ІНСТРУКЦІЯ
длямедичного застосування препарату
ДЕКСАМЕТАЗОН
(DEXAMETAZONE)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: dexamethazone;
основні фізико- хімічні властивості: круглі, плоскі білі таблетки зі скошенимикраями та боріздкою з однієї сторони;
склад: 1 таблетка містить 0,5 мг дексаметазону;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмалькукурудзяний, повідон, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїднийбезводний.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група.
Кортикостероїди для системногозастосування. Код АТС Н02А В02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Дексаметазон - синтетичнийглюкокортикоїд тривалої дії, який виявляє протизапальну, протиалергійну,протиексудативну і протисвербіжну дію.
Виявляє також імуносупресорну дію; впливає на обміненергії, гомеостаз глюкози і на секрецію фактора активації гіпоталамуса ітрофічного гормону аденогіпофізу шляхом негативного зворотного зв’язку.
Шляхомзв’язування з рецепторами мінералокортикоїдів глюкокортикоїди регулюютьметаболізм натрію і калію і водно-електролітну рівновагу.
Глюкокортикоїди розчиняються у ліпідах і легко проникаютьу цільові клітини через клітинну мембрану. Зв’язування гормону з рецепторомприводить до зміни конформації рецептора, що сприяє збільшенню йогоспорідненості з ДНК. Комплекс гормон/рецептор потрапляє в ядро клітини ізв’язується з регулюючим центром молекули ДНК, який також називають елементомглюкокортикоїдного відгуку (GRE). Активований рецептор, зв’язаний з GRE або зіспецифічними генами, регулює транскрипцію м-РНК, яка може бути збільшеною абозменшеною. Новоутворена м-РНК транспортується до рибосоми, після чоговідбувається утворення нових білків. Залежно від цільових клітин і процесів,які відбуваються у клітинах, утворення нових білків може бути посиленим(наприклад, утворення тирозинтрансамінази у клітинах печінки) або зменшеним(наприклад, утворення IL-2 у лімфоцитах). Оскільки рецептори глюкокортикоїдів єв усіх типах тканин, можна вважати, що глюкокортикоїди діють на більшістьклітин організму.
Фармакокінетика. Після перорального вживаннядексаметазон майже повністю всмоктується. Біодоступність дексаметазону втаблетках наближується до 80%. Максимальні концентрації в плазмі і максимальнадія спостерігаються через 1–2 години після орального застосування; післяприйому разової дози дія продовжується протягом приблизно 2,75 дня.
У плазмі приблизно 77 % дексаметазону зв’язані збілками плазми, в основному з альбуміном. Тільки незначна кількістьдексаметазону зв’язується з іншими білками плазми. Дексаметазон є жиророзчинноюречовиною, тому він проходить у між- та внутрішньоклітинний простір. Вінвиявляє свою дію у центральній нервовій системі (гіпоталамус, гіпофіз) шляхомзв’язування з мембранними рецепторами. У периферичних тканинах він зв’язуєтьсяі діє через рецептори цитоплазми. Дексаметазон розкладається у місці своєї дії,тобто в клітині. В основному, дексаметазон метаболізується у печінці. Невеликікількості дексаметазону метаболізуються у нирках та інших тканинах. Основнимшляхом виведення є сеча.
Показання для застосування.
Ендокринні порушення:
замісна терапіяпервинної або вторинної (гіпофізарної) недостатності кори надниркових залоз (завинятком гострої недостатності надниркових залоз, для лікування якої більшпридатні кортизон або гідрокортизон через їх більш виражену мінералокортикоїднудію);
уродженагіперплазія надниркових залоз;
підгострезапалення щитовидної залози і тяжке радіаційне запалення щитовидної залози.
