ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
РОЦЕФІН
(ROCEPHIN®)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: цефтриаксон -(6R,7R)-7-[2-(2-аміно-4-тіазоліл)-2-(метоксііміно)оцетамідо]-3-[[(2,5-дигідро-6-гідрокси-2-метил-5-оксо-ос-тріозин-3-іл)тіо]метил]-8-оксо-5-тіо-1-озобіцикло[4.2.0]окт-2-ене-2-карбоксиловакислота
(Z ізомер);
основні фізико-хімічні властивості: кристалічний білий або білий зжовтувато-помаранчовим відтінком порошок;
склад: 1 флакон містить 1 г цефтриаксону у виглядідинатрієвої солі;
Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системногозастосування. Цефалоспорини. Код АТС J01D A13.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Мікробіологія
Бактерициднаактивність цефтриаксону зумовлена пригніченням синтезу клітинних мембран.Цефтриаксон активний in vitro відносно більшості грамнегативних ігрампозитивних мікроорганізмів. Цефтриаксон характеризується дуже великоюстійкістю до більшості b-лактамаз (як пеніциліназ, так і цефалоспориназ)грампозитивних і грамнегативних бактерій. Цефтриаксон активний відносно таких мікроорганізмівin vitro і при клінічних інфекціях (див. “Показання”):
|
Грампозитивні аероби
| МІК50*
(мг/л)
| МІК90**
|
| Staphylococcus aureus (у т.ч. ті, що утворюють пеніциліназу)
Staphylococcus epidermidis
Streptococcus pneumoniae
Streptococcus групи A (Str. pyogenes)
Streptococcus групи B (Str. agalactiae)
Streptococcus viridans
Streptococcus bovis
| 2
4
0.01
0.025
0.05
0.25
1.6
| 4
25
0.025
0.05
0.1
1.0
3.1
|
Примітка. Стійкі до метициліну Staphylococcus spp., а також більшістьштамів Enterococcus (наприклад, E. faecalis) виявляють стійкістьдо цефалоспоринів, у т. ч. цефтриаксону.
|
Грамнегативні аероби
| МІК50*
(мг/л)
| МІК90**
|
| Aeromonas spp.
Alcaligenes spp.
Branhamella catarrhalis (що утворюють і не утворюють b-лактамази)
Citrobacter spp.
Enterobacter spp. (деякі штами резистентні)
Escherichia coli
Haemophilus ducreyi
Haemophilus influenzae (у т.ч. штами, що утворюють пеніциліназу)
| £0.13
0.5
0.25
0.1
0.2
0.025
0.0015
< 0.008
| 2
32
4
32
64
0.05
0.003
0.008
|
| Haemophilus parainfluenzae
Klebsiella spp. (в т. ч. K. pneumoniae)
Moraxella spp.
Morganella morganii
Neisseria gonorrhoeae
(у т.ч. штами, що утворюють пеніциліназу)
Neisseria meningitidis
Plesiomonas shigelloides
Proteus mirabilis
Proteus vulgaris
Providencia spp.
Pseudomonas aeruginosa (деякі штами резистентні)
Salmonella spp. (в т.ч. S. typhi)
Serratia spp. (в т.ч. S. marcescens)
Shigella spp.
Vibrio spp. (в т.ч. V. cholerae)
Yersinia spp. (в т. ч. Y. enterocolitica)
| 0.003
0.04
< 0.125
0.03
< 0.008
< 0.008
< 0.06
< 0.008
0.03
0.02
16
0.04
2
0.025
< 0.06
< 0.12
| 0.003
0.6
2
0.5
< 0.008
< 0.008
< 0.06
0.01
64
0.1
> 64
0.08
32
0.2
0.25
< 0.12
|
*МІК50 – мінімальна концентрація, що інгібує 50% штамів.
**МІК90 – мінімальна концентрація, що інгібує 90% штамів.
Примітка. Багато з штамів вищезазначених мікроорганізмів, які мають множиннустійкість до таких антибіотиків, як пеніциліни, більш ранніцефалоспорини і аміноглікозиди, є чутливими до цефтриаксону.
Treponema pallidum чутлива до цефтриаксону in vitro і вдослідах на тваринах. Клінічні випробування показують, що цефтриаксонефективний для лікування первинного і вторинного сифілісу
|
Анаероби
| МІК50*
(мг/л)
| МІК90**
|
| Bacteroides spp. (у т. ч. деякі штами B. fragilis)
Clostridium spp. (за винятком C. difficile)
Fusobacterium spp. (за винятком F. mortiferum та F. varium)
Peptococcus spp.
