ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
ДОКСОРУБІЦИН
DOXORUBICIN
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: doxorubicin5,12-нафтаценедіон,10-(3-аміно-2,3,6-тридеокси –α-L-ліксо-гексопираносил)окси)-7,8,9,10-тетрагідро-6,8,11тригідрокси-8-(гідроксилацител)-1-метокси-, гідрохлорид (8S-цис);
основні фізико-хімічні властивості: ліофілізований порошок червоного кольору;
склад: 1 флакон містить 10 мг або 50 мг доксорубіцину гідрохлориду USP;
допоміжні речовини: натрію гідроксид, лактози моногідрат.
Форма випуску.
Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Цитотоксичні антибіотики та споріднені препарати.Код АТС L01D B01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Протипухлинний антибіотик антрациклінового ряду.Механізм дії зумовлений взаємодією з ДНК, утворенням вільних радикалів і прямимвпливам на мембрани клітин з пригніченням синтезу нуклеїнових кислот. Клітиничутливі до препарату в S- і G2-фазі.
Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення концентраціядоксорубіцину у плазмі крові швидко знижується, що зумовлено його розподіленняму тканинах організму. Доксорубіцин не проходить крізь гематоенцефалічнийбар’єр. Нема доказів, що доксорубіцин проникає крізь плаценту, але він можезавдати шкоди плоду.
Абсорбція препарату – висока, розподілення - рівномірне. Пресистемнийметаболізм незначний. Обсяг розповсюдження - 25 л. Зв’язок з протеїном плазми -74-76%. До 45 % препарату виводиться із сечею. З жовчю і калом протягом 7 дібвиводиться до 50%.
Показання для застосування.
Рак молочної залози, рак легенів, рак яєчників, рак сечового міхура,рак щитовидної залози, саркоми м’яких тканин, остеосаркома, лімфогранулематоз,неходжкінська лімфома,
нейробластома, саркома Юінга, пухлина Вільямса, гострий лімфобластнийлейкоз, гострий мієлобластний лейкоз.
Спосіб застосування та дози.
Доксорубіцин призначається тільки для внутрішньовенного введення. Передвведенням його потрібно розчинити в ізотонічному розчині натрію хлориду. Дозу встановлюютьсуворо індивідуально.
Найбільш поширеною схемою є - 60-75 мг/м2 поверхні тілакожні 3 тижні як окремий препарат і 30-50 мг/м2 поверхні тіла - прикомбінованій терапії.
За відсутності покращання застосовують більші дози Доксорубіцину – від75 - 85 мг/м2 протягом 3х днів із перервою 21-28 днів і з повторноюсхемою 75 – 85 мг/м2.
Хворим похилого віку із недостатніми резервами кісткового мозкупризначають препарат раз на тиждень по 20 мг/м2 поверхні тіла.
Також існує інша схема лікування: 20-30 мг/м2 поверхні тілащодобово протягом 3х діб кожні 3-4 тижні або 30 мг/м2 поверхні тіла1 раз на тиждень протягом 3-4 тижнів. Перерва між курсами повинна становити 3-4тижні.
Сумарна курсова доза Доксорубіцину незалежно від схеми лікування неповинна перевищувати 550 мг/м2 .
При комбінованому введенні Доксорубіцину із протипухлинними засобами,які мають мієлосупресивну дію, доза Доксорубіцину повинна становити 25-50 мг/м2кожні 4 тижні.
Для хворих, які отримували променеву терапію на ділянку легенів або середостіння,а також при комплексному застосуванні з циклофосфаном сумарна курсова дозаДоксорубіцину на повинна перевищувати 400 мг/м2.
Побічна дія.
Гематологічні ефекти – мієлосупресія, що виявляється через лейкопеніюта тромбоцитопенію на 10-14-ту добу після введення.
Серцеві - кардіотоксичність при дозі, що перевищує 550 мг/м2.
Симптоматичні побічні ефекти: нудота і блювання є звичайними побічнимиефектами при застосуванні цього препарату протягом 12-24 годин після введення.
Локальна кропив’янка на місці ін’єкції, а також інші анафілактичніреакції.
Алопеція може спостерігатися при дозах, які перевищують 30 мг\м2.
Інші побічні ефекти.
Сеча може бути червоного кольору. Пігментація шкіри, підвищенатемпература тіла.
Інфузійні реакції - жар, часте дихання, набряк обличчя, головний біль,озноб.
Протипоказання.
Мієлосупресія, спричинена попередньою променевою або хіміотерапією;тяжкі порушення функції печінки та нирок; вагітність.
Передозування.
Тяжка мієлосупресія (переважно до лейкопенії та тромбоцитопенії) дотоксичних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту або гострі ураження серця.
Антидот доксорубіцину не відомий, тому при передозуванні требапроводити симптоматичне лікування.
Особливості застосування.
Доксорубіцин широко використовується у схемах комплексної хіміотерапії,однак його не рекомендується застосовувати раніше, ніж через місяць післязакінчення попереднього циклу хіміотерапії з використанням інших протипухлиннихзасобів.
Всі пацієнти повинні проходити контроль (еритроцити, лейкоцити,тромбоцити) периферичної крові до початку терапії та перед кожним наступнимкурсом.
До початку та під час лікування Доксорубіцином рекомендуєтьсяконтролювати функцію печінки, серцеву діяльність (ЕКГ).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
З Доксорубіцином сумісні: блеоміцин, вінбластин, вінкристин,метотрексат, етопозид, преднізолон, цисплатин.
Потенційно небезпечна комбінація може виникнути при застосуванні змеркаптопурином.
Доксорубіцин не можна вводити в одному шприці з гепарином іфторурацилом.
Не можна застосовувати разом з еуфіліном, дексаметазоном ігідрокортизоном.
При застосуванні Доксорубіцину одночасно з циклофосфаном, мітоміциномпідвищується ризик кардіотоксичного ефекту.
Умови та термін зберігання.
Зберігати при кімнатній температурі (15 – 25 0С) у сухому,захищеному від світла та недоступному для дітей місці.
Термін придатності – 2,5 роки.
Препарат не повинен застосовуватися після закінчення термінупридатності.