Ревматичнізахворювання:
ревматоїднийартрит (включаючи юнацький ревматоїдний артрит) і позасуглобні порушення приревматоїдному артриті (ревматичні легені, ревматизм серця, очей, шкірнийваскуліт); як допоміжне лікування – для підтримки пацієнта протягом періоду,коли основні ліки ще не ефективні, а також для лікування пацієнтів, для якихнестероїдні протизапальні ліки не справляють задовільної знеболювальної тапротизапальної дії.
Системнізахворювання сполучної тканини, синдроми васкуліту та амілоїдоз (як допоміжне та симптоматичне лікуванняпід час основного захворювання)
системнийчервоний вовчий лишай (лікування полісерозиту і порушення функції внутрішніхорганів),
синдром Шегрена(лікування порушень легенів, нирок і мозку),
системний склероз(лікування міозиту, перикардиту та альвеоліту),
поліміозит,дерматоміозит,
системнийваскуліт,
амілоїдоз (заміснатерапія при порушенні функції надниркових залоз).
Захворюванняшкіри:
пухирчатка,
бульознийгерпетиформний дерматит,
ексфоліативнийдерматит,
(тяжка)ексудативна еритема,
вузлуватаеритема,
(тяжкий)себорейний дерматит,
(тяжкий) псоріаз,
оперізувальнийлишай,
дерматомікоз,
склеродермія.
Алергічнізахворювання (що непіддаються традиційному лікуванню):
астма,
контактнийдерматит,
атопічнийдерматит,
сироватковахвороба,
алергічний риніт,
алергія на ліки,
кропив’янка післяпереливання крові,
кропив’янка (щоне піддається стандартному лікуванню),
набряк Квінке.
Шлунково-кишковізахворювання:
виразковий коліт(тяжке загострення),
хвороба Крона(тяжке загострення),
хронічнийаутоімунний гепатит,
реакціявідторгнення після пересадки печінки.
Захворюваннядихальних шляхів:
гострий токсичнийбронхіоліт,
хронічнийбронхіт,
астма (сильнезагострення),
алергічнийбронхолегеневий аспергілоз,
зовнішнійалергічний альвеоліт,
саркоїдоз,
інфільтраціяеозинофілами,
туберкульозлегенів, що супроводжується тяжкою загальною слабкістю (разом із відповідноюпротитуберкульозною терапією),
туберкульознийплеврит (разом із відповідною протитуберкульозною терапією),
плеврит присистемному захворюванні сполучної тканини,
легеневийваскуліт,
бериліоз(грануломатозне запалення),
облітеруючийбронхіт після отруєння токсичними газами,
радіаційний тааспіраційний пневмоніт.
Гематологічнізахворювання:
успадкована абонабута хронічна чисто гіпопластична анемія,
аутоімуннагемолітична анемія,
вториннатромбоцитопенія у дорослих,
еритробластопенія,
гостралімфобластна лейкемія (вступна терапія),
синдроммієлодисплазії,
ангіоімунобластназлоякісна Т-клітинна лімфома (у комбінації з цитостатиками),
плазмоцитома (укомбінації з цитостатиками),
тяжка анемія післямієлофіброзу з мієлоїдною метаплазією або лімфоплазмацитоїдною імуноцитомою,
системнийгістіоцитоз (системне лікування)
Захворюваннянирок:
первинний абовторинний гломерулонефрит,
порушення функціїнирок при системних захворюваннях сполучної тканини (червоний вовчий лишай,синдром Шегрена),
системнийваскуліт (звичайно у комбінації з циклофосфамідом),
гломерулонефритпри вузлуватому поліартеріїті,
синдромЧерга-Штрауса,
грануломатозВегенера,
пурпураШенлейна-Геноха,
змішанакріоглобулінемія,
порушення функціїнирок при артеріїті Такаясу,
інтерстиціальнийнефрит,
імуносупресивнелікування при пересадці нирки,
стимулюваннядіурезу або зменшення протеїнурії при ідіопатичному нефротичному синдромі (без уремії)і порушення функції нирок при системному червоному вовчому лишаї.
