ІНСТРУКЦІЯ
для медичногозастосування препарату
МЕГІОН (MEGION®)
Загальна характеристика:
міжнародна назвa: ceftriaxone;
основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до жовтуватого кольору,гігроскопічний, легкорозчинний у воді;
склад: 1 флакон містить цефтріаксону (у формі цефріаксонунатрую) – 0,5 г/1 г.
Форма випуску. Порошок для приготування розчину длявнутрішньовенних та внутрішньом’язових ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби. Цефалоспориновийантибіотик третього покоління. АТС J01D A13.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Цефтріаксон – це антибіотик збактерицидною дією, яка зумовлена його спроможністю пригнічувати синтезклітинних мембран мікроорганізмів. Має широкий спектр активності протиграмнегативних і грампозитивних мікроорганізмів, у тому числі штамів,продукуючих бета-лактамазу. Цефтріаксон вологостікий проти дії бета-лактамаз(пеніциліназ і цефалоспориназ) грамнегативних і грампозитивних бактерій. Якправило, він активний проти таких мікроорганізмів: грампозитивні аеробнімікроорганізми: Staphylococcus aureus (включаючи пеніциліназопродукуючі штами),Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus групи А(S.pyogenes), Streptococcus групи В (S.agalactiae), Streptococcus viridans,Streptococcus bovis. Важливо: метицилін-нечутливі штами стафілококів стійкі доцефалоспоринів, включаючи цефтріаксон. Більшість штамів ентерококів не чутливідо цефтріаксону; грамнегативні аеробні мікроорганізми: Aeromonas spp.,Alcaligenes spp., Branhamella catarrhalis (бета-лактамазонегативні йпозитивні), Citrobacter spp. (деякі штами стійкі), E.coli, Haemophilus ducreyl,Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp. (включаючиK.pneumoniae), Moraxella spp., Morganella morganii, Nesseria gonorrhoeae(включаючи пеніциліназопродукуючі штами), Neisseria meningitidis, Plesiomonasshigelloides, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Salmonellaspp. (включаючи Salmonella typhi), Serratia spp. (включаючи Serratiamarcescens), Shigella spp., Vibrio spp (включаючи V.cholerae), Yersiniaspp.(включаючи Yersinia enterocolitica).
Treponema pallidum чутлива in vitro та векспериментах з тваринами. Під час клінічних досліджень були одержані позитивнірезультати лікування цефтріаксоном первинного і вторинного сифілісу. Аеробнімікроорганізми: Clostridium spp. (крім Clostridium difficile), Fusobacteriumspp. (крім F.mortiferum), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.
Важливо: бета-лактамазопродукуючі штама Bacterioidesspp. (а саме B.fragilis) стійкі до дії цефтріаксону.
Фармакокінетика. Концентрації у плазмі кровіідентичні для внутрішньовенного і внутрішньом’язового введеннь. Це означає, щоцефтріаксон, введений внутрішньом’язово, має 100% біодоступності. Привнутіршньовенному введенні цефтріаксон швидко проникає в інтерстиціальні рідиниорганізму, де бактерицидні концентрації для чутливих мікроорганізмівдосягаються за 24 години.
Зв’язуваня з білками зворотньо пропорційнеконцентрації активної речовини. Цефтріаксон проникає крізь запаленіменінгіальні оболонки у немовлят та дітей. Через 24 години після внутрішньовенноговведення цефтріаксону у дорослих пацієнтів спостерігалися концентрації,більшіза 1,4 мг/л. У дорослих пацієнтів з менінгітом протягом 2 – 24 годин післявведення 50 мг/кг ваги значення концентрацій у лікворі значно перевищуваломінімальні інгібуючі концентрації, необхідні для більшості патогеннихмікроорганізмів, що викликають менінгіт. Цефтріаксон проникає черезплацентарний бар’єр та виявляється у низьких концентраціях у грудному молоці.
Цефтріаксон не метаболізується в організмі.
У дорослих 50 – 60% цефтріаксону виводиться ниркамиу незміненому вигляді та 40 – 50% - з жовчю. Період напіввиведення у здоровихдорослих становить майже 8 годин.
У немовлят виведення нирками становить 70% дози. Упацієнтів, молодше 8 днів та старше 75 років, середнє значення періодунапіввиведення приблизно вдвічі більше, ніж у здорових людей. У пацієнті знирковою недостатністю та з погіршеною функцією печінки деякою міроюподовжувався період напіввиведення.
