І Н С Т Р У К Ц І Я
для медичного застосування препарату
Лізиноприл-АСТРАФАРМ LISINOPRIL-ASTRAPHARM
|
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: lisinopril;
N-[N-[(IS)-1-карбокси-3-фенілпропіл]-L-лізил] –L-пролін дигідрат;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору плоскоциліндричної форми зі скошеними краями ірискою на одному боці;
склад:1 таблетка містить лізиноприлу дигідрату в перерахуванні на лізиноприл 5 мг,або
10 мг або 20 мг;
допоміжні речовини: дикальцію фосфат безводний, маніту, крохмалькукурудзяний, магнію стеарат, аеросил.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).
Код АТС С09А А03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Лізиноприл-Астрафарм– інгібітор АПФ. Механізм дії препарату полягає у пригніченні утворенняангіотензину ІІ із ангіотензину І. Інгібування активності АПФ приводить дозниження ангіотензину ІІ у плазмі крові та зменшення виділення альдостерону і,як наслідок, до зниження артеріального тиску у хворих на артеріальнугіпертензію, поліпшення перебігу серцевої недостатності.
Вважається, що основним механізмом антигіпертензивної дії лізиноприлу євплив на ренін-ангіотензинову систему, однак відмічено, що препарат знижуєартеріальний тиск у хворих на артеріальну гіпертензію з низьким рівнем реніну.
У хворих на есенціальну артеріальну гіпертензію зниження артеріальноготиску пов’язано зі зменшенням загального периферичного опору при незначнихзмінах частоти серцевих скорочень.
При застосуванні у звичайних дозах, які становлять 20-40 мг/добу,лізиноприл однаково ефективний при артеріальній гіпертензії у хворих літньоговіку та у молодих пацієнтів і відмічається доброю переносимістю.
У хворих з хронічною серцевою недостатністю, які одержують серцевіглікозиди і діуретики, тривале застосування лізиноприлу зменшує загальнийпериферичний судинний опір, артеріальний тиск, тиск у легеневих капілярах,викликає збільшення серцевого викиду і підвищення толерантності до фізичнихнавантажень, в тому числі у хворих літнього віку.
Гіпотензивний ефект розвивається майже через годину після прийомупрепарату і досягає максимуму приблизно через 6 годин. Ефект зберігаєтьсяпротягом 24 годин і залежить від застосованої дози.
Фармакокінетика Після перорального прийому всмоктується унезміненому вигляді, приймання їжі не впливає на всмоктування препарату. Збілками сироватки крові не зв’язується. Максимальна концентрація в плазмі досягаєтьсяприблизно через 6-8 годин. В організмі не метаболізується, виділяється нирками.Період напіввиведення – 12 годин.
При порушенні функції нирок виведення лізиноприлу знижуєтьсяпропорційно ступеню функціональних порушень. У пацієнтів літнього віку (старше65 років), а також при серцевій недостатності нирковий кліренс лізиноприлузнижується.
Лізиноприл видаляється при гемодіалізі.
Показання для застосування.
· Артеріальна гіпертензія.
· Хронічна серцева недостатність.
· Інфаркт міокарда за відсутностіартеріальної гіпотензії (артеріальний тиск вище 90 мм рт.ст.).
· Початкова стадія нефропатії ухворих на цукровий діабет ІІ типу.
Спосіб застосування та дози.
Артеріальна гіпертензія.
Початкова доза Лізиноприлу-Астрафарм дорівнює 5 мг – одинраз на добу. Препарат рекомендується приймати вранці. Якщо застосування цієїдози не дає достатнього терапевтичного ефекту, її можна збільшити до 10 – 20 мгодин раз на добу, залежно від клінічної реакції пацієнта.
Рекомендовані терапевтичні дози Лізиноприлу-Астрафармстановлять 10 – 20 мг, 1 раз на добу.
Максимальна доза – 40 мг на добу.
Хронічна серцева недостатність.
Лікування препаратом Лізиноприл-Астрафарм починаютьз початкової дози – 2,5 мг, вранці. Надалі дозу препарату необхідно підвищуватипоступово, залежно від індивідуальної реакції пацієнта. Рекомендованатерапевтична доза для хворих з хронічною серцевою недостатністю становить 5 мг– 10 мг на добу, в 1 прийом і може досягати максимальної дози 20 мг на добу.
Пацієнтам, які паралельно приймають/приймали діуретики,якщо неможливо попередньо припинити прийом діуретичних засобів, застосуванняЛізиноприлу-Астрафарм рекомендовано починати з мінімальних доз під контролемартеріального тиску і функції нирок.
Гострийінфаркт міокарда з елевацією сегмента ST.
