ІН С Т Р У К Ц І Я
длямедичного застосування препарату
АКСЕФ
(AKSEF)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічнаназви: цефуроксим;(Z)-3-карбамоїлоксиметил-7-[(2-(2-фурил)-2-метоксиїміноацетамідо]-3-цефем-4-карбоксилат,натрієва сіль;
основні фізико-хімічнівластивості: білий або майже білий порошок трохи гігроскопічний.
склад: 1 флакон міститьцефуроксиму натрію стерильного, що еквівалентно цефуроксимубезводному 750 мг.
Форма випуску. Порошок для приготуваннярозчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби длясистемного застосування. Цефалоспорини. Код АТС J01DA06.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Цефуроксим - цебактерицидний антибіотик цефалоспоринів, що має високу активність відносноширокого спектра грампозитивних і грамнегативних бактерій, включаючи штами, щопродукують бета-лактамази. Цефуроксим є стійким до дії бета-лактамаз і томувідповідно виявляє активність відносно багатьох ампіцилін- абоамоксицилінрезистентних штамів. Основний механізм бактерицидної дії - порушеннясинтезу стінки бактеріальної клітини.
Цефуроксим in vitro є ефективним проти такихмікроорганізмів, як:
грамнегативні аероби:
Еscherichia coli, Klebsiella spp., Proteusmirabilis, Proteus rettgeri, Providencia spp., Haemophilus influenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами), Haemophilusparainfluenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами), Moraxella (Branhamella)catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукуютьпеніциліназу), Neisseria meningitidis, Salmonella spp;
грампозитивні аероби:
Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що продукуютьпеніциліназу, але виключаючи метицилінрезистентні штами), Streptococcuspyogenеs (а також інші бета-гемолітичні стрептококи), Streptococcuspneumoniae, Streptococcus групи В (Streptococcus agalactiae), Streptococcusmitis (група viridans), Bordetella pertussis;
анаероби:
грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи Peptococcusі Peptostreptococcus species);
грампозитивні бактерії (включаючи більшість Clostridiumspр.) і грамнегативні бактерії (включаючи Bacteroides spp. іFusobacterium spp.), Propionibacterium spp.;
інші мікроорганізми
Вorrelia burgdorferi.
Мікроорганізми, не чутливі доцефуроксиму:
Clostridium difficile, Pseudomonasspp., Campylobacter spp., Acinetobacter calcoaceticus, Listeria monocytogenes, метицилінрезистентніштами Staphylococcus aureus, метицилінрезистентні штами Staphylococcusepidermidis, Legionella spp., Enterococcus (Streptococcus) faecalis,Morganella morganii, Proteus vulgaris, Enterobacter spp., Citrobacter spp.,Serratia spp., Bacteroides fragilis.
Фармакокінетика. Максимальна концентраціяцефуроксиму у сироватці крові спостерігається через 30 - 45 хвилин післявнутрішньом´язового введення. Період напіввиведення цефуроксиму привнутрішньовенному та внутрішньом’язовому введенні становить приблизно 70хвилин.
Зв’язування з білками сироватки кровіколивається від 33 до 50%.
Протягом 24 годин від моментувведення препарат практично повністю (85-90%) виділяється в незміненому виглядііз сечею, більша частина препарату виводиться в перші 6 годин.
Цефуроксим не метаболізується івиводиться шляхом гломерулярної фільтрації та тубулярної секреції.
Концентрація цефуроксиму, щоперевищує МІК (мінімальну інгібуючу концентрацію) для більшості поширенихпатогенних мікроорганізмів, досягається у кістковій тканині, синовіальній тавнутрішньоочній рідинах. Цефуроксим проникає крізь гематоенцефалічний бар’єрпри запаленні мозкових оболонок.
Показання для застосування.
Призначений для лікування інфекцій, спричиненихчутливими до цефуроксиму мікроорганізмами, або до визначення збудника, щоспричинив інфекційне захворювання.
Інфекції дихальних шляхів: гострі та хронічні бронхіти, інфікованібронхоектази, бактеріальна пневмонія, абсцес легенів, післяопераційні інфекціїорганів грудної порожнини;
інфекції вуха, горла, носа: синусити, тонзиліти, фарингіти та середній отит;
інфекції сечовивідних шляхів: гострий та хронічний пієлонефрит, цистит,асимптоматична бактеріурія;
інфекції м’яких тканин: бешиха, ранові інфекції;
інфекції кісток і суглобів: остеомієліт, септичний артрит;
акушерство та гінекологія: запальні захворювання тазових органів;
гонорея, особливо у тих випадках, коли протипоказаний пеніцилін;
інші інфекції, включаючи септицемію, менінгіт, перитоніт.
