ІНСТРУКЦІЯ

для медичногозастосування препарату

Лазикс®

(Lasix®)

Загальна характеристика:

 міжнародна та хімічна назви: фуросемід,(4-хлор-N-(2-фурилметил)-5-сульфамоілантранілова кислота);

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, зрозподілювальною рискою;

склад: 1 таблетка містить 40 мг фуросеміду;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, крохмальпрежелатинізований кукурудзяний, лактоза, кремній колоїдний безводний, тальк,магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Високоактивні діуретики. Препаратисульфамідів.

 Код АТС С03С А01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка

Фуросемід є петльовим діуретиком швидкої дії, що приводитьдо встановлення відносно сильного та короткочасного діуретичного ефекту.Фуросемід блокує Na+K+2Cl-котранспортер, розташований у базальних мембранахклітин товстого сегмента висхідної частини петлі Генле: ефективністьсалуретичної дії фуросеміду, таким чином, залежить від того, чи потрапляєлікарський засіб до канальців у місцях просвітів шляхом аніоно-транспортногомеханізму. Діуретичний ефект виникає в результаті реабсорбції натрію хлориду вцьому сегменті петлі Генле. Внаслідок цього фракційна екскреція натрію можедосягати 35% гломерулярної фільтрації натрію. Вторинні ефекти збільшеноїекскреції натрію полягають у підвищеному виведенні сечі (завдяки осмотичнозв’язаній воді) та у збільшеній дистальній канальцевій секреції калію. Такожпідвищується екскреція іонів кальцію та магнію.

Фуросемід викликає дозозалежну стимуляцію системиренін-ангіотензин-альдостерон. При серцевій недостатності фуросемід приводитьдо гострого зменшення серцевого переднавантаження (шляхом звуження ємкіснихвенозних судин). Цей ранній судинний ефект є простагландинопосередкованим таприпускає адекватну функцію нирок з активацією системи ренін-ангіотензин інеушкодженим синтезом простагландинів. Окрім цього, завдяки притаманному йомунатрійуретичному ефекту фуросемід знижує реактивність судин по відношенню докатехоламінів, яка збільшена у хворих на гіпертензію.

Антигіпертензивна ефективність фуросемідупояснюється збільшеною екскрецією натрію, зниженим об’ємом крові та зменшеноювідповіддю гладких м’язів судин на стимуляцію вазоконстрикторами абосудинозвужувальними засобами.

Початок діуретичного ефекту спостерігається протягомгодини після перорального прийому лікарського засобу.

Дозозалежне збільшення діурезу та натрійурезуспостерігалось у здорових пацієнтів, які отримували фуросемід у дозах 10 −100 мг. Тривалість дії у здорових людей становить приблизно 3 − 6 годинпісля перорального прийому 40 мг фуросеміду.

Ефект фуросеміду зменшується, якщо спостерігаєтьсязанижена канальцева секреція або взаємодія лікарського засобу з альбуміномвсередині канальців.

Фармакокінетика.

Фуросемід швидко абсорбується зшлунково-кишкового тракту. Максимальний час абсорбції − від 1 до 1,5години. Абсорбція лікарського засобу свідчить про значну індивідуальнуваріабельність.

Біодоступність фуросеміду уздорових волонтерів становить приблизно 50 − 70% для таблеток. У пацієнтів на біодоступністьлікарського засобу впливають різні фактори, включаючи наявні захворювання,біодоступність може зменшуватися до 30% (наприклад при нефротичному синдромі).

Можливий вплив вживання їжіодночасно з прийомом фуросеміду на абсорбцію фуросеміду.

Об’єм розподілу фуросемідустановить від 0,1 до 0,2 літра на 1 кг маси тіла. Об’єм розподілу може бутивищим залежно від захворювання.

Фуросемід (більше 98%) утворюєміцні сполуки з протеїнами плазми крові, особливо з альбуміном.