Лікування Лізиноприлом-Астрафарм слід починати в перші 24години з моменту прояву симптомів захворювання, за умови відсутностігіпотензії. Початкова доза – 5 мг Лізиноприлу-Астрафарм. Цільова дозаЛізиноприлу-Астрафарм становить 10 мг 1 раз на добу.
Пацієнтам із систолічним тиском, що не перевищує 120 мм рт.ст., перед початком і під час терапії у перші 3 дні після інфаркту лікуванняслід починати з дози 2,5 мг Лізиноприлу-Астрафарм (½ таблетки по 5 мг).
Для пацієнтів з низьким тиском (систолічний тиск менше 100мм рт. ст.) терапевтична добова доза не повинна перевищувати 5 мг на добу. Занеобхідності зазначена доза може бути знижена до 2,5 мг.
Якщо після прийому Лізиноприлу-Астрафарм у дозі 2,5 мгсистолічний тиск залишається менше 90 мм рт. ст., необхідно припинити терапіюпрепаратом Лізиноприл-Астрафарм.
Хворим на гострий інфаркт міокарда рекомендованозастосовування Лізиноприлу-Астрафарм протягом 6 тижнів. Пацієнти із симптомамисерцевої недостатності можуть і надалі продовжувати лікування препаратом згідноз наведеними вище рекомендаціями.
Для лікування початкової стадіїнефропатії у хворих на цукровий діабет II типу початкова доза становить 10 мг 1 раз надобу, а максимальна – 20 мг 1 раз на добу.
При інсулінзалежному цукровому діабеті лікуванняЛізиноприлом-Астрафарм слід починати з низьких доз згідно з наведеною нижчетаблицею і проводити під контролем лікаря.
| Кліренс креатиніну, мл/хв
| Початкова доза, мг/добу
|
| 30 – 70
10 – 30
<10 (включаючи хворих, що перебувають на гемодіалізі)
| 5 – 10
2,5 – 5
2,5
|
Для хворих з нирковою недостатністю ікліренсом креатиніну 30 – 80 мл/хв початкова доза Лізиноприлу-Астрафарм становить 2,5мг один раз на добу, вранці. Терапевтична доза – 5 – 10 мг на добу,визначається індивідуальною реакцією пацієнта. Не слід перевищувати максимальнудобову дозу – 20 мг; залежно від індивідуальної чутливості деяким пацієнтамдоцільно подовжувати інтервали між прийомами препарату (один раз у 2 дні).
Для хворих з нирковою недостатністю ікліренсом креатиніну менше 30 мл/хв рекомендована початкова доза – 2,5 мг. Добова дозавизначається індивідуально. Залежно від чутливості деяким пацієнтам доцільноподовжувати інтервали між прийомами препарату (один раз у 2 дні).
Лікування пацієнтів літнього віку. У клінічних дослідженняхвідмічалися вікові відхилення параметрів ефективності і безпеки застосуванняпрепарату. Добір дози слід здійснювати згідно з реакцією кров’яного тиску. Принирковій недостатності, добираючи дозу, слід користуватися вищенаведеноютаблицею.
Побічна дія.
З боку серцево-судинної системи: спостерігалисьартеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози препарату пацієнтамиз дефіцитом натрію, дегідратацією, серцевою недостатністю, ортостатичніреакції, які супроводжувались запамороченнями, слабкістю, порушеннями зору івтратою свідомості.
Є повідомлення про розвиток тахікардії, порушень серцевогоритму, болей за грудниною, церебрального інсульту.
З боку центральної нервової системи таорганів зору: іноді виникаєголовний біль, втомлюваність, запаморочення, депресія, порушення сну,парестезія, порушення рівноваги, дезорієнтація, сплутаність свідомості,суб’єктивне відчуття шуму у вухах та зниження гостроти зору, зміна смаковихвідчуттів, астенія.
З боку кровотворної та лімфатичноїсистеми: вкрайрідко можливі прояви анемії, тромбоцитопенії, лейкопенії, нейтропенії, агранулоцитозу,гемолітичної анемії, лімфаденопатії, автоімунних захворювань.
З боку сечостатевої системи:можливі порушення ренальної функції, в окремих випадках – гостра ниркованедостатність. У пацієнтів з ураженням ниркових артерій та у хворих, які одночасноодержують діуретики, може спостерігатись підвищення рівня креатиніну і азотусечовини у сироватці крові. Є повідомлення про уремію, олігурію, анурію.
Вкрай рідко відмічається імпотенція. Є повідомлення прогінекомастію.
З боку дихальної системи: сухийкашель, бронхіт, іноді – синусит, риніт, задишка, прояви бронхоспазму, глосит ісухість у роті. Є окремі повідомлення про еозинофільну пневмонію.
