ІНСТРУКЦІЯ
длямедичного застосування препарату
ДЕКСАМЕТАЗОН
(DEXAMETAZONE)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: dexamethazone;
основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або світло-жовтийрозчин;
склад: 1 мл розчину містить 4 мг дексаметазону фосфату у вигляді натрієвоїсолі;
допоміжні речовини: гліцерин, динатрію едетат,динатрію фосфат дигідрат, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група.
Кортикостероїди для системногозастосування. Код АТС Н02А В02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Дексаметазон -синтетичний глюкокортикоїд тривалої дії, який виявляє протизапальну,протиалергійну, протиексудативну і протисвербіжну дію.
Виявляє такожімуносупресорну дію; впливає на обмін енергії, гомеостаз глюкози і на секреціюфактора активації гіпоталамуса і трофічного гормону аденогіпофізу шляхомнегативного зворотного зв’язку.
Шляхом зв’язування з рецепторами мінералокортикоїдівглюкокортикоїди регулюють метаболізм натрію і калію та водно-електролітнурівновагу.
Глюкокортикоїди розчиняються у ліпідах і легкопроникають у цільові клітини через клітинну мембрану. Зв’язування гормону зрецептором приводить до зміни конформації рецептора, що сприяє збільшенню йогоспорідненості з ДНК. Комплекс гормон/рецептор потрапляє в ядро клітини і зв’язуєтьсяз регулюючим центром молекули ДНК, який також називають елементомглюкокортикоїдного відгуку (GRE). Активований рецептор, зв’язаний з GRE або зіспецифічними генами, регулює транскрипцію м-РНК, яка може бути збільшеною абозменшеною. Новоутворена м-РНК транспортується до рибосоми, після чоговідбувається утворення нових білків. Залежно від цільових клітин і процесів,які вівдбуваються у клітинах, утворення нових білків може бути посиленим(наприклад, утворення тирозинтрансамінази у клітинах печінки) або зменшеним(наприклад, утворення IL-2 у лімфоцитах). Оскільки рецептори глюкокортикоїдів єв усіх типах тканин, можна вважати, що глюкокортикоїди діють на більшістьклітин організму.
Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення максимальніконцентрації дексаметазону фосфату у плазмі досягаються всього за 5 хвилин, апісля внутрішньом’язового введення – через одну годину. При місцевомузастосуванні у вигляді ін’єкцій в суглоби або м’які тканини (ураження)всмоктування відбувається повільніше. Дія ліків починається швидко післявнутрішньовенного введення. При внутрішньом’язовому введенні клінічна діяспостерігається через 8 годин після введення. Дія ліків продовжується тривалийчас: від 17 до 28 днів після внутрішньом’язового введення і від 3 днів до 3тижнів після місцевого застосування. Біологічний напівперіод існуваннядексаметазону становить 24–72 години. У плазмі та синовіальній рідинідексаметазону фосфат швидко перетворюється на дексаметазон.
У плазмі приблизно 77 % дексаметазону зв’язані збілками плазми, в основному з альбуміном. Тільки незначна кількістьдексаметазону зв’язується з іншими білками плазми. Дексаметазон є жиророзчинноюречовиною, тому він проходить у між- та внутрішньоклітинний простір. Вінвиявляє свою дію у центральній нервовій системі (гіпоталамус, гіпофіз) шляхомзв’язування з мембранними рецепторами. У периферичних тканинах він зв’язуєтьсяі діє через рецептори цитоплазми. Дексаметазон розкладається у місці своєї дії,тобто в клітині. В основному, дексаметазон метаболізується у печінці. Невеликікількості дексаметазону метаболізуються у нирках та інших тканинах. Основнимшляхом виведення є сеча.
Показання для застосування.
Дексаметазон вводять парентерально у невідкладнихвипадках, а також за неможливості застосування пацієнтом лікарської формипрепарату у вигляді таблеток.
