ІНСТРУКЦІЯ
длямедичного застосування препарату ЦЕФТРИАКСОН (CEFTRIAXONE)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічнаназви:цефтриаксон;(Z)-(6R,7R)-7-[2-2-аміно-1,3-тіазол-4-іл)-2-(метоксиіміно)ацетамідо]-8-оксо-3-[(2,5-дигідро-2-метил-6-оксидо-5-оксо-1,2,4-триазин-3-іл)тіометил]-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ене-2-карбоксилату динатрієва сіль;
основні фізико-хімічнівластивості:білий або біло-жовтий кристалічний порошок,
легкорозчинний у воді;
склад: 1 флакон міститьцефтриаксон натрію у кількості, еквівалентній 1 г безводного цефтриаксону.
Форма випуску. Порошок для приготуваннярозчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби длясистемного застосування. Цефалоспорини IІІ покоління. Код АТС J01D D04.
Фармакологічні властивості.
Цефтриаксон — антибіотик цефалоспоринового ряду IIIпокоління.
Фармакодинаміка. Має бактерицидну дію за рахунокпригнічення синтезу клітинної стінки бактерії. Цефтриаксон ацетилюємембранозв’язані транспептидази, порушуючи, таким чином, перехресну зшивку пептидогліканів,необхідну для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Має широкийспектр протимікробної дії, який об’єднує різноманітні аеробні та анаеробнігрампозитивні та грамнегативні мікроорганізми.
Препарат активний щодо:
грампозитивних аеробів — Streptococcus груп A, B, C,G, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичні стрептококи групи А), Str.agalactiae (стрептококи групи В) та Str. pneumoniae, Staphylococcus aureus(включаючи штами, що продукують пеніциліназу), St. epidermidis;
грамнегативних аеробів — Enterobacter spp.(включаючи E. aerogenes, E.Cloacae), Еsсhеrісhіа соlі, Наеmорhіlus іnfluеnzае,Н. раrаinfluеnzае, Klеbsіеllа sрр. (включаючи
K. рnеumonіае), Moraxella catarrhalis, Моrganеllаmоrgаnіі, Nеіssеrіа gоnоrrhоеае (включаючи штами, що продукують пеніциліназу),N. meningitidis, Рrоteus mіrаbіlіs, Рroteus vulgaris, Рrоvіdеnсіа sрр.,Sаlmоnеllа sрр. (у тому числі S. tурhі), Sеrrаtіа sрр. (включаючи
S. mаrсеsсеns), Shigеllа sрр., Yеrsіnіа sрр. (у томучислі Y. еntеrосоlіtіса), Тrероnеmа раllіdum, Citrobacter spp., Aeromonas spp.,Acinetobacter spp., Capnocytophagia spp., препарат також активний відноснодеяких штамів Pseudomonas aeruginosa і Haemophilus ducrei;
анаеробів — Actinomyces, Васtеrоіdеs sрр. (включаючидеякі штами В. frаgіlіs), СІоstrіdіum sрр. (однак більшість штамів С. difficileрезистентні), Рерtососсus sрр., Рерtоstrерtососсus sрр., Fusоbасtеrіum sрр.(включаючи F. mоrtіfеrum та F. vаrіum).
Нечутливими до препарату є більшість штамівентерококів, Streptococcus faecalis та
стрептококи групи D.
Фармакокінетика.Після одноразовоговнутрішньом’язового введення швидко та повністю всмоктується. Біодоступністьмайже 100 %. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1,5 г.Після одноразового внутрішньовенного введення препарату пікові концентрації вплазмі досягаються через 0,5 год.
