ІНСТРУКЦІЯ
длямедичного застосування препарату
ДОКсорубіцин
(DOXORUBICINUM)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: доксорубіцин;
основні фізико-хімічні властивості: червоно-оранжевийліофілізований порошок;
склад: 1 флакон містить доксорубіцинугідрохлориду в еквіваленті 10 мг або 50 мг доксорубіцину;
допоміжні речовини:
Форма випуску. Ліофілізований порошок дляін’єкцій.
Фармакологічна група. Протипухлинні антибіотикита споріднені засоби. ATC: L01DB01.
Фармакологічні властивості. Доксорубіцин є антибіотикомантрациклінового ряду, який одержують із Streptomyces peuceticus var caesius тавідноситься до групи протипухлинних антибіотиків. Препарат виявляє вираженупротипухлинну і протилейкозну дію (має здатність інтеркалірувати ДНК клітин,безпосередньо впливає на мембрани останніх). Високоактивний відносно багатьохформ пухлин. Має імуносупресивну активність, кардіотоксичність, виявляєпригнічуючий вплив на кровотворення. При прийомі внутрішньо доксорубіцин неефективний.
Фармакокінетика. Після внутрішньовенноговведення швидко зникає з крові, концентруючись у печінці, нирках, міокарді,селезінці, легенях. Метаболізується в печінці з утворенням адриаміцинолу тазалишків аглікону. Екскреція нирками незначна. Протягом 7 днів із сечеювиводиться 25 – 30 % від уведеної дози, а з калом – 20 – 50 %. У разі печінковихрозладів виведення вповільнюється.
Показання для застосування. Злоякісні лімфоми(лімфосаркома, лімфома Ходжкіна та інші види лімфом, саркома Юінга), різні видираку шлунково-кишкового тракту (рак шлунка, гепатома, рак стравоходу), ракжовчного міхура та біліарних протоків, рак підшлункової залози), гострамієлоїдна лейкемія, саркома м’яких тканин та остеогенна саркома, рак молочноїзалози, рак яєчників, рак легеня, бронхогенні форми рака, рак сечового міхура,пухлина Вільмса.
Спосіб застосування та дози. Рекомендовані схемизастосування:
1. Із розрахунку площі поверхні тіла (м2)
60 – 75 мг/м2 (активної речовини) у вигляді разовоївнутрішньовенної ін’єкції, що призначається один раз на три тижні;
20 – 25 мг/м2 (активної речовини) у вигляді разовоївнутрішньовенної дози три дні підряд з інтервалом у три тижні.
2. Із розрахунку на масу тіла (кг)
1,2 – 2,4 мг/кг (активної речовини) у виглядіразової внутрішньовенної ін’єкції з інтервалом у три тижні;
0,4 – 0,8 мг/кг (активної речовини) у виглядіразової внутрішньовенної дози три дні підряд з інтервалом у три тижні.
Протипоказання. Лейкопенія (нижче 3,5 х 109/л),тромбоцитопенія (нижче 120 х 109/л), анемія, міокардит, гострийінфаркт міокарда (виражені порушення серцевого ритму), гострий гепатит,кровотечі, туберкульоз, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки,білірубінемія, вагітність, тяжкі порушення функції печінки та нирок. Не слідпризначати препарат раніше 1 місяця після попередньої хіміотерапії іншимипрепаратами.
Взаємодія з іншими лікарськимизасобами. Здоксорубіцином сумісні блеоміцин, вінбластин, вінкристин, тіофосфамід,метотрексат, етопозид, преднізолон і цисплатин.
Доксорубіцин не можна вводити в одному шприці згепарином і 5-фторурацилом. Несумісний з еуфіліном, натрієвою сіллю цефалатину,дексаметазоном і гідрокортизоном. Лікування хворих доксорубіцином одночасно зциклофосфаном, мітоміцином або радіотерапією середстіння збільшує ризиккардіотоксичного ефекту.
Застосуванняу поєднанні з іншими хіміотерапевтичними засобами.
Доза Доксорубіцину повинна бути знижена до 30 – 40мг/м2 (активної речовини), однак вона повинна бути призначенавідповідно до рекомендованої комбінованої дози.
Передозування. При застосуванні Доксорубіцинуможливі лейкопенія та тромбоцитопенія, стоматит, нудота та блювота (саме післявведення препарату), алопеція (оборотна), алергічні реакції, некроз підшкірноїжирової клітковини у разі потрапляння препарату під шкіру, флебіти.
При лікуванні Доксорубіцином можуть розвинутисякардіоміопатія, біль у серцевій ділянці, порушення ритму, серцеванедостатність, зниження артеріального тиску. У разі тяжких порушень серцевогоритму або застійної недостатності лікування Доксорубіцином слід негайноприпинити.
Лікування наведених станів при їх появісимптоматичне, направлене на їх усунення.
Як засіб, що знижує кардіотоксичну діюДоксорубіцину, застосовують д6екстразоксан.
У разі помірно виражених проявів кардіотоксичностілікування може бути продовжене (під кардіологічним наглядом) тільки у разізагрози пухлинного процесу життю хворого.
Особливості застосування. Вводять тількивнутрішньовенно. Розчинюють вміст флакону в 5 мл ізотонічного розчину натріюхлориду.
Застосовують Доксорубіцин тільки під суворимгематологічним наглядом.
Призначення при лікуванні пацієнтівхворих на печінкову недостатність.
При лікуванні пацієнтів із зниженою функцією печінкидозу слід скоротити:
у разі середньої тяжкості (білірубін 1,2 – 3 мг/100мл або BSP 9 – 15 %) дозу слід скоротити на 50 % (½ нормальної дози);
у тяжких випадках (білірубін понад 3 мг/100 мл абоBSP понад 15 %) дозу слід скоротити на 75 % (¼ нормальної дози).
Загальна доза Доксорубіцину не повинна перевищувати550 мг/м2. У разі застосування Доксорубіцину на фоні радіаційноїтерапії у медіастинальній ділянці або супутнього прийому інших потенційнокардіотоксичних засобів (наприклад, циклофосфаміду) загальна доза не повиннаперевищувати 400 мг/м2.
Доксорубіцин в ампулах по 10 мг та 50 мг слідрозвести відповідно 5 мл та 25 мл ізотонічного розчину для ін’єкцій. Під часрозведення відповідний об’єм повітря слід витіснити з пробірки для уникненнянадлишкового тиску. Не рекомендується застосовувати додаткові бактеріостатичнірозчинники. Після додавання одного із наведених в Інструкції розчинників вмчстампули збовтати до повного розчинення.
Умови та термін зберігання. Зберігають у сухому,захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі +5°С. Прирозбавленні розчин зберігає свої властивості протягом 48 годин при зберіганні упрохолодному місці (2 - 8°С). Термін придатності – 2 роки.