ІНСТРУКЦІЯ
длямедичного застосування препарату
ЛІЗИНОПРИЛ-АПО
(LISINOPRIL-APO)
Склад:
діюча речовина: лізиноприл;
1 таблетка містить 10 мг або20 мг лізиноприлу;
допоміжні речовини: заліза оксид червоний,лактоза безводна, цинку стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Засоби, що діють наренін-ангіотензинову систему. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту(АПФ). Код АТС C09A A03.
Клінічні характеристики.
Показання.
Артеріальна гіпертензія(АГ).Лізиноприл-Апо показаний для лікування есенційної артеріальної гіпертензії іреноваскулярної артеріальної гіпертензії. Він може застосовуватися в режимімонотерапії або у поєднанні з тіазидними діуретиками. Більшість пацієнтів зтяжкою АГ (> 80%) потребують комбінованої терапії. Лізиноприл такожвикористовується в поєднанні з бета-адреноблокаторами й антагоністами кальцію,однак відомості про таке застосування обмежені.
Лізиноприл-Апо зазвичайпризначається у випадках, коли терапія діуретиками або бета-адреноблокаторамивиявилася неефективною або асоціювалася з неприйнятними побічними ефектами.Лізиноприл-Апо також може застосовуватися як терапія першої лінії, якщо хворимпротипоказані діуретики та/або бета-адреноблокатори, а також якщо в хворих зтакими захворюваннями/станами ці лікарські засоби часто спричиняють серйознінебажані ефекти.
Хронічна серцеванедостатність (ХСН). Лізиноприл-Апо застосовується як допоміжний засіб упоєднанні з діуретиками і, якщо це необхідно, препаратами наперстянки, длялікування симптоматичної хронічної серцевої недостатності.
Гострий інфаркт міокарда(ІМ). да и госпитализации (см. ???) ятность летального исхода игоспитализации (см. ра. еской хронической сердечной недостаточностиЛізиноприл-Апозастосовується для раннього лікування гемодинамічно стабільних пацієнтів, якіперенесли гострий ІМ, з метою поліпшення виживаності (на додаток до стандартноїрекомендованої терапії тромболітиками, ацетилсаліциловою кислотою ібета-адреноблокаторами).
Протипоказання.
· Гіперчутливістьдо будь-якого з компонентів препарату.
· Алергічніреакції на інші інгібітори АПФ в анамнезі.
· Ангіоневротичнийнабряк в анамнезі внаслідок попереднього лікування інгібіторами АПФ.
· Спадковий абоідіопатичний ангіоневротичний набряк.
· Вагітність,період лактації.
Спосіб застосування тадози.
Лізиноприл-Апо необхідно прийматиодин раз на добу в один і той самий час. Приймання їжі не впливає на абсорбцію лізиноприлу,тому препарат можна приймати до, під час або після їжі. Дози препаратудобирають індивідуально.
Есенційна артеріальнагіпертензія.Рекомендована початкова доза для хворих на есенційну гіпертензію, які неприймають діуретики, становить 10 мг 1 раз на добу. Дози необхіднокоригувати залежно від реакції артеріального тиску (АТ). Звичайно підтримуючадоза становить 10-40 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза –80 мг.
Якщо монотерапія лізиноприлом недозволяє підтримувати АТ на необхідному рівні, додатково можуть призначатисядіуретики в низьких дозах. Відзначений адитивний ефект при супутньомузастосуванні гідрохлоротіазиду в дозі 12,5 мг. Після призначення діуретикадоза Лізиноприлу-Апо може бути знижена.
У хворих на артеріальнугіпертензію, які одержують діуретики, перші дози Лізиноприлу-Апо можутьспричинити симптоматичну гіпотензію. Якщо можливо, діуретики необхідновідмінити за 2-3 дні до початку терапії лізиноприлом. Якщо діуретик не можнавідмінити, початкова доза Лізиноприлу-Апо повинна становити 5 мг, апацієнт після прийому першої дози повинен перебувати під медичним наглядомпротягом декількох годин. Дози коригують залежно від реакції АТ. Якщомонотерапія лізиноприлом не дозволяє підтримувати АТ на необхідному рівні, можебути відновлена терапія діуретиками.
Пацієнтам зі зниженим об''ємомциркулюючої крові (ОЦК) та/або сольовим виснаженням з будь-якої причинипризначають знижені початкові дози Лізиноприлу-Апо.