Профілактика інфекцій: при підвищеному ризику виникненняінфекційних ускладнень після операцій на грудній клітці та черевній порожнині,операцій на тазових органах, серцево-судинних та ортопедичних операціях.
Спосіб застосування тадози. Ін’єкціїАКСЕФУ призначені лише для внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення.
Загальні рекомендації.
Дорослі
Для багатьох інфекцій достатньо 750мг 3 рази на добу внутрішньом´язово або внутрішньовенно. При більш тяжких інфекціях дозу збільшують до 1,5 г 3 рази на добу внутрішньовенно. Уразі необхідності інтервал між ін’єкціями може скорочуватись до 6 годин,загальна доза на добу збільшується до 3 - 6 г.
За умови позитивної динамікиперебігу захворювання можливій перехід на пероральний прийом АКСЕФУ.
Послідовна терапія
Пневмонія: 1,5 г АКСЕФУ 2-3 рази на день(внутрішньом´язово або внутрішньовенно) протягом 48 - 72 годинпотім АКСЕФ у формі таблеток по 500 мг 2 рази на добу протягом 7 – 10 днів.
Загострення хронічного бронхіту: 750 мг АСЕФУ 2-3 рази надень (внутрішньом´язово або внутрішньовенно) протягом 48 - 72годин, потім перорально у таблетках по 500 мг 2 рази на добу протягом 5 – 7днів. За відсутності клінічного покращення протягом 72 годин слід продовжитипарентеральне введення препарату.
Немовлята і діти
30 - 100 мг/кг на добу у вигляді 3– 4 ін’єкцій. Для більшості інфекцій оптимальною дозою є 60 мг/кг на добу.
Новонароджені
30 - 100 мг/кг на добу у вигляді 2- 3 ін’єкцій. Необхідно враховувати, що період напіввиведення цефуроксиму уперші тижні життя може бути в 3 - 5 разів більше, ніж у дорослих.
Гонорея
1,5 г шляхом однієї ін’єкції або по750 мг двома ін’єкціями в обидві сідниці.
Менінгіт
АКСЕФ застосовується як засібмонотерапії бактеріального менінгіту, якщо він спричинений чутливими штамами.Дорослі: 3 г внутрішньовенно кожні 8 годин. Немовлята та діти: 150 - 250 мг/кгна добу внутрішньовенно, розділені на 3 або 4 дози. Новонароджені: доза повиннастановити 100 мг/кг на добу внутрішньовенно.
Профілактика
Звичайна доза – 1,5 гвнутрішньовенно в стадії індукції анестезії при абдомінальних, тазових таортопедичних операціях. Це може бути доповнено додатковимвнутрішньом´язовим введенням 750 мг через 8 і 16 годин.
При операціях на серці, легенях, стравоходіта судинах звичайна доза становить 1,5 г внутрішньовенно, введена на стадіїіндукції анестезії, що потім доповнюється внутрішньом´язовим введенням 750 мг 3 рази на добу протягом наступних 24 - 48 годин.
При повній заміні суглоба 1,5 гпорошку цефуроксиму змішуються з одним пакетом метилметакрилатногоцементу-полімеру перед додаванням рідкого мономеру.
Тривалість як парентеральної, так іпероральної терапії визначається тяжкістю інфекції та клінічним станомпацієнта.
Порушення функції нирок
Цефуроксим виводиться нирками.Тому, як і при застосуванні інших подібних антибіотиків, пацієнтам зпорушеною функцією нирок рекомендується зменшувати дозу АКСЕФУ з метоюкомпенсації більш повільної екскреції препарату. Немає необхідності зменшуватистандартну дозу (750 мг - 1,5 г 3 рази на добу), поки рівень кліренсукреатиніну не буде 20 мл/хв або нижче. Дорослим з вираженим порушенням функціїнирок (кліренс креатиніну 10 - 20 мл/хв) рекомендується доза 750 мг 2 рази надобу, у більш тяжких випадках (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) – 750мг 1 раз на добу.
