ІНСТРУКЦІЯ

длямедичного застосування препарату

Лазикс®

(Lasix®)

Загальна характеристика:

 міжнародна та хімічна назви: фуросемід,(4-хлор-N-(2-фурилметил)-5-сульфамоілантранілова кислота);

основні фізико-хімічні властивості:таблеткибілого або майже білого кольору, з розподілювальною рискою;

склад: 1 таблетка містить 40 мгфуросеміду;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, крохмальпрежелатинізований кукурудзяний, лактоза, кремній колоїдний безводний, тальк,магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Високоактивні діуретики.Препарати сульфамідів.

 Код АТС С03С А01.

Фармакологічнівластивості.

Фармакодинаміка

Фуросемід є петльовим діуретиком швидкої дії, що приводитьдо встановлення відносно сильного та короткочасного діуретичного ефекту.Фуросемід блокує Na+K+2Cl-котранспортер, розташований у базальних мембранахклітин товстого сегмента висхідної частини петлі Генле: ефективністьсалуретичної дії фуросеміду, таким чином, залежить від того, чи потрапляєлікарський засіб до канальців у місцях просвітів шляхом аніоно-транспортногомеханізму. Діуретичний ефект виникає в результаті реабсорбції натрію хлориду вцьому сегменті петлі Генле. Внаслідок цього фракційна екскреція натрію можедосягати 35% гломерулярної фільтрації натрію. Вторинні ефекти збільшеноїекскреції натрію полягають у підвищеному виведенні сечі (завдяки осмотичнозв’язаній воді) та у збільшеній дистальній канальцевій секреції калію. Такожпідвищується екскреція іонів кальцію та магнію.

Фуросемід викликає дозозалежну стимуляцію системиренін-ангіотензин-альдостерон. При серцевій недостатності фуросемід приводитьдо гострого зменшення серцевого переднавантаження (шляхом звуження ємкіснихвенозних судин). Цей ранній судинний ефект є простагландинопосередкованим таприпускає адекватну функцію нирок з активацією системи ренін-ангіотензин інеушкодженим синтезом простагландинів. Окрім цього, завдяки притаманному йомунатрійуретичному ефекту фуросемід знижує реактивність судин по відношенню докатехоламінів, яка збільшена у хворих на гіпертензію.

Антигіпертензивна ефективність фуросемідупояснюється збільшеною екскрецією натрію, зниженим об’ємом крові та зменшеноювідповіддю гладких м’язів судин на стимуляцію вазоконстрикторами абосудинозвужувальними засобами.

Початок діуретичного ефекту спостерігається протягомгодини після перорального прийому лікарського засобу.

Дозозалежне збільшення діурезу та натрійурезуспостерігалось у здорових пацієнтів, які отримували фуросемід у дозах 10 −100 мг. Тривалість дії у здорових людей становить приблизно 3 − 6 годинпісля перорального прийому 40 мг фуросеміду.

Ефект фуросеміду зменшується, якщо спостерігаєтьсязанижена канальцева секреція або взаємодія лікарського засобу з альбуміномвсередині канальців.

Фармакокінетика.

Фуросемід швидкоабсорбується з шлунково-кишкового тракту. Максимальний час абсорбції −від 1 до 1,5 години. Абсорбція лікарського засобу свідчить про значнуіндивідуальну варіабельність.

Біодоступність фуросеміду уздорових волонтерів становить приблизно 50 − 70% для таблеток. У пацієнтів на біодоступністьлікарського засобу впливають різні фактори, включаючи наявні захворювання,біодоступність може зменшуватися до 30% (наприклад при нефротичному синдромі).

Можливий вплив вживання їжіодночасно з прийомом фуросеміду на абсорбцію фуросеміду.

Об’єм розподілу фуросемідустановить від 0,1 до 0,2 літра на 1 кг маси тіла. Об’єм розподілу може бутивищим залежно від захворювання.