Коригування доз припорушеннях функції нирок. Початкові дози для хворих з порушеннями функції нироквизначають залежно від кліренсу креатиніну відповідно до рекомендацій утаблиці. Потім дози збільшують шляхом титрування до досягнення бажаного АТ абодо максимальної дози 40 мг/добу.
| Кліренс креатиніну (мл/хв)
| Початкова доза (мг/добу)
|
| 31-70
| 5,0-10,0
|
| 10-30
| 2,5-5,0
|
| < 10 (включаючи пацієнтів на гемодіалізі)
| 2,5*
|
| * Дози та/або частоту прийому препарату необхідно коригувати залежно від реакції АТ.
|
Реноваскулярна артеріальнагіпертензія.Оскільки у деяких хворих з реноваскулярною АГ (особливо в пацієнтів з двобічнимстенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки) можеспостерігатися загострена реакція на першу дозу Лізиноприлу-Апо, лікуваннянеобхідно починати з низьких доз (2,5 мг або 5 мг) під пильниммедичним наглядом. Надалі дози коригують шляхом титрування залежно від реакціїАТ.
Хронічна серцеванедостатність. Лізиноприл-Апо застосовується як допоміжний засіб у поєднанні здіуретиками і, якщо це необхідно, препаратами наперстянки. Починають лікуванняЛізиноприлом-Апо під пильним медичним наглядом, зазвичай в умовах стаціонару.Перед початком лікування необхідно брати до уваги недавню терапію діуретиками іможливість тяжкого сольового виснаження/зниження ОЦК. Якщо можливо, дозидіуретиків повинні бути знижені до початку лікування лізиноприлом.
Рекомендована початкова дозастановить 2,5 мг на добу. Дози Лізиноприлу-Апо можна збільшувати зінкрементом не більше 10 мг з інтервалами не менше 2 тижнів домаксимальної дози 35 мг 1 раз на добу. Дози добирають індивідуальнозалежно від переносимості і клінічної відповіді на терапію.
Лікування після гострогоінфаркту міокарда. Раннє лікування Лізиноприлом-Апо гемодинамічно стабільних пацієнтівможе бути розпочате протягом 24 год після появи симптомів ІМ. Хворі повиннітакож одержувати відповідну стандартну рекомендовану терапію тромболітиками,ацетилсаліциловою кислотою і бета-адреноблокаторами. Лізиноприл не можнапризначати пацієнтам, які перенесли гострий ІМ, якщо існує ризик подальшогосерйозного гемодинамічного погіршення, при систолічному АТ менше 100 ммрт. ст., кардіогенному шоку, при наявності клінічно значимих порушень функціїнирок (концентрації креатиніну в сироватці крові > 177 мкмоль/лта/або протеїнурії > 500 мг/24 год), а також у разідвобічного стенозу ниркових артерій в анамнезі. Якщо порушення функції нирокрозвиваються в процесі лікування лізиноприлом (концентрація креатиніну всироватці крові > 265 мкмоль/л або в 2 рази перевищує вихіднийпоказник), препарат необхідно відмінити. Перша доза Лізиноприлу-Апо повиннастановити 5 мг перорально, ще 5 мг через 24 год, 10 мг через 48год і потім по 10 мг 1 раз на добу. Пацієнти з низьким систолічним АТ(100-120 мм рт. ст.) на початку лікування або в перші 3 дні після ІМ повинніодержувати знижені дози – 2,5 мг на добу перорально. Через 3 дні, якщоспостерігається гіпотензія (систолічний АТ ≤ 100 мм рт. ст.),добова підтримуюча доза може становити 5 мг з тимчасовим зниженням до2,5 мг при необхідності. У разі тривалої гіпотензії (систолічний АТ ≤ 90 ммрт. ст. протягом 1 год і більше) Лізиноприл-Апо необхідно відмінити. Результатилікування Лізиноприлом-Апо оцінюють через 6 тижнів. При відсутності ознаксимптоматичної або безсимптомної дисфункції лівого шлуночка лікування лізиноприломможна припинити. При наявності ознак або симптомів серцевої недостатностітерапію Лізиноприлом-Апо продовжують.
Лізиноприл-Апо сумісний звнутрішньовенним або трансдермальним уведенням нітрогліцерину.
Побічні реакції.
Найчастіше відмічаються такінебажані побічні реакції, як запаморочення, головний біль,астенія/стомлюваність, нудота, діарея і кашель. Інші побічні ефектиспостерігаються рідко.
