ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
ФУРОСЕМІД
(FUROSEMID)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: furosemide;
4-хлор-2-(фурфуриламіно)-5-сульфамоїлбензойної кислоти;
основні фізико-хімічні властивості: біла або майже біла, кругла, плоскатаблетка з фаскою;
склад: 1 таблетка містить
фуросеміду 40 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль пшеничний, тальк,магнію стеарат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Сечогінні препарати. Високоактивні діуретики. Простіпрепарати сульфамідів.
Код АТС – С03С А01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Фуросемід – салуретик із швидкою такороткою дією, пов’язаною з порушенням реабсорбції іонів хлору у висхіднійпроксимальній частині петлі Генле (петльовий діуретик). Він селективно підвищуєекскрецію іонів натрію (максимально до 35%) та, залежно від дози, стимулюєренін-ангіотензин-альдостеронову систему. Посилене виведення і високі рівніальдостерону провокують реабсорбцію натрію в дистальних канальцях та втратуіонів калію і водню. Разом з тим збільшується екскреція кальцію, магнію,аміаку, бікарбонатів та, ймовірно, фосфатів. Екскреція хлоридів перевищуєвиведення натрію та посилює обмін натрію з калієм, що призводить до збільшеннявтрати калію.
Фуросемід збільшує екскрецію іонів водню, магнію, кальцію, бікарбонатута амонію. Діурез, що настає внаслідок застосування Фуросеміду, залежить відконцентрації лікарського засобу в нирках, а не в плазмі.
Діуретична активність супроводжується підвищенням венозної провідності,зниженням опору судин, у тому числі ниркових, що сприяє збільшенню нирковогокровотоку.
Фуросемід зменшує перевантаження серця, розширюючи ємкісні судини призбереженні функції нирок та за відсутності виражених набряків. Зменшує тиск улівому шлуночку у хворих із застійною нирковою недостатністю через 20 хвилинпісля застосування. При тривалому застосуванні поліпшує гемодинаміку серця.
Зниження тиску крові початково зумовлено зменшенням об’єму плазми тапозаклітинної рідини, а потім – зменшенням серцевого викиду.
Фуросемід підвищує плазмову активність реніну, плазмові рівнінорадреналіну, концентрації аргінін-вазопресину в плазмі. Вплив наренін-альдостеронову систему, імовірно, відіграє роль у розвитку гостроїтолерантності до препарату. Спостерігається також підвищення нирковихпростагландинів, механізм якого не з’ясований: завдяки збільшенню їх синтезуабо, навпаки, пригніченню руйнування.
Фармакокінетика. Фуросемід дуже швидко всмоктується з травного каналу.Його біодоступність становить майже 60-70%, але швидкість всмоктуванняіндивідуальна. Його термін напіввиведення – близько 2 годин, але воно більштривале у новонароджених та при порушенні функції печінки і нирок. Максимальніконцентрації в плазмі спостерігаються через 2 – 4 години, терапевтичніконцентрації виявляються до 8-ї години. При пероральному застосуваннідіуретичний ефект настає через 30 хвилин і триває 4 – 8 годин. Більше 99%препарату зв’язуються з альбумінами плазми. Виводиться через нирки, більшоючастиною в незміненому вигляді. При ушкодженні нирок шлях виведення змінюється.При тяжкій нирковій недостатності печінка може відігравати значну роль увиведенні Фуросеміду, причому позаниркове виведення збільшується понад 4 разипорівняно з нормальним.
Гемодіаліз не збільшує кліренсу препарату.
Кількість вільного (не зв’язаного) Фуросеміду вище у хворих на серцевізахворювання, ниркову недостатність та цироз печінки. У пацієнтів ззахворюваннями печінки об’єм розподілення підвищений пропорційно зниженомуступеню зв’язування з білками. В осіб із захворюваннями нирок і значноюпротеїнурією, вторинною гіпоальбумінемією зв’язування з білками крові зниженеза наявності високих концентрацій вільного Фуросеміду і зв’язування з білкамипервинної сечі, чим можна пояснити резистентність до лікування.