Фуросемід виводиться головнимчином у вигляді невидозміненого лікарського засобу, шляхом секреції упроксимальний каналець.

Метаболіт фуросеміду −глюкуронід − становить 10 −20% речовин, що містяться в сечі. Залишкова доза виводиться з фекаліями,ймовірно, шляхом біліарної секреції.

Фуросемід потрапляє у молокоматері; проникає крізь плацентарний бар’єр та повільно потрапляє до плоду.Фуросемід визначається у плоді чи у новонароджених у тих же концентраціях, що йу матері дитини.

Захворювання нирок

При нирковій недостатностівиведення фуросеміду уповільнене, а період напіввиведення − подовжений;кінцевий період напіввиведення може тривати до 24 годин у пацієнтів із тяжкоюнирковою недостатністю.

При нефротичному синдромізменшені концентрації білків плазми призводять до підвищення концентраційнезв’язаного (вільного) фуросеміду. З іншого боку, ефективність фуросеміду уцих пацієнтів зменшена завдяки зв’язуванню з інтратубулярним альбуміном тазаниженій канальцевій секреціі.

Фуросемід погано піддаєтьсядіалізу у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз, перитонеальний діаліз тахронічний перитонеальний діаліз в амбулаторних умовах.

Печінкова недостатність

При печінковій недостатності періоднапіввиведення фуросеміду збільшується на 30 - 90%, головним чином завдякибільшому об’єму дистрибуції. Слід також відмітити, що у даній групі пацієнтівспостерігається широка різноманітність усіх фармакокінетичних параметрів.

Застійна серцева недостатність,тяжка гіпертензія, пацієнти літнього віку

Виведення фуросеміду уповільненечерез зменшену функцію нирок у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю,тяжкою гіпертензією та у пацієнтів похилого віку.

Недоношені та доношенінемовлята

 Залежно від рівнясформованості нирок виведення фуросеміду може бути уповільненим. Метаболізмлікарського засобу також зменшується, якщо у немовлят порушена здатність доглюкуронізації. Кінцевий період напіввиведення триває менше 12 годин у плодівстарше 33 тижнів після запліднення яйцеклітини. У немовлят старше 2 місяцівкінцевий кліренс аналогічний кліренсу у дорослих пацієнтів.

Показання для застосування.

● Набряки при хронічнійзастійній серцевій недостатності (якщо необхідно лікування із застосуваннямдіуретиків).

● Набряки при хронічнійнирковій недостатності.

● Гостра ниркованедостатність, включно у вагітних або під час пологів.

● Набряки при нефротичномусиндромі (якщо необхідно лікування із застосуванням діуретиків).

● Набряки призахворюваннях печінки (у разі необхідності, для доповнення лікування іззастосуванням антагоністів альдостерону).

● Гіпертензія.

Спосіб застосування та дози.

Режим дозування встановлює лікаріндивідуально, залежно від вираженості розладів водно-електролітного балансу, величиниклубочкової фільтрації, тяжкості стану пацієнта. В процесі застосуванняпрепарату потрібно коригувати показники водно-електролітного балансу зурахуванням діурезу і динаміки загального стану пацієнта. Препарат застосовуютьзвичайно натщесерце.

Для дорослих рекомендованамаксимальна добова доза фуросеміду 1500 мг.

Препарат у вигляді даної лікарськоїформи призначають дітям з масою тіла більше 10 кг.

Для дітей рекомендована дозафуросеміду для перорального прийому становить 2 мг/кг маси тіла, але максимальнадобова доза не повинна перевищувати 40 мг.

Спеціальні рекомендаціїстосовно дозування

Дозування для дорослих загаломбазується на застосуванні нижченаведених рекомендацій.

 ● Набряки прихронічній застійній серцевій недостатності

Рекомендована початкова дозалікарського засобу для перорального прийому становить 20 − 50 мг на добу.У разі необхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповідіпацієнта. Рекомендується приймати денну дозу, розділену на два або три прийоми.

