ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
ВОСУЛІН-Р
(WOSULIN-R)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: insulin (human);
основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або майже безбарвнийрозчин;
склад: 1 мл розчину містить 40 МО інсуліну людини;
допоміжніречовини: метакрезол, кислота соляна, кислоти лимонної моногідрат, натріюгідроксид, натрію цитрату дигідрат, гліцерин, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протидіабетичні засоби. Інсуліни та аналогикороткої дії. Код АТС: А10АВ01
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Восулін-Р – протидіабетичний засіб генно-інженерногопоходження. Забезпечує швидке та значне зниження вмісту глюкози в крові,посилює її засвоєння тканинами.
Фармакокінетика. Восулін-Р характеризується швидким початком такороткочасною дією. Період напіврозпаду в крові становить декілька хвилин.Ефект препарату настає вже за 30 хв, досягає свого максимуму протягом 1-4 годпісля підшкірного введення і триває 7-9 год залежно від дози.
Показання для застосування. Препарат застосовується для лікування
цукрового діабету I типу у хворих, які раніше не піддавалися лікуваннюінсуліном, у тому числі під час вагітності, якщо дієтотерапія не дозволяєзабезпечити задовільних концентрацій цукру в крові; у випадках непереносимостіінших препаратів, що містять інсулін;
лабільної форми діабету, пов’язаної з наявністю високого титру антитілдо інсуліну;
цукрового діабету II типу: за умови резистентності до пероральнихгіпоглікемізуючих засобів; при хірургічних операціях; при інтеркурентнихзахворюваннях; під час вагітності за умови неефективності дієтотерапії;
діабетичної коми та при станах, які супроводжуються тяжкими порушеннямивуглеводного обміну.
Спосібзастосування та дози.Добирає дозу лікар індивідуально, залежно від дієти, фізичної активності істилю життя, рівня цукру в крові та стану вуглеводного обміну хворого. Препаратмістить 40 МО/мл інсуліну. Для дорослих, які одержують Восулін-Р вперше,рекомендована середня початкова доза – від 8 до 24 МО. Для дітей і пацієнтів зпідвищеною чутливістю до інсуліну адекватна доза може бути меншою 8 МО, призниженій чутливості може бути збільшена до 24 МО.
Лікар повинендати необхідні вказівки щодо частоти ін''єкцій, доз, визначення рівня цукру вкрові та, можливо, у сечі, а також відповідні рекомендації при будь-яких змінаху дієті або режимі інсулінотерапії. Восулін-Р необхідно вводити підшкірно за15-20 хв до приймання їжі. Місце уколу потрібно міняти щоразу. Зміна ділянкиін’єкції (наприклад з живота на стегно) можлива тільки після консультації злікарем.
У виняткових випадках препарат можна вводитивнутрішньом''язово чи внутрішньовенно. Восулін-Р може вводитися внутрішньовеннотільки за умов ретельного моніторингу за станом пацієнта у відділенніінтенсивної терапії, за можливості лабораторного контролю рівня цукру такислотно-лужного стану крові при лікуванні гіперглікемічної коми і кетоацидозу,а також для досягнення метаболічної компенсації у перед-, інтра- тапісляопераційний період у хворих на цукровий діабет.
При переході з інсуліну тваринного походження наінсулін людини може виникнути потреба у зниженні дози. Перехід з інших видівінсуліну на цей препарат повинен здійснюватися лише під контролем лікаря,особливо у перші тижні після такого переходу.
Даний лікарський засіб містить 40 МО інсуліну в 1 млрозчину, тому для його введення можна використовувати лише шприци, градуйованіна 40 МО/мл. Не можна змішувати Восулін-Р з інсулінами інших концентрацій!
Розчин для ін’єкцій має бути прозорим, безбарвним і без сторонніхвключень.
Перед першим відбиранням інсуліну з флакона слід видалити кришку,наявність якої свідчить про те, що препаратом не користувалися. Відповідно дообраної дози набрати у шприц повітря та ввести в інсуліновий флакон (не врідину). Перевернути інсуліновий флакон разом із шприцом і набрати відповіднукількість інсуліну. Видалити бульбашки повітря із шприца. Місце ін’єкціїпродезінфікувати, сформувати складку шкіри і вколоти голку під шкіру. Потімповільно ввести інсулін. Після ін’єкції обережно витягти голку, місце ін’єкціїпритиснути ватним тампоном і потримати декілька секунд.
