ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
РИСПЕТРИЛ
(RispeTRIL)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: risperidone; 3-[2-(6-фтор-1,2-бензизоксазол-3-іл)піперидин-1-іл]етил]-2-метил-6,7,8,9-тетрагідро-4Н-піридо[1,2-α] піридол [1,2-α] піримідин-4-он;
основні фізико-хімічні властивості: розчин для перорального застосування:прозора рідина без запаху;
склад: 1 мл розчину містить 1 мг рисперидону;
допоміжні речовини: вода очищена, кислота бензойна, кислота винна,натрію гідроксид, сорбіту розчин 70%.
Форма випуску. Розчин для перорального застосування.
Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Рисперидон. Код АТС N05AX08.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка
Рисперидон, похідне бензизоксазолу, являє собоюновий нейролептик, що з високою активністю зв’язується та блокує серотоніновірецептори типу 2 (5-НТ2), дофамінові рецептори типу 2 (D2)і альфа-1 адренергічні рецептори. Хоча рисперидон є потужним антагоністом D2,що пов’язують з його ефективністю щодо продуктивної симптоматики шизофренії,він не викликає значного пригнічення моторної активності і меншою мірою індукуєкаталепсію порівняно з класичними нейролептиками. Рисперидон – один зпотужніших інгібіторів 5-НТ2А–рецепторів. Збалансований антагонізмсеротоніну та дофаміну в центральній нервовій системі сприяє зниженнюекстрапірамідних побічних явищ.
Рисперидон не зв’язується з дофаміновими рецепторамиD1, а також з мускариновими холінергіч-ними рецепторами. Оскількирисперидон не зв’язується з мускариновими рецепторами, він не викликає побічнихантихолінергічних ефектів.
Фармакокінетика.
При пероральному застосуванні рисперидон повністювсмоктується в шлунково-кишковому тракті. Концентрації рисперидону в плазміпропорційні дозі препарату в терапевтичному діапазоні концентрацій. При прийоміпрепарату з їжею рівень його всмоктування практично не змінюється.
Рисперидон метаболізується в печінці за участюцитохрому Р450 2D6 з утворенням основного активного метаболіту9-гідроксирисперидону, що зв’язується з рецепторами практично з тією жафінністю, що і рисперидон. Недосконалий шлях метаболізму полягає вN-дезалкілюванні. Клінічний ефект препарату визначається сумарною дієюрисперидону і 9-гідроксирисперидону.
Пік концентрації рисперидону і 9-гідроксирисперидонув плазмі крові після перорального прийому препарату досягається через 1 і 3години, відповідно.
Час напіввиведення рисперидону становить приблизно 3години, 9-гідроксирисперидону – 20–24 години.
Рисперидон швидко розподіляється в організмі.Рівноважні концентрації рисперидону і його метаболіту (9-гідроксирисперидону)досягаються, відповідно, через 1 добу і 4–5 діб. У плазмі крові рисперидонзв’язується з альбуміном і a-1 кислим глікопротеїном. Рисперидон на 88%зв’язується з білками плазми крові, а його метаболіт – на 77%. Через тижденьпісля надходження препарату в організм до 70% дози виводиться із сечею, а 14% –з калом. Вміст у сечі рисперидону і його метаболіту становить 35-45% від дозипрепарату, що надійшла в організм, інше припадає на частку неактивнихметаболітів.
Параметри фармакокінетики у хворих літнього вікувідрізняються більш високою концентрацією препарату в плазмі крові іуповільненим виведенням.
У хворих з порушеннями функції печінки відзначаєтьсядеяке збільшення фракції незв’язаного рисперидону, що пов’язано зі зниженнямвмісту як альбуміну, так і a-1 кислого глікопротеїну. А у хворих з порушеннямифункції нирок – збільшується максимальна концентрація в плазмі крові та часнапіввиведення, кліренс знижується.
Показання для застосування.
Різні форми шизофренії (включаючи перший епізодпсихозу, гострі напади шизофренії, хронічну шизофренію) та інші психотичністани з вираженою продуктивною та/або негативною симптоматикою;
шизоафективні розлади та шизофренія з афективноюсимптоматикою (тривога, страх, депресія);
як засіб тривалої підтримуючої терапії для попередженнярецидивів при хронічній шизофренії;
тяжкі форми деменції із симптомами агресивності,роздратованості або при переважанні психотичних симптомів;
як додатковий засіб для стабілізації настрою прилікуванні маніакальних епізодів біполярних розладів.