Peptostreptococcus spp.
| 8
0.5
£0.5
£0.5
£0.5
| > 128
25
> 128
2
4
|
Примітка. Багато з штамів Bacteroides spp., які продукують b-лактамази(зокрема, B. fragilis), стійкі до цефтриаксону.
Чутливість до цефтриаксону можна визначати методом дисків або методомсерійних розведень на агарі або бульйоні, використовуючи стандартну методику,подібну до тієї, яку рекомендує Національний комітет клінічних лабораторнихстандартів (НККЛС). Для цефтриаксону НККЛС встановив такі критерії оцінкирезультатів випробувань:
| | Чутливі
| Помірно
чутливі
| Стійкі
|
| Метод розведень
Інгібуюча концентрація, мг/л
| £8
| 16 – 32
| ³64
|
| Метод дисків
(диск з 30 мкг цефтриаксону)
Діаметр зони затримки росту, мм
| ³21
| 20 – 14
| £13
|
Досвід показав,що для визначення чутливості мікроорганізмів слід використовувати диски з цефтриаксоном,оскільки він активний відносно окремих штамів, які виявили стійкість привикористанні дисків, що покривають всю групу цефалоспоринів.
Фармакокінетика.
Цефтриаксон відрізняється надто тривалим часом напіввиведення, який уздорових дорослих становить приблизно 8 год. Площа під кривою концентрації вплазмі після внутрішньовенного введення дорівнює такій післявнутрішньом’язового введення. Це означає, що біодоступність цефтриаксону післявнутрішньом’язового введення становить 100%. Після внутрішньовенного введенняцефтриаксон швидко проникає у тканинну рідину, де протягом більш ніж 24 годпідтримуються бактерицидні концентрації відносно чутливих мікроорганізмів (див.мал.).
Концентрація після введення 1 г препарату Роцефін,мг/л
Виведення
Період напіввиведення цефтриаксону у здорових дорослих становитьприблизно 8 год. У немовлят у перші 8 днів життя, а також в осіб старше 75років період напіввиведення в середньому вдвічі більший. У дорослих 50–60%цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді нирками і 40–50% - з жовчю.Кишкова флора перетворює цефтриаксон в неактивні метаболіти. У новонародженихдітей нирками виводиться приблизно 70% дози. У хворих з нирковою абопечінковою недостатністю фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначноюмірою, відзначається лише незначне збільшення періоду напіввиведення. Якщопорушена лише функція нирок, збільшується виведення з жовчю, якщо порушенафункція печінки, збільшується виведення через нирки.
Зв''язування з білками
Цефтриаксон зворотно зв’язується з альбуміном, причому ступіньзв’язування зменшується із зростанням концентрації, наприклад, знижуючись з 95%при концентрації в плазмі менше 100 мг/л до 85% при концентрації 300 мг/л.Завдяки нижчій концентрації альбуміну в тканинній рідині, частка вільного цефтриаксонув ній вища, ніж у плазмі.
Проникнення в цереброспінальну рідину
У дітей, у т.ч. новонароджених, цефтриаксон проникає взапалені мозкові оболонки. Концентрація цефтриаксону в цереброспінальній рідиніпри бактеріальному менінгіті становить 17% від концентрації в плазмі, що майжев 4 рази перевищує концентрацію при асептичному менінгіті. Через 24 год післявнутрішньовенного введення Роцефіну в дозі 50 – 100 мг/кг маси тіла вцереброспінальній рідині спостерігаються концентрації цефтриаксону, які перевищують1.4 мг/л. У дорослих хворих з менінгітом після введення дози 50 мг/кгмаси тіла через 2 – 24 год досягаються такі концентрації цефтриаксону вцереброспінальній рідині, які в багато разів перевищують мінімальні інгібуючіконцентрації для найрозповсюдженіших збудників менінгіту.
Показання для застосування.
Роцефін застосовується для лікування інфекцій, збудники яких чутливі доцефтриаксону:
–сепсис;
– менінгіт;
– інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчнихшляхів і шлунково-кишкового тракту);
– інфекції кісток, суглобів, м''яких тканин, шкіри, а також рановіінфекції;
– інфекції у хворих з ослабленим імунним захистом;
– інфекції нирок і сечових шляхів;
– інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонія, а також інфекції вуха,горла і носа;
– інфекції статевих органів, включаючи гонорею.
Застосовується також для профілактики інфекцій в хірургії.
Спосіб застосування та дози.