Ендокринні порушення:
замісна терапіяпервинної або вторинної (гіпофізарної) недостатності кори надниркових залоз (завинятком гострої недостатності надниркових залоз, для лікування якої більшпридатні кортизон або гідрокортизон через їх більш виражену мінералокортикоїднудію);
уродженагіперплазія надниркових залоз;
підгострезапалення щитовидної залози і тяжке радіаційне запалення щитовидної залози.
Ревматичнізахворювання:
ревматоїднийартрит (включаючи юнацький ревматоїдний артрит) іпозасуглобні порушення приревматоїдному артриті (ревматичні легені, ревматизм серця, очей, шкірнийваскуліт); як допоміжне лікування – для підтримки пацієнта протягом періоду,коли основні ліки ще не ефективні, а також для лікування пацієнтів, для якихнестероїдні протизапальні ліки не справляють задовільної знеболюючої тапротизапальної дії.
Системнізахворювання сполучної тканини, синдроми васкуліту та амілоїдоз (як допоміжне та симптоматичне лікуванняпід час основного захворювання):
системнийчервоний вовчий лишай (лікування полісерозиту і порушення функції внутрішніхорганів),
синдром Шегрена(лікування порушень легенів, нирок і мозку),
системний склероз(лікування міозиту, перикардиту та альвеоліту),
поліміозит,дерматоміозит,
системнийваскуліт,
амілоїдоз(замісна терапія при порушенні функції надниркових залоз).
Захворюванняшкіри:
пухирчатка,
тяжкамультиформна еритема (синдром Стівенса - Джонсона),
бульозний герпетиформнийдерматит,
ексфоліативнийдерматит,
(тяжка)ексудативна еритема,
вузлуватаеритема,
(тяжкий)себорейний дерматит,
(тяжкий) псоріаз,
оперізувальнийлишай,
дерматомікоз,
склеродермія.
Алергічнізахворювання (що не піддаютьсятрадиційному лікуванню):
бронхіальнаастма,
контактнийдерматит,
атопічнийдерматит,
сироватковахвороба,
алергічний риніт,
алергія на ліки,
кропив’янка післяпереливання крові,
кропив’янка (щоне піддається стандартному лікуванню),
набряк Квінке.
Очнізахворювання:
очнізахворювання, які загрожують зору (гострий центральний хоріоретиніт, невритзорового нерва),
алергічнізахворювання (кон’юнктивіт, увеїт, склерит, кератит, ірит),
системні імунодефіцитнізахворювання (саркоідоз, тимчасовий артеріїт),
проліферативнізміни очниці (ендокринна офтальмопатія, псевдопухлина),
симпатичнаофтальмія,
імуносупресивнелікування при пересадці рогівки.
Дексаметазонпризначається системно або локально (шляхом введення під кон’юнктиву або задопомогою ретробульбарного або парабульбарного введення).
Шлунково-кишковізахворювання:
виразковий коліт(тяжке загострення),
хвороба Крона(тяжке загострення),
хронічнийаутоімунний гепатит,
реакціявідторгнення після пересадки печінки.
Захворюваннядихальних шляхів:
гострий токсичнийбронхіоліт,
хронічнийбронхіт,
астма (сильнезагострення),
алергічнийбронхолегеневий аспергілоз,
зовнішнійалергічний альвеоліт,
саркоїдоз,
туберкульоз легенів,туберкульозний плеврит (разом із відповідною протитуберкульозною терапією),
плеврит присистемному захворюванні сполучної тканини,
легеневийваскуліт,
бериліоз(грануломатозне запалення),
облітеруючийбронхіт після отруєння токсичними газами,
радіаційний тааспіраційний пневмоніт.