Спосіб застосування та дози.
Риспетрил дорослі приймають перорально незалежно відприйому їжі.
Щоб уникнути ортостатичної гіпотензії, підвищеннядози рисперидону слід проводити поступово.
Застосування препарату в лікуванні хворих нашизофренію та інші психотичні стани
Особливості прийому при переході з іншихнейролептиків.
Відміна попередніх нейролептиків повинна бутипоступовою. В усіх випадках період, протягом якого попередній препаратперекривається рисперидоном, повинен бути зведений до мінімуму. Якщо ранішезастосовували депонований нейролептик, рисперидон починають приймати в термін,установлений раніше для чергового прийому депонованого препарату. У випадкуприйому хворими препаратів проти паркінсонізму, їх стан необхідно регулярнооцінювати для того, щоб вирішити, наскільки необхідним є продовження такоголікування.
Застосування препарату в лікуванні дорослих.
Рисперидон може призначатися за схемою один або дварази на добу, починаючи в першу добу з 2 мг, у другу – 4 мг. Цю дозу залишаютьабо при необхідності поступово підвищують протягом декількох днів до 6–8 мг надобу. Може бути потрібна менша початкова доза і/або більш поступове підвищеннядози.
Оптимальні терапевтичні ефекти досягаються вдіапазоні доз від 2 до 8 мг на добу. У більшості хворих адекватнийтерапевтичний ефект досягається при дозі 6 мг на добу.
Дози, що перевищують 10 мг на добу, не єефективнішими порівняно з меншими дозами, крім цього, при підвищенні дозизростає ризик розвитку екстрапірамідних симптомів й інших побічних явищ. Неможна застосовувати дози вище 16 мг на добу в два прийоми та 8 мг на добу заодин прийом у зв’язку з тим, що їх безпечність не вивчалась.
Застосування препарату для осіб літнього віку.
Початкова добова доза становить 0,5 мг 2 рази надобу. Дозу можна індивідуально збільшити до 1–2 мг 2 рази на добу. Оскількививедення рисперидону у цієї категорії хворих сповільнено, треба брати до увагийого можливе накопичення в організмі.
Застосування препарату в лікуванні хворих, схильнихдо зниження артеріального тиску.
Хворим, схильним до гіпотензії, препарат слідпризначати з обережністю. Початкові дози повинні бути нижчими від 0,25 до 0,5мг 2 рази на добу.
Застосування препарату для хворих з порушеноюфункцією печінки та нирок.
Початкова доза становить 0,5 мг 2 рази на добу.Дозування може підвищуватися індивідуально від 0,5 мг 2 рази на добу до 1–2 мг2 рази на добу.
У хворих з тяжкими порушеннями функції нирокфармакокінетика рисперидону змінюється істотно навіть у відповідь наодноразовий прийом дози до 1 мг, тому застосовувати препарат для лікуваннятаких хворих слід з особливою обережністю до отримання докладнішої інформації.
Застосування препарату у хворих зпорушеннями поведінки при тяжких формах деменції
Рекомендується початкова доза 0,25 мг 2 рази надобу. Підвищувати дозу можна по 0,25 мг на добу кожні 2–4 доби. Оптимальна дозадля більшості хворих становить 0,5 мг 2 рази на добу. Деяким хворим можезнадобитися і більш висока доза до 1 мг 2 рази на добу (2 мг на добу).
Через нестабільність симптоматики необхідноперіодично змінювати дозування препарату (знижувати чи підвищувати дозу) аборобити перерви в лікуванні. Після встановлення ефективної дози пацієнт можебути переведений на одноразовий прийом препарату.
Додаткова терапія при біполярних розладах
Початкова доза становить 2 мг на добу. Індивідуально дозу можнапідвищувати по 2 мг на добу не частіше, ніж через день. Оптимальна доза длябільшості пацієнтів становить 2–6 мг на добу.
Застосування Риспетрилу у вигляді розчинудля перорального застосування
Риспетрил у вигляді розчину для пероральногозастосування може поєднуватись з такими напоями, як вода, кава, апельсиновийсік, молоко з низьким вмістом жиру. Препарат несумісний з кока-колою та чаєм.
