ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
ОМЕПРАЗОЛ 20
(OMEPRAZOL 20)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: Omeprazol; (RS)-5-метокси-2-[[(4-метокси-3,5-диметил-піридин-2-іл)метил]-сульфініл]-1Н-бензимідазол;
основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули зкишковорозчинними білими гранулами;
склад: 1капсула містить 20 мг омепразолу;
Форма випуску. Капсули.
Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування пептичної виразки. Інгібітори“протонного насоса”. Код АТС А02В С01.
Фармакологічні властивості. Омепразол пригнічує фермент Н+/К+-АТФазу,відповідальний за секрецію соляної кислоти кислотними клітинами шлунка. Завдякитакій вибірковій внутрішньоклітинній дії, незалежній від мембранних рецепторів,омепразол належить до незалежного класу інгібіторів секреції соляної кислоти,які блокують кінцеву фазу секреторного процесу.
Завдяки своєму механізмові дії, омепразол зменшує не тільки базальнусекрецію кислоти, але й ту секрецію, яка може бути стимульована, незалежно відвиду стимулятора; він підвищує величину рН і зменшує секреторний об’єм. Якслабка основа, омепразол забезпечує збагачення кислотного середовища кислотноїклітини і стає ефективним як інгібітор ферменту тільки після приєднанняпротона.
При рН<4 омепразол зазнає протонування з утворенням більш активноїсполуки, а саме омепразолу сульфенаміду. Час, доки він залишається в клітині, єбільш тривалим ніж період напіввиведення основи омепразолу з плазми. Адекватнонизьку величину рН можна виявити тільки в кислотній клітині. Цим пояснюєтьсявисока специфічність омепразолу. Омепразолу сульфенамід зв’язується з ферментомі у такий спосіб інгібує його активність.
Коли система ферменту блокується і величина рНпідвищується, менше омепразолу накопичується чи перетворюється в активнийметаболіт, так що накопичення омепразолу регулюється механізмом типу зворотногозв’язку.
Фармакокінетика. Омепразол призначають у вигляді гранул зентеросолюбільним покриттям, що містяться в желатиновій капсулі. Післяперорального прийому омепразол всмоктується в тонкій кишці. Максимальніконцентрації в плазмі досягаються через 1-3 год після прийому. Кінцевий періоднапіввиведення з плазми становить приблизно 40 хв, а кліренс плазми – 0,3-0,6л/хв. У деяких пацієнтів спостерігалась зменшена елімінація: періоднапіввиведення збільшився втричі, площа AUC зросла у десять разів.
Омепразол має відносно малий об’єм розподілу (0,3 л/кг маси тіла), щовідповідає об’єму позаклітинної води. Зв’язування з білками досягає близько 90%.
Як слабка основа, омепразол накопичується в кислотному середовищісистеми внутрішньоклітинних каналів парієтальної клітини. В цьому кислотномусередовищі омепразол приєднує протон і перетворюється в дійсно активну сполуку– сульфенамід. Ця активна сполука ковалентно зв’язується з протонним насосом (Н+/К+АтФазою) секреторної мембрани і пригнічує її активність. Таким чином, ефектблокування кислоти є значно тривалішим, ніж час присутності основи омепразолу вплазмі. Активність пригнічення кислоти не залежить від концентрації в плазмі вжодний момент, але корелює з площею під кривою залежності концентрації в плазмівід часу (AUC).
Омепразол майже виключно і повністю метаболізується в печінці. В сечінезмінений препарат не виявляється. В плазмі виявляються сульфон, сульфід ігідроксиомепразол. Жодний з цих метаболітів не має суттєвого впливу на секреціюкислоти. Приблизно 80 % введеної дози екскретується у вигляді метаболітівз сечею, а 20 % - з фекаліями. Двома головними метаболітами в сечі єгідроксиомепразол і відповідна карбонова кислота.
Кінетика омепразолу у пацієнтів з нирковою недостатністю є подібною докінетики у здорових людей. Проте, оскільки ниркова елімінація є найважливішимшляхом екскреції метаболітів омепразолу, швидкість їх елімінації спадаєпропорційно ступеню порушення функції нирок. Накопичення після прийомупрепарату один раз на добу можна виключити.
