ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
ЦЕФАМЕЗИН
(CEFAMEZIN)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: cefazolin; цефазолін;
основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий кристалічний порошок;
склад: 1 флакон містить 0,5 г або 1,0 г цефазоліну у вигляді натрієвої солі.
Форма випуску.
Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група.
Бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини.
Код АТС J01DA04.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Цефамезин - цефалоспориновий антибіотик І покоління. Діє бактерицидно.
Має широкий спектр антимікробної дії. Активний як щодо грампозитивних(Staphylococcus spp., які продукують і не продукують пеніциліназу;Streptococcus spp., C.diphtheriae, B.anthracis), так і грамнегативнихмікроорганізмів (N.мeningitidis, N. gonorrhoeae, Shigella, Salmonella, E.сoli,Klebsiella).
Активний також щодо Spirochaetaceae і Leptospiraceae.
Препарат неефективний стосовно вірусів, грибів, найпростіших,P.aeruginosa, індолпозитивних штамів Proteus, M.tuberculosis, анаеробнихмікроорганізмів.
Фармакокінетика.
При внутрішньом’язовому і внутрішньовенному введеннях препарат швидковсмоктується і розподіляється в тканинах і рідинах організму, максимальноїконцентрації у крові досягає через 1 год. і зберігається в терапевтичнійконцентрації 8-12 год., легко проникає через плацентарний бар’єр, усиновіальний, плевральний і перитонеальний ексудати. Виділяється здебільшогонирками, утворюючи в сечі високі концентрації.
Показання для застосування.
Цефамезин застосовують при інфекційно-запальних захворюваннях,спричинених чутливими до препарату збудниками (сепсис, перитоніт, ендокардит,інфекції дихальних шляхів, сечостатевого тракту, у тому числі сифіліс ігонорея, інфекційні ураження кісток і суглобів), а також для профілактикипісляопераційних ускладнень.
Спосіб застосування та дози.
Встановлюєтьсяіндивідуально з урахуванням тяжкості, перебігу і локалізації інфекції.
Препарат можна вводити внутрішньом’язово, внутрішньовенно (струминноабо крапельно).
Середньодобова доза для дорослих становить 1 г; кратністьвведення – 2 рази на добу. Максимальна добова доза – 6 г; кратність введенняможе бути збільшена до 3-4 разів на добу.
Для профілактики післяопераційних інфекційних ускладнень призначають 1г цефазоліну за 30 хв. до операції, 0,5-1 г під час операції і по 0,5-1 г кожні6-8 год протягом доби після операції.
Середньодобова доза для дітей становить 20-50 мг/кг маси тіла.
При тяжкому перебігу інфекції доза може бути збільшена до 100 мг/кг надобу.
Середня тривалість лікування становить 7-10 днів.
У пацієнтів з порушеннями функції нирок режим дозування цефазолінувстановлюють з урахуванням значень кліренсу креатиніну (КК). При КК понад 55мл/хв. (або сироватковому креатиніні менше 1,5 мг%) режим дозування, якправило, не вимагає корекції. При КК 35-54 мл/хв. (або сироватковому креатинініменше 1,6-3,0 мг%) разова доза може залишитися незміненою, однак інтервал міжвведеннями повинен бути не менше 8 год.
При КК 11-34 мл/хв. (або сироватковому креатиніні 3,1-4,5 мг%) разовудозу варто зменшити в 2 рази; інтервали між введеннями - 12 годин. При КК менше10 мл/хв. (або сироватковому креатиніні понад 4,6 мг%) призначають половинузвичайної дози кожні 18-24 год.
Для внутрішньом’язового введення препарат розчиняють у 4-5 мл води дляін’єкцій, ізотонічного розчину натрію хлориду.
Приготування розчину для внутрішньовенного введення: 0,5 г препаратурозчиняють у 2 мл, а 1 г – у 4 мл води для ін’єкцій.
Для внутрішньовенного краплинного введення приготовлений розчинрозводять у 50-100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5 % розчинуглюкози; інфузію проводять протягом 20-30 хв. (швидкість введення 60-80 крапельза хвилину).
Для внутрішньовенного струминного введення разову дозу препаратурозводять у 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводять повільнопротягом 3-5 хв.
Приготовлений розчин можна зберігати при температурі до 22 °С – 24 год.
Побічна дія.
При лікуванні цефазоліном натрієвою сіллю можливий розвиток алергічнихреакцій у вигляді: шкірних висипань, свербежу, еозинофілії, набряку Квінке,артралгії, анафілактичного шоку. У таких випадках необхідно припинити введенняпрепарату і провести десенсибілізуючу терапію.
У хворих на захворювання нирок при лікуванні великими дозами цефазоліну(6 г) можуть з’явитися ознаки ниркової недостатності. У такому разі дозу препаратузнижують і лікування здійснюють під контролем динаміки вмісту азоту сечовини ікреатиніну в крові. Можливі шлунково-кишкові розлади (анорексія, діарея,нудота, блювання; псевдомембранозний коліт, транзиторне підвищення активностіпечінкових трансаміназ). При тривалому лікуванні можуть розвиватисядисбактеріози, суперінфекція, спричинена стійкими до антибіотика штамами,кандидоз. При внутрішньом’язовому введенні препарату в поодиноких випадкахспостерігається болючість у місці ін’єкції.
З боку системи кровотворення: нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до препаратів групи цефалоспоринів та іншихбета-лактамних антибіотиків. Вагітність.
За необхідності застосування препарату грудне вигодовування припиняють.
Не призначають дітям віком до 1 року.
Передозування.
При передозуванніможуть виникнути нейротоксичні явища. При цьому можуть мати місце судоми,блювання, тахікардія. Препарат виводиться з організму при гемодіалізі;перитонеальний діаліз є менш ефективним.
Особливості застосування.
З обережністю препарат призначають пацієнтам із захворюваннямишлунково-кишкового тракту (особливо з колітом).
При застосуванніцефазоліну можлива поява позитивних прямої і непрямої проб Кумбса а такожможливе одержання псевдопозитивної реакції на глюкозу в сечі.
Взаємодія з іншими лікарськимизасобами.
Препарат не рекомендується застосовувати одночасно з пероральнимиантикоагулянтами і діуретиками (фуросемід, етакринова кислота).
Екскреція цефазоліну знижується при одночасному прийомі пробенециду.
Умови та термін зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 °С, у недоступному длядітей місці.
Захищати від дії світла.
Термін придатності – 3 роки. Не застосовувати післязакінчення терміну, зазначеного на упаковці.