ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
ОСИД
(OCID)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: омепразол;(5-метокси-2-[[(4-метокси-3,5-диметил-2-піридиніл)метил]сульфаніл]-1Н-бензимідазол);
основні фізико-хімічні властивості: двокольорові (брунатно-рожеві /білувато-рожеві), капсули з твердого желатину розміру “2”, які містять відбілого до майже білого кольору, гладкі, сферичні гранули з кишковорозчиннимпокриттям;
склад: кожна капсула містить: омепразолу - 20 мг;
допоміжні речовини: манітол, целюлоза мікрокристалічна, лактоза,гідроксипропілметилцелюлоза, натрію фосфат дигідрат двоосновний, натріюлаурилсульфат, кислоти метакрилової сополімер, гідроксипропілметилцелюлозифталат, олія касторова.
Форма випуску. Капсули.
Фармакологічна група. Засоби для лікування пептичної виразки. Інгібітори“протонного насоса”. А02В С01.
Фармакологічні властивості. Омепразол впливає на спонтанну та стимульованушлункову секрецію шляхом інгібування шлункової Н+, К+ -АТФази (протонногонасоса), ензиму, який відповідає за кінцеву стадію секреції соляної кислотипарієтальними клітинами шлунка. При застосуванні разових доз омепразолу уздорових волонтерів і пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки або синдромомЗоллінгера-Еллісона було показано, що препарат інгібує обидві (і базальну, істимульовану) секреції дозозалежним способом. Результати короткотерміновихдосліджень доводять, що оптимальною дозою є 20 або 30 мг один раз на добу.Окрім дії на кислотність шлунка, омепразол зменшує загальний об’єм шлунковогосоку і інгібує виробництво пепсину. Омепразол не впливає на внутрішні чинникибазальної або стимульованої секреції, швидкість вивільнення шлунка та більшістьшлунково-кишечних гормонів, окрім гастрину.
Фармакокінетика. Абсорбційні характеристики омепразолу єдозозалежними.
Після застосування капсул з гранулами у кишковорозчинній оболонці,середні пікові концентрації омепразолу досягаються в межах від 0,5 до 3,5годин. Зв’язування з білками становить 95 - 96 %. Період напіввиведення уплазмі від 0,5 до 1 години.
Приблизно 75 - 78 % дози, яка приймається, виділяюється з сечею і 18 -19 % з калом.
Середнє значення кліренсу плазми складає 31,8 л/г.Після абсорбції омепразол швидко метаболізувався і було відмічено утвореннятрьох метаболітів: омепразол сульфон,
сульфід і гідроксіомепразол.
Показання для застосування. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки,рефлюкс - езофагіт, синдром Золлінгера – Еллісона.
Спосіб застосування та дози. Виразка дванадцятипалої кишки: дорослим по 1капсулі на день, курс лікування 2-4 тижні;
виразка шлунка, рефлюкс - езофагіт: дорослим по 1 капсулі надень, курс лікування 4-8 тижнів;
патологічні гіперсекреторні стани: рекомендована початкова дозаомепразолу для дорослих пацієнтів складає 60 мг один раз на день. Термінлікування становить до 4-8 тижнів. Доза понад 80 мг/добу повинна застосовуватисяу два прийоми;
синдром Золлінгера - Еллісона: рекомендована початкова доза длядорослих 60 мг один раз на день. Курс лікування 2-8 тижнів.
Немєнеобхідності у корегуванні дози для пацієнтів з нирковою недостатністю, або здисфункцією печінки, або для пацієнтів похилого віку.
Побічна дія. Головний біль, запаморочення, порушення сну,діарея, запор, аномальний біль,нудота\блювання, метеоризм, підвищенняактивності печінкових амінотрансфераз, тромбоцитопенія, лейкопенія, висипання,кропив’янку і\або свербіж, парестезія, сонливість, інсомнія і нездужання.
Протипоказання. Осид протипоказаний пацієнтам з підвищеноючутливістю до препарату, в періоди вагітності та лактації, дітям до 15 років.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Омепразол може уповільнюватививедення діазепаму, варфарину і фенітоїну, препаратів, які метаболізуютьсяшляхом окислення в печінці. Хоч і з теофіліном або пропанолом у суб’єктів знормальними функціями печінки не була підтверджена взаємодія, існують клінічніпідтвердження взаємодії з іншими препаратами, що метаболізуються через системуцитохром Р-450 (циклоспорин, дисульфірам, бензодіазепіни). Пацієнти повинніперебувати під наглядом для корегування дозування цих препаратів у разінеобхідності, якщо вони приймаються одночасно з омепразолом.
Внаслідокглибокого і довготривалого інгібування секреції соляної кислоти, теоретичноможливо, що омепразол може заважати абсорбції препаратів там, де шлунковезначення рН є важливим чинником їх біодоступності (наприклад кетоконазол,складні ефіри ампіциліну і солі заліза ).
Не було відмічено взаємодії з антацидними засобами, які приймалиодночасно з Осидом.
Передозування. Не було описано випадків, пов’язаних знавмисним передозуванням. Дозування до 360 мг/день добре переносилось.Невідомий який-небудь спеціальний антидот. Омепразол активно зв’язується зпротеїнами, тому погано піддається діалізу. В разі передозування лікуванняповинно бути симптоматичним.
Особливостізастосування. Передпочатком проведення терапії омепразолом необхідно виключити наявністьзлоякісного процесу, особливо у пацієнтів з виразкою шлунка, оскільки прийомпрепарату може маскувати симптоматику захворювання.
Умови та термін зберігання. При температурі до + 25° С. Захищати відвологи. Термін зберігання - 2 роки.