●Набряки при хронічнійнирковій недостатності

Натрійуретична дія фуросемідузалежить від певної кількості факторів, включаючи ступінь тяжкості нирковоїнедостатності та баланс натрію. Таким чином, неможливо точно передбачитиефективність дози. Для пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю потрібнообережно титрувати дозу для забезпечення поступової початкової втрати рідини.Для дорослих пацієнтів це означає введення такої дози, що приводить до денногозменшення маси тіла приблизно на 2 кг (приблизно 280 ммоль Na⁺) .

Рекомендована початкова добовадоза для перорального прийому становить 40 − 80 мг. У разі необхідностіможна коригувати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальнадобова доза може призначатися одноразово або ділитися на два прийоми.

Для пацієнтів, які знаходятьсяна гемодіалізі, загальна добова пероральна доза становить 250 − 1500 мг.

 ● При гострій нирковійнедостатності перед тим, як розпочати прийом фуросеміду, потрібнокомпенсувати гіповолемію, гіпотензію та суттєвий електролітний такислотно-лужний дисбаланс.

Рекомендується якомога швидшездійснити перехід від внутрішньовенного введення до перорального прийому.

Набряки при нефротичномусиндромі

Рекомендована початкова доза дляперорального прийому становить 40 − 80 мг на добу. У разі необхідностіможна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальнадобова доза може призначатися одноразово або ділитися на декілька прийомів.

Набряки при захворюванняхпечінки

Фуросемід призначається якдоповнення терапії антагоністами альдостерону у тих випадках, коли застосуваннялише антагоністів альдостерону є недостатнім. Для запобігання ускладнень, такихяк ортостатична гіпотензія або порушення електролітного та кислотно-лужногобалансу, дозу треба обережно титрувати, щоб забезпечити поступову початковувтрату рідини. Для дорослих пацієнтів це означає введення такої дози, щоприводить до денного зменшення маси тіла приблизно на 0,5 кг.

Рекомендована початкова добовапероральна доза становить 20 − 80 мг. У разі необхідності можнарегулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальна добовадоза може призначатися одноразово або ділитися на декілька прийомів. Якщовнутрішньовенне введення є абсолютно необхідним, початкова разова дозастановить 20 − 40 мг.

Діти

Для дітей дозу потрібнозменшувати відповідно до маси тіла.

Побічна дія.

Фуросемід приводить дозбільшеної екскреції з організму натрію й хлориду та, як наслідок, води. Окрімцього, посилюється екскреція інших електролітів (зокрема калію, кальцію та магнію).Симптоматичні порушення електролітного балансу та метаболічний алкалоз можутьперейти у форму поступово зростаючого електролітного дефіциту. При застосуванніпацієнтами з нормальною функцією печінки більш високих доз фуросеміду можевиникнути гостре погіршення стану пацієнта через велику втрату електролітів.

До симптомів порушеньелектролітного балансу належать посилене відчуття спраги, головний біль,сплутаність свідомості, судоми м’язів, тетанія, слабкість м’язів, розладисерцевого ритму та симптоми з боку шлунково-кишкового тракту.

Діуретичний ефект фуросемідуможе призвести або сприяти гіповолемії та зневодненню організму, особливо упацієнтів літнього віку. Суттєве зменшення кількості рідини в організмі можепризвести до посилення процесів згортання крові з тенденцією до розвиткутромбозів.

Фуросемід може спричинитигіпотензію, що, в свою чергу, може призвести до виникнення ознак і симптомів,таких як порушення концентрації та реакції, марення, відчуття тиску в голові,головний біль, запаморочення, сонливість, слабкість, розлади зору, сухість уроті, ортостатична гіпотензія.