Показання для застосування. Мегіон показаний при інфекціях, спричиненихцефтріаксон-чутливими мікроорганізмами:
- сепсіс;
- менінгіт;
- інфекції черевної порожнини (перитоніт, інфекціїжовчних шляхів та травного тракту;
- інфекції шкіри, м’яких тканин та раневі інфекції;
- передопераційна профілактика можливих інфекцій прихірургічних втручаннях;
- профілактика інфекцій у пацієнтів з ослабленоюзахисною функцією організму;
- інфекції нирок та сечовидільних шляхів;
- інфекції респіраторного тракту (особливопневмонія);
- захворювання вуха, горла, носа;
- інфекції статевих органів, включаючи гонорею;
- хвороба Лайма у другій стадії.
Спосіб застосування та дози. Повільне (2 – 5 хв.) введення. Розчиниготуються відповідно до даних такої таблиці:
| | Внутрішньовенне введення (вода для ін’єкцій)
| Внутрішньом’язове введення (1% лідокаїн)
|
| Мегіон 500 мг
| 5 мл
| 2 мл
|
| Мегіон 1000 мг
| 10 мл
| 3,5 мл
|
Внутрішньовенні ін’єкції у дозах 50 мг або більше на1 кг маси тіла слід виконувати у вигляді повільних вливань протягом щонайменше30 хв. Свіжоприготовлені розчини залишаються стійкими за хімічнимивластивостями при кімнатній температурі протягом 6 годин (або 24 годин притемпературі 5°С). Приготовлені розчини слід використовувати відразу.
Дорослі та діти старше 12 років.
Звичайно вводять 1 – 2 г Мегіону на добу одноразово. При тяжкихінфекціях, спричинених алочутливими бактеріями, добова доза може бути підвищенадо 4 г (2 введення кожні 12 годин).
Новонароджені, немовлята та діти до 12 років.
Новонароджені віком до 2 тижнів: добова доза залежно від тяжкостіінфекції становить від 20 до 50 мг/кг маси тіла (максимально).
Немовлята та діти від 8 тижнів до 12 років: добовадоза залежно від тяжкості інфекції становить від 20 до 80 мг/кг маси тіла (максимально).Для дітей масою тіла 50 кг і більше призначається звичайна доза для дорослих.
Пацієнти похилого віку.
При призначенні пацієнтам похилого віку немає необхідності коригуватизвичайні дози для дорослих.
Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як і при лікуваннііншими антибіотиками Мегіон необхідно вживати протягом щонайменше 48 – 72 годинпісля того, як спаде жар або зникнуть симптоми інфікування.
Дозування в особливих випадках.
Менінгіт. Лікування бактеріального менінгіту уновонароджених та дітей необхідно починати з дози 100 мг/кг маси тіла (але небільше 4 г) 1 раз на день. Після того, як мікроорганізм ідентифіковано тавизначено його чутливість, дозу можна відповідно знизити. Найкращого ефектубуло досягнуто при тривалості лікування:
Neisseria meningitides 4 дні,
Haemophilius influenzae 6 днів,
Streptococcus pneumoniae 7 днів,
Susceptible enterobacteriaceae 10 – 14 днів.
Гонорея (пеніциліназопродукуючі та непродукуючіштами). 250 мг Мегіону одноразово.
Передопераційна профілактика. Для запобіганняпісляопераційного або можливого зараження під час операцій рекомендоване разовевведення 1 – 2 г Мегіону – залежно від ризику інфікування за 30 – 90 хв. допочатку операції. У колоректальній хірургії може бути запропоновано комбіноване(але роздільне) застосування Мегіону та метронідазолу.
Хвороба Лайма. Хоча клінічні випробування ще незакінчено, на основі первинних позитивних результатів можна рекомендуватизастосування 1 – 2 г Мегіону на добу або ще 12 годин (до 4 г на день) протягом10 днів – 4 тижнів. Вибір дози та тривалості лікування залежить від тяжкостізахворювання.
Дозування для хворих з нирковою або печінковоюнедостатністю. Для пацієнтів з нирковою, але нормальною функцією печінки, немаєнеобхідності знижувати дозу Мегіону. Тільки за умови тяжкої нирковїнедостатності (кліренс креатиніну < 10 мл/хв.) максимальна добова дозаМегіону становить 2 г. При недостатності функції печінки, якщо при цьому непорушена функція нирок, дозу Мегіону знижувати не слід. За наявності тяжкоїнирокової та печінкової недостатності необхідно регулярно вимірювати рівеньконцентрації мегіону в плазмі та знижувати дози, якщо це необхідно.