Злоякіснізахворювання:
паліативнелікування лейкемії і лімфоми у дорослих,
гостра лейкемія удітей,
гіперкальціємія упацієнтів, які мають на злоякісні захворювання.
Набряк мозку:
набряк мозкучерез первинну або метастатичну пухлину мозку, кранікотомію або травму голови.
Інші показання:
туберкульознийменінгіт із субарахноїдною блокадою (разом із належною протитуберкульозноютерапією),
трихіноз з неврологічнимисимптомами або трихіноз міокарда,
діагностичневипробування гіперфункції надниркових залоз.
Спосібзастосування та дози.
Дози повинні визначатись індивідуально, відповіднодо захворювання конкретного пацієнта, передбаченого періоду лікування,переносимості кортикоїдів і реакції організму.
Рекомендованапочаткова доза для дорослих становить 0,5–9 мг на день, яку вживають за 2–4прийоми. Підтримуюча доза звичайно становить 0,5–3 мг на день.
Початкові дозиДексаметазону дають до появи клінічної реакції, а потім дозу слід поступовозменшити до найнижчої клінічно ефективної дози. Якщо оральне лікування великимидозами триває протягом періоду, що перевищує кілька днів, дозу слід поступовозменшити протягом кількох послідовних днів або навіть протягом більш тривалогочасу.
Під час тривалоголікування високими оральними дозами рекомендується приймати дексаметазон разомз їжею, а між прийомами їжі вживати антациди.
Для дітейрекомендована доза для перорального застосування при замісній терапії становить0,02 мг/кг маси тіла або 0,67 мг/м2 площі поверхні тіла у триприйоми; при всіх інших показаннях рекомендована доза становить 0,08–0,3 мг/кгмаси тіла або 2,5-10 мг/м2 площі поверхні тіла, у три-чотириприйоми.
Діагностичневипробування гіперфункції надниркових залоз
Швидкий тест з 1мг дексаметазону: 1 мг дексаметазону пацієнт приймає об 11 годині ранку,а кров для визначення концентрації кортизону у сироватці відбирають наступногодня о 8 годині ранку.
Специфічнийдводенний тест з 2 мг дексаметазону: протягом двох днів пацієнт приймає по 2 мгдексаметазону перорально кожні шість годин. Концентрацію17-гідроксикортикостероїду визначають у сечі, зібраній за добу.
Доза 0,75 мгдексаметазону еквівалентна дозі 4 мг метилпреднізолону і триамцинолону, або 5мг преднізону і преднізолону, або 20 мг гідрокортизону і 25 мг кортизону.
Побічна дія.
Частота появи побічних ефектів залежить від дози ітривалості лікування. Найбільш поширеними побічними ефектами короткочасноголікування є підвищений апетит і збільшення маси тіла, психічні порушення,непереносимість глюкози і тимчасова недостатність надниркових залоз; більшрідкими побічними ефектами є алергічні реакції, гіпертригліцеридемія, виразковахвороба і гострий панкреатит. Тривале лікування найбільш часто призводить доцентрального ожиріння, уразливості шкіри, атрофії м’язів, остеопорозу,уповільненого росту та тривалого порушення функції надниркових залоз, рідше –до асептичного некрозу кісток, катаракти, глаукоми, гіпертонії і зниженняімунного захисту та підвищеної сприйнятливості до інфекційних захворювань.
У пацієнтів, які тривалий часлікуються дексаметазоном, може спостерігатися синдром відміни (також безвидимих ознак недостатності надниркових залоз) при припиненні лікування(підвищена температура, нежить, почервоніння кон’юнктиви, головний біль,запаморочення, сонливість або дратівливість, біль у м’язах і суглобах,блювання, зменшення маси тіла, слабкість, часто ще й конвульсії).
Побічні ефекти за системами органів
Гематологічні: лейкоцитоз, еозинофілія(як і при вживанні інших глюкокортикоїдів), зменшення кількості моноцитів і/аболімфоцитів, випадки тромбемболії, рідко – тромбоцитопенія і нетромбоцитопенічнапурпура.