Гематологічнізахворювання:
успадкована абонабута хронічна чисто гіпопластична анемія,
аутоімуннагемолітична анемія,
вториннатромбоцитопенія у дорослих,
еритробластопенія,
гостралімфобластна лейкемія (вступна терапія),
синдроммієлодисплазії,
ангіоімунобластназлоякісна Т-клітинна лімфома (у комбінації з цитостатиками),
плазмоцитома (укомбінації з цитостатиками),
тяжка анеміяпісля мієлофіброзу з мієлоїдною метаплазією або лімфоплазмацитоїдноюімуноцитомою,
системнийгістіоцитоз (системне лікування),
ідіопатичнатромбоцитопенічна пурпура (лише внутрішньовенне використання; внутрішньом’язовевведення протипоказано).
Захворюваннянирок:
імуносупресивнелікування при пересадці нирки,
стимулюваннядіурезу або зменшення протеїнурії при ідіопатичному нефротичному синдромі (безуремії) і порушення функції нирок при системному червоному вовчому лишаї.
Злоякіснізахворювання:
паліативнелікування лейкемії і лімфоми у дорослих,
гостра лейкемія удітей,
гіперкальціємія упацієнтів, які мають злоякісні захворювання.
Набряк мозку:
набряк мозкучерез первинну або метастатичну пухлину мозку, кранікотомію або травму голови.
Шок:
шок, який непіддається класичному лікуванню,
шок у пацієнтів знедостатністю кори надниркових залоз,
анафілактичнийшок (внутрішньовенно після призначення адреналіну),
перед операцієюдля запобігання шоку при підозрі або при встановленій недостатності коринадниркових залоз.
Інші показання:
туберкульознийменінгіт із субарахноїдною блокадою (разом із належною протитуберкульозноютерапією),
трихіноз зневрологічними симптомами або трихіноз міокарда,
пухлина сечовогоміхура, апоневрозу або сухожилля (ганглію).
Показання длявнутрішньосуглобного введення або введення дексаметазону у м’які тканини:
ревматоїднийартрит (тяжке запалення окремого суглоба),
анкілозуючийспондиліт (якщо запалені суглоби не піддаються звичайному лікуванню),
псоріазний артрит(зменшення рухомості суглобів і тендосиновіт),
моноартрит (післявидалення рідини із суглоба),
позасуглобнийревматизм (епікондиліт, тендосиновіт, бурсит).
Місцевепризначення (введення в місце ураження):
келоїдніураження,
гіпертрофічні,запалені та інфільтровані ураження при оперізувальному лишаї, псоріаз,кільцеподібна гранульома, склерозивний фолікуліт, дисковий червоний вовчийлишай та саркоїдоз шкіри,
локалізованаалопеція.
Спосібзастосування та дози.
Дози повинні визначатись індивідуально, відповіднодо захворювання конкретного пацієнта, передбаченого періоду лікування,переносимості кортикоїдів і реакції організму.
Розчин для ін’єкцій може призначатисьвнутрішньовенно (за допомогою ін’єкції або інфузії з розчином глюкози абофізіологічним розчином), внутрішньм’язово або місцево (за допомогою внутрішньосуглобноїін’єкції чи ін’єкції в ураження на шкірі або в інфільтрат у м’які тканини).
Рекомендованасередня початкова добова доза для внутрішньовенного або внутрішньом’язовоговведення змінюється від 0,5 до 9 мг на добу або навіть більше за необхідності.Початкові дози Дексаметазону слід давати до появи клінічної реакції, а потімдозу слід поступово зменшувати до найнижчої клінічно ефективної дози. Якщовисокі дози призначаються протягом періоду, що перевищує кілька днів, дозупотім слід поступово зменшувати протягом кількох наступних днів або навітьпротягом більш тривалого періоду.
Длявнутрішньосуглобного введення рекомендовані дози - від 0,4 мг до 4 мг. Дозазалежить від розміру ураженого суглоба. Звичайно 2–4 мг вводять у великісуглоби і 0,8–1 мг – у маленькі. Внутрішньосуглобну ін’єкцію можна повторитичерез 3–4 місяці; її можна призначати не більше 3 – 4 разів в один суглобпротягом життя; її можна робити одночасно не більше, ніж у 2 суглоби. Більшчасте використання може ушкодити суглобний хрящ.