Дорослі і діти старше 12 років: звичайно призначають 1–2 г Роцефіну 1 разна добу (кожні 24 год). При тяжких інфекціях або інфекціях, збудники яких маютьлише помірну чутливість до цефтриаксону, добову дозу можна збільшувати до 4 г.
Новонароджені (до 2 тижнів): 20 – 50 мг/кг маси тіла 1 раз надобу. Зважаючи на недорозвиненість ферментної системи, добова доза не повиннаперевищувати 50 мг/кг маси тіла. При визначенні дози препарату для доношених інедоношених дітей відмінностей немає.
Немовлята і діти молодшого віку (з 3-х тижнів до 12 років): 20 – 80 мг/кг маситіла 1 раз на добу.
Дітям з масою тіла понад 50 кг призначають дози для дорослих.
Внутрішньовенні дози 50 мг/кг або вищі слід вводити шляхом інфузіїпротягом принаймні 30 хв.
Літні хворі: призначають звичайні дози для дорослих, не роблячибудь-яких поправок на вік.
Тривалість лікування
Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як прийнято притерапії антибіотиками, хворим слід продовжувати приймати Роцефін ще протягом якмінімум 48–72 год після того, як температура нормалізується і аналізи покажутьвідсутність збудників.
Комбінована терапія
Дослідження показали, що відносно багатьох грамнегативних бактерійіснує синергізм між Роцефіном і аміноглікозидами. Незважаючи на те, щопідвищену ефективність таких комбінацій не завжди можна передбачити, її слідмати на увазі при тяжких, загрозливих для життя інфекціях, викликанихPseudomonas aeruginosa. Через фізичну несумісність цефтриаксону йаміноглікозидів їх слід вводити окремо в рекомендованих для них дозах.
Дозування в особливих випадках
Менінгіт
У разі бактеріального менінгіту у немовлят і дітей молодшого вікулікування розпочинають з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Яктільки збудник буде ідентифікований, а його чутливість визначена, дозу можнавідповідно знизити. Найкращі результати досягалися при такій тривалостілікування:
Neisseria meningitidis
Streptococcus pneumoniae
Haemophilus influenzae
Чутливі Enterobactericeae
| 4 дні
7 днів
6 днів
10 – 14 днів
|
Гонорея
Для лікування гонореї (викликаної утворюючими і неутворюючимипеніциліназу штамами) рекомендується призначати разову дозу 250 мгвнутрішньом’язово.
Профілактика інфекцій в хірургії
Для профілактики післяопераційних інфекцій в хірургії рекомендується –залежно від ступеня небезпеки зараження – вводити разову дозу 1 – 2 г Роцефінуза 30 – 90 хв до початку операції. При операціях на товстій і прямій кишцідобре зарекомендувало себе одночасне (але окреме) введення Роцефіну і одного з5-нітроімідазолів, наприклад, орнідазолу.
Ниркова і печінкова недостатність
У хворих з порушеннями функції нирок немає необхідностізнижувати дозу в тому випадку, якщо функція печінки залишається нормальною.Лише у разі ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренскреатиніну менше 10 мл/хв) добова доза не повинна перевищувати 2 г. У хворих зпорушеннями функції печінки немає необхідності знижувати дозу в томувипадку, якщо функція нирок залишається нормальною.
При одночасній тяжкій нирковій та печінковій недостатності слідрегулярно визначати концентрацію цефтриаксону в плазмі.
Хворим, які знаходяться на гемодіалізі, немає потреби вдодатковому введенні препарату після діалізу. Слід, однак, контролюватиконцентрацію цефтриаксону в сироватці на предмет можливої корекції дози,оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість виведення.
Приготування розчинів
Свіжоприготовлені розчини зберігають свою фізичну і хімічнустабільність протягом 6 год при кімнатній температурі (або протягом 24 год притемпературі +5С°). Загальним правилом, однак, повинно бути приготуваннярозчинів безпосередньо перед їх використанням. Залежно від концентрації ітривалості зберігання колір розчинів може варіювати від блідо-жовтого добурштинового. Ця властивість активної речовини не впливає на ефективність абопереносимість препарату.
Внутрішньом’язова ін’єкція
Для внутрішньом’язової ін’єкції 1 г Роцефіну розчиняють в 3.5 мл 1%розчину лідокаїну; ін’єкцію роблять в сідничний м’яз. Рекомендується вводити небільше 1 г в одну сідницю.
Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно.
Внутрішньовенна ін’єкція
Для внутрішньовенної ін’єкції 1 г Роцефіну розчиняють в 10 мл води дляін’єкцій; вводять внутрішньовенно повільно (2 – 4 хв).
