ІНСТРУКЦІЯ
для медичногозастосування препарату
РИНИТ®
(RINIT®)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: ranitidine;
N-[2-[[[5-(диметиламіно)метил]фурфіл]метилтіо]-етил]-N’-метил-2-нітро-1,1-етилендіамін;
основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки, вкритіоболонкою, оранжевого кольору;
склад: 1 таблетка містить ранітидину гідрохлориду, щоеквівалентно ранітидину 150 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна,натрію кроскармелоза, магнію стеарат, компонент для покриття – Opadry II85G53691 оранжевий (FD&C Blue № 2 Aluminium Lake (AL5096), FD&C Yellow№ 6 Aluminium Lake (AL5197), FD&C Yellow № 6 Aluminium Lake (3862),лецитин, поліетиленгліколь, спирт полівініловий, понсо 4R, Aluminium Lake,тальк, титану діоксид).
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Противиразкові засоби. Kод АТС А02В А02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Риніт(R) єантагоністом Н2-гістамінових рецепторів. Конкурентно зворотньозв’язуючись із Н2-гістамінованими рецепторами парієтальних клітинслизової оболонки шлунка, пригнічує базальну та стимульовану секрецію соляноїкислоти та зменшує активність пепсину, підвищує рН вмісту шлунка. Зменшує об’ємшлункового соку, зумовленого подразненням барорецепторів (розтягнення шлунка),харчовим навантаженням, дією гормонів та біогенних стимуляторів (гастрин,гістамін, пенгастрин, кофеїн). Тривалість дії препарату після одноразовогозастосування приблизно 12 год.
Фармакокінетика. Ранітидин швидко всмоктується підчас прийому внутрішньо. Абсорбція не залежить від прийому їжі. Пік концентраціїу плазмі в межах 300 - 500 мкг/мл досягається через 1 - 3 год післяперорального прийонму 150 мг препарату. Біодоступність ранітидину 50%. КонцентраціяРиніту(R) в плазмі пропорційна вжитій дозі. Зв’язування з білкамиплазми становить 15%. Частково метаболізується в печінці.
Виведення препарату здійснюється переважно нирками(60 - 70% пероральної дози) та 26% з фекаліями. Період напіввиведення дорівнює2 - 3 год. Приблизно 30% пероральної дози виділяється в незміненому вигляді.
Показання для застосування. Пептична виразка шлунка і дванадцятипалоїкишки в разі відсутності H. pylori або при неможливості ерадикації H. pylori якпрофілактичне лікування; ГЕРХ (гастро-езофагеальна рефлюксна хвороба); синдромЗоллінгера–Еллісона; хронічний гастрит з підвищеною кислотоутворюючою функцієюшлунка в стадії загострення; невиразкова диспепсія.
Спосіб застосування та дози.
Дорослі.
Пептична виразка шлунка в разі відсутності H. рyloriабо як профілактичне лікування при неможливості ерадикації H. рylori – по 150мг 2 рази на добу або 300 мг 1 раз на добу 4 - 8 тижнів.
Пептична виразка дванадцятипалої кишки в разівідсутності H. рylori або як профілактичне лікування при неможливостіерадикації H. рylori – по 150 мг 2 рази на добу або 300 мг 1 раз на добу 4 - 6тижнів.
Гастро-езофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) – по150 мг 4 рази на день 4 - 8 тижнів. Підтримуюча терапія при ГЕРХ – по 150 мг 1раз на добу до 12 місяців.
Синдром Золлінгера-Еллісона – початкова дозастановить 150 мг 4 рази на добу, але у разі необхідності доза може бутизбільшена. Підбір дози індивідуальний.
Для пацієнтів із невиразковою диспепсієюрекомендовано курс по 150 мг 2 рази на добу 2 - 4 тижні або 300 мг 1 раз надобу.
Хронічний гастрит з підвищеною кислотоутворюючоюфункцією шлунка в стадії загострення – по 150 мг 2 рази на добу 2 - 4 тижні або300 мг 1 раз на добу.