Збільшене утворення сечі можеспричинити або збільшити кількість скарг, що надходять від пацієнтів зобструкцією відтоку сечі. Таким чином, може виникнути гостра затримка сечі зможливими вторинними ускладненнями, наприклад, у пацієнтів з порушеннямиспорожнення сечового міхура, гіперплазією простати або звуженням уретри.

Лікування фуросемідом можепризвести до минущого зростання рівнів креатиніну крові та рівнів сечовини, атакож до підвищення рівнів холестерину та тригліцериду в сироватці крові.Можуть підвищитись рівні сечової кислоти в сироватці крові та виникнути нападиподагри.

Переносимість глюкози може зменшуватисьу результаті застосування фуросеміду. У хворих на цукровий діабет це можепризвести до погіршення метаболічного контролю; цукровий діабет може перейти ізлатентної форми у виражену форму перебігу захворювання.

Рідко можуть виникати реакції збоку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота, блювання або діарея. В окремихвипадках може розвинутись внутрішньопечінковий холестаз, виникнути збільшеннярівнів печінкових трансаміназ або гострий панкреатит.

Рідко можуть спостерігатисьпорушення слуху та дзвін у вухах, хоча звичайно вони є минущими розладами,особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, гіпопротеїнемією (наприклад принефротичному синдромі) та/або у разі надто швидкого внутрішньовенного введенняфуросеміду.

В окремих випадках можутьвиникати реакції з боку шкіри та слизових оболонок, наприклад свербіж,кропив’янка, інші види висипання на шкірі або бульозні висипання, мультиформнаеритема, ексфоліативний дерматит, пурпура.

Тяжкі анафілактичні абоанафілактоїдні реакції (наприклад такі, що супроводжуються шоком)виявляються рідко.

Інтерстиціальний нефрит,васкуліт або еозинофілія спостерігаються рідко. Іноді може виникати пропасницяабо парестезія, в окремих випадках − підвищена чутливість до світла.

Іноді може виникати тромбоцитопенія.У окремих випадках може розвинутись агранулоцитоз, апластична або гемолітичнаанемія.

У недоношених немовлят фуросемідможе спричинювати нефрокальциноз/нефролітіаз. Якщо фуросемід застосовується длялікування недоношених немовлят протягом перших тижнів життя, це може збільшитиризик виникнення постійно відкритої артеріальної протоки.

Протипоказання.

● Гіперчутливість до фуросеміду або іншихкомпонентів, що входять до складу препарату.

 У пацієнтів з алергією на сульфанаміди(наприклад на сульфанамідні антибіотики або сульфанілсечовину) може виявитисяперехресна чутливість до фуросеміду.

● Пацієнти з гіповолемією абозневодненням організму.

● Пацієнти з нирковою недостатністю у виглядіанурії, в яких не спостерігається терапевтична відповідь на фуросемід.

● Пацієнти з тяжкою гіпокаліємією.

● Пацієнти з тяжкою гіпонатріємією.

● Пацієнти зпрекоматозними та коматозними станами, що асоціюються з печінковоюенцефалопатією.

● Жінки, які годуютьгруддю.

● Вагітність. Проведеннялікування в період вагітності потребує спостереження за ростом і розвиткомплоду.

Передозування. Клінічна картина гострого або хронічногопередозування залежить головним чином від ступеня та наслідків втратиелектролітів і рідини, і включає такі ознаки, як гіповолемія, зневодненняорганізму, гемоконцентрація, серцеві аритмії (включаючи AV- блокаду тафібриляцію шлуночків). До симптомів цих порушень належать тяжка гіпотензія (щопрогресує до шоку), гостра ниркова недостатність, тромбоз, маревні стани,периферичний параліч, апатія та сплутаність свідомості.

 Специфічних антидотівфуросеміду дотепер немає. Терапія - симптоматична.

Особливості застосування. Під час лікування препаратом Лазикс^®повинен забезпечуватися постійний відтік сечі. Пацієнти з частковою обструкцієювідтоку сечі потребують пильної уваги, особливо на початкових етапах лікування.