Відкривання флакона та користуваннядозатором-піпеткою:
відкрийте флакон – на кришечку слід натиснути, апотім повернути проти годинникової стрілки;
вставте піпетку у флакон, потім, притримуючи занижнє кільце піпетки, витягніть верхнє кільце до відмітки, яка відповідаєнеобхідній дозі препарату у мілілітрах (мл або ml) або міліграмах (мг або mg);
утримуючи нижнє кільце, піпетку слід дістати зфлакона та видавити її вміст у склянку з 100 мл напою (перелік вказано вище).
Перед застосуванням рідину у склянці необхідноретельно перемішати.
Після використання дозатора-піпетки, її слідретельно промити водою.
Побічна дія. Рисперидон звичайно добре переноситься. У багатьохвипадках було важко відрізнити побічну дію від симптомів основного захворювання.
Можливе виникнення таких явищ, як безсоння, тривога,головний біль, ажитація.
Вокремих випадках – сонливість, втомлюваність, запаморочення, порушеннякоординації, агресивний стан, запор, диспепсія, нудота, блювання, біль уживоті, нечіткість зору, нетримання сечі, порушення сексуальної потенції,риніт, висипи та інші алергічні реакції.
Рисперидон меншою мірою, ніж інші нейролептики, викликає появуекстрапірамідних симптомів (тремор, ригідність, гіперсалівація, гострадистонія). Ці симптоми зазвичай виражені слабко і зникають при зниженні дозиабо при призначенні антипаркінсонічних лікарських засобів.
Зрідка можливе виникнення ортостатичної гіпотензії або гіпертензії,рефлекторної тахікардії, незначне зниження кількості нейтрофілів татромбоцитів, збільшення ваги тіла, розвиток ангіоневротичного набряку тапідвищення рівня печінкових ферментів.
Цереброваскулярні явища можуть спостерігатись переважно у пацієнтівлітнього віку, які мають схильність до цих проявів.
Як і при застосуванні класичних нейролептиків, однак меншою мірою ухворих на шизофренію спостерігались: пізня дискінезія, злоякіснийнейролептичний синдром, порушення терморегуляції та судомні напади,гінекомастія, порушення менструального циклу, аменорея.
Протипоказання. Препарат протипоказаний хворим зпідвищеною чутливістю до рисперидону та будь-якого з компонентів, що входять доскладу препарату.
Передозування. Відомі випадки передозування рисперидону при прийоміпрепарату в дозах від 20 до 360 мг. Ознаки і симптоми при передозуванні, посуті, є проявом відомих фармакологічних ефектів препарату в перебільшеномувигляді: сонливість, тахікардія, гіпотензія, екстрапірамідні симптоми. У разігострого передозування слід проаналізувати можливість лікарської взаємодіїдекількох препаратів.
Терапія у випадку передозування.
Специфічних антидотів для рисперидону не існує. Увипадку передозування рекомендується проведення підтримуючої терапії. Необхіднозабезпечити адекватну вентиляцію через дихальні шляхи хворого. Провестипромивання шлунка (якщо хворий втратив свідомість – після інтубації). Можназастосовувати активоване вугілля і проносне.
Відразу ж необхідно почати моніторингсерцево-судинної системи, у тому числі і моніторинг електрокардіограми з метоювиявлення можливих аритмій. При розвитку гіпотензії і циркуляторного колапсурекомендується застосовувати відповідні лікувальні заходи, зокремавнутрішньовенні інфузії розчинів. Не слід застосовувати епінефрин, оскількибета-стимуляція може збільшити гіпотензію на фоні індукованої рисперидоном альфа-блокади.При тяжких проявах екстрапірамідних реакцій можна застосовуватиантихолінергічні препарати. До повної ліквідації ознак передозування хворийповинен бути під наглядом.
Особливості застосування.
Рисперидон може викликати ортостатичну гіпотензію ітахікардію, особливо при підвищенні дози з метою її оптимізації в початковийперіод і протягом перших тижнів лікування. Хворим із клінічно значущимисерцево-судинними розладами в анамнезі (серцева недостатність, інфарктміокарда, ішемічна хвороба серця, порушення мозкового кровообігу, порушенняпроведення) призначати рисперидон треба з обережністю, особливо у випадкахпорушень мозкового кровообігу та при ішемічній хворобі серця, а також хворим,що приймають антигіпертензивні препарати.
Зареєстровані поодинокі випадки непритомності,серцевої аритмії та цереброваскулярних порушень. Імовірність розвитку такихускладнень може бути зведена до мінімуму зменшенням початкової дози іпоступовим її збільшенням. При розвитку гіпотензії слід розглянути питання щодозменшення дози.
