ІНСТРУКЦІЯ
ДЛЯ МЕДИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ
МЕТА - ЙОДБЕНЗИЛГУАНІДИН (131І) ДЛЯ ІН''ЄКЦІЙ
(META-IODOBENZYLGUANIDINE (131I) FOR INJECTION
Загальна характеристика:
міжнародна назва : (13ІІ) іобенгуан;
основні фізико- хімічнівластивості: безбарвнийрозчин;
склад: 1 флакон містить 10 мл розчину; в 1 мл розчину- мета –йодбензилгуанідину
(І31І) хлориду 185МБк /мл або 740 МБк/мл;
допоміжні речовини: хлорид натрію, бензиловий спирт, вода дляін‘єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін''єкцій та інфузій.
Фармакологічна група. Радіофармпрепарати.
Код АТС VIOBX01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Серед аралкілгуанідинів мета -йодбензилгуанідін є пріоритетною речовиною, оскільки вона має низчий ступіньпоглинання печінкою і кращу стабільність in vivo, що визначає більш низькепоглинання вільного йоду щитовидною залозою. Транспортування іобенгуану черезмембрани клітин, що походять з неврального гребінця, є активним процесом заумов, коли концентрація препарату є низькою (при діагностичному дозуванні).Механізм поглинання може бути загальмований в результаті надходженняінгібіторів, таких як кокаїн або дисметиліміпрамін. Якщо препаратзастосовується у високих дозах (в терапевтичних дозах), важливого значеннянабуває процес пасивної дифузії. Клінічні аспекти відносно дозиметріїзалишаються остаточно нез''ясованими.
В подальшому активний процеспереводить меншу частину внутрішньоклітинного іобенгуану в гранули, якізберігаються внутрішньоклітинно.
Фармакокінетика. Іобенгуан є високостабільною сполукою, щовиводиться нирками практично в незмінному стані. 70- 90 % введеної дозививодиться із сечею протягом 4 днів. З сечею можуть виводитись наступніметаболіти MIBG : 131I-йодид, 13ІІ- мета -йодогіпурантацид, 131I - гідроксийодобензил-гуанідин і 131 І-мета-йодобензоїк-ацид. Дані речовини становлять приблизно 5-15 % від введеноїдози.
Розподіл іобенгуану включаєшвидке раннє поглинання печінкою ( 33 % від застосованої дози) і значно меншоюмірою - легенями (3 %), селезінкою (0,6 %) і слинними залозами (0,4 % ).Здорові надниркові залози дуже слабко поглинають MIBG, через що вони можуть невізуалізуватися. Гіперпластичні надниркові залози мають високе поглинання. Місцеватоксичність . Дані відсутні.
Показання для застосування. Радіотерапія пухлинних утворень, що здатнінакопичувати мета -йодбензилгуанідин: пухлини, що походять із зародкових клітинневрального гребінця, феохромоцитоми, нейробластоми, карциноїди, медулярні ракищитовидної залози.
Спосіб застосування та дози.Дані ICRP, публікація 53(vol. 18, N 1-4, 1987) "Радіаційні дози для пацієнтів, що використовуютьРФП".
Радіаційна доза, що діє наспецифічні органи, які не є органами - мішенями для терапії, може викликатисерйозні патофізіологічні зміни, що індукують розвиток різних захворювань. Цеслід взяти до уваги, коли використовується нижченаведена інформація.
