ІНСТРУКЦІЯ
для медичногозастосування препарату
БІСЕПТОЛ 480
(BISEPTOL480)
Загальна характеристика:
Міжнародна назва: co-trimoxazole;
основні фізико-хімічні властивості: безбарвний або світло-жовтий розчин;
склад: 1 мл розчину містить сульфаметоксазолу 80 мг, триметоприму 16мг;
допоміжні речовини: пропіленгліколь, натрію гідроксид, етанол 96%,спирт бензиловий, натрію піросульфіт, вода для ін’єкцій.
Форма випуску.
Концентрат дляприготування розчину для інфузій.
Фармакотерапевтичнагрупа.
Протимікробнізасоби для системного застосування; сульфаніламіди і триметоприм та йогопохідні. Код АТС J 01E E01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Комбінований антибактеріальний препарат, який містить
сульфаметоксазол і триметоприм у співвідношенні 1: 5. Сульфаметоксазол– сульфаніламід, який має середню тривалість дії, що гальмує синтез фолієвоїкислоти шляхом конкурентного антагонізму з параамінобензойною кислотою.Триметоприм – інгібітор бактеріальної редуктази дигідрофолієвої кислоти.Сполучення обох компонентів дає синергічний ефект антибактеріальної дії.Бактеріальна резистентність виявляється рідко у порівнянні з такою іншихпрепаратів.
Фармакокінетика. Зв’язок триметоприму з білками плазми –50%, а сульфаметоксазолу – 66%. Розподіл обох компонентів різний:сульфаметоксазол розподіляється виключно в зовнішньоклітинному просторі, атриметоприм – в усіх рідинах організму. Висока концентрація триметопримувизначається у секреті бронхіальних залоз, передміхуровій залозі та в жовчі.Концентрація сульфаметоксазолу у рідинах організму дещо нижча. Обидві сполуки утерапевтичних концентраціях спостерігається у мокротинні, виділеннях піхви та врідині середнього вуха.
Обидва компоненти метаболізуються у печінці і виділяютьсяголовним чином нирками шляхом клубочкового фільтрування та активної канальцевоїсекреції. Концентрація обох сполучень у сечі значно вища, ніж у крові. Протягом72 годин із сечею виводиться 84,5% прийнятої дози сульфаметоксазолу і 66,8% –триметоприму.
Період напіввиведення становить 10 годин длясульфаметоксазолу і 8 – 10 годин – для триметоприму. При нирковій недостатностіперіод напіввиведення обох сполук подовжується, що обгрунтовує модифікацію доз(див. розділ “Спосіб застосування та дози”).
Сульфаметоксазол і триметоприм проникає у жіноче молоко та крізьплацентарний бар’єр.
Показання для застосування.
Тяжкі або ускладнені інфекції сечовидільної системи, спричиненічутливими до препарату штамами Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobactersp., Morganella morganii, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris.
Інфекції шлунково-кишкового тракту, спричинені чутливими штамамиShigella flexneri, Shigella sonnei (бактеріальна дизентерія).
Пневмонія у дорослих і дітей, спричинена Pneumocystis carinii.
Токсоплазмоз.
Діарея “мандрівника”, спричинена Escherichia coli.
Спосіб застосування та дози.
Препарат слід застосовувати тільки повільними внутрішньовеннимикраплинними вливаннями після попереднього розведення в перелічених розчинах(інші не застосовувати!):
5% або 10% розчин глюкози;
0,9% розчин NaCl;
розчин Рінгера;
0,45% розчин NaCl із 2,5% розчином глюкози.
Схема розведення:
5 мл (1 ампула) в 125 мл розчину;
10 мл (2 ампули) в 250 мл розчину.
Приготовлений розчин слід застосувати відразу після розчинення іретельного змішування!
При виявленні покаламутнення або осаду в приготованому розчині препаратне застосовувати!
Якщо хворому не можна приймати велику кількість рідини, застосовуютьбільшу концентрацію ко-тримоксазолу – 5 мл на 75 мл 5% глюкози.
Більшість гострих інфекцій
Дорослі та діти старше 12 років: звичайно призначають 10 мл (2 ампули)через 12 годин. При тяжких інфекціях дозу збільшують до 15 мл (3 ампули) через12 годин.
Діти до 12 років: 30 мг сульфаметоксазолу/6 мг триметоприму/кг маситіла на добу у вигляді 2 інфузій.