Фуросемід (більше 98%) утворюєміцні сполуки з протеїнами плазми крові, особливо з альбуміном.

Фуросемід виводитьсяголовним чином у вигляді невидозміненого лікарського засобу, шляхом секреції упроксимальний каналець.

Метаболіт фуросеміду −глюкуронід − становить 10 −20% речовин, що містяться в сечі. Залишкова доза виводиться з фекаліями,ймовірно, шляхом біліарної секреції.

Фуросемід потрапляє умолоко матері; проникає крізь плацентарний бар’єр та повільно потрапляє доплоду. Фуросемід визначається у плоді чи у новонароджених у тих жеконцентраціях, що й у матері дитини.

Захворювання нирок

При нирковій недостатностівиведення фуросеміду уповільнене, а період напіввиведення − подовжений;кінцевий період напіввиведення може тривати до 24 годин у пацієнтів із тяжкоюнирковою недостатністю.

При нефротичному синдромізменшені концентрації білків плазми призводять до підвищення концентраційнезв’язаного (вільного) фуросеміду. З іншого боку, ефективність фуросеміду уцих пацієнтів зменшена завдяки зв’язуванню з інтратубулярним альбуміном тазаниженій канальцевій секреціі.

Фуросемід погано піддаєтьсядіалізу у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз, перитонеальний діаліз тахронічний перитонеальний діаліз в амбулаторних умовах.

Печінкова недостатність

При печінковій недостатностіперіод напіввиведення фуросеміду збільшується на 30 - 90%, головним чиномзавдяки більшому об’єму дистрибуції. Слід також відмітити, що у даній групіпацієнтів спостерігається широка різноманітність усіх фармакокінетичнихпараметрів.

Застійна серцеванедостатність, тяжка гіпертензія, пацієнти літнього віку

Виведення фуросемідууповільнене через зменшену функцію нирок у пацієнтів із застійною серцевоюнедостатністю, тяжкою гіпертензією та у пацієнтів похилого віку.

Недоношені та доношені немовлята

 Залежно від рівнясформованості нирок виведення фуросеміду може бути уповільненим. Метаболізмлікарського засобу також зменшується, якщо у немовлят порушена здатність доглюкуронізації. Кінцевий період напіввиведення триває менше 12 годин у плодів старше33 тижнів після запліднення яйцеклітини. У немовлят старше 2 місяців кінцевийкліренс аналогічний кліренсу у дорослих пацієнтів.

Показання для застосування.

● Набряки прихронічній застійній серцевій недостатності (якщо необхідно лікування із застосуваннямдіуретиків).

● Набряки прихронічній нирковій недостатності.

● Гостра ниркованедостатність, включно у вагітних або під час пологів.

● Набряки принефротичному синдромі (якщо необхідно лікування із застосуванням діуретиків).

● Набряки при захворюванняхпечінки (у разі необхідності, для доповнення лікування із застосуваннямантагоністів альдостерону).

● Гіпертензія.

Спосіб застосування та дози.

Режим дозування встановлює лікаріндивідуально, залежно від вираженості розладів водно-електролітного балансу,величини клубочкової фільтрації, тяжкості стану пацієнта. В процесізастосування препарату потрібно коригувати показники водно-електролітногобалансу з урахуванням діурезу і динаміки загального стану пацієнта. Препаратзастосовують звичайно натщесерце.

Для дорослих рекомендованамаксимальна добова доза фуросеміду 1500 мг.

Препарат у вигляді даної лікарської форми призначають дітямз масою тіла більше 10 кг.

Для дітей рекомендованадоза фуросеміду для перорального прийому становить 2 мг/кг маси тіла, алемаксимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг.

Спеціальні рекомендаціїстосовно дозування

Дозування для дорослихзагалом базується на застосуванні нижченаведених рекомендацій.

 ● Набрякипри хронічній застійній серцевій недостатності

Рекомендована початковадоза лікарського засобу для перорального прийому становить 20 − 50 мг надобу. У разі необхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичноївідповіді пацієнта. Рекомендується приймати денну дозу, розділену на два аботри прийоми.