Дозадексаметазону, що вводиться у синовіальну сумку, звичайно становить 2–3 мг,доза, що вводиться в оболонку сухожилля, становить 0,4–1 мг, а доза, щовводиться у сухожилля, є від 1 до 2 мг.
Дозадексаметазону, яка вводиться в ураження, дорівнює внутрішньосуглобній дозі. Ціліки можна паралельно вводити не більше, ніж у два ураження.
Дози від 2 до 6мг дексаметазону рекомендовані для введення у м’які тканини (навколо суглоба).
Дози для дітей
При заміснійтерапії внутрішньом’язово вводять по 0,02 мг/кг маси тіла або 0,67 мг/м2поверхні тіла, розділеними на три дози на добу, через два дні на третій або по0,008–0,01 мг/кг маси тіла або 0,2–0,3 мг/м2 площі поверхні тілащоденно.
При іншихпоказаннях рекомендовані дози від 0,02 до 0,1 мг/кг ваги тіла або від 0,8 до 5мг/м2 площі поверхні тіла, кожні 12 –24 години.
Доза 0,75 мгдексаметазону еквівалентна дозі 4 мг метилпреднізолону і триамцинолону, або 5мг преднізону і преднізолону, або 20 мг гідрокортизону і 25 мг кортизону.
Побічна дія.
Частота появи побічних ефектів залежить від дози ітривалості лікування. Найбільш поширеними побічними ефектами короткочасноголікування є підвищений апетит і збільшення маси тіла, психічні порушення,непереносимість глюкози і тимчасова недостатність надниркових залоз; більшрідкими побічними ефектами є алергічні реакції, гіпертригліцеридемія, виразковахвороба і гострий панкреатит. Тривале лікування найбільш часто призводить доцентрального ожиріння, уразливості шкіри, атрофії м’язів, остеопорозу, уповільненогоросту та тривалого порушення функції надниркових залоз, рідше – до асептичногонекрозу кісток, катаракти, глаукоми, гіпертонії і зниження імунного захисту тапідвищеної сприйнятливості до інфекційних захворювань.
У пацієнтів, якітривалий час лікуються дексаметазоном, може спостерігатися синдром відміни(також без видимих ознак недостатності надниркових залоз) при припиненнілікування (підвищена температура, нежить, почервоніння кон’юнктиви, головнийбіль, запаморочення, сонливість або дратівливість, біль у м’язах і суглобах,блювання, зменшення маси тіла, слабкість, часто ще й конвульсії).
Побічні ефекти за системами органів
Гематологічні: лейкоцитоз, еозинофілія(як і при вживанні інших глюкокортикоїдів), зменшення кількості моноцитів і/аболімфоцитів, випадки тромбемболії, рідко – тромбоцитопенія і нетромбоцитопенічнапурпура.
Серцево-судинні: політопнашлуночкова екстрасистола, пароксизмальна брадикардія, гіпертонія і гіпертонічнаенцефалопатія, розрив серця можливий у пацієнтів, які недавно перенесли інфарктміокарда.
Центральна нервова система: зміни особистості таповедінки, які найбільш часто виявляються як ейфорія; повідомлялось також протакі побічні ефекти: безсоння, дратівливість, гіперкінезія, депресія і, рідко,психози. Після лікування можлива поява набряку диску зорового нерва іпідвищеного внутрішньочерепного тиску (псевдопухлина). Можуть спостерігатись ітакі неврологічні побічні ефекти, як запаморочення, конвульсії і головний біль.