При гемодіалізі потрібно вводити750 мг внутрішньовенно або внутрішньом´язово наприкінці кожного сеансудіалізу. Додатково до парентерального введення цефуроксим можна додавати доперитонеальної діалізної рідини (звичайно 250 мг на кожні 2 літри діалізноїрідини). Для пацієнтів, які проходять тривалий артеріовенний гемодіаліз абошвидку гемофільтрацію у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована дозастановить 750 мг двічі на день. Пацієнтам, яким проводять повільнугемофільтрацію, потрібно дотримуватись схеми доз як для лікування при порушенійфункції нирок.
Особливості введенняпрепарату
Для внутрішньом’язового введенняслід додати 3 мл води для ін’єкцій до 750 мг АКСЕФУ. Обережно струсити довиникнення суспензії.
Для внутрішньовенного введеннярозчинити 750 мг – у не менш, ніж 6 мл води для ін’єкцій, 1,5 г – у 15 мл. Дляінфузій, що тривають не більше 30 хвилин, 1,5 г цефуроксиму можна розчиняти у50 - 100 мл води для ін’єкцій. Одержані розчини можуть бути введенібезпосередньо у вену або у трубку крапельниці при інфузійній терапії.
Під час зберігання вже розведенихрозчинів можуть чинитися зміни насиченості кольору.
Оскільки цефуроксим існує також уформі цефуроксиму аксетилу для перорального прийому (АКСЕФ), можна зпарентеральної терапії АЕСЕФУ послідовно перейти на пероральну терапію АКСЕФОМ,де це є клінічно доцільним.
Побічна дія. При застосуванніцефуроксиму побічна дія виникала відносно рідко, була помірно виражена та малаоборотний характер. Спостерігались нечасті реакції гіперчутливості, що включалирізні види шкірного висипу, кропив’янку, свербіж, інтерстиціальний нефрит,пропасницю та дуже рідко – анафілаксію.
Як і при лікуванні іншимицефалоспоринами, дуже рідко можуть спостерігатися випадки поліморфної еритеми,синдрому Стівенса – Джонсона і токсичного епідермального некролізу.
Як і при застосуванні іншихантибіотиків, довготривале застосування може призводити до надмірного ростунечутливих мікроорганізмів, наприклад Candida.
Під час або після лікуванняможливий розлад з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи (дуже рідко)симптоми псевдомембранозного коліту.
В окремих випадках можливе зниженнярівня гемоглобіну, лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія, еозинофілія.
Позитивна реакція Кумбсаспостерігалась у деяких пацієнтів, які лікувались цефуроксимом, що здатнавпливати на результати тестів на сумісність крові. Дуже рідко виникалагемолітична анемія.
Інколи спостерігалось транзиторнепідвищення рівня печінкових ензимів або білірубіну, особливо у пацієнтів зіснуючою патологією печінки, але даних про шкідливий вплив на печінку немає.
Може спостерігатись підвищеннярівня креатиніну та/або азоту сечовини крові та зменшення кліренсу креатиніну.Може спостерігатися біль у місці внутрішньом´язової ін’єкції, частішепісля високих доз, однак це звичайно не повинно зумовлювати припиненнялікування. Після внутрішньовенної ін’єкції інколи можуть виникати проявитромбофлебіту.
Протипоказання. Підвищена чутливість доцефалоспоринових антибіотиків.
Передозування. Передозуванняцефалоспоринових антибіотиків може призвести до розвитку симптомів подразненняголовного мозку, внаслідок чого можуть виникнути судоми. Рівень цефуроксиму можебути зменшений шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.
Особливості засосування.
У більшості випадків монотерапія є ефективною. Алеза необхідності препарат можна застосовувати в комбінації з аміноглікозидними антибіотикамиабо з метронідазолом (в таблетках або ін’єкційно не змішуючи в одному флаконі).
Вагітність і лактація
Експериментальних свідоцтвембріотоксичної і тератогенної дії цефуроксиму не було одержано, проте, як іпри застосуванні інших ліків, він повинен з обережністю призначатись уперші місяці вагітності.
Цефуроксим виділяється з грудниммолоком, тому він повинен з обережністю призначатисяь жінкам у період лактації.
Вплив на здатність керуватиавтомобілем та іншими механізмами
Повідомлень про вплив немає.
З особливою обережністю препаратпризначається пацієнтам, у яких були алергічні реакції на пеніциліни або іншібета-лактамні антибіотики.