З боку серцево-судинноїсистеми: гіпотензія,ортостатичні ефекти, біль у грудях, стенокардія, набряки, посилене серцебиття,порушення серцевого ритму, інфаркт міокарда або цереброваскулярні епізоди(можливо внаслідок надмірної гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику),тахікардія.
З боку ШКТ: діарея, нудота, блювання,диспепсія, анорексія, запор, метеоризм, абдомінальний біль, сухість у роті,панкреатит.
З боку печінки: порушення функції печінки,гепатит і жовтяниця (гепатоцелюлярна та/або холестатична).
З боку нервової системи: запаморочення, головнийбіль, парестезія, депресія, сонливість, безсоння, вертиго, лабільність настрою,сплутаність свідомості, порушення смаку.
З боку дихальної системи: кашель, задишка, ортопное,бронхоспазм, риніт, синусит.
З боку шкіри і їїпридатків:алопеція, пітливість, псоріаз; тяжкі дерматологічні захворювання (такі якпухирчатка, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз імультиформна еритема).
Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк(0,1%), шкірні висипання, свербіж, кропив''янка.
З боку м''язово-кістковоїсистеми:м''язові спазми, біль у спині, біль у ногах, біль у плечах.
З боку сечостатевоїсистеми: уремія,олігурія/анурія, дисфункція нирок, гостра ниркова недостатність, імпотенція.
З боку системикровотворення: в поодиноких випадках – гемолітична анемія, агранулоцитоз, пригніченняфункції кісткового мозку, що виявляється у вигляді анемії, цитопенії аболейкопенії.
Лабораторні показники: гіперкаліємія, підвищеннярівнів азоту сечовини і креатиніну в сироватці крові (зазвичай оборотне післяприпинення лікування), зниження рівнів гемоглобіну і гематокриту (у середньому,відповідно, на 0,9 г/дл і 0,6 об.%), підвищення активності печінковихферментів та/або рівня білірубіну.
Інші ефекти: астенія/стомлюваність,нечіткість зору, пропасниця, припливи, подагра, зниження лібідо, нездужання.
Повідомлялося про появу комплексусимптомів, який може включати позитивний результат тесту на антинуклеарніантитіла, підвищення ШОЕ, артралгію/артрит, міалгію, пропасницю, васкуліт,еозинофілію і лейкоцитоз, а також шкірні висипання, фотосенсибілізацію або іншідерматологічні прояви.
У пацієнтів, які перенесли гострийінфаркт міокарда, в умовах стаціонару найчастіше відмічалися такі небажаніефекти, як стійка гіпертензія, шок, порушення функції нирок, інсульт, повторнийінфаркт міокарда, геморагічні події, постінфарктна стенокардія, шлуночковафібриляція, стійка шлуночкова тахікардія, тріпотіння або фібриляція передсердь,повна атріо-вентрикулярна блокада, асистолія, розрив міжшлуночковоїперегородки, розрив папілярного м''яза, пізня ХСН (> 4 діб).
Передозування.
Симптоми при передозуваннілізиноприлу: тяжка гіпотензія, порушення балансу електролітів і ниркованедостатність.
У разі передозування лізиноприлупацієнти повинні перебувати під дуже пильним медичним наглядом. Лікуваннясимптоматичне. Необхідно вживати заходів з метою запобігання абсорбції іприскорення елімінації лізиноприлу. При тяжкій гіпотензії пацієнта кладуть наспину і негайно вводять внутрішньовенно 0,9% розчин натрію хлориду. Можна застосовувативазопресорні засоби, зокрема, ангіотензин II, якщо введення рідинипротипоказане. Лізиноприл може бути виведений з кровотоку шляхом гемодіалізу.Необхідно уникати використання мембран з високою проникністю("high-flux") з поліакрилонітрилу. Потрібно часто контролювати рівніелектролітів і креатиніну в сироватці крові.
Застосування у періодвагітності або годування груддю.