Біодоступність омепразолу злегка підвищується у пацієнтів похилоговіку, тоді як елімінація з плазми уповільнюється. Однак індивідуальні величинизнаходяться у погодженні з величинами для здорових людей. Немає також свідченьстосовно зниженої переносимості препарату пацієнтами похилого віку привикористанні рекомендованих доз.
Приблизно 50 % підвищення системної біодоступності було встановленепісля п’ятиденного внутрішньовенного введення 40 мг омепразолу, що можна пояснитизменшенням печінкового кліренсу.
У пацієнтів з порушеною функцією печінки кліренс омепразолу знижується,а період напіввиведення з плазми може досягати 3 годин. Тоді біологічнадоступність може перевищити 90 %. Лікування 20 мг омепразолу на добу впродовж 4тижнів переносилось добре. Ні омепразол, ні його метаболіти не накопичувались.
Омепразол має помірну здатність проникати через плаценту. Сумарна йогоконцентрація у фетальній плазмі становить приблизно 20% від материнськоїконцентрації. Препарат не накопичується в фетальних тканинах, оскільки секреціясоляної кислоти встановлюється безпосередньо перед народженням. Омепразол неможе накопичуватись і не активується у шлунку, а також не впливає на рівеньгастрину, який загалом є підвищеним у плода перед народженням (гастрин неперетинає плаценту). Ці дані дозволяють зробити висновок, що омепразол не маєвпливу на слизові оболонки плода.
Показання для застосування.
Дуоденальна виразка; виразка шлунка; рефлюкс-езофагіт; синдромЗоллінгера-Еллісона; тривала профілактика рецидивів при тяжких формахрефлюкс-езофагіту; профілактика та лікування виразок шлунка і дванадцятипалоїкишки, спричинених нестероїдними протизапальними препаратами (ацетилсаліциловакислота, протиревматичні препарати).
Спосіб застосування та дози.
Дуоденальна виразка
Як правило, призначають 1 капсулу Омепразолу на добу. У більшостіпацієнтів дуже швидко проходить симптоматика захворювання. У більшості випадківвиразка загоюється в межах 2 тижнів. Коли двотижневого лікування недостатньо,препарат призначають ще на 2 тижні.
Лікування дуоденальної виразки не повинне перевищувати 4 тижнів.
Виразка шлунка
Як правило, 1 капсула Омепразолу на добу. У більшості випадків виразказагоюється в межах 4 тижнів. Коли такого курсу лікування недостатньо, препаратпризначають ще на 4 тижні.
Рефлюкс-езофагіт
Як правило, 1 капсула Омепразолу на добу. У більшісті пацієнтівсимптоми захворювання зникають швидко. У більшості випадків рефлюкс-езофагітвиліковується протягом 4 тижнів. Коли чотиритижневого лікування недостатньо,препарат призначають ще на 4 тижні.
При лікуванні виразки шлунка чи рефлюкс-езофагіту не слід перевищувати8-тижневої тривалості лікування, оскільки досвід довгострокової терапії єобмеженим.
Синдром Золлінгера-Еллісона
Дозу необхідно регулювати індивідуально. Рекомендована початкова дозастановить 3 капсули Омепразолу (що відповідає 60 мг омепразолу на добу) одинраз на день. Тривалість такого лікування визначається за клінічнимипоказаннями. Більше 90 % пацієнтів з найбільш тяжкими формами цієї хвороби, якідемонстрували недостатню реакцію на інші види терапії, успішно виліковувалисьпри використанні доз від 20 до 120 мг омепразолу на добу. В разі перевищення 80мг на добу дозу слід поділити на два прийоми. Передбачити тривалість лікуванняу випадку синдрому Золлінгера-Еллісона неможливо.