Лікування із застосуваннямЛазиксу^® вимагає регулярного медичного нагляду. Необхідний особливоретельний моніторинг

Хворих на гіпотензію;

пацієнтів, які потрапляють догрупи особливого ризику внаслідок значного зниження кров’яного тиску, наприкладпацієнтів з вираженим стенозом коронарних артерій або кровоносних судин, щопостачають кров до головного мозку;

пацієнтів з латентною абовираженою формою цукрового діабету;

хворих на подагру;

пацієнтів з гепаторенальнимсиндромом, тобто з функціональною нирковою недостатністю, що асоціюється зтяжким захворюванням печінки;

пацієнтів з гіпопротеїнемією, наприклад,яка асоціюється з нефротичним синдромом (ефект фуросеміду може послаблюватисьодночасно з потенціюванням ототоксичності). Необхідно обережне титрування дози;

 недоношених немовлят(можливий розвиток нефрокальцинозу/нефролітіазу); потрібно здійснити моніторингфункції нирок та виконати ультрасонографію нирок.

Регулярний моніторинг натрію,калію та креатиніну сироватки крові загалом рекомендується під час терапіїфуросемідом. Особливо ретельного моніторингу потребують пацієнти групи високогоризику розвитку електролітних дисбалансів або у випадку значної додатковоївтрати рідини (наприклад як результат блювання, діареї або інтенсивноговиділення поту). Гіповолемія або зневоднення організму, а також будь-якісуттєві порушення електролітного та кислотно-лужного балансу повинні бутивідкоректовані. Для цього може знадобитися тимчасове припинення терапіїфуросемідом.

Внаслідок зазначених вище можливих побічних дій призастосуванні Лазиксу^® у пацієнтів може порушитися здатність керуватиавтомобілем та працювати з механізмами і машинами. Особливо це стосуєтьсяпочаткового періоду лікування, а також випадків одночасного вживання алкоголю іпрепарату Лазиксу^®.

На розвиток порушеньелектролітного балансу впливають такі фактори, як існуючі захворювання (наприкладцироз печінки, серцева недостатність), супутнє застосування лікарських засобіві харчування. Наприклад, у результаті блювання або діареї може виникнутинестача калію.

При застосуванні Лазиксу^® доцільнорекомендувати пацієнту їжу з високим вмістом калію (печена картопля, банани,томати, шпинат, сухофрукти). Слід пам''ятати, що при застосуванні Лазиксу^®може виникнути потреба в медикаментозній компенсації втрат калію.

Взаємодія з іншимилікарськими засобами.

В окремих випадках прийомфуросеміду протягом 24 годин після хлоралгідрату може спричинити припливикрові, підсилене потовиділення, збуджений стан, нудоту, підвищення кров’яноготиску та тахікардію. Отже, не рекомендується супутнє застосування фуросеміду тахлоралгідрату.

Фуросемід може потенціюватиототоксичність аміноглікозидів та інших ототоксичних лікарських засобів.Оскільки це може призвести до ушкодження, що має необоротний характер, цілікарські засоби не повинні застосовуватись одночасно з фуросемідом.

У разі одночасного застосування цисплатинута фуросеміду існує ризик виникнення ототоксичних ефектів. Окрім цього, можепосилюватись нефротоксичність цисплатину, якщо фуросемід не призначається унизьких дозах (наприклад 40 мг пацієнтам з нормальною функцією нирок) та зпозитивним балансом рідини, коли застосовується для досягнення ефектуфорсованого діурезу під час терапії цисплатином.

Фуросемід для пероральногоприйому та сукральфат не повинні застосовуватись з інтервалом менше 2 годин,оскільки сукральфат зменшує абсорбцію фуросеміду з кишечнику, тобто знижує йогодію.