Ендокринні та метаболічні: пригнічення та атрофія наднирковихзалоз (зменшення реакції на стрес), синдром Кушинга, гірсутизм, порушенняменструального циклу, зменшення переносимості вуглеводів, підвищена потреба вінсуліні або оральних ліках проти діабету у хворих на діабет, перехідлатентного діабету в клінічно активну форму, негативний азотний баланс черезкатаболізм білків, утримання в організмі натрію і води, підвищена втрата калію,набряк і гіпокаліємічний алкалоз, імпотенція та уповільнений ріст дітей іпідлітків.
Шлунково-кишкові: нудота, гикавка,езофагіт, пептичні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, можливі такожвиразкові перфорації та кровотеча у шлунково-кишковому тракті (кривавеблювання, мелена), панкреатит і перфорація жовчного міхура та кишечнику(особливо у пацієнтів з хронічним запаленням кишечнику).
Кістки та м’язи: слабкість, стероїднаміопатія, остеопороз і компресійні переломи хребта, асептичний остеонекроз(більш часто – асептичний некроз голови або стегон і плечей), розриви сухожилля(особливо при паралельному використанні деяких хінолонів), ураження хрящівсуглобів і некроз кісток (при частих внутрішньосуглобних ін’єкціях).
Шкіра: уповільнене загоєння ран,стоншена та уразлива шкіра, петехії та синці, еритема, підвищене потовиділення,вугри, пригнічена реакція на нашкірні тести. Можливі також алергічний дерматит,кропив’янка та ангіоневротичний набряк.
Очі: підвищений внутрішньоочний тиск,глаукома, катаракта або витрішкуватість.
Реакції гіперчутливості спостерігаються рідко, вонивиявляються як висипка, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм іанафілактична реакція.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до дексаметазону або добудь-якого іншого інгредієнта препарату.
Дексаметазон протипоказаний при гострих вірусних,бактеріальних або системних грибкових інфекціях (якщо не вживається належнатерапія), синдромі Кушинга, вакцинації живою вакциною, а також при годуваннігруддю (за винятком невідкладних випадків).
Внутрішньом’язове призначення протипоказанопацієнтам з тяжкими порушеннями гемостазу.
Передозування.
Існують рідкі повідомлення про гостре передозуванняабо про смерть через гостре передозування.
Передозування, звичайно тільки після кількох тижніввживання надмірних доз, може спричинити більшість із небажаних ефектів,зазначених у розділі “Побічна дія”, перш за все синдром Кушинга.
Специфічного антидоту проти цих ліків немає.Лікування передозування повинно бути підтримуючим і симптоматичним. Гемодіалізне є ефективним методом прискореного виведення дексаметазону з організму.
Особливості застосування.
Під часпарентерального лікування кортикоїдами в рідких випадках можуть спостерігатисьреакції гіперчутливості, тому треба вжити належних заходів перед початкомлікування дексаметазоном, зважаючи на можливість (особливо у пацієнтів залергічними реакціями на будь-які інші ліки в анамнезі) алергічних реакцій.
У пацієнтів, якітривалий час лікуються дексаметазоном, може спостерігатися синдром відміни(також без видимих ознак недостатності надниркових залоз) при припиненнілікування (підвищена температура, нежить, почервоніння кон’юнктиви, головнийбіль, запаморочення, сонливість або дратівливість, біль у м’язах і суглобах,блювання, зменшення маси тіла, слабкість, часто ще й конвульсії). Тому дозудексаметазону треба зменшувати поступово. Раптове припинення прийому може матисмертельні наслідки.
Якщо пацієнтзнаходиться у стані незвичного стресу (через травму, операцію або тяжкезахворювання) під час терапії або під час припинення терапії дексаметазоном,дозу слід збільшити або використовувати гідрокортизон або кортизон.
Пацієнтам, якіприймали дексаметазон тривалий час і зазнають тяжкого стресу після припиненнятерапії, слід відновити прийом дексаметазону, оскільки спричинена недостатністьнадниркових залоз може продовжуватись протягом кількох місяців після припиненнялікування.
