ІНСТРУКЦІЯ
для медичногозастосування препарату
ДЕКСАМЕТАЗОНУ ФОСФАТ
(DEXAMETHASONI PHOSPHAS)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: dexamethasone; 9α-фтор-11β,17α, 21-триокси-16α-метил-прегна-1,4-дієн-3,20-діон;
основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або жовтуватого кольорурідина;
склад: 1 мл розчину містить дексаметазону фосфату 4 мг;
допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрію фосфатдодекагідрат, динатрію едетат, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Кортикостероіди для системного застосування.Глюкокортикоїди. Код ATC H02A B02.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Дексаметазон має вираженупротизапальну, протиалергічну та десенсибілізуючу дії, а також протишокову іантитоксичну дії, проявляє імунодепресивну активність. У незначній мірізатримує натрій та воду в організмі. Ці ефекти пов’язані з пригніченнямзвільнення еозинофілами медіаторів запалення; індукуванням утворенняліпокортинів та зменшення кількості тучних клітин, які виділяють гіалуроновукислоту; із зменшенням проникності капілярів; пригніченням активностіциклооксигенази (переважно ЦОГ-2) і синтезу простагландинів; стабілізацієюмембран клітин (особливо лізосомальних). Імунодепресивна дія обумовленагальмуванням звільнення цитокінів (інтерлейкіну-I,II, γ-інтерферону)лімфоцитами та макрофагами. Основна дія на обмін речовин пов’язана зкатаболізмом білків, активацією глюконеогенезу в печінці та зниженнямутилізації глюкози периферичними тканинами; посилює ліполіз і мобілізаціюжирних кислот із жирових депо. Дексаметазону фосфат знижує активність вітамінуD, зменшує швидкість всмоктування кальцію та сприяє прискоренню його виведенняз організму. Дексаметазону фосфат гальмує синтез та секреціюадренокортикотропного гормону і вторинно – синтез ендогеннихглюкокортикостероїдів. Особливістю дії препарату є значне пригнічення функціїгіпофізу та повна відсутність мінералокортикоїдної активності.
Фармакокінетика. Дексаметазону фосфат належить до тривало діючихглюкокортикостероїдів. Після внутрішньом’язового введення швидко абсорбується змісця ін’єкції, і з током крові розподіляється в тканинах. З білками плазмикрові зв’язується близько 80% препарату. Добре проникає черезгематоенцефалічний та інші гістогематичні бар’єри. Максимальна концентраціядексаметазону в лікворі досягається через 4 години після внутрішньовенноговведення та становить 15 – 20 % від концентрації в плазмі крові. Післявнутрішньовенного введення специфічна дія проявляється через 2 години і триваєпротягом 6–24 годин. Дексаметазон метаболізується в печінці значно повільнішекортизону. Період напіввиведення із плазми крові – близько 3 - 4,5 годин.Близько 80 % введеного дексаметазону елімінується нирками у вигляді глюкуронідупротягом 24 годин.
Показання для застосування. Шок різного генезу. Набряк головного мозку(при пухлинах головного мозку, черепно-мозковій травмі, нейрохірургічнихопераціях, крововиливі в мозок, менінгітах, енцефалітах, променевих ураженнях),бронхіальна астма, астматичний статус, тяжкі алергічні реакції (набряк Квінке;бронхоспазм; дерматоз; гостра анафілактична реакція на лікарські засоби,введення сироватки та антибіотиків), пірогенні реакції, гострі гемолітичніанемії, тромбоцитопенія, гострий лімфобластний лейкоз, агранулоцитоз, тяжкіінфекційні захворювання (у поєднанні з антибіотиками), гостра недостатністькори наднирників, гострі захворювання у дітей (гострий стенозуючийларинготрахеїт та інші), захворювання суглобів (плечолопатковий періартрит,епікондиліт, бурсит, тендовагініт, остеохондроз, артрити різної етіології,остеоартроз), ревматоїдні захворювання, колагенози.
Спосіб застосування та дози. Дексаметазону фосфат вводитьсявнутрішньом’язово або внутрішньовенно; можливе також періартикулярне тавнутрішньосуглобове введення. Протягом доби препарат можна вводити від 4 до 20мг 3 - 4 рази. Максимальна добова доза, за виключенням крайніх випадків, неповинна перевищувати 80 мг. Тривалість парентерального застосування звичайностановить 3-4 доби, потім переходять на підтримуючу терапію пероральною формоюпрепарату. В гострому періоді при різних захворюваннях та на початку лікуванняпрепарат застосовують в більш високих дозах (100мг на добу). При досягненнітерапевтичного ефекту дозу зменшують протягом декількох днів до досягненняпідтримуючої дози (залежно від тяжкості захворювання, у середньому 3-6 мг/добу)або до припинення лікування.
При внутрішньосуставному введенні 1 мл препарата розводять в 1 млфізіологічного розчину. Якщо одна ін’єкція не привела до очікуємого результату,процедуру можно повторити через 4-5 днів.