●Набряки при хронічнійнирковій недостатності

Натрійуретична діяфуросеміду залежить від певної кількості факторів, включаючи ступінь тяжкостіниркової недостатності та баланс натрію. Таким чином, неможливо точнопередбачити ефективність дози. Для пацієнтів з хронічною нирковою недостатністюпотрібно обережно титрувати дозу для забезпечення поступової початкової втратирідини. Для дорослих пацієнтів це означає введення такої дози, що приводить доденного зменшення маси тіла приблизно на 2 кг (приблизно 280 ммоль Na⁺).

Рекомендована початковадобова доза для перорального прийому становить 40 − 80 мг. У разінеобхідності можна коригувати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта.Загальна добова доза може призначатися одноразово або ділитися на два прийоми.

Для пацієнтів, якізнаходяться на гемодіалізі, загальна добова пероральна доза становить 250 −1500 мг.

 ● При гострійнирковій недостатності перед тим, як розпочати прийом фуросеміду, потрібнокомпенсувати гіповолемію, гіпотензію та суттєвий електролітний такислотно-лужний дисбаланс.

Рекомендується якомогашвидше здійснити перехід від внутрішньовенного введення до пероральногоприйому.

Набряки при нефротичномусиндромі

Рекомендована початковадоза для перорального прийому становить 40 − 80 мг на добу. У разінеобхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповідіпацієнта. Загальна добова доза може призначатися одноразово або ділитися надекілька прийомів.

Набряки при захворюванняхпечінки

Фуросемід призначається якдоповнення терапії антагоністами альдостерону у тих випадках, коли застосуваннялише антагоністів альдостерону є недостатнім. Для запобігання ускладнень, такихяк ортостатична гіпотензія або порушення електролітного та кислотно-лужногобалансу, дозу треба обережно титрувати, щоб забезпечити поступову початковувтрату рідини. Для дорослих пацієнтів це означає введення такої дози, щоприводить до денного зменшення маси тіла приблизно на 0,5 кг.

Рекомендована початковадобова пероральна доза становить 20 − 80 мг. У разі необхідності можнарегулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальна добовадоза може призначатися одноразово або ділитися на декілька прийомів. Якщо внутрішньовенневведення є абсолютно необхідним, початкова разова доза становить 20 − 40мг.

Діти

Для дітей дозу потрібнозменшувати відповідно до маси тіла.

Побічна дія.

Фуросемід приводить дозбільшеної екскреції з організму натрію й хлориду та, як наслідок, води. Окрімцього, посилюється екскреція інших електролітів (зокрема калію, кальцію тамагнію). Симптоматичні порушення електролітного балансу та метаболічний алкалозможуть перейти у форму поступово зростаючого електролітного дефіциту. Призастосуванні пацієнтами з нормальною функцією печінки більш високих дозфуросеміду може виникнути гостре погіршення стану пацієнта через велику втратуелектролітів.

До симптомів порушеньелектролітного балансу належать посилене відчуття спраги, головний біль, сплутаністьсвідомості, судоми м’язів, тетанія, слабкість м’язів, розлади серцевого ритмута симптоми з боку шлунково-кишкового тракту.

Діуретичний ефектфуросеміду може призвести або сприяти гіповолемії та зневодненню організму, особливоу пацієнтів літнього віку. Суттєве зменшення кількості рідини в організмі можепризвести до посилення процесів згортання крові з тенденцією до розвиткутромбозів.

Фуросемід може спричинитигіпотензію, що, в свою чергу, може призвести до виникнення ознак і симптомів,таких як порушення концентрації та реакції, марення, відчуття тиску в голові,головний біль, запаморочення, сонливість, слабкість, розлади зору, сухість уроті, ортостатична гіпотензія.