Фуросемід проникає крізь плаценту, а також виводиться з грудниммолоком.
Показання для застосування. При застосуванні Фуросеміду наявналінійна залежність між дозою та ефектом, що забезпечує широкий терапевтичнийдіапазон.
Препарат рекомендується для лікування
застійних явищ малого та великого кола кровообігу, набряків, зумовленихсерцево-судинною недостатністю;
набряків, обумовлених нирковою недостатністю, нефротоксичним синдромом;
набряків, зумовлених захворюваннями печінки; асцит;
набряків унаслідок опіків та занчної втрати плазмового альбуміну;
хворих, які не реагують на лікування тіазидними діуретиками;
гіпертонії (самостійним курсом або в комбінації з іншимиантигіпертензивними засобами).
Спосіб застосування та дози. Лікування препаратом Фуросемід вимагаєіндивідуального дозування. При набряках звичайна доза становить 40 мг один разна добу, в зручний для хворого час. У менш тяжких випадках хворі реагують назастосування 20 або 40 мг через день. Деяким хворим необхідна більш висока доза– 80 мг або більше одноразово або 2 рази на добу. У тяжких випадках можезастосовуватись доза до 500 мг.
Для лікування гіпертонії Фуросемід застосовують у дозах від 40 до 80 мгна добу, самостійно або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами.
При набряках унаслідок опіків добова доза варіює від 40 до 100 мг надобу, а при порушенні функції нирок – до 250 мг на добу.
Доза для лікування дітей.
Зважаючи на таблетовану лікарську форму, препарат може застосовуватисьдля лікування дітей старше 5 років. Звичайна доза для дітей становить 1-3 мг/кгмаси тіла, але не більше 40 мг на добу, через більш тривалі інтервали(подовжений період біологічного напівжиття).
Більш чутливим хворим додатково призначають калій.
Максимальний ефект настає при застосуванні Фуросеміду ранкомнатщесерце. У випадках подразнюючої дії на шлунок препарат застосовують разом зїжею або з молоком.
Курс лікування залежить від стану хворого.
Побічна дія. Найчастіше виникнення побічної дії пов’язано зпорушенням електролітного балансу – гіпонатріємія, гіпокаліємія тагіпохлоремічний алкалоз, які виникають головним чином після застосуваннявисоких доз або при тривалому лікуванні. Може збільшитись екскреція кальцію.Можливі розвиток нефрокалькульозу, спровоковані гіперкаліємія та нападиподагри.
При застосуванні препарату може відчуватися стомлюваність,запаморочення, особливо при зміні положення тіла (при випрямленні), шум увухах. Іноді може спостерігатись нудота, блювання, біль у шлунку. В деякихвипадках можуть виникнути темні, рідкі випорожнення; кашель, хрипкий голос;висип, “жовтий зір", пожовтіння склери ока, незвична кровотеча припораненнях.
Рідко можливий розвиток реакцій гіперчутливості. Дуже рідкоспостерігається сухість у роті, спрага, неритмічний пульс, м’язові судоми,біль; слабкий м’який пульс.
Іноді можуть виявитись реакції гіперчутливості, в тому числіінтерстиціальний нефрит.
Застосування високих доз може призвести до розвитку панкреатиту тахолестатичної жовтяниці.
Дуже рідко Фуросемід пригнічує функцію кісткового мозку та сприяєвиникненню агранулоцитозу, тромбоцитопенії, лейкопенії.
Протипоказання. Протипоказання для застосування Фуросеміду схожіна протипоказання для тіазидних діуретиків:
гіперчутливість до Фуросеміду та сульфонамідів;
гіповолемія з гіпотонією або без;
передозування препаратів наперстянки;
панкреатит;
гіперурикемія; може спровокувати напад подагри у чутливих пацієнтів;
гіпертрофія передміхурової залози та порушення сечовипускання;
хвороба Аддісона;
еретематиозний вовчак;
вагітність (I триместр);
печінкова кома;
гіпокаліємія;
дитячий вік до 5 років;
годування груддю.
Передозування. При інтоксикації Фуросемідом можливо виникненнятяжкої гіпотензії, аж до коми, гіпокаліємії.