При застосуванні нейролептиків описані випадкивиникнення злоякісного нейролептичного синдрому, що характеризуютьсягіпертермією, ригідністю м’язів, нестабільністю вегетативних функцій, підвищеннямрівня креатинфосфокінази, міоглобінурією, гострою нирковою недостатністю. Прирозвитку нейролептичного синдрому необхідно негайно припинити прийом всіхнейролептиків, включаючи Риспетрил.
Якщо після проведеного лікування з приводузлоякісного нейролептичного синдрому хворому необхідно продовжити лікуваннянейролептиками, то до цього треба відноситися вкрай обережно. Поновленняприйому нейролептиків може проводитися після ретельного обстеження хворого,оскільки існує ймовірність рецидиву.
Пізня дискінезія полягає в появі потенційнонеоборотних, мимовільних, дискінетичних рухів. Це ускладнення може виникати приприйомі нейролептиків, найчастіше у хворих літнього віку, особливо у жінок.Прогностичною ознакою розвитку пізньої дискінезії можуть бути явища паркінсонізму,що розвиваються як побічний ефект при прийомі нейролептиків. В клінічнихдослідженнях частота виникнення паркінсонічних явищ, як побічних ефектів, приприйомі рисперидону була значно нижча, ніж при прийомі класичних нейролептиків(галоперидол).
Ризик розвитку такого ускладнення і необоротногойого плину підвищується в міру збільшення тривалості терапії і сумарноїкумулятивної дози нейролептику. Специфічної терапії пізньої дискінезії в данийчас не існує. Можливі часткові чи повні ремісії при відміні нейролептиків. Зіншого боку, при прийомі нейролептиків можливе маскування ознак і симптомівпізньої дискінезії.
З появою ознак і симптомів пізньої дискінезії слідрозглянути питання про відміну всіх антипсихотичних препаратів. Питання пропродовження терапії треба вирішувати індивідуально.
У процесі лікування Риспетрилом рекомендуєтьсяутримуватись від виконання роботи, що потребує концентрації уваги, швидкихпсихічних та рухових реакцій, керування транспортними засобами або механізмами.
Препарат треба призначати з обережністю пацієнтам ізхворобою Паркінсона, теоретично прийом препарату може викликати погіршенняперебігу захворювання.
Відносно класичних нейролептиків відомо, що вонизнижують поріг розвитку епілептичного нападу. Риспетрил слід з обережністюпризначати хворим на епілепсію.
Риспетрил слід з обережністю призначати хворим нарак молочної залози.
Вагітність. Інформації щодо безпеки застосування рисперидону під часвагітності недостатньо. Але як і більшість препаратів, його не варто застосовуватипід час вагітності, тому при призначенні препарату вагітним жінкам лікарюнеобхідно зважувати можливу користь від такої терапії та можливий потенційнийризик для плоду.
Лактація. Інформація щодо застосування рисперидону під час лактаціїнедостатня. Оскільки доведено, що рисперидон проникає в грудне молоко, користьвід годування груддю повинна бути порівняна з ризиком виникнення побічної дії удитини.
Діти.
Застосування рисперидону у дітей віком до 15 роківдетально не вивчено.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами
З огляду на вплив рисперидону на центральну нервовусистему, препарат треба призначати з обережністю в поєднанні з іншимипрепаратами, що діють на центральну нервову систему. Прийом рисперидону не слідпоєднувати із вживанням алкоголю.
Оскільки рисперидон може провокувати гіпотензію, вінможе посилювати гіпотензивний ефект інших препаратів. Рисперидон може виступатияк антагоніст леводопи та агоніст дофаміну. Карбамазепін істотно знижує вміст уплазмі крові рисперидону та його активного метаболіту. Аналогічні ефектиспостерігаються і при прийомі інших препаратів, які індукують метаболічніферменти печінки. При сумісному застосуванні з такими препаратами необхіднокоригувати дозу рисперидону. При припиненні прийому цих препаратів необхіднознов коригувати дозу рисперидону.
Рисперидон не впливає на фармакокінетику дигоксину,і одночасне застосування обох препаратів припустимо.
Фенотіазини, флуоксетин, трициклічні антидепресантиі деякі b-блокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі крові.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 15–30 °С, незаморожувати.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Термін придатності – 2 роки.