Збільшене утворення сечіможе спричинити або збільшити кількість скарг, що надходять від пацієнтів зобструкцією відтоку сечі. Таким чином, може виникнути гостра затримка сечі зможливими вторинними ускладненнями, наприклад, у пацієнтів з порушеннямиспорожнення сечового міхура, гіперплазією простати або звуженням уретри.

Лікування фуросемідом можепризвести до минущого зростання рівнів креатиніну крові та рівнів сечовини, атакож до підвищення рівнів холестерину та тригліцериду в сироватці крові.Можуть підвищитись рівні сечової кислоти в сироватці крові та виникнути нападиподагри.

Переносимість глюкози можезменшуватись у результаті застосування фуросеміду. У хворих на цукровий діабетце може призвести до погіршення метаболічного контролю; цукровий діабет можеперейти із латентної форми у виражену форму перебігу захворювання.

Рідко можуть виникатиреакції з боку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота, блювання або діарея.В окремих випадках може розвинутись внутрішньопечінковий холестаз, виникнутизбільшення рівнів печінкових трансаміназ або гострий панкреатит.

Рідко можуть спостерігатисьпорушення слуху та дзвін у вухах, хоча звичайно вони є минущими розладами,особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, гіпопротеїнемією (наприклад при нефротичномусиндромі) та/або у разі надто швидкого внутрішньовенного введення фуросеміду.

В окремих випадках можутьвиникати реакції з боку шкіри та слизових оболонок, наприклад свербіж,кропив’янка, інші види висипання на шкірі або бульозні висипання, мультиформнаеритема, ексфоліативний дерматит, пурпура.

Тяжкі анафілактичні абоанафілактоїдні реакції (наприклад такі, що супроводжуються шоком)виявляються рідко.

Інтерстиціальний нефрит,васкуліт або еозинофілія спостерігаються рідко. Іноді може виникати пропасницяабо парестезія, в окремих випадках − підвищена чутливість до світла.

Іноді може виникатитромбоцитопенія. У окремих випадках може розвинутись агранулоцитоз, апластичнаабо гемолітична анемія.

У недоношених немовлятфуросемід може спричинювати нефрокальциноз/нефролітіаз. Якщо фуросемідзастосовується для лікування недоношених немовлят протягом перших тижнів життя,це може збільшити ризик виникнення постійно відкритої артеріальної протоки.

Протипоказання.

● Гіперчутливість до фуросеміду або іншихкомпонентів, що входять до складу препарату.

 У пацієнтів з алергією на сульфанаміди(наприклад на сульфанамідні антибіотики або сульфанілсечовину) може виявитисяперехресна чутливість до фуросеміду.

● Пацієнти з гіповолемієюабо зневодненням організму.

● Пацієнти з нирковоюнедостатністю у вигляді анурії, в яких не спостерігається терапевтичнавідповідь на фуросемід.

● Пацієнти з тяжкоюгіпокаліємією.

● Пацієнти з тяжкоюгіпонатріємією.

● Пацієнти зпрекоматозними та коматозними станами, що асоціюються з печінковоюенцефалопатією.

● Жінки, які годуютьгруддю.

● Вагітність.Проведення лікування в період вагітності потребує спостереження за ростом ірозвитком плоду.

Передозування. Клінічна картина гострогоабо хронічного передозування залежить головним чином від ступеня та наслідківвтрати електролітів і рідини, і включає такі ознаки, як гіповолемія,зневоднення організму, гемоконцентрація, серцеві аритмії (включаючи AV- блокадута фібриляцію шлуночків). До симптомів цих порушень належать тяжка гіпотензія(що прогресує до шоку), гостра ниркова недостатність, тромбоз, маревні стани,периферичний параліч, апатія та сплутаність свідомості.

 Специфічних антидотівфуросеміду дотепер немає. Терапія - симптоматична.

Особливості застосування. Під час лікуванняпрепаратом Лазикс^® повинен забезпечуватися постійний відтік сечі.Пацієнти з частковою обструкцією відтоку сечі потребують пильної уваги,особливо на початкових етапах лікування.

