з цисплатином.
Карцинома м ''яких тканин: Рубідокс® з дакарбазином,або з дакарбазином,
циклофосфамідом та вінкристином.
Рак сечового міхура: Рубідокс® з цисплатином тациклофосфамідом або з 5-флуорацилом,
метотрексатом та вінбластином.
Рак шлунка: Рубідокс з 5-флуорацилом тамітоміцином-С.
Умови та термін зберігання.Зберігатиу сухому, захищеному від світла місці, при
кімнатній температурі. Зберігати унедоступному для дітей місці!
Приготований розчин залишаєтьсяхімічно стабільним протягом 24 год при зберіганні при
кімнатній температурі або протягом72 год при зберіганні у холодильнику.
Термін придатності - 2 роки.