Приймання інгібіторів АПФ в періодвагітності (особливо в ІІ і ІІІ триместрах) може спричинити патологію плода інемовляти, а також призвести до їх загибелі. При виявленні вагітності в періодлікування Лізиноприлом-Апо препарат необхідно негайно відмінити. У тихпоодиноких випадках (ймовірно менше одного на декілька тисяч вагітних хворих),коли альтернативи терапії інгібіторами АПФ немає, пацієнток необхіднопопереджати щодо потенційної небезпечності для плода. Необхідно проводитирегулярні УЗО з метою оцінки стану і розвитку плода, а також об''єму амніотичноїрідини. При розвитку маловоддя Лізиноприл-Апо необхідно негайно відмінити, якщотільки справа не стосується порятунку життя матері. Може бути доцільно провестинестресовий тест та/або оцінку біофізичного профілю, залежно від тижнявагітності. Якщо побоювання щодо стану плода зберігаються, варто розглянутидоцільність проведення стресового скорочувального тесту. Пацієнтки і лікарі,однак, повинні розуміти, що маловоддя може розвинутися вже після необоротногоушкодження плода. Діти, які зазнали дії інгібіторів АПФ in utero, повинніперебувати під пильним медичним наглядом з метою виявлення гіпотензії, олігуріїі гіперкаліємії. У разі розвитку олігурії увага повинна бути сконцентрована напідтримці АТ і ниркової перфузії. При потребі можливо проведення обмінноїтрансфузії або гемодіалізу, однак обмежений досвід застосування даних процедурне свідчить про їх значну клінічну користь. Лізиноприл може бути вилучений зкровообігу немовляти шляхом перитонеального діалізу.
Невідомо, чи виділяється лізиноприлз жіночим молоком, тому необхідно з обережністю призначати Лізиноприл-Апо вперіод лактації. Як правило, годування груддю в період лікуванняЛізиноприлом-Апо повинно бути припинено.
Діти.
Безпечність й ефективністьлікування лізиноприлом дітей не встановлена, тому Лізиноприл-Апо нерекомендується призначати дітям.
Особливості застосування.
Ангіоневротичний набряк
Були відмічені поодинокі випадкирозвитку ангіоневротичного набряку в пацієнтів, які приймали лізиноприл.Ангіоневротичний набряк, асоційований з набряком гортані та/або шоком може бутифатальним. При розвитку ангіоневротичного набряку Лізиноприл-Апо необхіднонегайно відмінити, а пацієнт має перебувати під пильним медичним наглядом доповного і стійкого зникнення набряку. Якщо набрякає лише обличчя, губи і рот,спеціальне лікування звичайно не потрібне, хоча для ослаблення симптомів можутьзастосовуватися антигістамінні препарати. У разі ж набряку язика, голосовоїщілини або гортані, що може спричинити обструкцію дихальних шляхів, необхіднонегайно вживати відповідних заходів. Вони включають підшкірне введенняадреналіну (0,5 мл 1 : 1000) та/або підтримку прохідностідихальних шляхів. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку при терапіїінгібіторами АПФ вище, якщо у хворого раніше відмічався ангіоневротичнийнабряк, не пов''язаний з лікуванням інгібіторами АПФ.
Гіпотензія
Після прийому лізиноприлу (звичайнопершої чи другої дози або при збільшенні дози) можлива симптоматичнагіпотензія. Це частіше спостерігається в хворих зі зниженим об''ємом циркулюючоїкрові внаслідок терапії діуретиками, безсольової дієти, діалізу, діареї абоблювання, а також у хворих з ренін-залежною реноваскулярною гіпертензією. Ухворих на тяжку ХСН у поєднанні з нирковою недостатністю або без неї можеспостерігатися надмірна гіпотензія, іноді асоційована з олігурією та/абопрогресуючою азотемією, а в поодиноких випадках з гострою нирковоюнедостатністю та/або летальним наслідком. З огляду на потенційну можливістьпадіння АТ, лікування лізиноприлом пацієнтів з ризиком гіпотензії необхіднопочинати під дуже пильним медичним наглядом, бажано в умовах стаціонару. Такіхворі повинні перебувати під уважним наглядом протягом перших двох тижнівтерапії, а також у періоди підвищення доз лізиноприлу та/або діуретиків.Аналогічні запобіжні заходи необхідні при лікуванні пацієнтів з ішемічноюхворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниженняАТ може спричинити інфаркт міокарда або цереброваскулярний епізод.
У разі гіпотензії пацієнта кладутьна спину і при необхідності вводять внутрішньовенно 0,9% розчин натрію хлориду.Транзиторна гіпотензивна реакція не обов''язково є протипоказанням до подальшоголікування лізиноприлом. Після підвищення АТ лікування хворих на гіпертензіюзвичайно продовжують. Однак у таких випадках варто розглянути доцільністьзниження доз Лізиноприлу-Апо та/або діуретиків. У деяких хворих на ХСН знормальним або зниженим АТ лізиноприл може додатково знижувати системний АТ. Уразі гіпотензії необхідно розглянути доцільність зниження доз або відмінилізиноприлу.