Побічна дія. Гіпоглікемія є найчастішим ускладненням прилікуванні інсуліном і в тяжких випадках може призвести до втрати свідомості, аінколи загрожує життю. Вона характеризується зниженням рівня цукру до 50 або 40мг/дл. Кожний пацієнт, який хворіє на діабет та одержує інсулін, повинен добрезнати свої відчуття, які є ознакою зменшення рівня цукру в крові. До симптомівзниження вмісту цукру в крові належать головний біль, сильний голод, нудота,блювання, стомлюваність, сонливість, занепокоєння, агресивне поводження,зниження концентрації уваги і реакції, депресія, зніяковіння, порушення мови(іноді повна втрата мови), порушення зору, тремтіння, параліч, відчуттяпоколювання у кінцівках (парестезія), оніміння і відчуття поколювання у ділянцірота, запаморочення, втрата самоконтролю, нездатність піклуватися про себе,марення, конвульсії, втрата свідомості, включаючи кому, поверхневе дихання,брадикардію. Клінічна картина тяжкого нападу гіпоглікемії може бути подібна доінсульту. Деякі пацієнти можуть вчасно відчути перші симптоми гіпоглікемії таконтролювати свій стан самостійно.
На початку лікування інсуліном може змінюватись вигляд шкіри в місціін’єкції, можливі короткочасні транзиторні набряки і зміни гостроти зору. Ціускладнення минають при подальшому лікуванні.
У ділянці ін’єкції в окремих випадках може виникнути атрофія абогіпертрофія жирової тканини. Постійна зміна місця ін’єкції дозволяє зменшити ціявища або зовсім їх уникнути. Зрідка бувають алергічні реакції на препарат,легке почервоніння шкіри у місці ін''єкції, яке минає під час подальшоголікування. При розвитку значної еритеми, яка супроводжується свербежем і появоюпухирів, що швидко поширюються за межі зони ін’єкції, а також інших тяжкихреакцій непереносимості компонентів препарату, лікар повинен вирішити, якихзаходів слід вжити.
У разі неадекватного добору дози або зміни препарату, а також нерегулярногозастосування цього лікарського засобу чи нерегулярного прийому їжі можливінадмірні коливання рівня цукру в крові, у першу чергу в бік зниження, якіпослаблюють здатність брати активну участь у дорожному русі та працювати змеханізмами. Особливо це стосується початкового періоду лікування.
Протипоказання. Гіпоглікемія, алергія на компоненти препарату.Відносним протипоказанням може бути тяжка алергія миттєвого типу на інсулін.Можлива перехресна імунологічна реакція між тваринним інсуліном та інсуліномлюдини.
Передозування. До нього можуть призвести: абсолютне передозуванняінсуліну; зміна препарату; пропуск прийому їжі; блювання; проноси; фізичненавантаження; захворювання, які спричиняють зниження потреби в інсуліні (хворобинирок і печінки, гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитоподібноїзалози); зміна місця ін’єкції (наприклад шкіра живота, передпліччя, стегна), атакож взаємодія інсуліну з іншими засобами. Якщо хворий на діабет помічає всебе ознаки гіпоглікемії, він може самостійно уникнути цього стану шляхомприйому глюкози або цукру (краще у вигляді розчину) або їжі, яка вміщує великукількість цукру чи вуглеводів. Для цього слід постійно мати при собі не менше20 г глюкози (виноградного цукру). При більш тяжких гіпоглікемічних станахнеобхідно внутрішньовенне введення глюкози або внутрішньом’язова ін’єкціяглюкагону. Якщо пацієнт після цього знову здатний до самостійної активності,йому слід попоїсти. Коли рівень цукру не можна негайно підвищити, необхідновжити заходів інтенсивної терапії. Особливої небезпеки зазнають пацієнти, щомають порушення мозкового кровообігу в анамнезі, та ті, у кого, крім діабету,наявна також виражена ішемічна хвороба серця.
Особливості застосування. Відносно пацієнтів з гіперчутливістю до інсулінутваринного походження при переході на Восулін-Р повинна враховуватисьможливість перехресної імунологічної реакції між інсуліном тваринногопоходження і людським інсуліном. Таким хворим слід проводити внутрішньошкірніпроби для виявлення реакцій гіперчутливості до препарату перед початкомлікування.
Пацієнтів треба навчати самостійно розпізнавати симптоми гіпоглікемії,що виявляються за такими соматичними ознаками: підвищена пітливість; шкіра,вкрита липким потом; занепокоєння; висока частота серцевих скорочень(тахікардія), підвищений кров’яний тиск; відчуття поколювання; біль у грудях(стенокардія), перебої у серцевих скороченнях (серцеві аритмії) – і вживатизаходів корекції. В осіб, які часто перевіряють свою кров і сечу на вмістцукру, менший ризик гіпоглікемічних реакцій.
