ІНСТРУКЦІЯ
для медичногозастосування препарату
ДОКСИЦИКЛІН
( Doxycycline )
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: Doxycyclinе; моногідрохлорид(4S,4aR,5S,5aR,6R,12aS)-4-диметиламін-3,5,10,12,12а-пентагідрокси-6-метил-1,11-діокси-1,4,4а,5,5а,6,11,12а-октагідронафтацен-2-карбоксіамідbуу суміші з етанолом (2:1), напівгідрат С22Н24N2О8x HCl x 1/2 C2Н5ОН x 1/2Н2О;
основні фізико-хімічні властивості: прозорийрозчин від жовтого до бурштинового кольору;
склад: 1 мл розчину містить 20 мг доксицикліну (у вигляді доксициклінугідрохлориду);
допоміжні речовини: полівідон К17, магнію хлорид 6 – водний,етаноламін, натрію піросульфіт, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для інфузій.
Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування.Тетрацикліни. Код АТС J 01 AA 02 .
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Доксициклін є антибіотиком групи тетрациклінів. Маєширокий спектр дії відносно грамнегативних та грампозитивнихи бактерій, а такожнайпростіших.
Бактеріостатичний механізм дії препарату полягає у гальмуванні синтезубілка на рибосомальному рівні.
Антибактеріальна активність.
Доксициклін in vitro має антибактеріальну дію віднисно:
- грамнегативних бактерій
Neisseria gonorrhoeae, Campylobacter granulomatis, Haemophilus ducreyi,Haemophilus influenzae, Pasteurella pestis, Pasteurella tularensis, Vibriocholerae, Bartonella bacilliformis, Brucella spp.; мінливу чутливість маютьEscherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter aerogenez, Shigella spp., Mimaspp., Herellea spp., Bacteroides spp.;
грампозитивних бактерій
Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Streptococcusfaecalis, Streptococcus faecium, Staphylococcus aureus, a-гемолітичністрептококи групи viridans;
інші мікроорганізми
Rickettsia, Chlamydia psittaci, Chlamydia trahomatis, Mycoplasmapneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Borrelia recurrentis, Treponema pallidum,Treponema pertenue, Clostridium spp., Fusobacterium fusiforma, Actinomycesspp., Bacillus anthracis, Propionibacterium acnes, Entamoeba spp., Balantidiumcoli, Plasmodium falciparum.
Стійкість до доксицикліну спостерігається серед багатьох штамів,особливо серед грампозитивних бактерій. Це явище характеризуєтьсянеоднорідністю, оскільки часто спостерігається великий діапазон у стійкостібактерії у різних регіонах світу. Механізм стійкості до доксицикліну пов’язанийзі зниженням здатності препарату проникати всередину бактеріальної клітини.
Штами Streptococcus pneumoniae, стійкі до доксицикліну, проявляютьтакож стійкість до інших тетрациклінів, а також часто до пеніцилінів тамакролідів (перехресна стійкість). Спостерігається синергізм дії міждоксицикліном та макролідами.
Фармакокінетика. Після введення препарату у дозі 100 мг або 200 мгшляхом внутрішньовенного вливання у концентрації 0,4 мкг/мл протягом відповідно1 або 2 годин максимальна концентрація доксицикліну становить 2,5 мкг/мл або3,6 мкг/мл.
Приблизно 50% доксицикліну метаболізується у печінці. З білкамисироватки зв’язується на 80 - 90%.
Біологічний період напівжиття препарату становить від 18 до 22 годин таподовжується приблизно до 25 годин у хворих на печінкову недостатність. Завдякитривалому періоду напівжиття препарат можливо вводити раз на добу.
Доксицикліндобре розчиняється у жирах. Легко проникає у біологічні рідини та тканиниорганізму. Препарат досягає високих концентрацій у водянистій волозі ока, упредміхуровій залозі, яєчниках, матці, сечовому міхурі, жовчі, печінці, м’язах,тканинах зубів та кістках, у бронхіальному дереві, легенях, лімфатичних вузлах,навколоносових пазухах, піднебінних мигдаликахиПроходить через плаценту.Проникає у материнське молоко.
У пацієнтів з нормальною функцією нирок приблизно 40% препаратувиводиться у незмінному стані з сечею, інша частина препарату видаляється зкалом, переважно у виді метаболітів.