Лікування із застосуваннямЛазиксу^® вимагає регулярного медичного нагляду. Необхідний особливоретельний моніторинг

Хворих на гіпотензію;

пацієнтів, які потрапляютьдо групи особливого ризику внаслідок значного зниження кров’яного тиску,наприклад пацієнтів з вираженим стенозом коронарних артерій або кровоноснихсудин, що постачають кров до головного мозку;

пацієнтів з латентною абовираженою формою цукрового діабету;

хворих на подагру;

пацієнтів з гепаторенальнимсиндромом, тобто з функціональною нирковою недостатністю, що асоціюється з тяжкимзахворюванням печінки;

пацієнтів згіпопротеїнемією, наприклад, яка асоціюється з нефротичним синдромом (ефектфуросеміду може послаблюватись одночасно з потенціюванням ототоксичності).Необхідно обережне титрування дози;

 недоношених немовлят(можливий розвиток нефрокальцинозу/нефролітіазу); потрібно здійснити моніторингфункції нирок та виконати ультрасонографію нирок.

Регулярний моніторингнатрію, калію та креатиніну сироватки крові загалом рекомендується під частерапії фуросемідом. Особливо ретельного моніторингу потребують пацієнти групивисокого ризику розвитку електролітних дисбалансів або у випадку значноїдодаткової втрати рідини (наприклад як результат блювання, діареї абоінтенсивного виділення поту). Гіповолемія або зневоднення організму, а такожбудь-які суттєві порушення електролітного та кислотно-лужного балансу повиннібути відкоректовані. Для цього може знадобитися тимчасове припинення терапіїфуросемідом.

Внаслідок зазначених вище можливих побічних дій призастосуванні Лазиксу^® у пацієнтів може порушитися здатність керуватиавтомобілем та працювати з механізмами і машинами. Особливо це стосуєтьсяпочаткового періоду лікування, а також випадків одночасного вживання алкоголю іпрепарату Лазиксу^®.

На розвиток порушеньелектролітного балансу впливають такі фактори, як існуючі захворювання(наприклад цироз печінки, серцева недостатність), супутнє застосуваннялікарських засобів і харчування. Наприклад, у результаті блювання або діареїможе виникнути нестача калію.

При застосуванні Лазиксу^® доцільнорекомендувати пацієнту їжу з високим вмістом калію (печена картопля, банани,томати, шпинат, сухофрукти). Слід пам''ятати, що при застосуванні Лазиксу^®може виникнути потреба в медикаментозній компенсації втрат калію.

Взаємодія з іншими лікарськимизасобами.

В окремих випадках прийомфуросеміду протягом 24 годин після хлоралгідрату може спричинити припливикрові, підсилене потовиділення, збуджений стан, нудоту, підвищення кров’яноготиску та тахікардію. Отже, не рекомендується супутнє застосування фуросеміду тахлоралгідрату.

Фуросемід може потенціюватиототоксичність аміноглікозидів та інших ототоксичних лікарських засобів.Оскільки це може призвести до ушкодження, що має необоротний характер, цілікарські засоби не повинні застосовуватись одночасно з фуросемідом.

У разі одночасногозастосування цисплатину та фуросеміду існує ризик виникнення ототоксичнихефектів. Окрім цього, може посилюватись нефротоксичність цисплатину, якщофуросемід не призначається у низьких дозах (наприклад 40 мг пацієнтам знормальною функцією нирок) та з позитивним балансом рідини, коли застосовуєтьсядля досягнення ефекту форсованого діурезу під час терапії цисплатином.

Фуросемід для пероральногоприйому та сукральфат не повинні застосовуватись з інтервалом менше 2 годин,оскільки сукральфат зменшує абсорбцію фуросеміду з кишечнику, тобто знижує йогодію.