Цефалоспоринові антибіотики увисоких дозах слід з обережністю призначати хворим, які отримують лікування сильнодіючимидіуретиками, такими як фуросемід, або аміноглікозидними антибіотиками, тому щоповідомлялося про випадки небажаного впливу на функцію нирок при такомупоєднанні ліків. Функція нирок повинна моніторуватись у цих хворих, так само яку хворих похилого віку, а також у тих, у кого існує ниркова недостатність (див.“Спосіб застосування та дози”).
У декількох дітей, хворих наменінгіт, що лікувались цефуроксимом, як і при інших схемах лікуванняменінгіту, були зареєстровані випадки часткової втрати слуху.
Як і при лікуванні іншимиантибіотиками, через 18 - 36 годин після ін’єкції цефуроксиму у спинномозковійрідині виявлялася культура Haemophilus influenzae. Проте клінічне значенняданого явища не відомо.
Взаємодія з іншимилікарськими засобами.
Одночасне введення пробенецидусповільнює виведення цефуроксиму та спричинює підвищення його концентрації усироватці крові.
При лікуванні АКСЕФОМ рівеньглюкози в крові та плазмі рекомендується визначати за допомогоюглюкозооксидазної або гексозокіназної методики.
АКСЕФ не впливає на результатиензимних методів визначення глюкозурії.
АКСЕФ незначною мірою може впливатина використання методик, що базуються на відновленні міді (Бенедикта, Фелінга,Клінітест), але це не призводить до псевдопозитивних результатів, як у випадкахз деякими іншими цефалоспоринами.
Цефуроксим не впливає на результатдослідження рівня креатиніну лужним пікратом.
Сумісність. 1,5 г АКСЕФУ, розчиненогоу 15 мл води для ін’єкцій, може використовуватись разом з розчиномметронідазолу (500 мг/100 мл), обидва препарати зберігають свою активністьпротягом 24 годин при температурі нижче 25°С.
1,5 г АКСЕФУ сумісні з 1 газлоциліну (в 15 мл розчинника) або з 5 г (в 50 мл розчинника) протягом 24годин при температурі 4°С та6 годин при температурі до 25°С.
АКСЕФ (5 мг/мл) можна зберігатипротягом 24 годин при температурі 25°С у 5% або 10% розчині ксилітолу для ін’єкцій.
АКСЕФ сумісний з розчинами, щомістять до 1% лідокаїну гідрохлориду.
АКСЕФ сумісний з більшістюзагальновживаних розчинів для внутрішньовенних ін’єкцій. Вінзберігає свої властивості протягом 24 годин при кімнатній температурі в такихрозчинах:
- 0,9% розчин хлориду натріюдля ін’єкцій;
- 5% розчин глюкози дляін’єкцій;
- 0,18% розчин хлориду натріюз 4 % розчином глюкози для ін’єкцій;
- 5% розчин глюкози з 0,9% розчином хлориду натрію для ін’єкцій;
- 5 % розчин глюкози з 0,45 %розчином хлориду натрію для ін’єкцій;
- 5% розчин глюкози з 0,25 %розчином хлориду натрію для ін’єкцій;
- 10% розчин глюкози дляін’єкцій;
- 10% розчин інвертованоїглюкози у воді для ін’єкцій;
- розчин Рінгера;
- розчин Рінгера-лактату;
- М/6 розчин натрію лактату;
- розчин Гартмана.
Стабільність АКСЕФУ в 0,9% розчиніхлориду натрію для ін’єкцій з 5% розчином глюкози не змінюється в присутностігідрокортизону натрію фосфату.
АКСЕФ також сумісний протягом 24годин при кімнатній температурі при розведенні у розчині для інфузій:
- з гепарином (10 або 50одиниць/мл) у 0,9% розчині хлориду натрію для ін’єкцій;
- з розчином хлориду калію(10 або 40 мекв/л) у 0,9% розчині хлориду натрію для ін’єкцій.
Несумісність. АКСЕФ не повинензмішуватись в одному шприці з аміноглікозидними антибіотиками.
рН 2,74% розчину бікарбонату натріюдля ін’єкцій суттєво впливає на колір розчину, тому цей розчин нерекомендується для розведення АКСЕФУ. Якщо хворий отримує розчин бікарбонатунатрію внутрішньовенно шляхом інфузії, АКСЕФ можна ввести безпосередньо втрубку крапельниці.
Умови та термін зберігання.Зберігатиу недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температуріне вище 25°С.
Термін придатності - 2 роки. Післярозведення для внутрішньовенної або внутрішьом´язової ін’єкцій препаратможе зберігатися до 48 годин у холодильнику (4°С) та 5 годин при температурі до 25°С.