Нейтропенія/агранулоцитоз
У поодиноких випадках інгібіториАПФ можуть спричиняти агранулоцитоз і пригнічення функції кісткового мозку.Необхідно періодично контролювати кількість лейкоцитів, особливо в пацієнтів зколагенозними судинними захворюваннями і захворюваннями нирок.
Порушення функції нирок
До початку й у процесі лікуванняЛізиноприлом-Апо необхідно контролювати АТ і функцію нирок, оскільки лізиноприлможе спричиняти тяжку гіпотензію і, рідше, наступну ниркову недостатність. Ухворих, функція нирок яких може залежати від активностіренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, пацієнтів з двобічнимстенозом ниркових артерій, стенозом артерії єдиної нирки або тяжкою ХСН),прийом препаратів, які інгібують цю систему, може асоціюватися з олігурією,прогресуючою азотемією, а також, у поодиноких випадках, гострою нирковоюнедостатністю та/або летальним наслідком. Супутній прийом діуретиків можедодатково підвищувати ризик таких явищ у чутливих пацієнтів.
Анафілактоїдні реакції привикористанні "high-flux" діалізних мембран
У пацієнтів, які приймалиінгібітори АПФ, при гемодіалізі з використанням мембран з високою проникністю(наприклад, з поліакрилонітрилу) відмічалися анафілактоїдні реакції. При появітаких симптомів, як нудота, абдомінальні спазми, печія, ангіоневротичнийнабряк, вкорочення дихання або тяжка гіпотензія, гемодіаліз необхідно негайноприпинити. Зазначена симптоматика не усувається за допомогою антигістаміннихпрепаратів. У таких випадках гемодіаліз необхідно проводити з використанняммембран іншого типу або призначати антигіпертензивні засоби іншого класу.
Анафілактоїдніреакції під час десенсибілізації
Повідомлялося про поодинокі випадкистійких загрозливих для життя анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймалиінгібітори АПФ, під час десенсибілізації до отрут перетинчастокрилих (бджіл,ос). У тих самих пацієнтів ці реакції не спостерігалися при тимчасовій відміні(не менше, ніж на 24 год) інгібіторів АПФ і знову з''являлися при повторномуненавмисному комбінуванні цих видів лікування.
Гіперкаліємія
Під час клінічних дослідженьгіперкаліємія (рівень калію в сироватці крові > 5,7 мЕкв/л) булавідмічена у 2,2% пацієнтів з гіпертензією і 4,0% хворих на ХСН, які одержувалилізиноприл у дозах 2,5-20 мг на добу. У більшості випадків це були одиничніпідвищення показників, які поверталися до норми незважаючи на продовженнятерапії. Гіперкаліємія була причиною відміни препарату приблизно в 0,1% хворихна артеріальну гіпертензію. Факторами ризику, що підвищують ймовірністьрозвитку гіперкаліємії, є ниркова недостатність, цукровий діабет, супутнійприйом калійзберігаючих діуретиків, прийом препаратів калію та/або замінниківкухарської солі, що містять калій.
Клапанний стеноз,гіпертрофічна кардіоміопатія
Є побоювання, які грунтуються натеоретичному аналізі, що при терапії вазодилататорами може зростати ризикзниження коронарної перфузії у пацієнтів зі стенозом аорти або гіпертрофічноюкардіоміопатією. Лізиноприл-Апо необхідно з обережністю призначати такимхворим.
Хірургічнівтручання/анестезія
При серйозних хірургічнихвтручаннях або під час анестезії з використанням препаратів, які спричиняютьгіпотензію, лізиноприл блокує утворення ангіотензину II після компенсаторноговивільнення реніну. У разі гіпотензії, обумовленої цим механізмом, уводятьрозчини для збільшення об''єму циркулюючої крові.
Порушення функції печінки
Адекватні дослідження на пацієнтахз цирозом та/або дисфункцією печінки не проводилися. Лізиноприл-Апо необхідно зособливою обережністю призначати хворим з порушеннями функції печінки. Передпочатком лікування і регулярно в процесі терапії необхідно проводитифункціональні печінкові тести, а також уважно контролювати реакцію на терапію іметаболічні ефекти.