Існує велика кількість факторів, що збільшуютьможливість розвитку гіпоглікемії, а саме:
- невідповідні режими дозування інсуліну (призначення надто високихдоз, помилки у призначенні);
- неспроможність пацієнта вірно дозувати (особливо у літньому віці);
- пропуск прийому їжі або менша, ніж звичайно, порція; зміни в дієті;
- блювання, пронос;
- вживання алкоголю (знижений глюконеогенез), особливо з недоїданням;
- незвичну, збільшену або тривалу фізичну активність;
- недостатнє чи знижене відчуття перших симптомів гіпоглікемії;
- підвищену чутливість до інсуліну;
- ослаблення функції нирок (знижені потреби в інсуліні внаслідокзменшення його виведення). У літніх людей прогресуюче погіршення функції нирокможе призвести до постійного зменшення потреби в інсуліні;
- тяжке зниження функції печінки (погіршений глюконеогенез і розпадінсуліну, що призводять до зменшення потреби в інсуліні);
- деякі декомпенсовані порушення ендокринної системи, що відповідаютьза вуглеводний обмін (наприклад зниження функції щитоподібної залози іпередньої частки гіпофіза чи адренокортикальна недостатність);
- перехресну взаємодію з іншими лікарськими засобами, що знижуютьрівень цукру в крові (див. “Взаємодія");
- зміну місця введення інсуліну (розходження у поглинанні інсулінурізними тканинами).
Особливо небезпечними є напади гіпоглікемії у таких хворих: зі значнимзвуженням коронарних артерій і кровоносних судин, що постачають кров''ю головниймозок (ризик серцевих і мозкових ускладнень гіпоглікемії); з деякими хворобамиочей (проліферативна ретинопатія), які не зазнавали лазерної корекції сітківки(ризик постгіпоглікемічної сліпоти). Таким пацієнтам необхідно дотримуватисяособливої обережності і посиленого контролю рівня цукру в крові. Гіпоглікеміяможе погіршувати реакцію і здатність концентрувати увагу і тому становить ризик(наприклад, при керуванні транспортом чи механізмами).
Неправильна дієта, пропущені і скорочені введення інсуліну, збільшенняпотреби в інсуліні під час інфекційних та інших хвороб чи обставин (наприкладзниження фізичної активності) можуть призвести до збільшення рівня цукру (гіперглікемія)і підвищення можливості накопичення кетонових тіл (кетоацидоз). Залежновід кількості інсуліну в крові кетоацидоз може розвиватися протягом кількохгодин або днів. При перших симптомах погіршення стану (спрага, великі об’ємисечі, втрата апетиту, втомлюваність, сухість шкіри, прискорене дихання, високийрівень глюкози і ацетону в сечі) необхідно вжити відповідних заходів.
Вагітність іперіод лактації. У період вагітності слід враховувати зміни потреби в інсулініта коригувати дозу в кожному окремому випадку. Лікування Восулін-Р необхіднопродовжувати і під час вагітності. Протягом перших трьох місяців потреба вінсуліні, зазвичай, знижується, однак потім збільшується.
Безпосередньопісля пологів потреба в інсуліні різко зменшується, що підвищує можливістьвиникнення гіпоглікемії. Під час годування немовляти також виникає потреба вкорекції дози інсуліну або дієти.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Додаткове застосування інших лікарськихзасобів може посилити або послабити дію інсуліну на рівень цукру в крові. Томукомбінована терапія можлива лише за призначенням лікаря. Гіпоглікемічні реакціїможуть настати під час одночасного введення з інсуліном блокаторівальфа-адренорецепторів, амфетаміну, анаболічних стероїдів, блокаторівбета-рецепторів, клофібрату, циклофосфаміду, фенфлюраміду, флюоксетину,хінетидину, іфосфаміду, інгібіторів МАО, метилдопи, тетрацикліну, тритокваліну,трофосфаміду. Послаблення дії інсуліну можливо у разі одночасного застосуванняз хлорпротиксеном, діазоксидом, гормональними засобами для запобіганнявагітності, сечогінними засобами (салуретиками), гепарином, ізоніазидом,кортикостероїдами, літію карбонатом, нікотиновою кислотою, фенолфталеїном,похідними фенотіазину, фенітоїном, гормонами щитоподібної залози,симпатикоміметичними засобами, а також трициклічними антидепресантами.
У хворих, які одночасно одержують інсулін і клонідин, резерпін абосаліцилати, може виникати як послаблення, так і посилення дії інсуліну.
Вживання алкоголю може призвести до небезпечного зниження рівня цукру вкрові.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступних для дітей місцях! Зберігатипри температурі від + 2°С до + 8°С. Не допускати заморожування, уникати прямогоконтакту флакона з морозильним відділенням або накопичувачем холоду. Захищативід світла. Протягом використання флакон можна зберігати при температурі +15°С-+25°С 6 тижнів.
Термін придатності - 2 роки. Препарат не можназастосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.