Серцево-судинні: політопнашлуночкова екстрасистола, пароксизмальна брадикардія, гіпертонія і гіпертонічнаенцефалопатія, розрив серця можливий у пацієнтів, які недавно перенесли інфарктміокарда.
Центральна нервова система: зміни особистості таповедінки, які найбільш часто виявляються як ейфорія; повідомлялось також протакі побічні ефекти: безсоння, дратівливість, гіперкінезія, депресія і, рідко,психози. Після лікування можлива поява набряку диску зорового нерва іпідвищеного внутрішньочерепного тиску (псевдопухлина). Можуть спостерігатись ітакі неврологічні побічні ефекти, як запаморочення, конвульсії і головний біль.
Ендокринні та метаболічні: пригнічення та атрофіянадниркових залоз (зменшення реакції на стрес), синдром Кушинга, гірсутизм,порушення менструального циклу, зменшення переносимості вуглеводів, підвищенапотреба в інсуліні або пероральних ліках проти діабету у хворих на діабет,перехід латентного діабету в клінічно активну форму, негативний азотний балансчерез катаболізм білків, утримання в організмі натрію і води, підвищена втратакалію, набряк і гіпокаліємічний алкалоз, імпотенція та уповільнений ріст дітейі підлітків.
Шлунково-кишкові: нудота, гикавка,езофагіт, пептичні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, можливі такожвиразкові перфорації та кровотеча у шлунково-кишковому тракті (кривавеблювання, мелена), панкреатит і перфорація жовчного міхура та кишечнику(особливо у пацієнтів з хронічним запаленням кишечнику).
Кістки та м’язи: слабкість, стероїднаміопатія, остеопороз і компресійні переломи хребта, асептичний остеонекроз (більшчасто – асептичний некроз голови або стегон і плечей), розриви сухожилля(особливо при паралельному використанні деяких хінолонів).
Шкіра: уповільнене загоєння ран,стоншена та уразлива шкіра, петехії та синці, еритема, підвищене потовиділення,вугри, пригнічена реакція на нашкірні тести. Можливі також алергічний дерматит,кропив’янка та ангіоневротичний набряк.
Очі: підвищений внутрішньоочний тиск,глаукома, катаракта або витрішкуватість.
Реакції гіперчутливості спостерігаються рідко, вонивиявляються як висипка, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм іанафілактична реакція.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до дексаметазону або добудь-якого іншого інгредієнта препарату.
Дексаметазон протипоказаний при гострих вірусних,бактеріальних або системних грибкових інфекціях (якщо не вживається належнатерапія), синдромі Кушинга, вакцинації живою вакциною, а також при годуваннігруддю (за винятком невідкладних випадків).
Передозування.
Існують рідкі повідомлення про гостре передозуванняабо про смерть через гостре передозування.
Передозування, звичайно тільки після кількох тижніввживання надмірних доз, може спричинити більшість із небажаних ефектів,зазначених у розділі “Побічна дія”, перш за все синдром Кушинга.
Разовий прийом надмірної кількості таблеток звичайноне призводить до клінічно суттєвої інтоксикації. Специфічного антидоту протицих ліків немає. Лікування передозування повинно бути підтримуючим ісимптоматичним. Гемодіаліз не є ефективним методом прискореного виведення дексаметазонуз організму.
Особливості застосування.
У пацієнтів, якітривалий час лікуються дексаметазоном, може спостерігатися синдром відміни(також без видимих ознак недостатності надниркових залоз) при припиненнілікування (підвищена температура, нежить, почервоніння кон’юнктиви, головнийбіль, запаморочення, сонливість або дратівливість, біль у м’язах і суглобах,блювання, зменшення маси тіла, слабкість, часто ще й конвульсії). Тому дозудексаметазону треба зменшувати поступово. Раптове припинення прийому може матисмертельні наслідки.