Побічна дія. При одноразовому введенні препарату можливі нудота,блювання, брадикардія, артеріальна гіпотензія, колапс (особливо при швидкомувведенні великих доз препарату), аритмії, зупинка серця, а також розвитокстероїдної виразки шлунка, зменшення толерантності до глюкози та зниженняімунітету. При тривалій терапії: синдром Іценко-Кушинга, гіперглікемія зможливим розвитком стероїдного діабету, гіперліпопротеїнемія, недостатністьфункції наднирникових залоз, гепатомегалія, ерозивно-виразкове ураженнятравного тракту, панкреатит, дистрофія міокарда, психози, збільшеннявнутрішньочерепного тиску, запаморочення, головний біль, судоми. Можливазатримка натрію та розвиток набряків, посилене виведення калію із організму,посилене потовиділення, остеопороз, міопатія; на шкірі можуть з’являтися стрії,акне, петехії, екхімози; порушення секреції статевих гормонів (порушенняменструального циклу, гірсутизм, імпотенція). Глаукома, катаракта, екзофтальм,підвищення внутрішньоочного тиску. Збільшується ризик тромбоутворення таінфекцій. Порушення процесів росту у дітей. Імуносупресія, рідко виникаютьасептичні некрози кісток.
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату,виразки шлунка та кишечнику, остеопороз, тяжка міопатія, глаукома, артеріальнагіпертензія. Інфекційні ураження суглобів та навколосуглобових м’яких тканин,трахома, лімфома після БЦЖ-вакцинації, вірусні захворювання (простий герпес,герпес зостер, офтальмогерпес, вітряна віспа); гострі форми гнійної очноїінфекції (при відсутності специфічної терапії).
Передозування. При застосуванні препарату у високих дозах та притривалому застосуванні часто виникають побічні ефекти, описані у відповідномурозділі. При появі симптомів передозування препарат тимчасово відміняють (крімвипадків, коли препарат призначений за життєвими показаннями), призначаютьсимптоматичну терапію. Після зникнення симптомів передозування прийом препаратувідновлюють.
Особливості застосування. Застосування препарату в період вагітності ігодування груддю: під час вагітності (особливо в І триместрі) та в періодгодування груддю препарат призначають лише в тому разі, коли очікуванийтерапевтичний ефект буде перевищувати негативний вплив препарату на плід тадитину. При тривалому лікуванні в період вагітності не виключена можливістьпорушення процесів росту плоду. У випадку застосування препарату в останнімісяці вагітності існує небезпека розвитку атрофії кори наднирникових залоз уплоду, що в подальшому може призвести до проведення замісної терапії уновонародженого.
При цукровому діабеті, туберкульозі, бактеріальній та амебнійдизентерії, артеріальній гіпертензії, тромбоемболіях, серцевій та нирковійнедостатності, неспецифічному виразковому коліті, дивертикуліті, недавноствореному анастомозі кишечнику застосовувати Дексаметазону фосфат необхіднодуже обережно та при умові можливості адекватного лікування основногозахворювання. Якщо у пацієнта в анамнезі були психози, то лікуванняглюкокортикостероїдами проводять тільки за життєвими показаннями.
При раптовій відміні препарату, особливо у випадку застосування високихдоз, виникає так званний синдром відміни глюкокортикостероїдів: анорексія,нудота, загальмованість, генералізовані м’язево-скелетні болі, загальнаслабкість. Після відміни препарату протягом декількох місяців може існувативідносна недостатність кори надниркових залоз. Якщо в цей період виникаютьстресові ситуації, призначають тимчасово глюкокортикоїди, а при необхідності -мінералокортикоїди.
Перед початком застосування препарату бажано провести обстеженняпацієнта на наявність виразкової патології шлунково-кишкового тракту. Пацієнтамзі схильністю до розвитку цієї патології необхідно призначити з профілактичноюметою антацидні засоби.
Під час лікування препаратом дієта пацієнта повинна бути багатою накалій, білки, вітаміни, зі зниженим вмістом жирів, вуглеводів та натрію.
При наявності у пацієнта інтеркурентних інфекцій, септичного стану татуберкульозу лікування Дексаметазону фосфатом необхідно поєднувати зантибактеріальною терапією.
У дітей під час тривалого лікування необхідно ретельно слідкувати задинамікою росту та розвитку. Дітям, які під час лікування перебували в контактіз хворими на кір, вітряну віспу, призначають специфічні імуноглобуліни. Длязапобігання порушенню процесів росту при тривалому лікуванні препаратом дітейвіком до 14 років, бажано через кожні 3 дні робити перерву в лікуваннітривалістю 4 дні.
Якщо лікування Дексаметазону фосфатом здійснюють протягом 8 тижнівперед і 2 тижнів після активної імунізації (вакцинації), то в цьому випадкуефект імунізації буде знижений або повністю нейтралізований.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При призначенні одночасно з серцевимиглікозидами можливе погіршення переносимості останніх через дефіцит калію; здіуретиками - посилене виведення калію; з антидіабетичними засобами – можливагіперкаліємія; з похідними кумарину – можливе ослаблення антикоагулянтногоефекту; з рифампіцином, фенітоїном, барбітуратами – ослаблення діїДексаметазону фосфату; з гормональними контрацептивами – посилення діїпрепарату; з нестероїдними протизапальними засобами – збільшення ризикувиникнення ерозивно-виразкових уражень шлунка та шлунково-кишкових кровотеч; зпразиквантелом – можливе зменшення його концентрації в плазмі крові.Імунодепресанти і цитостатики посилюють дію препарату.
Умови та терміни зберігання. Зберігати в захищеному від світла танедоступному для дітей місці, при температурі від 15оС до 25оС.Термін зберігання - 2 роки.