Оборотно зв’язується з альбумінамиплазми крові (85–95 %), зв’язування зменшується з 95 % при концентрації його вплазмі 25 мкг/мл до 85 % при 300 мкг/мл. Препарат протягом тривалого часузнаходиться в організмі. Мінімальні протимікробні концентрації визначаються вкрові протягом більше ніж 24 г. Легко проникає в тканини (дихальні шляхи,кістки і суглоби, сечовивідний тракт, шкіра та підшкірна клітковина, органичеревної порожнини) та рідини організма (перитонеальну, плевральну,синовіальну, при запаленні мозкових оболонок — у спинно-мозкову рідину). Угрудному молоці визначається 3–4 % від концентрації в сироватці крові (більшепри внутрішньом’язовому, ніж при внутрішньовенному введенні). Періоднапіввиведення становить 5,8–8,7 год, що є найвищим показником середцефалоспоринів. Це дає змогу застосовувати препарат 1 раз на добу або, у деякихвипадках, кожні 12 год. Цефтриаксон має два шляхи виведення: 33-67 % препаратувиділяється в незмінному стані із сечею, а частина, що залишилася, виділяєтьсяз жовчю і руйнується кишковою мікрофлорою до неактивних метаболітів. Цявластивість препарату дозволяє без ризику застосовувати його при порушенніфункцій печінки або нирок, оскільки при патології одного з цих органівзбільшується виділення препарату альтернативним шляхом. Проте при ускладненійнирковій недостатності (кліренс креатиніну <10 мл/хв) або при одночаснійнаявності печінкової і ниркової патології необхідно проводити моніторинг концентраціїцефтриаксону в крові і призначати дорослим дози, не більше 2 г на добу. Припризначенні препарату людям літнього віку корекція дози не потрібна.
Показання для застосування.Лікуванняінфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами:
ЛОР-органів, дихальних шляхів (гострий та хронічнийбронхіт, пневмонія, абсцес легенів, емпієма плеври);
шкіри та придатків (стрептодермія);
сечовивідних шляхів (пієліт, гострий та хронічнийпієлонефрит, цистит, простатит, епідидиміт);
запальні захворювання органів таза, гінекологічніінфекції;
неускладнена гонорея;
інфекції органів черевної порожнини (холецистит,холангіт, панкреатит, дуоденіт, перитоніт);
сепсис та бактеріальна септицемія;
інфекції кісток і суглобів (остеомієліт);
бактеріальний менінгіт;
ендокардит;
м’який шанкр;
сифіліс;
хвороба Лайма;
черевний тиф, сальмонельоз.
Профілактика післяопераційних гнійно-септичнихускладнень.
Спосіб застосування тадози. Цефтриаксонможна вводити внутрішньовенно або внутрішньом’язово. Звичайна добова доза для дорослихскладає 1 - 2 г одноразово, залежно від типу і складності інфекції. Дорослимдозу в 2 г рекомендується вводити внутрішньовенно у вигляді інфузії.Максимальна добова доза для дорослих не повинна перевищувати 4 г (розподіленана два прийоми у рівній кількості). Лікування Цефтриаксоном необхіднопродовжувати ще протягом 2-3 днів після зникнення клінічних ознак інфекції.Тривалість терапії при більшості інфекцій становить 4-14 днів, але приускладнених чи хронічних інфекціях може виникнути потреба більш тривалоголікування. При інфекціях, спричинених Streptococcus pyogenes, лікування повиннотривати не менше 10 днів. Корекція дози для хворих із порушенням функціїпечінки або нирок не потрібна, проте у хворих із тяжкою нирковою недостатністю(при проведенні гемодіалізу) або при одночасній недостатності функцій печінки інирок потрібен моніторинг концентрації препарату в крові.
Для лікування менінгіту у дорослихнеобхідне перше введення дози 75 мг/кг, подальше лікування слід проводитидобовою дозою 100 мг/кг (але не більше 4 г) за 2 прийоми через кожні 12 год.Для лікування неускладненої гонококової інфекції для дорослих рекомендуєтьсяодноразове внутрішньом’язове введення 250 мг препарату. Для профілактикипіслеопераційних інфекцій дорослим вводять 1 г (іноді 2 г) одноразово за 30 хвдо операції у вигляді інфузії протягом 15–30 хв у концентрації 10–40 мг/мл.
Застосування для дітей.Новонародженим (у віці 2 тижні), у тому числі недоношеним, призначають удобовій дозі 20–50 мг/кг двічі на добу (не дозволяється перевищувати дозування50 мг/кг). При бактеріальному менінгіті у немовлят початкова доза складає
100 мг/кг 1 раз на добу(максимально 4 г). Після виділення патогенного мікроорганізма і визначення йогочутливості дозу необхідно відповідно знизити.
