ІНСТРУКЦІЯ
для медичногозастосування препарату
КЛЕРОН
(Cleron)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви : Clarithromycin; 6-0-метил еритроміцин А;
основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до кремового кольору іззапахом полуниці;
склад: 5 мл готової суспензії містить кларитроміцину 125мг;
допоміжні речовини: сахароза, сорбіт калію, ксантамова резина, діоксидкремнію, діоксид титану, лимонна кислота, полуничний ароматизатор.
Форма випуску.
Порошок для приготування суcпензії.
Фармакотерапевтична група.
Протимікробні засоби длясистемного застосування. Макроліди та лінкозаміди.
Код АТС J01F A09.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Клерон (кларитроміцин) – напівсинтетичнийантибіотик, похідне еритроміцину А. Його антибактеріальна дія зумовленапригніченням синтезу білка чутливих бактерій за рахунок зв’язування його з 5OSрибосомальною субодиницею останніх. Кларитроміцин продемонстрував високуактивність in vitro відносно багатьох штамів мікроорганізмів, які частоє збудниками госпітальних інфекцій. Мінімальна пригнічувальна концентрація(МПК) кларитроміцину вдвічі менша за МПК еритроміцину.
In vitro кларитроміцин виявляє такийспектр мікробіологічної активності:
Грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилінчутливі), Streptococcuspyogenes (група А бета-гемолітичних стрептококів), альфа-гемолітичністрептококи (група viridans), Streptococcus ( Diplococcus) pneumoniae,Streptococcus agalactiae, Listeria monocytogenes.
Грамнегативнімікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella(Branhamella,) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Legionella pneumophilea,Bordetella pertussis, Helicobacter pylori, Campylobacter jejuni.
Мікоплазма: Mycoplasma pneumoniae.
Інші мікроорганізми: Chlamydia pneumoniae,Mycobacterium avium, Mycobacterium avium complex: Mycobacterium avium +Mycobacterium intracellulare, Mycobacterium leprae, Mycobacterium kensasii, Mycobacteriumchelonae, Mycobacterium fortuitum, Pasteurella multocida, Borrelia burgdorferi,Treponema pallidum.
Анаеробнімікроорганізми: чутливідо макролідів Bacteroides melaninogenicus, Peptococcus species,Peptostreptococcus species, Propionbacterium acnes.
Клерон виявляєбактерицидну дію відносно деяких штамів таких мікроорганізмів: H.Influenzae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus agalactiae,Streptococcus pyogenes, Moraxella (Branhamella,) catarrhalis,Neisseria gonorrhoeae, Helicobacter pylori, Campylobacter species.
Фармакокінетика. Кларитроміцин швидко і добревсмоктується із травного тракту. Мікробіологічноактивний 14(R)-гідроксикларитроміцин утворюється при першому проходженні черезпечінку. Їжа істотно не впливає на біологічну доступністьпрепарату. Хоча фармакокінетика кларитроміцину нелінійна, стабільніконцентрації встановлюються протягом 2 послідовних днів приймання.
Фармакокінетичні параметри післяприймання п’ятої дози (250) мг кларитроміцину, суспензії для дітей, становили:Смакс 1.98 мкг/мл, AUC 11.5 мкг.год/мл, Тмакс 2.8 год іТЅ 3.2 год для кларитроміцину і 0.67 мкг/мл, 5.33 мкг.год/мл, 2.9 год і 4.9 годдля 14- ОН-кларитроміцину відповідно.
Концентрації кларитроміцину втканинах організму у кілька разів вищі, ніж у сироватці крові. В тонзилярній ілегеневій тканинах спостерігаються підвищені концентрації препарату. Концентрації кларитроміцинув рідині середнього вуха перевищують концентрації у сироватці крові. Кларитроміцинпри застосуванні в терапевтичних дозах зв''язується з білками плазми приблизнона 80%. 14-гідроксикларитроміцин є основним метаболітом, що виділяється черезнирки, і становить приблизно 10-15% від прийнятої дози. Більша частина відзалишку дози виділяється з фекаліями, в основному із жовчю. 5-10% від сполукивиділяється з фекаліями.
Стабільніконцентрації кларитроміцину у пацієнтів з порушенням функції печінки та у здоровихсуб’єктів не відрізняються, крім нижчих концентрацій 14-ОН-кларитроміцину припечінковій дисфункції.
У пацієнтів зпорушеною функцією нирок, що отримували 500 мг, значення фармакокінетичнихпараметрів зростають відповідно до ступеня тяжкості ниркової недостатності.
Вік пацієнтів невпливає на фармакокінетичні параметри кларитроміцину.
