ІНСТРУКЦІЯ

для медичногозастосування препарату

ГАСЕК™ -20

ГАСЕК™ - 40

(GASEC™ - 20)

(GASEC™ - 40)

Загальнахарактеристика:

міжнародна назва: omeprazole

основні фізико-хімічні властивості: 20 мг - тверді желатинові капсули зчервоною кришечкою та світло-зеленим корпусом з написом Gasec-20 mepha, щомістять білі або майже білі гранули;

40 мг - тверді желатинові капсули з оливковоюкришечкою та помаранчевим корпусом з написом Gasec-40 mepha, що містять біліабо майже білі гранули;

склад: 1 гастрокапсула містить 20 мг або 40 мг омепразолу;

допоміжні речовини: кульки цукрові,гідроксипропілметилцелюлоза, натрію фосфат двозаміщений, силікону діоксид,кремнію діоксид, титану діоксид Е 171, метакрилової кислоти кополімер типу С,триетилцитрат, тальк;

корпус капсули: желатин, титану діоксид Е171, індиготин Е 132, заліза оксид жовтий Е 172; кришечка капсули: желатин,титану діоксид Е171, заліза оксид червоний Е 172, заліза оксид жовтий Е 172.

Форма випуску. Гастрокапсули.

Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування пептичної виразки.Інгібітори протонного насоса. Код АТС A02BC01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Омепразол є специфічнимінгібітором протонового насоса пристінкових клітин. При прийомі один раз надень він викликає оборотне пригнічення секреції шлункового соку. Омепразол,суміш рацематів двох активних енантіомерів, знижує кислу шлункову секрецію задопомогою механізму дії на мішені.

Омепразол є слабкою основою, якасконцентрована і перетворюється на активну форму в сильнокислому середовищівнутрішньоклітинних поздовжніх улоговинок пристінкових клітин, де він інгібуєфермент Н⁺/К⁺-АТФазу – протоновий насос.

Цей вплив на кінцевий етап утворення кислотиє дозозалежним і забезпечує високоефективне пригнічення як базальної, так істимульованої секреції кислоти, незалежно від типу стимулу.

Пероральний прийом один раз на добуомепразолу спричиняє швидке та ефективне пригнічення секреції кислоти якпротягом дня, так і вночі. Максимальний ефект отримують протягом 4 днівлікування.

У хворих на виразку дванадцятипалої кишкипротягом 24 годин досягається в середньому пригнічення на 80 % секреції кислотиу шлунку. Через 24 години після прийому омепразолу зниження піку продукціїкислоти після стимуляції пентагастрином становить близько 70 %.

У хворих на виразку дванадцятипалої кишкипероральний прийом 20 мг омепразолу призводить до підвищення внутрішньошлунковогорН до => 3 протягом 17 до 24 годин.

В результаті зниження секреції кислоти тавнутрішньошлункової кислотності омепразолом у хворих на шлунково-стравохіднийрефлюкс дозозалежним чином зменшується і нормалізується час дії кислоти встравоході.

Інгібування секреції кислоти тісно пов’язанез AUC омепразолу, а не з його концентрацією в плазмі крові в певний проміжокчасу.

Під час лікування омепразолом тахіфілаксіяне спостерігалась.

70-95 % усіх хворих на пептичні виразки,включаючи виразку дванадцятипалої кишки та виразку шлунка, інфікованіHelicobacter pylori.

Ерадикація Helicobacter pylori за допомогоюомепразолу в комбінації з антибіотиками викликає швидке полегшення симптомів, високучастоту загоювання будь-яких ушкоджень слизової оболонки і тривалу ремісіютравних виразок. Це також знижує ускладнення, такі як шлунково-кишковікровотечі.

Знижена кислотність у шлунку звичайно можезбільшувати індекс внутрішньошлункових бактерій. Застосування сполук, якіінгібують утворення кислоти, може деякою мірою збільшити ризикшлунково-кишкового сальмонельозу та/або інфекцій Helicobacter.

Фармакокінетика.

Звичайно омепразол поглинається в тонкомукишечнику протягом 3-6 годин. Системна біодоступність одноразової пероральноїдози становить близько 35 % і зростає до 60 % після повторного щоденногоприйому. Одночасний прийом їжі не впливає на біодоступність.