Дітям у віці від 3 тижнів до 12років призначають 50–80 мг/кг маси тіла на добу за 2 введення (дітям із масоютіла 50 кг та більше слід призначати в дозах для дорослих);
Дітям старше 12 років препаратпризначають по 1–2 г 1 раз на добу, при необхідності — до 4 г (2 введення зінтервалом 12 год).
Внутрішньовенне введення.Цефтриаксон вводиться внутрішньовенно у вигляді інфузії протягом 15-30 хв.Рекомендована концентрація - 10-40 мг/мл. У флакон необхідно додати
9,6 мл розчинника (бідистильованавода для ін’єкцій, 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин глюкози).
Після розчинення в кожному 1 млрозчину міститься близько 100 мг цефтриаксону.
Цефтриаксон потрібно вводитиздебільшого у вигляді крапельної інфузії. Проте у невідкладних випадках його можнавводити у вигляді внутрішньовенної ін’єкції (повільно) протягом 2-4 хв.
Внутрішньом’язове введення.Цефтриаксон можна вводити внутрішньом’язово. У флакон необхідно додати 3,6 млрозчинника. Після розчинення в кожному 1 мл розчину міститься близько 250 мгЦефтриаксону. Цефтриаксон необхідно вводити глибоко у великий сідничний м’яз.Введення глибоко у сідницю, або введення з 1 % розчином лідокаїну зменшує більу місці введення.
Побічна дія. В окремих випадкахможливі: місцеві реакції - біль, ущільнення в місці введення. Дуже рідко післявнутрішньовенного введення може спостерігатися флебіт. Реакції гіперчутливостіможуть включати висип, дуже рідко свербіж, гарячку та озноб. Гематологічніреакції можуть включати еозинофілію, тромбоцитоз, лейкопенію, дуже рідко -анемію, нейтропенію, лімфопенію, тромбоцитопенію та подовження протромбіновогочасу.
Реакції з боку шлунково-кишкового тракту - нудота таблювання, в окремих випадках - діарея, реакції з боку печінки можуть включатипідвищення АсТ і АлТ, дуже рідко - підвищення лужної фосфатази та білірубіну,псевдомембранозний коліт. Лікування цефтриаксоном, як і іншими антибіотикамиширокого спектра дії, може змінювати нормальну флору товстого кишечнику іпровокувати надмірний ріст грибів роду Candida. Реакції з боку сечостатевоїсистеми можуть бути в вигляді підвищення рівня азоту сечовини крові, дуже рідко- підвищення креатиніну і циліндрурію, рідко - моніліаз, інтерстиціальнийнефрит або кольпіт. З боку центральної нервової системи - головний біль ізапаморочення.
Протипоказання. Гіперчутливість добета-лактамних антибіотиків, І триместр вагітності, годування груддю.
Передозування. Тривале застосуваннявисоких доз проявляється можливою зміною клітинного складу крові (лейкопенія,нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). Проводиться симптоматичнелікування. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не ефективні. Специфічногоантидоту не існує.
Особливості застосування. У період вагітностіЦефтриаксон необхідно застосовувати лише в тих випадках, коли очікувана користьлікування перевищує потенційний ризик для плода. З обережністю застосовуватипри виразковому коліті, печінково-нирковій недостатності, схильності докровотеч, антибіотик-асоційованих захворюваннях ШКТ, у новонароджених ізгіпербілірубінемією, алергічних захворюваннях.
Взаємодія з іншими лікарськимизасобами.Прийом алкоголю під час лікування Цефтриаксоном може спричинитидисульфірамоподібну реакцію. Одночасне застосування препарату зантикоагулянтами, гепарином, тромболітиками або нестероїдними протизапальнимипрепаратами може підвищити ризик кровотечі. При одночасному застосуванні зпетльовими діуретиками, аміноглікозидами підвищується ризик розвиткунефротоксичної дії.
Умови та термін зберігання. Зберігати у захищеному відсвітла, недоступному для дітей місці при температурі 15 – 25 °С. Готовий розчинпрепарату для внутрішньовенного введення необхідно використати негайно, однакрозчин для внутрішньом’язового введення залишається стабільним 1 - 3 дні прикімнатній температурі та 3 - 10 днів у холодильнику (4 °С). Колір приготованогорозчину може змінюватися від світло-жовтого до бурштинового. При дотриманніумов зберігання ці варіанти кольору розчину придатні до застосування.
Термін придатності – 2 роки.