Ниркова недостатність
У пацієнтів з тяжким ураженням нирок (кліренскреатиніну менше 50 мл/хв) можлива кумуляція ранітидину. Для таких пацієнтіврекомендована доза 150 мг 1 раз на день. Пацієнтам, які проходять постійнийамбулаторний перитонеальний діаліз або постійний гемодіаліз, ранітидин (150 мг)слід застосовувати відразу ж після сеансу діалізу.
Побічна дія. У незначної частини пацієнтів спостерігалисьголовний біль та запаморочення, сонливість, тривожність, збудження. Існуютьповідомлення про поодинокі випадки виникнення галюцинацій, насамперед утяжкохворих та пацієнтів літнього віку. Було декілька повідомлень про зворотнєзатуманення зору, можливо через зміни акомодації ока.
Можуть спостерігатися сухість у роті, запор абодіарея, нудота, блювання, біль у животі. Можливі зворотні зміни лабораторнихпоказників в аналізах функції печінки. Є окремі повідомлення про гепатити (зжовтяницею або без), як правило, зворотні.
Повідомлялося про можливість розвитку гострогопанкреатиту.
Зміни в крові, як правило, зворотні (лейкопенія, тромбоцитопенія,гранулоцитопенія, апластична анемія) мали місце у деяких пацієнтів.Повідомлялось про окремі випадки агранулоцитозу або панцитопенії, інколи зкістково-мозковою гіпоплазією або аплазією.
Як і у випадку з іншими антагоністами Н2-рецепторів,і при використанні ранітидину мають місце окремі повідомлення про можливийрозвиток аритмій (брадикардії чи тахікардії, екстрасистолії),атріовентрикулярних блокад.
Мають місце повідомлення про біль у суглобах ім’язах.
Можуть спостерігатися підвищення кретиніну крові,підвищення рівня пролактину, гінекомастія, аменорея, алопеція.
Рідко можливі алергічні реакції: кропив’янка,ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок, біль у грудях,артеріальна гіпотензія.
Протипоказання. Гіперчутливість до компонентів препарату. Наявністьзлоякісних захворювань шлунка. Тяжкі захворювання нирок і печінки, цирозпечінки з портосистемною енцефалопатією в анамнезі. Періоди вагітності ілактації. Дитячий вік (до 14 років).
Передозування. Немає даних щодо небезпечних для життя наслідківпередозування.
У випадку передозування необхідно промити шлунок іпроводити симптоматичну терапію. За необхідністі ліки можуть бути виведені ізплазми гемодіалізом.
Особливості застосування. До початку лікування необхідно виключитиможливість наявності злоякісних новоутворень шлунка, оскільки лікуванняранітидином може маскувати симптоми розвитку пухлини у шлунку.
Ранітидин виділяється нирками, тому рівень препаратуу плазмі зростає у пацієнтів з тяжким ураженням нирок. Доза препарату для такиххворих має бути відповідно відкоригована.
У разі швидкої відміни препарату можливий розвитоксиндрому рикошету. У випадку необхідності відміни препарату слід робити цепоступово. Не слід призначати препарат хворим на гостру порфірію.
Вагітність та період лактації. Ранітидин проходитьчерез плаценту і потрапляє в грудне молоко жінки. Подібно до інших ліків вінможе застосовуватися в період вагітності тільки у разі крайньої необхідності.При годуванні дітей груддю треба припинити приймання препарату.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При застосуванні стандартних рекомендованихдоз ранітидину препарат не впливає на цитохром Р450 – пов’язану функціональнуокислювальну систему в печінці. Відповідно, ранітидин у загальноприйнятих терапевтичнихдозах не потенціює дію ліків, які інактивуються цим ензимом, це стосуєтьсядіазепаму, лігнокаїну, фенотоіну, пропранололу, теофіліну та варфарину.
При одночасному застосуванні з антацидамиперерва між прийманням антацидів і Риніту(R) повинна бути не менше 1- 2 год.
При одночасномузастосуванні великих доз сукральфату (2 г) та ранітидину абсорбція останньогоможе знизитись. Ефект непомітний, якщо сукрафальт приймати після 2-годинногоінтервалу.
Рекомендовано постійне спостереження за пацієнтами,які приймають нестероїдні протизапальні засоби одночасно з ранітидином,особливо за літніми людьми та пацієнтами з пептичною виразкою в анамнезі.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухомумісці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 3 роки.