Фуросемід зменшує виведеннясолей літію та може призводити до збільшення рівнів літію в сироватці крові,результатом чого є підвищений ризик токсичності літію, включаючи більший ризиквиникнення кардіотоксичних та нейротоксичних ефектів літію. Таким чином,рекомендується проводити ретельний моніторинг рівнів літію у пацієнтів, якіотримують дану комбіновану терапію.

Пацієнти, які отримуютьдіуретики, можуть страждати від тяжкої гіпотензії та погіршення функцї нирок, включаючивипадки ниркової недостатності, особливо при першому застосування інгібіторуангіотензинперетворюючого гормону (інгібітор АПГ) або антагоніста рецептораангіотензину ІІ, або ж при першому застосуванні цих лікарських засобів узбільшеній дозі. Потрібно вирішити, чи слід тимчасово припинити застосуванняфуросеміду, або принаймні зменшити дозу фуросеміду за три дні до початкулікування, або ж збільшити дозу ігнібітору АПГ або антагоніста рецептораангіотензину ІІ.

Одночасне застосуваннянестероїдних протизапальних лікарських засобів, включаючи ацетилсаліциловукислоту, може зменшувати дію фуросеміду. У пацієнтів із зневодненням організмуабо з гіповолемією нестероїдні протизапальні лікарські засоби можуть призвестидо гострої серцевої недостатності. Під дією фуросеміду може збільшуватисьтоксичність саліцилату.

Зменшення ефективностіфуросеміду може виникнути після супутнього застосування фенітоїну.

Застосування кортикостероїдів,карбеноксолону, кореня солодки у великих дозах та довготривале застосуванняпослаблювальних засобів може збільшити ризик розвитку гіпокаліємї.

Деякі порушення електролітногобалансу (такі як гіпокаліємія, гіпомагніємія) можуть підвищувати токсичністьпевних інших лікарських засобів (наприклад препаратів дигіталісу та лікарскихзасобів, що спричинюють синдром подовження інтервалу QT).

Якщо антигіпертензивніпрепарати, діуретики або інші лікарські засоби, які мають властивість знижуватикров’яний тиск, застосовуються одночасно з фуросемідом, слід очікувати щебільшого зниження кров’яного тиску.

Пробенецид, метотрексат та іншілікарські засоби, які, подібно до фуросеміду, підлягають значній канальцевійсекреції в нирках, можуть зменшувати ефективність фуросеміду. Та навпаки,фуросемід може зменшувати виведення цих лікарських засобів нирками. Проведеннялікування із застосуванням високих доз (зокрема як фуросеміду, так і іншихлікарьких засобів) може призвести до збільшення їх рівнів у сироватці крові тазростання ризику побічних ефектів, спричинених фуросемідом або застосуваннямсупутньої терапії.

Може зменшуватись ефективністьантидіабетичних лікарських засобів та симпатоміметиків, що мають властивістьпідвищувати кров’яний тиск (наприклад епінефрину, норепінефрину). Можепідсилюватись дія курареподібних м’язових релаксантів або теофіліну.

Можливо посилення шкідливоговпливу нефротоксичних лікарських засобів на нирки.

Порушення функції нирок можерозвинутись у пацієнтів, які отримують супутню терапію фуросемідом та високідози окремих цефалоспоринів.

Супутнє застосуванняциклоспорину А та фуросеміду асоціюється із збільшеним ризиком виникненнняподагричного артриту, вторинного по відношенню до гіперурикемії, спричиненоїфуросемідом, та порушення ниркової екскреції уратів, спричиненої циклоспорином.

У пацієнтів, які належали догрупи високого ризику нефропатії унаслідок терапії радіоконтрастнимиречовинами, при лікуванні фуросемідом спостерігалась більша частота погіршенняфункції нирок після отримання радіоконтрастних речовин у порівнянні з такою у пацієнтівгрупи високого ризику, яким проводили лише внутрішньовенну гідратацію допризначення радіоконтрастних речовин.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 30°С втемному місці, недоступному для дітей.

Термін придатності – 4 роки.