З боку травного тракту та печінки:нудота, блювання, біль в епігастрії та диспепсія, анорексія, дисгевзія, запор,діарея. Зареєстровано поодинокі випадки гепатотоксичності лізиноприлу,найчастіше мав місце холестаз, спостерігалось підвищення активності печінковихтрансаміназ та вмісту білірубіну через порушення функції печінки з ураженням інекрозом гепатоцитів. Є повідомлення про панкреатит, гепатит – гепатоцелюлярнийабо холестатичний.
При перших симптомах жовтухи під час лікування інгібіторамиАПФ лікування слід припинити.
Шкірні, алергічні та імунопатологічніреакції:відчуття жару, гіперемія шкіри, свербіж. В окремих випадках інгібітори АПФспричинюють ангіоневротичний набряк, що поширюється на губи, обличчя та/абокінцівки. Є повідомлення про значне виділення поту, пухирчатку, токсичнийепідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, поліморфну алопецію. Шкірніреакції (висипання) можуть супроводжуватись підвищенням температури тіла,міалгією, артралгією/артритом, васкулітом, позитивним антинуклеарним фактором,підвищеною швидкістю осідання еритроцитів, еозинофілією і лейкоцитозом,світлочутливістю.
З боку опорно-рухового апарату: біль у суглобах, плечовихм’язах.
З боку лабораторних показників: зниження показниківгемоглобіну та гематокриту, підвищення рівня креатиніну та азоту сечовини усироватці крові, гіперкаліємія. Є повідомлення про підвищення сироватковогобілірубіну, гіпонатріємію.
Протипоказання.
- Гіперчутливість до інгредієнтів препарату;
- ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі післязастосування інгібіторів АПФ, ідіопатичний та спадковий набряк Квінке;
- кардіогенний шок; гострий інфаркт міокарда за наявностігіпотензії (АТ < 90 мм рт. ст.);
- вагітність, лактація;
- вік до 18 років.
Передозування.
Симптоми: різке зниження кров’яного тиску з погіршенням перфузіїжиттєво важливих органів, шок, порушення балансу електролітів крові, гостраниркова недостатність, тахікардія, брадикардія, запаморочення, відчуття тривогиі кашель. Необхідно негайно припинити застосування препарату. Приінтоксикаціях, спричинених передозуванням, рекомендується промивання шлунка.При гіпотензії пацієнта слід покласти на спину зі злегка піднятими кінцівками.У випадках передозування пацієнт повинен перебувати у відділенні інтенсивноїтерапії.
Лікування: для корекції артеріального тиску показановнутрішньовенне введення фізіологічного розчину та/або плазмозамінників. Занеобхідності внутрішньовенно вводять ангіотензин. Лізиноприл може бутивидалений з організму за допомогою гемодіалізу, при цьому слід уникативикористання поліакрилонітрильних металосульфонатних високоплинних мембран(наприклад “AN69”).
У випадку ангіоневротичного набряку призначаютьантигістамінні препарати. Якщо клінічна ситуація супроводжується набрякомязика, голосової щілини, гортані, необхідно в ургентному порядку початилікування шляхом підшкірного введення 0,3 – 0,5 мл розчину адреналіну (1:1000); для забезпечення прохідності дихальних шляхів показана інтубація аболаринготомія. За наявності брадикардії, що не реагує на проведену терапію, слідзастосовувати електростимуляцію. Необхідний частий контроль параметрів життєвоважливих функцій, концентрації сироваткових електролітів і креатиніну.
Особливості застосування.
При гострому інфаркті міокарда зелевацією сегмента ST Лізиноприл-Астрафарм може призначатись усім пацієнтам завідсутності протипоказань; проте в першу чергу препарат показаний хворим зклінічними ознаками серцевої недостатності на ранніх етапах захворювання, зізниженою фракцією викиду лівого шлуночка, хворим на артеріальну гіпертензію,цукровий діабет.
У пацієнтів з гіповолемією, дефіцитом натрію у зв’язку іззастосуванням діуретиків, безсольової дієти, через блювання, діарею, післядіалізу можливий розвиток раптової тяжкої гіпотензії, гострої нирковоїнедостатності. У таких випадках доцільно компенсувати втрати рідини і солей допочатку лікування лізиноприлом та забезпечити адекватний медичний нагляд.Нерідко гіпотензія, особливо після першої дози, може розвинутись у хворих зтяжкими формами серцевої недостатності, що слід враховувати, призначаючитерапію Лізиноприлом-Астрафарм.
З особливою обережністю (враховуючи співвідношеннякористь/ризик) слід призначати препарат хворим з двостороннім стенозом нирковихартерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки, після операціїтрансплантації нирки, а також пацієнтам з порушеннями функції нирок, печінки,порушеннями кровотворення, автоімунними захворюваннями, вираженими аортальним,мітральним стенозом, обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією. Переліченіпатологічні стани при застосуванні лізиноприлу потребують відповідногомедичного нагляду та лабораторного контролю.