Доксициклін не піддається значному кумулюванню у пацієнтів з нирковоюнедостатністю. Біологічний період напівжиття та величина AUC доксицикліну незмінюються. У пацієнтів з нирковою недостатністю непотрібно змінюватидозування.
У пацієнтів з нирковою недостатністю підвищується концентраціядоксицикліну у жовчі, у результаті чого підвищується виділення цьогоантибіотика з калом.
Гемодіаліз не впливає на зміну біологічного періоду напівжиттяпрепарату у сироватці.
Показання для застосування.
Доксициклін застосовують у наступних випадках:
- інфекції дихальних шляхів – бронхіти, запалення легенів, спричиненінетиповими мікроорганізмами: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae. Приінфекціях дихальних шляхів етіології Haemophilus influenzae, Klebsiella spp.,Streptococcus pneumoniae, доксициклін застосовується як альтернативний препарату пацієнтів з гіперчутливістю до пеніциліну.
інфекції сечових шляхів – неспецифічні уретрити, запалення сечовогоміхура, запальні процеси у ділянці малого таза, спричинені переважно Chlamydiatrahomatis, Ureaplasma urealyticum;
- інфекції жовчних шляхів, спричинені Escherichia coli, Klebsiellaspp., Enterobacter spp., Bacteroides spp.;
- інфекції травного тракту, спричинені, зокрема, штамами Escherichiacoli, Entamoeba histolityca, Shigella spp., Vibrio cholerae, Clostridium spp.;
- тяжкі інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені чутливими допрепарату мікроорганізмами (Clostridium spp., Propionibacterium acnes,Staphylococcus aureus).
Увага! Перед тим, як розпочати лікування доксицикліном, необхідно провестидослідження на чутливість до нього виділеного збудника. Лікування може бутирозпочато до одержання результатів чутливості мікроорганізму.
Спосіб застосування та дози.
Препарат вводиться виключно внутрішньовенно.
Дорослі
У перший день лікування вводять 200 мг доксицикліну (2 флакони)одномоментно чи у 2 введення – 100 мг кожні 12 годин, а потім переходять допідтримуючої дози – 100 мг/добу. При тяжких інфекціях протягом всього періодулікування вводять 200 мг/добу.
Діти віком від 8 років
Дітям з масою тіла до 50 кг у перший день лікування призначають 4 мг/кгмаси тіла/добу у 2 введення, а потім 2 мг/кг маси тіла/добу одномоментно чи удва введення.
Дітям з вагою тіла більше 50 кг доксициклін призначають як дорослим.
Доксициклін можливо призначати внутрішньовенно тільки у випадках, колизастосування препарату внутрішньо не ефективне.
Після покращання стану здоров’я пацієнта лікування рекомендуєтьсяпродовжувати препаратом у формі для прийому внутрішньо.
Доксициклін необхідно вводити ще протягом 24 - 48 годин після зникненнясимптомів.
Приінфекціях, викликаних b-гемолітичним стрептококом, препарат необхіднозастосовувати як мінімум 10 днів.
Доксициклінвводять повільно виключно у виді внутрішньовенного вливання. Тривалістьвливання повинна становити від 1 до 4 годин (не повинна бути менше 1 години тане перевищувати 12 годин).
Спосіб приготування розчину для інфузій
- Основний розчин - вміст флакона розвести водою для ін’єкцій до 10 мл.
- Розчин для внутрішньовенного вливання - 10 мл основного розчинурозвести у 100 - 1000 мл 0,9% розчину натрію хлоріду чи 5% розчині глюкози.
- Отриманий розчин, що містить від 1 мг до 0,1 мг доксицикліну у 1 мл,слід приготувати безпосередньо перед застосуванням.
Розчин необхідно захищати від світла.
Не слід зберігати розведений розчин доксицикліну.
Побічна дія.
-Симптоми з боку травного тракту - втрата апетиту, нудота, блювання, пронос, глосит,утруднення ковтання, ентероколіт, запальні зміни у ділянці відхідниковогоотвору;
- гепатотоксичність - спостерігається рідко;
- шкірні симптоми - папульозно-плямиста висипка, рідко - десквамознийепідерміт, фотосенсибілізація;
-алергічні реакції у виді висипки, дерматитів, кропив’янка, рідко - еозинофілія,анафілаксія, ангіоневротичний набряк, системний червоний вовчак, перикардит;
-підвищення внутрішньочерепного тиску;
- збільшення концентрації небілкового азоту у сироватці крові;
-гемолітична анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофіліяспостерігаються рідко;
-біль, подразнення, печія у місці введення, рідко - тромбофлебіт.