Зв’язування омепразолу білками плазмистановить біля 95 %. У здорових людей об’єм розподілу становить близько 0,3л/кг. Подібні величини були отримані для хворих з порушенням функції нирок. Ухворих похилого віку і таких, що мають дисфункцію печінки, об’єм розподілу дещозменшений.

Омепразол метаболізується головним чином в печінціза допомогою ферментної системи цитохрому Р₄₅₀. Основна частинаобміну здійснюється поліморфними специфічними ізоформами CYP2C19(S-мефенітоїнгідроксилази). Вони відповідають за утворення гідроксимепразолу -основного метаболіту в плазмі крові. Завдяки тому, що омепразол конкурентноінгібує CYP2C19, існує ризик метаболічної взаємодії між омепразолом та іншимиречовинами, що метаболізуються за допомогою CYP2C19. Цей ризик підвищується улюдей, що мають низький рівень CYP2C19 (“мефенітоїновий поліморфізм”; 3-5 %кавказців).

Жоден з метаболітів не впливає на секреціюкислоти.

70-80 % введеної перорально дозиекскретується в метаболізованій формі із сечею, інша частина – з жовчю тафекаліями.

Період напіввиведення омепразолу з плазмизвичайно становить менше однієї години і не змінюється протягом тривалоголікування.

Загальний кліренс з плазми коливається між0,3 і 0,6 л/хв.

Кінетика у спеціальних клінічних ситуаціях

Діти

Виходячи із доступних даних, у межахрекомендованих доз фармакокінетика у дітей (від 12 місяців і старше) порівняннаіз такою у дорослих.

Порушення функції нирок

Системна біодоступність у хворих зпорушеннями функції нирок не змінюється, виведення сповільнюється пропорційнозниженню кліренса креатиніну.

Порушення функції печінки

У хворих з порушеннями функції печінки AUCзростає. Проте при режимі дозування один раз на день це не викликає акумуляціюомепразолу.

Показання для застосування.

Пептичні виразки шлунка і дванадцятипалоїкишки.

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба ( ГЕРХ).

Для ерадикації Helicobacter pylori (вкомбінації з антибактеріальними засобами).

Виразки шлунка і дванадцятипалої кишки,спричинені нестероїдними протизапальними препаратами.

Синдром Золлінгера-Еллісона.

Хронічний гастрит з підвищеною кислоутворюючоюфункцією шлунка в стадії загострення.

Невиразкова диспепсія.

Спосіб застосування та дози.

Діти віком до 12 років

Для лікування тяжкого стравохідного рефлюксуу дітей віком до 12 років рекомендується нижченаведене дозування:

Від 0,7-1,4 мг/кг маси тіла один раз на деньдо максимальної дози 40 мг на день.

Для дітей до 6 років капсулу слід розкрити ідати її вміст змішавши його із слабкокислим напоєм (наприклад із соком,йогуртом або кефіром). Таку суміш необхідно прийняти протягом короткогопроміжку часу.

Дорослі та підліткистарше 12 років

Виразка дванадцятипалої кишки. 20 мг 2 рази на деньабо 40 мг Гасеку™ один раз на день. Тривалість терапії - 2-4 тижня.

Виразка шлунку. 20 мг 2 рази на день або 40 мгГасеку™ один раз на день. Тривалість терапії 4-8 тижнів.

Для профілактики рецидиву у хворих на виразку шлункарекомендується приймати 20 мг Гасеку™ один раз на день. У разі необхідностідоза може бути збільшена до 40 мг Гасеку™ один раз на день.

ГЕРХ – 20 мг 2 рази або 40 мг один раз на добупротягом 4-8 тижнів. Дозу можна збільшити до 60 мг на добу. Підтримуюча терапіяпри ГЕРХ – 20 мг один раз на день до 12 місяців.

Виразки шлунка або дванадцятипалої кишки, спричиненінестероїдними протизапальними препаратами: 20 мг Гасеку™ один раз на деньпротягом 4-8 тижнів.

Для ерадикації Helicobacter pylori. Двічі на день:20 мг омепразолу в комбінації з 1 г амоксициліну і 500 мг кларитроміцину.

