ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
ВОСУЛІН-30/70
(WOSULIN-30/70)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: insulin (human);
основні фізико-хімічні властивості: біла суспензія, при зберіганні виявляєтьсябілий осад, який покривається безбарвною або майже безбарвною надосадовоюрідиною. При обережному перемішуванні утворюється гомогенна суспензія;
склад: 1 мл розчину містить 100 МО інсуліну людини (30% звичайного інсулінулюдини і 70% інсуліну ізофану);
допоміжніречовини: метакрезол, протамін сульфат, цинку окис, фенол, натрійфосфорнокислий двозаміщений (безводний), натрій фосфорнокислий одно заміщений(моногідрат), натрію гідроксид, кислота хлористоводородна, гліцерин, вода дляін’єкцій.
Форма випуску. Суспензія для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протидіабетичні засоби. Комбінація інсулінівкороткої та середньої тривалості дії. Код АТС А10А D01.
Фармакологічні властивості. Восулін-30/70 – протидіабетичний засібгенно-інженерного походження. Забезпечує швидке та тривале зниження вмістуглюкози в крові, посилює її засвоєння тканинами.
Фармакокінетика. Початок дії Восуліну-30/70 настає через 30 хв післявведення. Максимальний ефект настає через 1 - 8 год, а тривалість дії – 14 - 15год. Період напіврозпаду в крові становить декілька хвилин. Тривалість діїзалежить від дози, місця введення, температури тіла, фізичного навантаження.
Показання для застосування. Препарат застосовується для лікування:
цукрового діабету I типу у хворих, які раніше не піддавалися лікуваннюінсуліном, у тому числі під час вагітності, якщо дієтотерапія не дозволяєзабезпечити задовільних концентрацій цукру в крові; у випадках непереносимостіінших препаратів, що містять інсулін;
лабільної форми діабету, пов’язаної з наявністю високого титру антитілдо інсуліну;
цукрового діабету II типу за умови резистентності до пероральнихгіпоглікемізуючих засобів; при хірургічних операціях; при інтеркурентнихзахворюваннях; під час вагітності за умови неефективності дієтотерапії;
діабетичної коми та при станах, які супроводжуються тяжкими порушеннямивуглеводного обміну.
Спосібзастосування та дози.Тільки для підшкірних ін’єкцій! Добирає дозу лікар індивідуально, залежно віддієти, фізичної активності і стилю життя, рівня цукру в крові та станувуглеводного обміну хворого. Препарат містить 100 МО/мл інсуліну. Для дорослих,які одержують Восулін-30/70 вперше, рекомендована середня початкова доза – від8 до 24 МО. Для дітей і пацієнтів з підвищеною чутливістю до інсуліну адекватнадоза може бути менше 8 МО, при зниженій чутливості – може бути збільшена до 24МО.
Лікар повинендати необхідні вказівки щодо частоти ін''єкцій, доз, визначення рівня цукру вкрові та, можливо, у сечі, а також відповідні рекомендації при будь-яких змінаху дієті або режимі інсулінотерапії. Восулін-30/70 необхідно вводити підшкірноза 15 - 20 хв до прийому їжі. Місце уколу потрібно міняти щоразу. Зміна ділянкиін’єкції (наприклад, з живота на стегно) можлива тільки після консультації злікарем.
При переході з інсуліну тваринного походження наінсулін людини може виникнути потреба у зниженні дози. Перехід з інших видівінсуліну на цей препарат повинен здійснюватися лише під контролем лікаря,особливо у перші тижні після такого переходу.
Даний лікарський засіб містить 100 МО інсуліну в 1 мл розчину, тому дляйого введення можна використовувати лише шприци, градуйовані на 100 МО/мл. Неможна змішувати Восулін-30/70 з інсулінами інших концентрацій!
Перед застосуванням необхідно ретельно струснути флакончик дляперемішування його вмісту. Вміст флакона повинен бути рівномірно мутним абомолочним. Не можна використовувати суспензію, якщо після перемішування уфлакончику спостерігаються сторонні включення або його вміст підозрілий. Передпершим відбиранням інсуліну з флакона слід видалити пластикову кришку,наявність якої свідчить про те, що препаратом не користувалися, але не видалятипробку. Пробку перед використанням протерти дезінфекційним розчином. Відповіднодо обраної дози набрати у шприц повітря та ввести в інсуліновий флакон (не врідину). Перевернути інсуліновий флакон разом із шприцом і набрати відповіднукількість інсуліну. Видалити бульбашки повітря із шприца. Місце ін’єкціїпродезінфікувати, сформувати складку шкіри і вколоти голку під шкіру. Потімповільно ввести інсулін. Після ін’єкції обережно витягти голку, місце ін’єкціїпритиснути ватним тампоном і потримати кілька секунд.