Лікуваннядексаметазоном або природними глюкокортикоїдами може приховати симптомиіснуючої або нової інфекції, а також симптоми кишкової перфорації.
Дексаметазон можезагострити системну грибкову інфекцію, латентний амебіаз і туберкульоз легенів.
Пацієнти зтуберкульозом легенів в активній формі повинні одержувати дексаметазон (разоміз засобами проти туберкульозу) тільки при швидкоплинному або сильно розсіяномутуберкульозі легенів. Пацієнти з неактивною формою туберкульозу легенів, якілікуються дексаметазоном, або пацієнти, які реагують на туберкулін, повинніодержувати хімічні профілактичні засоби.
Обережність імедичний нагляд рекомендовані хворим на остеопороз, гіпертонію, серцеву недостатність,туберкульоз, глаукому, печінкову або ниркову недостатність, діабет, активнупептичну виразку, свіжий кишковий анастамоз, ульцеративний коліт і епілепсію.Особливого догляду потребують пацієнти протягом перших тижнів після інфарктуміокарда, пацієнти з тромбемболією, тяжкою міастенією, гіпотиреозом, психозомабо психоневрозом, а також пацієнти похилого віку.
Під час лікуваннядексаметазоном може спостерігатися загострення діабету або перехід відлатентної фази до клінічних виявів діабету.
При триваломулікуванні дексаметазоном слід контролювати рівні калію у сироватці.
Вакцинація живою вакциною протипоказана під часлікування дексаметазоном. Вакцинація вбитою вірусною або бактеріальною вакциноюне приводить до очікуваного розвитку антитіл і не має очікуваного захисногоефекту. Дексаметазон звичайно не дають за 8 тижнів до вакцинації і не починаютьдавати раніше, ніж через 2 тижні після вакцинації.
Пацієнти, які тривалий час лікуються високими дозамидексаметазону і ніколи не хворіли на кір, повинні уникати контакту зінфікованими особами; при випадковому контакті рекомендован профілактичнелікування імуноглобуліном.
Рекомендуєтьсявиявляти обережність пацієнтам, які одужують після операції або переломукісток, оскільки дексаметазон може уповільнити загоєння ран і утвореннякісткової тканини.
Діяглюкокортикоїдів посилюється у хворих на цироз печінки або гіпотиреоз.
Внутрішньосуглобнепризначення дексаметазону може призвести до місцевих або системних ефектів.Часте застосування може спричинити ураження хряща або некроз кістки.
Передвнутрішньосуглобним введенням слід видалити із суглоба синовіальну рідину ідослідити її (перевірити на наявність інфекції). Треба уникати введеннякортикоїдів в інфіковані суглоби. Якщо інфекція суглоба розвивається післяін’єкції, треба почати належну терапію антибіотиками.
Пацієнтів требаповідомити про те, щоб вони уникали фізичного навантаження на уражені суглобидо часу, коли запалення буде вилікувано.
Треба уникативведення цих ліків у нестійкі суглоби.
Кортикоїди можутьпорушувати результати алергічних нашкірних тестів.
Дітей і підлітківможна лікувати дексаметазоном тільки у разі явної необхідності. Під часлікування дексаметазоном необхідний ретельний нагляд за ростом і розвиткомдітей і підлітків.
Вагітність ілактація
Не можнавиключити шкідливу дію дексаметазону на плід та новонароджену дитину. Ці лікипригнічують внутрішньоматковий розвиток плода. Дексаметазон треба приймати підчас вагітності тільки в окремих невідкладних випадках, якщо очікувана користьвід прийому для матері переважує можливий ризик для плода. Спеціальнаобережність рекомендована при передеклампсії. За загальними рекомендаціями, підчас вагітності слід використовувати найменшу ефективну дозу для контролюосновного захворювання. Дітей, народжених матерями, які приймалиглюкокортикоїди під час вагітності, треба ретельно перевіряти на наявністьнедостатності надниркових залоз.