Довгострокова терапія для профілактики рецидиву притяжких формах рефлюкс-езофагіту
Для профілактики рецидиву у пацієнтів з тяжким рефлюкс-езофагітомпризначають 1 капсулу Омепразолу (що відповідає 20 мг омепразолу) на добу. Дозаможе бути збільшена до 2 капсул Омепразолу (що відповідає 40 мг омепразолу) надобу, якщо скарги поновлюються. Тривалість довгострокового лікування упацієнтів з тяжким рефлюкс-езофагітом обмежується одним роком, оскільки безпечністьцього препарату недостатньо вивчена при більш тривалому застосуванні.
При застосуванні Омепразолу довше 8 тижнів слід очікувати на розвитокгіперплазій аргірофільних клітин слизової оболонки шлунка. Можлива подальшатрансформація цих змін у рак шлунку. Таким чином, необхідно ретельно зважуватикористь від такого лікування з можливим ризиком.
Профілактика та лікування виразок шлунка ідванадцятипалої кишки, спричинених нестероїдними протизапальними препаратами
При лікуванні приймають, як правило, 1 капсулу Омепразолу на добу (щовідповідає 20 мг омепразолу) впродовж 4 тижнів. Коли чотиритижневого лікуваннянедостатньо, препарат призначають ще на 4 тижні. З метою профілактики виразокшлунка і дванадцятипалої кишки, що можуть бути спричинені нестероїднимипротизапальними препаратами, рекомендується приймати 1 капсулу Омепразолу(відповідає 20 мг омепразолу).
Добову дозу (20 мг омепразолу) не слід перевищувати у пацієнтів зпорушеною функцією нирок чи дисфункцією печінки, а також у пацієнтів похилоговіку (за виключенням лікування синдрому Золлінгера-Еллісона).
Капсули слід ковтати не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини передїдою (вранці чи ввечері). В разі необхідності другого прийому (наприклад, колидоза понад 80 мг використовується при лікуванні синдрому Золлінгера-Еллісона),це слід робити перед вечерею.
Побічна дія.
Кров
Повідомлялось про окремі випадки зміни картини крові, оборотноїтромбопенії, та/або лейкопенії чи панцитопенії, а також агранулоцитозу. Причиннийзв’язок з прийомом Омепразолу не встановлено.
Шлунково-кишковий тракт
Інколи можливі діарея, запор, метеоризм (можливо з абдомінальним болем)або нудота і блювання. В більшості випадків ці симптоми зменшуються припродовженні лікування.
Дуже рідко повідомлялись про сухість в роті, запалення слизовоїоболонки рота, кандидоз чи панкреатит. Причинний зв’язок з прийомом Омепразолуне встановлено.
В разі одночасного прийому кларитроміцину інколи спостерігалосьзабарвлення язика в коричнево-чорний колір. Після закінчення курсу лікування цеявище зникало.
Спостерігались надзвичайно рідкісні випадки формування кістизалозистого тіла. Вона була доброякісною і зникала після припинення лікування.
Шкіра, волосся, нігті на руках і ногах
Інколи спостерігались свербіж, висипки на шкірі, випадення волосся,багатоформна еритема, фоточутливість, а також гіпергідроз.
Зрідка спостерігались синдром Стівенса-Джонсона або токсичнийепідермальний некроліз.
Печінка
Інколи можуть мати місце тимчасові зміни показників функції печінки,які зникають після закінчення лікування.
В окремих випадках у пацієнтів з вже існуючою хворобою печінкиспостерігались гепатит з жовтяницею чи без неї, печінкова недостатність, атакож енцефалопатія.
Ограни чуття
Інколи можуть траплятись розлади зору (туман перед очима, нечіткебачення, втрата гостроти зору і дефекти поля зору) і слухові розлади(наприклад, шум у вухах) або зміна смакових відчуттів. Як правило, ці розлади єоборотними.
Реакції гіперчутливості
Наступне спостерігалось в окремих випадках: кропив’янка, підвищеннятемператури, ангіоневротичний набряк, констрикція дихальних шляхів,анафілактичний шок, алергічний васкуліт і пропасниця.