Внутрішньовенне вливання
Внутрішньовенне вливання повинно тривати не менше 30 хв. Дляприготування розчину для вливання розчиняють 2 г Роцефіну в 40 мл одного знаступних інфузійних розчинів, вільних від іонів кальцію: хлористий натрій0.9%, хлористий натрій 0.45% + глюкоза 2.5%, глюкоза 5%, глюкоза 10%, левульоза5%, декстран 6% в розчині глюкози, вода для ін’єкцій. Зважаючи на можливунесумісність, розчини, які містять Роцефін, не можна змішувати з розчинами, якімістять інші антибіотики, – як при приготуванні, так і при введенні. Не можнатакож використовувати для приготування розчинів для вливання інфузійні розчини,відмінні від зазначених вище.
Побічна дія.
Звичайно Роцефін переноситься добре. При його застосуванні можливі такіпобічні явища, які регресували спонтанно або після відміни препарату.
Системні побічні ефекти
Шлунково-кишкові явища (приблизно 2% всіх випадків): діарея, нудота,блювання, стоматит, глосит.
Зміни крові (приблизно 2%): еозинофілія, лейкопенія, гранулоцитопенія,гемолітична анемія, тромбоцитопенія.
Шкірні реакції (приблизно 1%): висипи, алергічний дерматит, свербіж,кропив’янка, набряки, ексудативна багатоформна еритема.
Інші побічні явища, які спостерігаться рідко: головний біль ізапаморочення, збільшення активності ферментів печінки, затемнення на ехограміжовчного міхура, олігурія, збільшення креатиніну сироватки, мікози статевоготракту, пропасниця, озноб, порушення згортання крові, а також анафілактичні абоанафілактоїдні реакції.
Місцеві побічні ефекти
У поодиноких випадках спостерігаються запальні реакції стінки вени. Їхвдавалося уникати, застосовуючи повільну ін’єкцію (2 – 4 хв).
Внутрішньом’язова ін’єкція без застосування лідокаїну болюча.
Протипоказання.
Роцефін протипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до антибіотиківгрупи цефалоспоринів в анамнезі. За наявності у хворого підвищеної чутливостідо пеніциліну слід врахувати можливість перехресної алергічної реакції.
Незважаючи на те, що доклінічні дослідження не виявили будь-якогомутагенного або тератогенного впливу препарату, Роцефін не слід призначати підчас вагітності, особливо в перші 3 місяці, якщо для цього немаєекстрених показань.
Передозування.
Дотепер про випадки передозування Роцефіну не повідомлялося. У разіпередозування концентрація препарату не може бути знижена шляхом гемодіалізуабо перитонеального діалізу. Специфічного антидота не існує. Терапіяпередозування повинна бути симптоматичною.
Особливості застосування.
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, не можна виключатиможливість анафілактичного шоку – навіть якщо в докладному анамнезі немаєвідповідних вказівок. У разі анафілактичного шоку слід негайно вжити такихзаходів, як внутрішньовенне введення адреналіну, а після цього – будь-якогоглюкокортикоїду.
У поодиноких випадках на ехограмі жовчного міхура може відзначатисязатемнення, що зникає після відміни або закінчення лікування. Навіть якщо ціявища супроводжуються болем, рекомендується проводити лише симптоматичнелікування.
Цефтриаксон, як і деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін іззв''язку з сироватковим альбуміном. Тому слід дотримуватися обережності в томувипадку, коли мова йде про призначення Роцефіну новонародженим дітям, особливонедоношеним, з гіпербілірубінемією.
Під час тривалого лікування слід регулярно контролювати картину крові.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
При одночасному застосуванні високих доз Роцефіну і таких сильнодіючихдіуретиків, як фуросемід, порушень функції нирок не спостерігалося. Немаєвказівок на те, що Роцефін підвищує ниркову токсичність аміноглікозидів. Післяприйому алкоголю одразу після прийому Роцефіну не спостерігалося ефектів,схожих на дію дисульфіраму (тетураму).
Цефтріаксон не містить N-метилтіотетразольну групу, яка б моглавикликати непереносимість етанолу, а також кровотечі, що властиві деяким іншимцефалоспоринам. Пробенецид не впливає на виведення Роцефіну.
Умови та термін зберігання.
Зберігатиу недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.
Термінпридатності – 3 роки.
Приготовлений розчин зберігати не більше 6 годин при кімнатнийтемпературі і не більше 24 годин при температурі 5°С.