Кашель
При лікуванні лізиноприломвідмічався сухий, стійкий кашель, який зникав лише після відміни препарату абозниження доз. Це необхідно враховувати при диференціальній діагностиці кашлю.
Лікування літніх пацієнтів
При терапії лізиноприлом воднакових дозах реакція АТ і небажані побічні ефекти у молодих і літніхпацієнтів загалом подібні. Однак фармакокінетичні дослідження показують, щомаксимальна концентрація лізиноприлу в плазмі крові і площа підфармакокінетичною кривою у літніх пацієнтів у 2 рази вище, тому в такихвипадках потрібно приділяти особливу увагу корекції доз.
Здатність впливати на швидкістьреакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами
Лізиноприл-Апо може спричинятипобічні ефекти, які впливають на швидкість реакції при керуванніавтотранспортом або іншими механізмами
Взаємодія з іншимилікарськими засобами та інші види взаємодій.
Діуретики. У хворих на артеріальнугіпертензію, які одержують діуретики (особливо якщо терапія діуретиками початанедавно) може спостерігатися надмірне зниження АТ в початковий період терапіїлізиноприлом. Імовірність симптоматичної гіпотензії може бути мінімізованашляхом відміни діуретиків до початку лікування лізиноприлом та/або зниженняпочаткової дози лізиноприлу.
Інші антигіпертензивніпрепарати. Припризначенні лізиноприлу хворим на артеріальну гіпертензію, які вже одержуютьінші антигіпертензивні препарати, можливо додаткове зниження АТ.
Препарати, які підвищуютьрівень калію в сироватці крові. Оскільки лізиноприл знижує вироблення альдостерону, можливепідвищення рівня калію в сироватці крові. Калійзберігаючі діуретики (наприклад,спіронолактон, триамтерен або амілорид) або препарати калію повинніпризначатися лише у разі документально підтвердженої гіпокаліємії, зобережністю і при частому контролі рівня калію, оскільки це може спричинитизначне підвищення рівня калію в сироватці крові. Також з обережністю необхідновикористовувати замінники кухарської солі, що містять калій.
Препарати, які спричиняютьвивільнення реніну. Гіпотензивну дію лізиноприлу посилюють антигіпертензивнізасоби, що спричиняють вивільнення реніну (наприклад, діуретики).
Препарати, які змінюютьактивність симпатичної нервової системи. Засоби, що впливають на активністьсимпатичної нервової системи (наприклад, гангліоблокатори або блокаториадренергічних нейронів), необхідно застосовувати з обережністю. Блокатори бета-адренорецепторівможуть додатково знижувати АТ при комбінованому застосуванні з лізиноприлом.
Нестероїдні протизапальніпрепарати (НПВП). У деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок терапія лізиноприлом упоєднанні з НПВП може спричинити подальше погіршення функції нирок. Індометацинможе послаблювати антигіпертензивну дію лізиноприлу.
Препарати літію. Лізиноприл може знижуватиелімінацію літію, тому необхідно ретельно контролювати концентрацію літію всироватці крові пацієнтів, які приймають препарати літію.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Лізиноприл є інгібітором АПФ. Вінзастосовується для лікування артеріальної гіпертензії, хронічної серцевоїнедостатності, а також після інфаркту міокарда у гемодинамічно стабільнихпацієнтів.
Ангіотензинперетворювальний фермент(АПФ) – це пептидилдипептидаза, яка каталізує перетворення ангіотензину I упресорну речовину ангіотензин II. При інгібуванні АПФ знижується концентраціяангіотензину II у плазмі крові, що призводить до збільшення активності ренінуплазми (внаслідок усунення негативного зворотного зв''язку при вивільненніреніну) і зниження секреції альдостерону. Хоча зниження секреції альдостерону єнезначним, воно спричиняє невелике збільшення концентрації K+ усироватці крові. При застосуванні лізиноприлу в поєднанні з тіазиднимидіуретиками концентрація калію в сироватці крові практично не змінюється.
АПФ за будовою ідентичний ферментукініназа II. Тому лізиноприл може також блокувати деградацію пептидубрадикініну, потужного вазодилататора. Однак роль цього фактора в терапевтичнійдії Лізиноприлу-Апо невідома.
Хоча вважається, що гіпотензивнадія лізиноприлу пов''язана переважно з пригніченнямренін-ангіотензин-альдостеронової системи, він також знижує артеріальний тиск упацієнтів з низькореніновою гіпертензією.