Якщо пацієнтзнаходиться у стані незвичного стресу (через травму, операцію або тяжкезахворювання) під час терапії або під час припинення терапії дексаметазоном,його дозу слід збільшити або використовувати гідрокортизон або кортизон.
Пацієнтам, якіприймали дексаметазон тривалий час і зазнають тяжкого стресу після припиненнятерапії, слід відновити прийом дексаметазону, оскільки спричинена недостатністьнадниркових залоз може продовжуватись протягом кількох місяців після припиненнялікування.
Лікуваннядексаметазоном або природними глюкокортикоїдами може приховати симптомиіснуючої або нової інфекції, а також симптоми кишкової перфорації.
Дексаметазон можезагострити системну грибкову інфекцію, латентний амебіаз і туберкульоз легенів.
Пацієнти зтуберкульозом легенів в активній формі повинні одержувати дексаметазон (разоміз засобами проти туберкульозу) тільки при швидкоплинному або сильно розсіяномутуберкульозі легенів. Пацієнти з неактивною формою туберкульозу легенів, якілікуються дексаметазоном, або пацієнти, які реагують на туберкулін, повинніодержувати хімічні профілактичні засоби.
Обережність імедичний нагляд рекомендовані хворим на остеопороз, гіпертонію, серцевунедостатність, туберкульоз, глаукому, печінкову або ниркову недостатність,діабет, активну пептичну виразку, свіжий кишковий анастамоз, ульцеративнийколіт і епілепсію. Особливого догляду потребують пацієнти протягом першихтижнів після інфаркту міокарда, пацієнти з тромбемболією, тяжкою міастенією, гіпотиреозом,психозом або психоневрозом, а також пацієнти похилого віку.
Під час лікуваннядексаметазоном може спостерігатися загострення діабету або перехід відлатентної фази до клінічних виявів діабету.
При триваломулікуванні дексаметазоном слід контролювати рівні калію у сироватці.
Вакцинація живою вакциною протипоказана під часлікування дексаметазоном. Вакцинація вбитою вірусною або бактеріальною вакциноюне приводить до очікуваного розвитку антитіл і не має очікуваного захисногоефекту. Дексаметазон звичайно не дають за 8 тижнів до вакцинації і не починаютьдавати раніше, ніж через 2 тижні після вакцинації.
Пацієнти, які тривалий час лікуються високими дозамидексаметазону і ніколи не хворіли на кір, повинні уникати контакту з інфікованимиособами; при випадковому контакті рекомендовано профілактичне лікуванняімуноглобуліном.
Рекомендуєтьсявиявляти обережність пацієнтам, які одужують після операції або переломукісток, оскільки дексаметазон може уповільнити загоєння ран і утвореннякісткової тканини.
Діяглюкокортикоїдів посилюється у хворих на цироз печінки або гіпотиреоз.
Кортикоїди можутьпорушувати результати алергічних нашкірних тестів.
Дітей і підлітківможна лікувати дексаметазоном тільки у разі явної необхідності. Під часлікування дексаметазоном необхідний ретельний нагляд за ростом і розвиткомдітей і підлітків.
Вагітність ілактація
Не можнавиключити шкідливу дію дексаметазону на плід та новонароджену дитину. Ці лікипригнічують внутрішньоматковий розвиток плода. Дексаметазон треба приймати підчас вагітності тільки в окремих невідкладних випадках, якщо очікувана користьвід прийому для матері переважує можливий ризик для плода. Спеціальна обережністьрекомендована при передеклампсії. За загальними рекомендаціями, під часвагітності слід використовувати найменшу ефективну дозу для контролю основногозахворювання. Дітей, народжених матерями, які приймали глюкокортикоїди під часвагітності, треба ретельно перевіряти на наявність недостатності наднирковихзалоз.