Побічна дія. Гіпоглікемія є найчастішим ускладненням прилікуванні інсуліном, і в тяжких випадках може призвести до втрати свідомості, аінколи загрожує життю. Вона характеризується зниженням рівня цукру до 50 або 40мг/дл. Кожний пацієнт, який хворіє на діабет та одержує інсулін, повинен добрезнати свої відчуття, які є ознакою зменшення рівня цукру в крові. До симптомівзниження вмісту цукру в крові належать: головний біль, сильний голод, нудота,блювання, стомленість, сонливість, занепокоєння, агресивне поводження, зниженняконцентрації уваги і реакції, депресія, зніяковіння, порушення мови (інодіповна втрата мови), порушення зору, тремтіння, параліч, відчуття поколювання укінцівках (парестезія), оніміння і відчуття поколювання у ділянці рота,запаморочення, втрата самоконтролю, нездатність піклуватися про себе, марення,конвульсії, втрата свідомості, включаючи кому, поверхневе дихання, брадикардію.Клінічна картина тяжкого нападу гіпоглікемії може бути подібна до інсульту.Деякі пацієнти можуть вчасно відчути перші симптоми гіпоглікемії та контролюватисвій стан самостійно.
На початку лікування інсуліном може змінюватисьвигляд шкіри в місці ін’єкції, можливі короткочасні транзиторні набряки і змінигостроти зору. Ці ускладнення минають при подальшому лікуванні.
У ділянці ін’єкції в окремих випадках може виникнутиатрофія або гіпертрофія жирової тканини. Постійна зміна місця ін’єкції дозволяєзменшити ці явища або зовсім їх уникнути. Зрідка бувають алергічні реакції напрепарат, легке почервоніння шкіри у місці ін''єкції, яке минає під час подальшоголікування. При розвитку значної еритеми, яка супроводжується свербежем і появоюпухирів, що швидко поширюються за межі зони ін’єкції, а також інших тяжкихреакцій непереносимості компонентів препарату, лікар має вирішити, яких заходівслід вжити.
У разі неадекватного підбирання дози або зміни препарату, а такожнерегулярного застосування цього лікарського засобу чи нерегулярного прийманняїжі можливі надмірні коливання рівня цукру в крові, у першу чергу в бікзниження, які послаблюють здатність до активної участі в дорожному русі тароботі з механізмами. Особливо це стосується початкового періоду лікування.
Протипоказання. Гіпоглікемія, алергія до компонентів препарату.Відносним протипоказанням може бути тяжка алергія миттєвого типу на інсулін. Можливаперехресна імунологічна реакція між тваринним інсуліном та інсуліном людини.
Передозування. До нього можуть призвести: абсолютне передозуванняінсуліну; зміна препарату; пропуск прийому їжі; блювання; проноси; фізичненавантаження; захворювання, які спричиняють зниження потреби в інсуліні(хвороби нирок та печінки, гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза абощитоподібної залози); зміна місця ін’єкції (наприклад, шкіра живота,передпліччя, стегна) а також взаємодія інсуліну з іншими засобами. Якщопацієнт, який страждає на діабет, помічає в себе ознаки гіпоглікемії, він можесамостійно уникнути цього стану шляхом прийому глюкози або цукру (краще увигляді розчину) або їжі, яка містить велику кількість цукру чи вуглеводів. Дляцього слід постійно мати при собі не менше 20 г глюкози (виноградного цукру).При більш тяжких гіпоглікемічних станах необхідне внутрішньовенне введенняглюкози або внутрішньом’язова ін’єкція глюкагону. Якщо пацієнт після цьогознову здатний до самостійної активності, йому слід поїсти. Коли рівень цукру неможна негайно підвищити, необхідно вжити заходів інтенсивної терапії. Особливоїнебезпеки зазнають пацієнти, що мають порушення мозкового кровообігу ванамнезі, та ті, у кого, крім діабету, наявна також виражена ішемічна хворобасерця.
Особливості застосування. У пацієнтів з гіперчутливістю до інсуліну тваринногопоходження при переході на Восулін-30/70 повинна враховуватись можливістьперехресної імунологічної реакції між інсуліном тваринного походження ілюдським інсуліном. Таким хворим варто проводити внутрішньошкірні проби длявиявлення реакцій гіперчутливості до препарату перед початком лікування.
Пацієнтів треба навчати самостійно розпізнаватисимптоми гіпоглікемії, що виявляються за такими соматичними ознаками: підвищенапітливість; шкіра, вкрита липким потом; занепокоєння; висока частота серцевихскорочень (тахікардія), підвищений кров’яний тиск; відчуття поколювання; біль угрудях (стенокардія), перебої у серцевих скороченнях (серцеві аритмії) – івживати заходів корекції. В осіб, які часто перевіряють свою кров і сечу навміст цукру, менший ризик гіпоглікемічних реакцій.