Тривалість лікування: 1 тиждень;

або

двічі на день: 20 мг омепразолу в поєднанні з 500 мгкларитроміцину і 500 мг метронідазолу (або 500 мг тинідазолу).

Тривалість лікування - 1 тиждень.

Синдром Золлінгера-Еллісона. Дозу необхіднопідбирати індивідуально. Рекомендована початкова доза становить 60 мг Гасеку™один раз на день. Лікування слід продовжувати стільки, скільки це необхідноклінічно. Стан більше ніж 90 % хворих, що страждали від тяжкої форми хвороби імали недостатню реакцію на інші види терапії, успішно стабілізувався при застосуванніомепразолу в дозах від 20-120 мг на добу. Якщо є потреба у прийомі більше 80 мгна день, добову дозу необхідно розділити на два рази.

Невиразкова диспепсія. 20 мг Гасеку™ один-два разина день. Протягом 2-3 тижнів.

Хронічний гастрит з підвищеною кислотоутворюючоюфункцією шлунку: 20-40 мг на добу протягом 2-3 тижнів.

Спосіб і тривалість застосування

Гастрокапсули найкраще приймати вранці, нерозжовуючи, з достатньою кількістю рідини.

Для хворих, що мають труднощі з ковтанням, капсулуслід розкрити і прийняти її вміст або безпосередньо, або змішавши його ізслабкокислим напоєм (наприклад із соком, йогуртом або кефіром). Таку сумішнеобхідно прийняти протягом короткого проміжку часу. Капсулу не можна жуватиабо розплющувати.

Особливості дозування

Для хворих з порушеною функцією нирок підбірдози не є необхідним.

Біодоступність омепразолу і період його напіврозпадузбільшуються у хворих з порушеною функцією печінки.

Для літніх хворих підбір доз не є необхідним.

Побічна дія.

Шкіра

Іноді застосування омепразолу можеспричинити висипання на шкірі (висип / кропив’янка), свербіж. В окремихвипадках виникає підвищена фоточутливість, мультиформна ексудативна еритема,синдром Стівенса-Джонсона, токсичний некроліз епідерміса та випадіння волосся,алопеція.

Скелетні м’язи

Біль у м’язах і зв’язках, м’язова слабкість,міастенія, артралгія.

Центральна і периферична нервова система

Іноді спостерігається головний біль. Зрідкатрапляються запаморочення, втрата чутливості, безсоння, порушення сну, парестезії,випадки нечіткості зору, оборотні стани дезорієнтації, стани неспокою,агресивності, депресії та галюцинації. Ці побічні ефекти спостерігалисьголовним чином у тяжкохворих.

Відзначались окремі випадки необоротнихзорових порушень у хворих в критичному стані, яким омепразол вводиливнутрішньовенно, особливо у високих дозах.

Шлунково-кишковий тракт

Застосування омепразолу може інодіспричинити діарею, запори, біль в черевній порожнині, нудоту, блювання іметеоризм, порушення смакових відчутів. В окремих випадках спостерігаласьсухість у ротовій порожнині, стоматит і шлунково-кишковий кандидоз.

В залежності від тривалості лікуванняомепразол може спричинювати поліпоїдну гіпертрофію слизової оболонки шлунка. Вбільшості випадків гістологічно це відповідає так званим залозистим кістам.Вони є доброякісними і частково оборотними. Їх значення на сьогоднінез’ясовано.

Печінка

Зрідка спостерігається підвищення активностіпечінкових ферментів.

Є окремі повідомлення про гепатит, щосупроводжується або не супроводжується жовтухою, печінковою недостатністю, а ухворих з відомими порушеннями функції печінки - енцефалопатією.

Ендокринологія

В окремих випадках спостерігалисьгінекомастія (збільшення у чоловіків молочних залоз) і гіпонатріємія.

Гематологія

Повідомляється про окремі випадкитромбоцитопенії, лейкопенії, агранулоцитозу і панцитопенії.

Інші

Зрідка повідомлялось про нездужання.

Реакції підвищеної чутливості спостерігалисярідко. В окремих випадках відмічались ангіоедема, підвищення температури тіла,закладеність дихальних шляхів, інтерстиціальний нефрит і анафілактичний шок.