Є повідомлення про випадки холестатичної жовтухи, якапрогресує у швидкоплинний некроз. Якщо у пацієнта, який приймаєЛізиноприл-Астрафарм, спостерігається жовтуха або значне підвищення печінковихферментів, застосування препарату слід припинити і призначити відповідниймедичний нагляд.
За наявності інсулінзалежного цукрового діабету (тенденціядо гіперкаліємії) лікування Лізиноприлом-Астрафарм слід розпочинати з низькихдоз і здійснювати під наглядом лікаря.
Для препаратів групи інгібіторів АПФ можлива перехреснагіперчутливість.
Хворі літнього віку можуть виявляти підвищену чутливість доЛізиноприлу-Астрафарм (ризик розвитку гіпотензії та ортостатичних реакцій)навіть на фоні застосування звичайних доз препарату.
Під час лікування Лізиноприлом-Астрафарм може мати місцегіперкаліємія, рідко – підвищення рівня креатиніну, протеїнурія, особливо принирковій та/або серцевій недостатності, що вимагає обов’язкового лабораторногоконтролю. Слід з обережністю призначати Лізиноприл-Астрафарм пацієнтам зпідвищеним рівнем креатиніну в крові (до 150 – 180 мкмоль/л).
Вагітність і лактація. Застосування препаратуЛізиноприл-Астрафарм суворо протипоказано у період вагітності. Немовлят, матеріяких приймали Лізиноприл-Астрафарм, слід ретельно перевіряти на наявністьгіпотензії, олігурії та гіперкаліємії.
Прийом препарату під час лактації не рекомендується.
Вплив на здатність керувати автомобілемі працювати з технікою.
На початку лікування Лізиноприлом-Астрафарм можливийрозвиток артеріальної гіпотензії, що необхідно враховувати особам, які керуютьавтотранспортом і працюють з потенційно небезпечними технічними засобами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Діуретики та інші антигіпертензивні засоби(α-адреноблокатори, β-адреноблокатори, антагоністи кальцію та ін.)потенціюють гіпотензивний ефект Лізиноприлу-Астрафарм.
Одночасний прийом з калійзберігаючими діуретиками (зіспіронолактоном, амілоридом, триамтереном) може призвести до гіперкаліємії,тому необхідно контролювати концентрацію калію в плазмі крові.
Нестероїдні протизапальні препарати, особливо індометацин,протидіють антигіпертензивному ефекту Лізиноприлу-Астрафарм.
При застосуванні з препаратами літію можлива затримкавиведення літію з організму і, відповідно, підвищення ризику його побічної татоксичної дії, особливо при одночасному прийомі тіазидних діуретиків. Томуприйом Лізиноприлу-Астрафарм разом з літієм не рекомендується. За його гостроїпотреби слід забезпечити ретельний контроль рівнів літію в крові.
Засоби, які пригнічують функцію кісткового мозку, разом зЛізиноприлом-Астрафарм підвищують ризик нейтропенії та/або агранулоцитозу.Алопуринол, цитостатики, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід приодночасному застосуванні з Лізиноприлом-Астрафарм можуть призвести до зменшеннякількості лейкоцитів у крові, розвитку лейкопенії.
Естрогени (за рахунок затримки рідини в організмі): приодночасному застосуванні можливо зниження антигіпертензивної ефективностіЛізиноприлу-Астрафарм.
Симпатоміметики: можливо ослаблення антигіпертензивної діїЛізиноприлу-Астрафарм.
З обережністю Лізиноприл-Астрафарм слід застосовуватихворим на гострий інфаркт міокарда протягом 6 – 12 годин після введеннястрептокінази (ризик розвитку гіпотензії).
Лізиноприл-Астрафарм посилює прояви алкогольноїінтоксикації.
Наркотики, анестетики, снодійні, трициклічні антидепресантиу поєднанні з Лізиноприлом-Астрафарм спричиняють посилення гіпотензивногоефекту.
При проведенні діалізу на фоні терапії препаратомЛізиноприл-Астрафарм існує ризик розвитку анафілактоїдних реакцій за умовизастосування поліакрилонітрильних металосульфанатних високоплинних мембран(наприклад “AN69”).
Антидіабетичні засоби, що приймаються перорально (наприкладпохідні сульфанілсечовини, бігуаніди тощо), та інсулін при прийомі зінгібіторами АПФ можуть посилювати гіпотензивний ефект, особливо на початкулікування.
Прийом антацидних засобів може зменшити гіпотензивний ефектЛізиноприлу-Астрафарм.
Умови та термін зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей, сухому, захищеному від світламісці, при температурі не вище 25 0С.
Термін придатності - 3 роки.