3 – 5 місяців життя – 1,25 мл через 12 годин;
6 місяців – 5 років – 2,5 мл через 12 годин;
6 – 12 років – 5 мл через 12 годин
При особливо тяжких інфекціях дозу можливо збільшувати на 50 %.
Звичайний курс лікування становить 2 – 5 діб.
Хворі з нирковою недостатністю
Дозування для дорослих і дітей старше 12 років залежить від кліренсакреатиніну:
більше 30 мл/хв – застосовується звичайна доза;
15 – 30 мл/хв – застосовується ½ звичайної дози максимум 3 дні;
менше 15 мл/хв – застосування не рекомендується.
Пневмонія, спричинена Pneumocystis carinii: 100 мг сульфаметоксазолу/20мг триметоприму/кг маси тіла на добу у 4 розподілених дозах, застосованих через6 годин. Як тільки стає можливим лікування продовжують пероральною формоюпрепарату.
Тривалість лікування не повинна перевищувати 14 діб.
Побічна дія.
Звичайно в рекомендованих дозах препарат переноситься добре.
Частіше зустрічається легка форма побічних ефектів: нудота (з блюваннямабо без) і шкірний висип.
Рідко мають місце тяжкі форми шкірної реакції підвищеної чутливості:синдром Стівенса−Джонсона, епідермальний токсичний некроліз (синдром Лайєлла).
Може спостерігатися псевдомембранозний ентероколіт.
Рідко відмічалися випадки печінкової недостатності, жовтухи, навітьнекрозу печінки.
Дуже рідко спостерігалися пронос, глосит і виражений кандидоз.
Відмічалися гематологічні зміни легкої форми, які минали після відмінипрепарату: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія; рідше – агранулоцитоз,мегалобластна анемія та пурпура. Звичайно ці гематологічні зміни не призводилидо клінічних проявів, але в деяких випадках можливі тяжкі форми, особливо в осібпохилого віку з печінковою недостатністю або низьким рівнем фолатів.
Препарат може спричинити гемоліз у хворих з дефіцитомглюкозо-6-фосфатдегідрогенази незалежно від прийнятої дози.
Із застосуванням ко-тримоксазолу пов’язують виникнення лімфоцитарного менінгіту,який минав після відміни препарату. Але після повторного застосуваннясульфаметоксазолу або триметоприму відмічався рецидив хвороби.
Застосування препарату при інфекціях Pneumocystis carinii у хворих насиндром набутого імунодефіциту спричинює уртикарію, пропасницю, нейтропенію,тромбоцитопенію, підвищення печінкових ферментів.
Відмічались окремі випадки головного болю, депресії, запаморочення,галюцинацій, але без доказу зв’язку із застосуванням препарату.
При появі пропасниці, болю в суглобах, кашлю, ядухи або жовтухи слідвідразу припинити застосування препарату. Спорадично може розвинутися тромбознезапалення вени в місці ін’єкції.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до сульфаніламідів, триметоприму і допоміжнихречовин препарату.
Мегалобластна анемія, спричинена дефіцитом фолієвої кислоти.
Печінкова або ниркова недостатність, коли не можна визначитиконцентрацію препарату в плазмі крові.
Дитячий вік до 3 місяців.
Передозування.
Не визначена максимальна доза препарату, що переноситься хворим.
Ознаками передозування сульфаніламідів є відсутність апетиту, коліка,нудота, блювання, запаморочення, головний біль, сонливість, втрата свідомості.
Відмічалися випадки пропасниці,гематурії та кристалурії.
Більш пізні ознаки передозування – патологічний склад крові і жовтуха.
Тяжкою формою передозування триметоприму є відсутність апетиту, коліка,нудота, блювання, запаморочення, головний біль, сонливість, стан сплутаності,втрата свідомості та пригнічення функції кісткового мозку.
Тривале застосування великих доз препарату може призвести допригнічення функції кісткового мозку: до тромбоцитопенії, лейкопенії,мегалобластної анемії. В такому випадку необхідно припинити застосуванняпрепарату, призначити фолат кальцію у дозі 5 – 15 мг на добу (або відповіднудозу фолієвої кислоти).
Перитонеальний діаліз для елімінації триметоприму і сульфаметоксазолуне є результативним, а гемодіаліз ефективний частково.
Особливості застосування.
Застереження і спеціальні заходи при застосуванні.