Центральна та периферична нервові системи
Інколи спостерігались підвищена стомлюваність, розлади сну, запамороченняі головний біль. Як правило, ці симптоми зменшувались при продовженнілікування.
В окремих випадках повідомлялось про сплутаність свідомості ігалюцинації, здебільшого у тяжкохворих пацієнтів чи пацієнтів похилого віку, ав надзвичайно рідкісних випадках – також про депресивні чи агресивні реакції.
Інші побічні ефекти
Під час лікування інколи спостерігались периферичні набряки, але вонизникали після закінчення терапії.
Слабкість м’язів та/або біль у м’язах чи суглобах, а також онімінняспостерігались зрідка.
Описані окремі випадки гіпонатріємії, інтерстиціального нефриту тагінекомастії.
Протипоказання.
Омепразол не слід приймати у випадках відомої гіперчутливості доактивного інгредієнта Омепразолу чи будь-якого з неактивних інгредієнтів.
Досвіду стосовно лікування дітей немає; тому Омепразол протипоказанийдітям.
Діагноз рефлюкс-езофагіту має бути підтверджений ендоскопічно.Омепразол слід використовувати для довготривалого лікування рефлюкс-езофагітутільки у пацієнтів, що мають схильність до частих рецидивів і ускладнень своєїхвороби, а також у тих, у кого ця хвороба не лікується адекватно курсами, щопроводяться через певний інтервал часу.
До початку лікування препаратом Омепразол слід виключити наявність злоякісноїпухлини шлунка, оскільки лікування може замаскувати симптоми і віддалитиправильний діагноз.
У пацієнтів з тяжкими дисфункціями печінки під час лікуванняОмепразолом слід контролювати рівень печінкових ферментів через регулярніінтервали часу.
До початку лікування виразки, яка виникла внаслідок застосуаннянестероїдних протизапальних засобів слід відмінити препарат, що спричинив доцього.
Профілактика виразок, спричинюваних нестероїдними протизапальнимипрепаратами, має бути обмежена відповідними групами ризику.
Передозування.
Інформація щодо симптомів передозування Омепразолу у людинивідсутня. Високі одноразові (до 160 мг) і добові (до 360 мг) дози Омепразолу, атакож внутрішньовенні дози (одноразові до 80 мг і добові - до 200 мг або 520 мгза три доби) переносились без побічних ефектів.
Лікування Крім моніторингу дихання і стану циркуляції крові згідно з загальнимиправилами лікування інтоксикації, немає особливих рекомендацій щодотерапевтичних заходів.
Особливості застосування.
Омепразол не є показаним при незначних шлунково-кишковихрозладах, наприклад, у разі “синдрому подразненого шлунка”.
У пацієнтів з виразкою шлунка чи 12-палої кишки необхідно встановитистатус Helicobacter pylori. Для Helicobacter pylori-позитивнихпацієнтів лікування має бути сфокусованим на знищенні цієї бактерії у всіхвипадках, коли це можливо.
У тяжкохворих пацієнтів, особливо з нестабільнимциркуляторним станом, тяжкі, незворотні розлади зору аж до сліпоти і слуху аждо повної його втрати повідомлялись в окремих випадках, коли Омепразолзастосовувався у вигляді болюсної ін’єкції. До сьогодні причинний взаємозв’язокдля таких випадків не встановлений.
Тим не менш, особлива увага повинна приділятись суворому дотриманнюсхвалених показань і рекомендованих доз при лікуванні тяжкохворих пацієнтівтакож і тоді, коли омепразол приймається перорально. Наскільки це можливо,функції зору і слуху, а також очне дно повинні контролюватись у таких хворих доі під час прийому препарату. Омепразол необхідно відмінити відразу ж післявстановлення якихось змін чи порушень.
Застосування при вагітності та лактації
При вагітності і під час лактації Омепразол слід застосовувати тільки вразі постановки точного діагнозу відповідно до переліку показань. Наявний –досить обмежений – досвід застосування препарату у вагітних жінок не виявивбудь-яких ознак токсичних ефектів у ще ненародженої дитини.