У ВІЛ-інфікованихдітей при прийманні Клерону у дозах 15-30 мг/кг/день (доза поділена на дваприйоми) були вищі концентрації кларитроміцину в плазмі і період напіввиведення довшим.
Показання для застосування.
Інфекції, спричиненічутливими до Кларитроміцину мікроорганізмами:
інфекції верхніхдихальних шляхів (ларингіт, фарингіт, тонзиліт, синусит);
інфекції нижніхдихальних шляхів (бронхіт, гострий бронхіт, бактеріальна пневмонія, атиповапневмонія, пневмонія позалікарняна, пневмонія госпітальна);
інфекції шкіри та їїпридатків (фолікуліт, фурункульоз, імпетиго, абсцеси, целюліт, стрептодермія,стафілодермія);
гострий отит середнього вуха;
поширені або локалізованімікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium абоMycobacterium intracellulare; локалізовані інфекції, спричинені Mycobacteriumchelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium kensasii.
Спосіб застосування та дози.
Рекомендована схемадозування суспензії Клерону з концентрацією 125 мг/5 мл, з розрахування 7,5мг/кг маси тіла двічі на день для лікування немікобактеріальних інфекцій:
| Маса тіла* дитини (кг)
| Дозування препарату залежно від маси тіла дитини (на стандартну 5мл чайну ложку (ч.л.)
125 мг/5 мл
|
| 8-11
| Ѕ ч.л. двічі на добу
|
| 12-19
| 1 ч.л. двічі на добу
|
| 20-29
| 1 Ѕ ч.л. двічі на добу
|
| 30-40
| 2 ч.л. двічі на добу
|
* Дітям з масою тіладо 8 кг необхідно підбирати дозу, розраховуючина кілограм маси тіла (прибл. 7.5 мг/кг двічіна день).
Суспензію можна приймати незалежновід приймання їжі. Залежно від патогенного мікроорганізму, що спричиняєінфекцію, та ступеня тяжкості стану тривалість лікування, як правило, становитьвід 5 до 10 діб.
При тяжких інфекціяхдозування препарату може бути збільшене до 500 мг двічі на день.
Ниркованедостатність.
Дітям з кліренсомкреатиніну менше 30 мл/хв доза Клерону повинна бути зменшена на 50%, тобто до250 мг на день, або 250 мг двічі на день при більш тяжких інфекціях. Лікуванняне повинно тривати більше 14 днів.
Мікобактеріальнаінфекція.
Дітям з поширеною або локалізованоюмікобактеріальною інфекцією (Mycobacterium avium, Mycobacteriumintracellulare, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacteriumkensasii) рекомендується призначати дозу 15-30 мг/кг Клерону двічі на день.
Для приготуваннясуспензії необхідно додати води у флакон, що містить гранули, до відмітки рівняна ньому і добре струсити. За необхідності додати води до вказаної відмітки.
Побічна дія.
Клерон, як правило,добре переноситься. При пероральному застосуванні Клерону іноді можуть виникатишлунково-кишкові розлади (нудота, диспепсія, біль у животі, діарея),парестезія, головний біль, артралгія, міалгія, алергічні реакції (кропив’янка, шкірнівисипання, в поодиноких випадках - анафілактичний шок і синдромСтівенса-Джонсона). Повідомлялось про виникнення стоматиту, глоситу, грибковогоураження слизової рота та знебарвлення язика.
В окремих випадкахповідомлялося про зміну сприйняття смаку, зміну кольору зубів, що звичайноминала після професійного чищення зубів.
Були повідомлення про тимчасові побічніефекти з боку ЦНС: запаморочення, відчуття тривоги,безсоння, тривожні сновидіння, дзвін у вухах, сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації, психози та деперсоналізація.При застосуванні Клерону спостерігалися випадки тимчасової втрати слуху, що відновлювався після припинення лікуванняпрепаратом.
Дуже рідко спостерігавсяпсевдомембранозний коліт від слабкого ступеня тяжкості до стану, що загрожувавжиттю.
У поодиноких випадках відмічаласягіпоглікемія, особливо при одночасному лікуванні пероральними гіпоглікемічнимизасобами або інсуліном. У поодиноких випадках відмічалися лейкопенія ітромбоцитопенія.
Дуже рідко спостерігалисяпідвищення рівня креатиніну всироватці крові, інтерстиціальний нефрит і ниркова недостатність.
Як і при застосуванні іншихмакролідних антибіотиків, при застосуванні Клерону впоодиноких випадках повідомлялося про пролонгацію QT інтервалу,тахікардію і тріпотіння/мерехтіння шлуночків.