Крім того, були окремі повідомлення пропосилення потовиділення, периферичні набряки і порушення смакових відчуттів.

Протипоказання.

Відома підвищена чутливість до омепразолуабо інших інгредієнтів. Діти віком до 1 року.

Передозування.

Є всього декілька повідомлень пропередозування омепразолу. В літературі описані передозування одноразовою дозоюомепразолу до 560 мг. У випадках передозування омепразолу описані нудота, блювання,запаморочення, біль у черевній порожнині, діарея, головний біль, сухість уроті, пітливість, тахікардія, інертність, депресія, сплутаність свідомості. Всісимптоми, що спостерігаються в контексті передозування омепразолу, маютьскороминущий характер. Швидкість виведення залишається незмінною приперевищенні дозування (кінетика першого порядку) і не потребує спеціальноголікування.

Лікування – симптоматичне.

Особливості застосування.

Перед початком лікування необхідно виключитинаявність злоякісного новоутворення. Прийом препарату може замаскувати симптомиі відкласти встановлення діагнозу.

Існують окремі повідомлення про необоротніпорушення зору у хворих в критичному стані, яким омепразол вводиливнутрішньовенно, особливо у великих дозах. Причинний зв’язок не був доведений(див. розділи “Спосіб застосування та дози” і “Побічна дія”).

Вагітність і лактація.

Репродуктивні дослідження на тваринахпоказали відсутність ризику для плода, але контрольованих досліджень на жінкахне проводилось. Отже, Гасек™-20, Гасек™-40 може застосовуватись в періодивагітності та лактації лише при певної клінічної необхідності і коли потенційнакористь переважає ризик для плода.

Результати 3 епідеміологічних досліджень на450 жінках показали, що можна очікувати відсутність будь-якого негативногоефекту при вагітності.

У жінок, що народили, дозування омепразолудо 80 мг/24 год не викликали небажаних ефектів у дитини. Доказівфетотоксичності або тератогенної дії препарату не отримано.

Омепразол проникає в грудне молоко, томузастосування препарату призначає лікар. Якщо лікування для матері важливе,годування груддю припиняють.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

На поглинання деяких ліків може впливати зниженакислотність шлунка.

Як і при застосуванні інших блокаторів кислот таантацидів, при лікуванні омепразолом знижується поглинання кетоконазолу таітраконазолу. AUC i C_max ітраконазолу достовірно знижується до майже60 % при одночасному застосуванні омепразолу.

Взаємодій з антацидами при супутньому введенні неспостерігалось. Також не відмічено ніякої взаємодії з їжею.

Омепразол може спричинювати затримку виведеннядіазепаму, варфарину та ліків, які інтенсивно метаболізуються окисленням впечінці (цитохром Р₄₅₀ 2С19). Хоча стала концентрація фенітоїну вдослідженні при застосуванні омепразолу в дозі 20 мг один раз на день незмінювалась, рекомендується контролювати рівень фенітоїну, а також пероральнихантикоагулянтів і в разі необхідності знижувати дозування.

Супутнє лікування не впливає на час коагуляції прибезперервному введенні варфарину.

Проте у випадку одночасного застосування омепразолуі кларитроміцину зростають їх концентрації в плазмі крові.

Омепразол може зменшувати абсорбцію кетоконазолу, ампіциліну,препаратів заліза.

Про взаємодії з метронідазолом або амоксициліномдосі не повідомлялось. Ці антимікробні сполуки застосовуються разом зомепразолом для знищення H. pylori.

Результати досліджень різних взаємодій міжомепразолом та іншими ліками показали, що омепразол у дозах 20 – 40 мг невпливає на релевантні ізоформи цитохрому Р₄₅₀.

Омепразол не взаємодіє з CYP1A2 (кофеїн, фенацетин,теофілін), CYP2C9 (S-варфарин, піроксикам, диклофенак, напроксен), CYP2D6(метопролол, пропранолол), CYP2E1 (етанол), CYP3A (циклоспорин, лідокаїн,квінідин, естрадіол, еритроміцин, буденозид).

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, сухомумісці, при кімнатній температурі (до 25° С). Флакон слід тримати закритим, томущо препарат чутливий до вологи.

Термін придатності - 3 роки. Не застосовувати післязакінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.