Фуросемід зменшує виведеннясолей літію та може призводити до збільшення рівнів літію в сироватці крові,результатом чого є підвищений ризик токсичності літію, включаючи більший ризиквиникнення кардіотоксичних та нейротоксичних ефектів літію. Таким чином,рекомендується проводити ретельний моніторинг рівнів літію у пацієнтів, якіотримують дану комбіновану терапію.

Пацієнти, які отримуютьдіуретики, можуть страждати від тяжкої гіпотензії та погіршення функцї нирок,включаючи випадки ниркової недостатності, особливо при першому застосуванняінгібітору ангіотензинперетворюючого гормону (інгібітор АПГ) або антагоністарецептора ангіотензину ІІ, або ж при першому застосуванні цих лікарськихзасобів у збільшеній дозі. Потрібно вирішити, чи слід тимчасово припинитизастосування фуросеміду, або принаймні зменшити дозу фуросеміду за три дні допочатку лікування, або ж збільшити дозу ігнібітору АПГ або антагоніста рецептораангіотензину ІІ.

Одночасне застосуваннянестероїдних протизапальних лікарських засобів, включаючи ацетилсаліциловукислоту, може зменшувати дію фуросеміду. У пацієнтів із зневодненням організмуабо з гіповолемією нестероїдні протизапальні лікарські засоби можуть призвестидо гострої серцевої недостатності. Під дією фуросеміду може збільшуватисьтоксичність саліцилату.

Зменшення ефективностіфуросеміду може виникнути після супутнього застосування фенітоїну.

Застосування кортикостероїдів,карбеноксолону, кореня солодки у великих дозах та довготривале застосуванняпослаблювальних засобів може збільшити ризик розвитку гіпокаліємї.

Деякі порушенняелектролітного балансу (такі як гіпокаліємія, гіпомагніємія) можуть підвищуватитоксичність певних інших лікарських засобів (наприклад препаратів дигіталісу талікарских засобів, що спричинюють синдром подовження інтервалу QT).

Якщо антигіпертензивні препарати,діуретики або інші лікарські засоби, які мають властивість знижувати кров’янийтиск, застосовуються одночасно з фуросемідом, слід очікувати ще більшогозниження кров’яного тиску.

Пробенецид, метотрексат таінші лікарські засоби, які, подібно до фуросеміду, підлягають значнійканальцевій секреції в нирках, можуть зменшувати ефективність фуросеміду. Танавпаки, фуросемід може зменшувати виведення цих лікарських засобів нирками.Проведення лікування із застосуванням високих доз (зокрема як фуросеміду, так іінших лікарьких засобів) може призвести до збільшення їх рівнів у сироватцікрові та зростання ризику побічних ефектів, спричинених фуросемідом абозастосуванням супутньої терапії.

Може зменшуватисьефективність антидіабетичних лікарських засобів та симпатоміметиків, що маютьвластивість підвищувати кров’яний тиск (наприклад епінефрину, норепінефрину).Може підсилюватись дія курареподібних м’язових релаксантів або теофіліну.

Можливо посиленняшкідливого впливу нефротоксичних лікарських засобів на нирки.

Порушення функції нирокможе розвинутись у пацієнтів, які отримують супутню терапію фуросемідом тависокі дози окремих цефалоспоринів.

Супутнє застосуванняциклоспорину А та фуросеміду асоціюється із збільшеним ризиком виникненнняподагричного артриту, вторинного по відношенню до гіперурикемії, спричиненоїфуросемідом, та порушення ниркової екскреції уратів, спричиненої циклоспорином.

У пацієнтів, які належалидо групи високого ризику нефропатії унаслідок терапії радіоконтрастними речовинами,при лікуванні фуросемідом спостерігалась більша частота погіршення функціїнирок після отримання радіоконтрастних речовин у порівнянні з такою у пацієнтівгрупи високого ризику, яким проводили лише внутрішньовенну гідратацію допризначення радіоконтрастних речовин.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температуріне вище 30°С в темному місці, недоступному для дітей.

Термін придатності – 4 роки.