Як і при застосуванніінших антибіотиків, застосування Клерону може спричиняти тимчасове підвищеннярівнів печінкових ферментів. Ці показники нормалізуються після припиненнялікування. Під час проведення клінічних випробувань не було зареєстрованосуттєвих порушень функціонування печінки, однак слід пам’ятати, що під часзастосування антибіотиків цієї групи у виключних випадках може розвинутисягепатоклітинний та/або холестатичний гепатит, порушення функції печінки можутьбути тяжкими, але тимчасовими.
Протипоказання:
підвищена чутливість до кларитроміцину абобудь-якого компонента препарату;
підвищена чутливість до препаратівмакролідного ряду;
тяжка печінкова або ниркованедостатність;
одночасне лікування похіднимиріжків; цизапридом, пімозидом, терфенадином, астемізолом та іншими макролідами.
Передозування.
При пероральному застосуваннівеликих доз Клерону можливі шлунково-кишкові розлади.
Терапевтичні заходи при передозуванніспрямовані на видалення речовини з організму за допомогою промивання шлунказондом і проведення загальних підтримуючих заходів.
В одному випадку передозування при прийомі 8г кларитроміцину відмічалися зміна ментального статусу, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія і гіпоксемія.
Малоймовірно, що гемодіаліз абоперитоніальний діаліз значно вплинуть на рівенькларитроміцину в сироватці крові, тому ці процедури не рекомендуються.
Особливості застосування.
Оскільки Клерон виділяється в основномучерез печінку, необхідно з обережністю призначати препарат пацієнтам зпорушеною функцією печінки. Також необхідно дотримуватися обережності припризначенні препарату пацієнтам з нирковою недостатністю від помірного дотяжкого ступеня тяжкості.
Як і при застосуванні інших антибіотиків,при лікуванні Клероном може розвинутися суперінфекція, спричинена резистентнимимікроорганізмами та/або грибами, що вимагає припинення даної терапії таподальшої зміни схеми лікування.
Вагітність і годування груддю. Безпека застосування Клерону під часвагітності та годування груддю не вивчалася. Деякі дослідження на тваринахпоказали ембріо- токсичний вплив на плід, але тільки при застосуванні доз,токсичних для матері.
Клерон виявляється у грудному молоці.
Вплив на здатність керувати транспортнимизасобами та механізмами не встановлений.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Як і призастосуванні інших антибіотиків макролідного ряду, у пацієнтів, які одночаснозастосовують препарати, що метаболізуються системою цитохрому Р450 (наприклад,варфарин, алкалоїди ріжків, тріазолам, мідазолам, дизопірамід, ловастатин,рифабутин, фенітоїн або циклоспорин), застосування Клерону може спричинитипідвищення рівня цих препаратів у сироватці крові. При одночасному застосуванніКлерону та інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, наприклад ловастатину абосимвастатину, спостерігався рабдоміоліз.
Клерон приодночасному застосуванні з теофіліном може спричиняти підвищення рівнівтеофіліну в сироватці крові та посилення його токсичності.
Застосуваннясуспензії Клерону пацієнтами, які приймають дигоксин, варфарин і карбамазепін,може призвести до посилення їх дії за рахунок зменшення рівня екскреції. Томухворим, які приймають варфарин, необхідно контролювати величину протромбіновогочасу. Також необхідно контролювати рівень дигоксину в сироватці крові.
Необхідновраховувати можливість перехресноїстійкості між клероном і іншими ліками макролідного ряду та лінкоміцином ікліндаміцином.
Ритонавір збільшуєвеличину AUC (площа обмежена кривою) кларитроміцинупри їх одночасному застосуванні. Немає необхідності в зміні дози Клерону дляпацієнтів з нормальною функцією нирок. При одночасному застосуванні Клерону зритонавіром хворим з порушенням функції нирок з кліренсом креатиніну 30-60мл/хв доза Клерону повинна бути зменшена на 50%, а при величині кліренсукреатиніну менше 30 мл/хв – на 75%. Дозу Клерону > 1г/день не можнапризначати одночасно з ритонавіром.
Одночаснезастосування Клерону та зидовудину ВІЛ-інфікованими пацієнтами може спричинитизниження постійних рівнів зидовудину в крові. Але така взаємодія неспостерігалася у ВІЛ-інфікованих дітей при одночасному застосуванні Клерону,суспензії, із зидовудином або дидеоксинозином.
Протипоказане одночаснелікування похідними ріжків; цизапридом, пімозидом, терфенадином, астемізолом таіншими макролідами.
Умови та термін зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці,при температурі не вище 25 0 С, в сухому, захищеному від світламісці.
Термін придатності порошку для приготуваннясуспензії - 3 роки;
готової суспензії у флаконі – 14 днів змоменту приготування.