Існує велика кількість факторів, що збільшуютьможливість розвитку гіпоглікемії, а саме:
- невідповідні режими дозування інсуліну (призначення надто високихдоз, помилки у призначенні);
- неспроможність пацієнта вірно дозувати (особливо у літньому віці);
- пропуск прийому їжі або менша, ніж звичайно, порція; зміни в дієті;
- блювання, пронос;
- вживання алкоголю (знижений глюконеогенез), особливо з недоїданням;
- незвичну, збільшену або тривалу фізичну активність;
- недостатнє чи знижене відчуття перших симптомів гіпоглікемії;
- підвищену чутливість до інсуліну;
- ослаблення функції нирок (знижені потреби в інсуліні внаслідокзменшення його виведення). У літніх людей прогресуюче погіршення функції нирокможе призвести до постійного зменшення потреби в інсуліні;
- тяжке зниження функції печінки (погіршені здатність до глюконеогенезуі розпад інсуліну, що призводить до зменшення потреби в інсуліні);
- деякі декомпенсовані порушення ендокринної системи, що відповідаютьза вуглеводний обмін (наприклад, зниження функції щитоподібної залози іпередньої частки гіпофіза чи адренокортикальна недостатність);
- перехресну взаємодію з іншими лікарськими засобами, що знижуютьрівень цукру в крові (див. “Взаємодія");
- зміну місця введення інсуліну (розходження у поглинанні інсулінурізними тканинами).
Особливо небезпечними є напади гіпоглікемії у такиххворих: зі значним звуженням коронарних артерій і кровоносних судин, щопостачають кров''ю головний мозок (ризик серцевих і мозкових ускладненьгіпоглікемії); з деякими хворобами очей (проліферативна ретинопатія), які незазнавали лазерної корекції сітківки (ризик постгіпоглікемічної сліпоти). Такимпацієнтам необхідно дотримуватися особливої обережності і посиленого контролюрівня цукру в крові. Гіпоглікемія може погіршувати реакцію і здатністьконцентрувати увагу і тому становить ризик (наприклад, при керуванні машиною чимеханізмами).
Неправильна дієта, пропущені і скорочені введення інсуліну, збільшенняпотреби в інсуліні під час інфекційних та інших хвороб чи обставин (наприклад,зменшення фізичної активності) можуть призвести до збільшення рівня цукру (гіперглікемія)і підвищення можливості накопичення кетонових тіл (кетоацидоз). Залежновід кількості інсуліну в крові кетоацидоз може розвиватися протягом кількохгодин чи днів. При перших симптомах погіршення стану (спрага, великі об’ємисечі, втрата апетиту, втомлюваність, сухість шкіри, прискорене дихання, високийрівень глюкози і ацетону в сечі) необхідно вжити відповідних заходів.
Вагітність іперіод лактації. У період вагітності слід враховувати зміни потреби в інсулініта коригувати дозу в кожному окремому випадку. Лікування Восуліном-30/70необхідно продовжувати і під час вагітності. Протягом перших трьох місяцівпотреба в інсуліні, зазвичай, знижується, однак потім зростає.
Безпосередньопісля пологів потреба в інсуліні різко зменшується, що підвищує можливістьвиникнення гіпоглікемій. Під час годування немовляти також виникає потреба вкорекції дози інсуліну або дієти.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Додаткове застосування інших лікарськихзасобів може посилити або послабити дію інсуліну на рівень цукру в крові. Томукомбінована терапія можлива лише за призначенням лікаря. Гіпоглікемічні реакціїможуть настати під час одночасного введення з інсуліном блокаторівальфа-адренорецепторів, амфетаміну, анаболічних стероїдів, блокаторівбета-рецепторів, клофібрату, циклофосфаміду, фенфлюраміду, флюоксетину,хінетидину, іфосфаміду, інгібіторів МАО, метилдопи, тетрацикліну, тритокваліну,трофосфаміду. Послаблення дії інсуліну можливе у разі одночасного призначення зхлорпротиксеном, діазоксидом, гормональними засобами для запобіганнявагітності, сечогінними засобами (салуретиками), гепарином, ізоніазидом,кортикостероїдами, літію карбонатом, нікотиновою кислотою, фенолфталеїном,похідними фенотіазину, фенітоїном, гормонами щитоподібної залози, симпатикоміметичнимизасобами, а також трициклічними антидепресантами.
У хворих, які одночасно одержують інсулін іклонідин, резерпін або саліцилати, може виникати як послаблення, так іпосилення дії інсуліну.
Вживання алкоголю може призвести до небезпечногозниження рівня цукру в крові.
Умови та термін зберігання. Зберігати в захищеному від світла та недоступномудля дітей місці при температурі від + 2°С до + 8°С. Не заморожувати.
Термін придатності - 2 роки. Препарат не можна застосовувати післязакінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.