У випадку появи значних небажанихсимптомів застосування препарату необхідно негайно припинити.
Протипоказання.
- Підвищена чутливість до доксицикліну чи інших тетрациклінів або добудь-якої речовини , що входить до складу препарату;
- дитячий вік до 8 років.
Не можна застосовувати вагітним жінкам, особливо у другій половинівагітності, а також у період годування груддю.
Передозування.
Симптомипередозування доксицикліну - гарячка, почервоніння обличчя, запаморочення,іноді може розвинутися колапс. У випадку появи вищезазначених симптомівпрепарат необхідно відразу ж відмінити. Слід проводити моніторинг основних життєвихфункцій (пульс, дихання) та у випадку необхідності застосувати симптоматичнелікування.
Застосуваннягемодіалізу для виведення препарату із крові не є ефективним.
Особливості застосування.
Під час лікування доксицикліном може наступити надмірний розвитокнечутливих мікроорганізмів, наприклад Candida. Якщо виникне інфікуваннянечутливими мікроорганізмами, досициклін слід відмінити та розпочати відповіднелікування.
Під час лікування необхідно уникати перебування на сонці або впливуУФ-випромінювання (солярій) через можливу появу фотодерматозу.
Обережнозастосовувати пацієнтам з печінковою недостатністю чи пацієнтам, що приймаютьінші гепатотоксичні препарати.
Застосування при вагітності і годуванні груддю
Застосуванняпрепарату під час вагітності припустимо тільки за абсолютними показаннями, колизастосування у матері більш безпечного альтернативного препарату неможливе чипротипоказано.
Дослідження на тваринах показують, що тетрацикліни проникають через плацентута накопичуються у тканинах плода. Констатовано також, що доксициклін упорівнянні з іншими тетрациклінами має меншу спорідненість до ембріональнихтканин, але це не виключає можливість його токсичного впливу на плід, щорозвивається. Крім того, доксициклін, що приймають у період розвитку зубів(останній триместр вагітності, передпологовий період, раннє дитинство) можепризвести до забарвлення та ушкодження зубів.
Доксициклін проникає у молоко матері, тому не слід його прийматижінкам, що годують груддю.
Вплив на можливість керувати автотранспортом іобслуговувати механічні пристрої.
Дані про вплив препарату на можливість керувати автотранспортом іобслуговувати механічні пристрої відсутні.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Посилює дію антикоагулянтів – похідних кумарину та сульфонілсечовини;під час застосування доксицикліну може бути необхідним зменшення дози цихпрепаратів.
Збільшує нефротоксичну дію метоксифлурану та інших потенційнонефротоксичних препаратів. Посилює токсичну дію метотрексату та циклоспорину А.
Зменшує антибактеріальну дію пеніцилінів та інших антибіотиківбактерицидної дії.
Зменшує ефективність пероральних контрацептивів. Під час лікуваннядоксицикліном рекомендується застосовувати додаткові ефективні методи контрацепції.
Препарати, що індукують мікросомальні ензими (барбітурати,карбамазепін, дифенілгідантоїн), а також алкоголь прискорюють метаболізмдоксицикліну, у результаті чого може скоротитися його біологічний періоднапівжиття та зменшитись терапевтична дія. У пацієнтів, що приймаютьвищезазначені препарати, можливо збільшити добову дозу доксицикліну.
При одночасному застосуванні доксицикліну та теофіліну частішевиникають побічні явища з боку травної системи.
Доксициклін впливає на результати визначень глюкози, уробіліногену,білка та катехоламінів у сечі.
Розчин доксицикліну для внутрішньовенного вливання має кислу реакцію,тому має фізико-хімічну несумісність з лужними препаратами, а такожпрепаратами, нестійкими у середовищі з низьким рН (з розчинами амінофіліну,гідрокортизону, еритроміцину, вітамінів групи В, варфарину, деякихсульфаніламідів).
Умови та термін зберігання.
Препаратзберігати при температурі від 2°С до 8°С, у недоступному для дітей місці,захищати від світла.
Термін придатності - 2 роки.