Призначення для пацієнтів при діалізі не змінюється,але потрібно вимірювати концентрацію препарату у сироватці, щоб визначитинеобхідність регулювання дози, оскільки його елімінація у цих пацієнтів можебути знижена.
Побічна дія. Як правило, Мегіон добре переноситься. Протягомлікування Мегіоном спостерігались такі поодинокі побічні реакції, що минали якспонтанно, так і після відміни лікування.
Системні прояви: гастроінтестинальні прояви – м’якийстул/діарея, нудота, блювання, стоматит, глосит;
гематологічні зміни – еозинофілія, лейкопенія,гранулоцитопенія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія;
шкірні реакції – екзантема, алергічний дерматит,свербіж, кропив’янка, мультиформна еритема;
інші – головний біль, запаморочення, зростанняензимів у печінці, затемнення у сонограмі жовчного міхура, олігурія,кристалурія, зростання сироваткового креатиніну, мікози статевих шляхів,пропасниця та анафілактичні або анафілактоїдні реакції;
окремі випадки псевдомембранозних ентероколітів, порушення коагуляції.
Подібно до інших цефалоспоринів можливе виникненнявагініту внаслідок росту клітин Candidаs albicans.
Лабораторні тести: у деяких випадках тест Кумбса танеензиматичні дослідження сечі на присутність цукру можуть давати хибнопозитивні результати. У такому разі дослідження сечі на цукор під час терапіїМегіоном слід проводити ензиматичними методами.
Місцеві прояви – у деяких випадках при послідовнихвнутрішньовенних введеннях може виникати флебіт. Цій реакції можна запобігтиповільним введенням (2 – 5 хв.).
Протипоказання. Гіперчутливість до цефалоспоринів. При чутливості доантибіотиків пеніцилінового ряду можлива перехресна алергія. Дослідження invitro довели, що подібно до інших цефалоспоринів, Мегіон може порушуватизв’язок між білірубіном та сироватковим альбуміном. Тому не слід застосовуватиМегіон для лікування новонароджених, і особливо недоношених немовлят, з білірубіновоюенцефалопатією.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Обережність при комбінованому призначенні заміноглікозидами та діуретиками. Не змішувати Мегіон з іншими лікарськимизасобами в ін’єкційних та інфузійних розчинах. Препарати, що посилюють перистальтикукишечнику, протипоказані.
Особливості застосування. Можливість анафілактичного шоку не можнавиключати повністю, отже, у таких випадках негайно вжити усіх необхіднихзасобів, наприклад, внутрішньовенне введення адреналіну, а потім глюкокортикоїдів.Затемнення, що спостерігалися при ультразвукових дослідженнях жовчного міхура,як правило, були наслідком застосування вищої, ніж рекомендовано, дози Мегіонута помилково сприймалися як жовчні камені. Ці затемнення насправді є осадженимисолями кальцію, які зникають при скасуванні чи зупиненні лікування Мегіоном. Ціпрояви дуже рідко супроводжуються симптомами. За наявності симптомів,рекомендовано консервативне нехірургічне лікування. До прийняття лікаремвідповідного рішення слід припинити лікування Мегіоном.
Картину крові слід спостерігати регулярно протягомлікування. Складна та довготривала діарея може бути спричиненапсевдомембранозними колітами внаслідок застосування антибіотиків(водянисто-кров’яниста діарея, тупий, з переходом у коліки, біль у животі, жар,часом тенезми, що може бути небезпечним для життя. У таких випадках лікуванняМегіоном слід негайно відмінити та провести терапію, направлену на патогенниймікроорганізм (ванкоміцин орально 4 рази по 250 мг). Пацієнти іззахворюваннями, асоційованими з синтезом вітаміну К та низьким рівнемхарчування, можуть потребувати додаткового призначення вітаміну К (10 мг натиждень).
Вагітність та період лактації.
Мегіон проникає через плацентарний бар’єр тапотрапляє до кровообігу плода, тому цей препарат під час вагітності слідзастосовувати лише за наявності незаперечних показань. Мегіон проникає в груднемолоко та може сприяти виникненню діареї або грибкової інфекції на слизовихоболонках немовлят. Грудне молоко матерів, які одержували Мегіон, не сліддавати дітям.
Умови та термін зберігання. Зберігати у захищеному від світла, вологи танедоступному для дітей місці, при температурі нижче 25°С. Термін придатності –3 роки. Свіжоприготовлені розчини залишаються стабільними протягом 6 годин прикімнатній температурі (або 24 години при температурі 5°С).