Глюкокортикоїдипроходять крізь плаценту і досягають високих концентрацій у плоді. Дексаметазонне так інтенсивно метаболізується у плаценті, як, наприклад, преднізон, томувін може виявлятись у плоді у високих концентраціях. За деякими даними, навітьфармакологічні дози глюкокортикоїдів можуть підвищити ризик недостатностіплаценти, олігогідрамніозу, уповільненого розвитку плода або йоговнутрішньоматкової смерті, підвищення кількості лейкоцитів (нейтрофілів) уплода і недостатності надниркових залоз.
Жінкам, якіодержували кортикостероїди під час вагітності, рекомендовані додаткові дозикортикостероїдів під час пологів. При затяжних пологах або при плануваннікесарева розтину рекомендовано внутрішньовенне введення 100 мг гідрокортизонукожні 8 годин у період перед народженням дитини.
Невеликікількості глюкокортикоїдів знаходять у грудному молоці. Тому годування груддюне рекомендовано під час терапії дексаметазоном (особливо при використанні дозбільших за фізіологічні). Можливий вплив полягає в уповільненні росту дитини ізменшенні секреції ендогенних глюкокортикоїдів.
Взаємодія з лікарськими засобами.
Паралельневикористання дексаметазону і нестероїдних протизапальних ліків підвищує ризикшлунково-кишкової кровотечі і утворення виразок.
Ефективністьдексаметазону зменшується, якщо паралельно приймати рифампіцин, карбамазепін,фенобарбітон, фенітоїн (дифенілгідантоїн), примідон, ефедрин абоаміноглутетимід, тому доза дексаметазону у таких комбінаціях повинназбільшуватись.
Дексаметазонзменшує терапевтичний ефект ліків проти діабету, гіпертонії, кумариновихантикоагулянтів, празиквантелу і натріуретиків (тому дозу цих ліків слідзбільшити); він підвищує активність гепарину, альбензазолу і каліуретиків (дозуцих ліків слід зменшити у разі необхідності).
Дексаметазонможе змінити дію кумаринових антикоагулянтів, тому при вживанні такоїкомбінації ліків слід більш часто перевіряти протромбіновий час.
Паралельне використання дексаметазону і високих дозглюкокортикоїдів або агоністів b2-рецепторів підвищує ризикгіпокаліємії. У пацієнтів з гіпокаліємією серцеві глікозиди сильніше сприяютьпорушенню ритму і мають більшу токсичність.
Глюкокортикоїдипосилюють нирковий кліренс саліцилату, тому іноді важко одержати терапевтичніконцентрації саліцилатів у сироватці. Треба виявляти обережність пацієнтам, якіпоступово знижують дозу кортикостероїду, оскільки при цьому може спостерігатисьпідвищення концентрації саліцилату у сироватці та інтоксикація.
Якщо паралельнозастосовуються оральні контрацептиви, час напіввиведення глюкокортикоїдів можеподовжитись, що посилить їх біологічну дію і може підвищити ризик побічнихефектів.
Одночасневикористання ритордину і дексаметазону протипоказано під час пологів, оскількице може призвести до набряку легенів. Повідомлялось про смерть породіллі черезрозвиток такого стану.
Види взаємодії,які мають терапевтичні переваги: паралельне призначення дексаметазону іметоклопраміду, дифенгідраміду, прохлорперазину або антагоністів рецеторів 5-ГТ3(рецепторів серотоніну або 5-гідрокси-триптаміну, тип 3, таких як ондансетронабо гранісетрон) ефективно для профілактики нудоти і блювання, спричинениххіміотерапією цисплатином, циклофосфамідом, метотрексатом, фторурацилом.
Умови та термін зберігання.Термін зберігання - 5років
Зберігати при температурі не вище 25 оС,в недоступному для дітей місці.