Глюкокортикоїдипроходять крізь плаценту і досягають високих концентрацій у плоді. Дексаметазонне так інтенсивно метаболізується у плаценті, як, наприклад, преднізон, томувін може виявлятись у плоді у високих концентраціях. За деякими даними, навітьфармакологічні дози глюкокортикоїдів можуть підвищити ризик недостатностіплаценти, олігогідрамніозу, уповільненого розвитку плода або йоговнутрішньоматкової смерті, підвищення кількості лейкоцитів (нейтрофілів) уплода і недостатності надниркових залоз.
Жінкам, якіодержували кортикостероїди під час вагітності, рекомендовані додаткові дозикортикостероїдів під час пологів. При затяжних пологах або при плануваннікесарева розтину рекомендовано внутрішньовенне введення 100 мг гідрокортизонукожні 8 годин у період перед народженням дитини.
Невеликікількості глюкокортикоїдів знаходять у грудному молоці. Тому годування груддюне рекомендовано під час терапії дексаметазоном (особливо при використанні дозбільших за фізіологічні). Можливий вплив полягає в уповільненні росту дитини ізменшенні секреції ендогенних глюкокортикоїдів.
Взаємодія з лікарськими засобами.
Паралельневикористання дексаметазону і нестероїдних протизапальних ліків підвищує ризик шлунково-кишковоїкровотечі і утворення виразок.
Ефективністьдексаметазону зменшується, якщо паралельно приймати рифампіцин, карбамазепін,фенобарбітал, фенітоїн, примідон, ефедрин або аміноглутетимід, тому дозадексаметазону у таких комбінаціях повинна збільшуватись.
Дексаметазонзменшує терапевтичний ефект ліків проти діабету, гіпертонії, кумариновихантикоагулянтів, празиквантелу і натріуретиків (тому дозу цих ліків слідзбільшити); він підвищує активність гепарину, альбензазолу і каліуретиків (дозуцих ліків слід зменшити у разі необхідності).
Дексаметазон можезмінити дію кумаринових антикоагулянтів, тому при вживанні такої комбінаціїліків слід більш часто перевіряти протромбіновий час.
Паралельневикористання дексаметазону і високих доз глюкокортикоїдів або агоністів b2-рецепторівпідвищує ризик гіпокаліємії. У пацієнтів з гіпокаліємією серцеві глікозидисильніше сприяють порушенню ритму і мають більшу токсичність.
Антацидизменшують всмоктування дексаметазону в шлунку. Не було встановлено, чи впливаєпаралельне вживання їжі або алкоголю на фармакокінетику дексаметазону, протепаралельний прийом ліків і їжі з високим вмістом натрію не рекомендований.
Глюкокортикоїдипосилюють нирковий кліренс саліцилату, тому іноді важко одержати терапевтичніконцентрації саліцилатів у сироватці. Треба виявляти обережність пацієнтам, якіпоступово знижують дозу кортикостероїду, оскільки при цьому може спостерігатисьпідвищення концентрації саліцилату у сироватці та інтоксикація.
Якщо паралельнозастосовуються оральні контрацептиви, час напіввиведення глюкокортикоїдів можеподовжитись, що посилить їх біологічну дію і може підвищити ризик побічнихефектів.
Одночасневикористання ритордину і дексаметазону протипоказано під час пологів, оскількице може призвести до набряку легенів. Повідомлялось про смерть породіллі черезрозвиток такого стану.
Види взаємодії, які мають терапевтичні переваги:паралельне призначення дексаметазону і метоклопраміду, дифенгідраміду,прохлорперазину або антагоністів рецеторів 5-ГТ3 (рецепторівсеротоніну або 5-гідрокси-триптаміну, таких як ондансетрон або гранісетрон)ефективно для профілактики нудоти і блювання, спричинених хіміотерапієюцисплатином, циклофосфамідом, метотрексатом, фторурацилом.
Умови та термін зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 оС,в захищеному від вологи і світла та в недоступному для дітей місці.
Термін зберігання – 5 років.