При застосуванні високих доз необхідний суворий лабораторний контроль.Лікування симптоматичне.
Особливості застосування. Фуросемід не призначають при отруєннінефротоксичними та гепатотоксичними отрутами.
Необхідний контроль з боку лікаря за проявами зменшення калію ворганізмі та зневоднювання. Лікування Фуросемідом проводять на фоні дієти,збагаченої калієм, за необхідності додатково призначають солі калію.
У літніх хворих із схильністю до порушення електролітного балансу існуєризик розвитку циркуляторного колапсу або тромбоемболії.
При порушенні функції нирок необхідно адаптувати режим дозування таінтервали між прийомами препарату.
У хворих на застійну серцеву недостатність можливий розвитокгіпонатріємії.
При застосуванні Фуросеміду для лікування дітей збільшують інтервалиміж прийомами, зважаючи на більш тривалий період біологічного напівжиття.
Під час лікування препаратом необхідно мати на увазі, що будутьспостерігатись хибні результати лабораторного контролю при визначенні глюкози,сечовини крові та сечі; можуть знизитися сироваткові концентрації кальцію,хлоридів, магнію, калію, натрію.
З обережністю призначають хворим на діабет – може виникнутигіперглікемія, загостритись або виявитись латентний діабет. У таких випадкахнеобхідно слідкувати за рівнем цукру.
Обережно застосовують хворим на печінкову недостатність – збільшуєтьсяризик печінкової енцефалопатії; у хворих на цироз печінки існує реальний ризикрозвитку гіпокаліємії.
При застосуванні хворим на еритематозний вовчак може активуватись абозагостритись основне захворювання.
Під час вагітності застосування можливо тільки за призначенням лікаря,коли очікувана користь переважає можливий ризик. В останній час застосуваннядіуретиків при токсикозі вагітних не рекомендується. Зменшення об’єму крові уматері може призвести до порушення плацентарної перфузії. Лікарський засібпроникає крізь плаценту і може спричинити жовтяницю новонароджених,тромбоцитопенію, порушення електролітного балансу плода.
Фуросемід пригнічує лактацію, виводиться з грудним молоком. Йогофізіологічне напівжиття більш тривале у новонароджених.
Застосування лікарського засобу впливає на здатність концентруватиувагу при керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами. Необхідноуникати подібних видів діяльності при лікуванні Фуросемідом.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Фуросемід підвищує токсичність глікозидівнаперстянки, аміодарону та проносних засобів, виводячи калій. Посилюється ризикрозвитку гіпокаліємії та появи аритмії.
У сполученні з інгібіторами АКФ можлива тяжка гіпотензія.
Іноді можливо ослаблення ефекту саліцилатів при одночасномузастосуванні.
Підвищуються сироваткові рівні літію і теофіліну, при цьому можепідсилитись їх токсичність.
Нестероїдні протизапальні лікарські засоби (індометацин) зменшують діюФуросеміду, а при станах гіповолемії можливий розвиток гострої печінковоїнедостатності.
Препарат посилює блокуючу дію на нейром’язову передачу конкурентнихм’язових релаксантів, таких як тубокурарин та інші.
Посилює ефект антигіпертензивних лікарських засобів: алкоголь,барбітурати та опіоїди можуть посилити спричинену препаратом гіпотензію.
Кортикостероїди та карбеноксолон можуть посилити збільшену препаратомекскрецію калію.
Зменшується пресорний ефект норадреналіну, але клінічно ефект невиявляється.
Комбіноване застосування з індукторами ферментів, таких якфенобарбітал, фенітоїн та інші, знижує діуретичний ефект.
Сполучення з деякими антибіотиками (аміноглікозидами, цефалоспоринамита полімексином) підвищує ризик ототоксичності.
Можливе зменшення або посилення дії антикоагулянтів.
Умови та термін зберігання. У сухому, захищеному від світла та недоступному длядітей місці при температурі не вище 25oС.
Термін придатності – 5 років.
Препарат не застосовувати після закінчення терміну придатності.