У зв’язку з можливим розвитком псевдомембранозного ентероколіту,спричиненого надмірним розмноженням Clostridium difficile, при появі проносу ухворих, що лікуються ко-тримоксазолом, необхідно провести обстеження дляуточнення діагнозу псевдомембранозного ентероколіту для застосуваннясвоєчасного лікування. У випадку легких форм цього захворювання достатньоприпинити застосування препарату. При середньотяжких і тяжких формах хворобинеобхідно призначення рідини, сольових і білкових розчинів, а такожантибактеріальних препаратів, до яких чутливі Clostridium difficile(метронідазол або ванкоміцин). Не можна призначати препарати, що гальмуютьперистальтику, а також протипроносні.
З обережністю призначати препарат хворим з печінковою або нирковоюнедостатністю, з дефіцитом фолієвої кислоти (наприклад хворим похилого віку,особам з алкогольною залежністю, хворим, що приймали протисудомні засоби,хворим з синдромом порушеного всмоктування), хворим з тяжкою формою алергії,хворим на бронхіальну астму, хворим з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
При застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку підвищується ризиквиникнення небажаних реакцій, в тому числі печінкової або нирковоїнедостатності, шкірних реакції, пригнічення функції кісткового мозку, а такожтромбоцитопенії.
При застосуванні Бісептолу 480 необхідно контролювати загальний табіохімічний аналіз крові, в тому числі електролітний баланс, у хворого занаявності патологічних змін або виникненні жовтухи необхідно відмінити препараті застосувати відповідне лікування.
У хворих на СНІД, що застосовують Бісептол 480 у зв’язку із зараженнямPneumocystis carinii, частіше виникають такі симптоми, як висип, пропасниця,лейкопенія, збільшення активності амінотрансфераз у сироватці крові,гіпокаліємія та гіпонатріємія.
Препарат містить пропіленгліколь, тому при тривалому застосуванні можерозвинутися лактатний ацидоз.
При застосуванні препарату більше14 днів необхідно контролювати картину крові.
Застосування в періоди вагітності і лактації
У зв’язку з відсутністю контрольованих спостережень не рекомендуєтьсязастосування препарату в останній період вагітності, тому що у немовля можерозвинутися жовтуха субкортикальних ядер мозку.
Препарат можна застосовувати упочаткові місяці вагітності у випадках, коли, на думку лікаря, користь дляматері буде переважати потенційну небезпеку для плода.
Препарат не слід застосовувати в період лактації. За необхідностілікування цим препаратом годування груддю слід припинити на час лікування.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і обслуговуватимеханізми
Препарат не спричинює зниження психофізичної активності на здатністькерувати транспортними засобами і обслуговувати механізми, але слідвраховувати, що іноді виникає запаморочення.
Впливна результати лабораторних досліджень
Ко-тримоксазол може впливати на результати аналізів щодо виявленняступеня конкурентного зв’язування метотрексату з білками плазми крові, коли якбілок для аналізів застосовується бактеріальна дегідрофолієва редуктаза. Невідмічався вплив на результати, коли метотрексат виявлявся за допомогоюрадіоімунологічного тесту.
Присутність ко-тримоксазолу може змінити результати (приблизно на 10 %)реакції Jaffa із застосуванням пікрату під час виявлення креатиніну.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Ухворих літнього віку застосування ко-тримоксазолу з деякими сечогіннимизасобами, особливо тіазидами, збільшує ризик тромбоцитопенії.
Ко-тримоксазолможе посилювати дію протитромбозних засобів, фенітоїну, протидіабетичнихпрепаратів, похідних сульфанілсечовини, а також підвищувати концентраціюдигоксинау у сироватці крові.
Упацієнтів, які лікувалися ко-тримоксазолом і циклоспорином (наприклад післятрансплантації нирок), спостерігалося минуще порущення функції нирок.
Приодночасному застосуванні ко-тримоксазолу і метотрексату необхідно додатковопризначати фолієвую кислоту.
Поєднанняко-тримоксазолу з піриметаміном (протималярійний засіб) у дозі 25 мг на тижденьможе призвести до мегалобластної анемії. Тому одночасне застосування цихпрепаратів не рекомендується.
Одночаснезастосування з прокаїнамідом і амантадином підвищує концентрацію у сироватцікрові цих препаратів.
Умовита термін зберігання.
Зберігатипри температурі не вище 25°С у недоступному для дітей місці.
Захищативід світла.
Термінпридатності – 5 років.
Приготовленийрозчин препарату використати одразу.