Вплив на здатність керувати транспортним засобом івикористовувати механізми
Під час лікування цим препаратом необхідним є регулярний медичний нагляд.Спроможність керувати автомобілем чи працювати з технікою може бути порушеною –ця реакція є дуже індивідуальною. Більшою мірою це стосується початковогоперіоду лікування, заміни препаратів, а також випадків одночасного вживанняалкоголю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Омепразол метаболізується головним чином через ізоензими групи 2Сцитохрому-Р450 (S-мефенітоїн гідроксилаза). Екскреція діазепаму,R-варфарину і фенітоїну (активних речовин, які також метаболізуютьсяізоензимами групи 2С) затримується. Рекомендується передбачати регулярниймоніторинг пацієнтів, які приймають антикоагулянти типу варфарину чи фенітоїн.Може статись, що необхідним буде зниження дози цих препаратів.
Не можна виключити взаємодію також з іншими лікарськими препаратами,які метаболізуються через ізоензими групи 2С цитохрому-Р450(наприклад, гексобарбітал).
За результатами тестів, проведених до сьогодні, омепразол не впливає наметаболізм наступних речовин: алкоголь, амоксицилін, будезонід, хінідин,кофеїн, циклоспорин, диклофенак, естрадіол, лідокаїн, метопролол, метронідазол,напроксен, фенацетин, піроксикам, пропранолол, S-варфарин, теофілін.
Одночасний прийом омепразолу та кларитроміцину призводить до підвищенняконцентрації в плазмі обох препаратів; це також стосується й інших макроліднихантибіотиків.
При одночасному застосуванні омепразолу і кларитроміцину інші лікиможна вводити з великою обережністю, особливо пацієнтам з тяжкою печінковою чинирковою дисфункцією.
Можливо, що омепразол уповільнює (наприклад, у випадку кетоконазолу) чиприскорює (наприклад, у випадку еритроміцину) всмоктування препаратів,біодоступність яких залежить від величини рН шлункового соку.
Для профілактики та – коли неможливо відмінити лікарський препарат –також для лікування виразок шлунка і дванадцятипалої кишки, спричиненихнестероїдними протизапальними препаратами, омепразол приймається одночасно звідповідним протизапальним препаратом.
Взаємний вплив на біодоступність було виключено для таких препаратів,як диклофенак, напроксен і піроксикам. В разі одночасного прийому омепразолу знестероїдними протизапальними препаратами вплив такого комбінованого введенняна інші лікарські препарати систематично не досліджувався.
Оскільки омепразол і нестероїдні протизапальні препаратимають приблизно однаковий профіль взаємодії, то слід чекати його підвищеноївзаємодії і з іншими лікарськими препаратами. Це означає необхідність перевіркиконцентрації в сироватці інших препаратів, які приймаються одночасно зомепразолом. В цьому випадку можна скористатись наведеною нижче інформацією.
| Інші лікарські препарати
| Причина
| Наслідок
|
| Діазепам R-варфарин, фенітоїн
| Взаємодія з ізоензимами групи 2С цитохрому-Р450
| Уповільнена елімінація, підвищений рівень в плазмі
|
| Кетоконазол, ітраконазол (та інші препарати, всмоктування яких залежить від рН)
| Підвищення шлункового рН
| Уповільнене всмоктування
|
| Кларитроміцин, рокситроміцин, еритроміцин (можливо також інші макроліди)
| Зміна рН шлунка, а також змінений метаболізм в печінці
| Підвищена концентрація в плазмі обох препаратів; підвищена біодоступність і більш тривалий період напіввиведення омепразолу
|
| Алкоголь, амоксицилін, будезонід, хінідин, кофеїн, циклоспорин, диклофенак, естрадіол, лідокаїн, метопролол, метронідазол, напроксен, фенацетин, піроксикам, пропранолол, S-варфарин, теофілін
| -
| Відсутність будь-яких змін в фармакокінетиці
|
Умови та термін зберігання.
Зберігати при кімнатній температурі, у сухому, захищеному від світла,недоступному для дітей місці. Термін придатності - 2 роки.