У хворих на артеріальну гіпертензіюлізиноприл знижує артеріальний тиск як у положенні лежачи, так і стоячи. Різкавідміна лізиноприлу не спричиняє швидкого підвищення АТ. У більшості пацієнтівантигіпертензивна дія лізиноприлу починає виявлятися через 1 год після прийомуразової дози, а максимальне зниження АТ відмічається через 6 год. Хочаантигіпертензивний ефект спостерігається протягом доби після прийому дози,однак через 24 год він набагато слабший, ніж через 6 год. Під час декількохдосліджень був відмічений більш виражений і стабільний гіпотензивний ефект притерапії дозами 20 мг і вище порівняно з низькими дозами лізиноприлу. Длядосягнення оптимального гіпотензивного ефекту іноді може бути потрібно до 2-4тижнів терапії.
Дослідження гемодинаміки впацієнтів з есенційною АГ показали, що зниження АТ після прийому лізиноприлусупроводжується зниженням периферичного судинного опору без зміни або знезначною зміною хвилинного об''єму кровообігу і частоти серцевих скорочень. Середнійнирковий кровоток і швидкість клубочкової фільтрації у хворих на АГ знормальною функцією нирок якщо і змінюються, то несуттєво.
У разі застосування лізиноприлу впоєднанні з тіазидними діуретиками спостерігається адитивний гіпотензивнийефект.
При лікуванні лізиноприлом хворихна ХСН знижується переднавантаження і постнавантаження на серце, внаслідок чогозростає хвилинний об''єм кровообігу без рефлекторної тахікардії. Переносимістьфізичного навантаження поліпшується. Міжнародне дослідження ATLAS показало, щопри лікуванні лізиноприлом у високих дозах до 35 мг 1 раз на добузнижується комбінований ризик летального наслідку і госпіталізації хворих наХСН.
Попередні результати дослідження наінсулінозалежних хворих на цукровий діабет свідчать про те, що лізиноприл удозах 10-20 мг на добу значно знижує ризик прогресуванняретинопатії (порівняно з плацебо). Однак за дворічний період не було відміченозначного впливу терапії лізиноприлом на регресію наявної ретинопатії абочастоту виникнення нових випадків ретинопатії.
Фармакокінетика.
Максимальна концентраціялізиноприлу в плазмі крові спостерігається приблизно через 7 год післяперорального прийому препарату. У хворих, які нещодавно перенесли інфарктміокарда, максимальна концентрація лізиноприлу в плазмі крові відмічаєтьсячерез 8-10 год після прийому. Зниження концентрації лізиноприлу в плазмі кровів термінальній фазі відбувається повільно, однак це не впливає на кумуляціюлікарського засобу. Тривалість термінальної фази не пропорційна дозі і ймовірновизначається насичувальним зв''язуванням з АПФ. Лізиноприл не зв''язується збілками плазми крові, за винятком АПФ. Лізиноприл не метаболізується і цілкомекскретується з сечею в незміненому вигляді. Виходячи з елімінації з сечею,ступінь абсорбції лізиноприлу становить приблизно 25%, при цьому в усьомудіапазоні доз (5-80 мг) спостерігається велика інтерсуб''єктнаваріабельність показників (6-60%). Присутність їжі в ШКТ не впливає наабсорбцію лізиноприлу. При багаторазовому прийманні лізиноприлу ефективний періоднапівнагромадження становить 12 год.
Нирковий кліренс лізиноприлу звіком знижується, зокрема, при наявності ХСН. Елімінація лізиноприлууповільнюється при порушенні функції нирок. Це стає клінічно важливим пришвидкості клубочкової фільтрації < 30 мл/хв.
Лізиноприл може виводитися задопомогою гемодіалізу.
Дослідження на щурах показали, щолізиноприл погано проникає через гематоенцефалічний бар''єр.
Фармацевтичніхарактеристики.
Основні фізико-хімічнівластивості:
Лізиноприл-Апо 10 мг: рожеві, овальні,двоопуклі таблетки з гравіруванням "АРО" і під ним "L10" зодного боку, інший бік гладенький;
Лізиноприл-Апо 20 мг:темно-рожеві, овальні, двоопуклі таблетки з гравіруванням "АРО" і підним "L20" з одного боку, інший бік гладенький;
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати у недоступномудля дітей місці, при температурі не вище 25°C.