Разом зі значимістю терміну"матка" у перелік включені тільки ті органи, які враховуються прирозрахунку ефективно - еквівалентної дози (все тіло). Такихстандартних органівсім, плюс додатково 5 органів з високою увібраною дозою (позначені *)
| Органи
| Увібрана доза на одиницю активності (мГр/мБк)
|
| | Дорослі
| 15 років
| 10 років
| 5 років
| 1 рік
|
| Кісткова поверхня
| 0,061
| 0,072
| 0,11
| 0,18
| 0,36
|
| Молочна залоза
| 0,069
| 0,069
| 0,11
| 0,18
| 0,35
|
| Нирки
| 0,12
| 0,14
| 0,21
| 0,3
| 0,51
|
| Легені
| 0,19
| 0,28
| 0,39
| 0,6
| 1,2
|
| Гонади
| | | | | |
| Яєчники
| 0,066
| 0,088
| 0,14
| 0,23
| 0,42
|
| Яєчка
| 0,059
| 0,07
| 0,11
| 0,1-9
| 0,36
|
| Червоний кістковий мозок
| 0,067
| 0,083
| 0,13
| 0,19
| 0,35
|
| Щитовидна залоза
| 0,05
| 0,065
| 0,11
| 0,18
| 0,35
|
| * Надниркові залози
| 0,17
| 0,23
| 0,33
| 0,45
| 0,69
|
| * Стінка сечового міхура
| 0.59
| 0,73
| 1,1
| 1,7
| 3,3
|
| * Печінка
| 0,83
| 1,1
| 1,6
| 2,4
| 4,6
|
| * Слинні залози
| 0,23
| 0,28
| 0,38
| 0,51
| 0,75
|
| * Селезінка
| 0,49
| 0,69
| 1,1
| 1,7
| 3,2
|
| Матка
| 0,08
| 0,1
| 0,16
| 0,26
| 0,48
|
| Ефективно- еквівалентна доза (мЗв/МБк)
| 0,2
| 0,26
| 0,4
| 0,61
| 1,1
|
Вищенаведені дані можутьзастосовуватися за умов нормальної фармакокінетики.
В той же час, коли має місцепорушення функцій нирок в результаті захворювання або попередньої терапії, ефективно-еквівалентнарадіаційна доза на органи ( в першу чергу кістки, червоний кістковий мозок ілегені) може значно збільшуватись.
У кожного хворого застосуванняіонізованого випромінювання повинне завжди базуватися на очікуваномувірогідному успіху. Застосована активність повинна бути такою, щоб ефективнарадіаційна доза була якомога меншою, але оптимальною для досягнення необхідногодіагностичного або терапевтичного результату.
Вплив іонізуючоговипромінювання пов’язаний з індукуванням раку і потенційною можливістю розвиткуспадкових дефектів (генетичних мутацій).
Для діагностичних дослідженьядерної медицини, які використовуються сьогодні, доведено, що такі побічніреакції будуть проявлятися з низькою частотою, оскільки доза впливу радіаціїукрай мала.
При терапевтичному впливісумарні радіаційні дози можуть викликати зі значною вірогідністю рак і мутації.За всіх випадків необхідно забезпечувати умови, щоб ризик від впливу бувменшим, аніж ризик розвитку самої хвороби.
Побічні реакції.
• Нудота і блювання можутьпроявлятися звичайно в перші 24 години від приймання препарату. Щодо препаратівпроти блювання зверніться до попереднього розділу. Взагалі, неможливодиференціювати побічні реакції як результат ранніх радіотоксичних ефектів, абореакцій на застосування MIBG, або реакцій на введення великого об''єму рідинихворим, які вже перед цим активно отримували інфузії цитостатиків, щовикликають побі,чні реакції.
• Мієлосупресія і, відповідно,тромбоцитопенія.
Протипоказання. Вагітність є абсолютним протипоказанням.
Передозування. Дані відсутні.
Особливості застосування. Деякі препарати, які використовуються длялікування гіпертонічної хвороби і в психіатрії, взаємодіють зйодбензилгуанідином MIBG (131I) . Це може супроводжуватисязменшенням поглинання і засвоєння MIBG (І31І) і таким чином впливатина радіаційну дозу, що діє на нормальну і пухлину тканини. Застосування цихпрепаратів слід припинити, як правило, за 4 біологічних періоди напіввиведення.
Тироїдна блокада починається за24- 48 годин до застосування MIBG ( 131І) і продовжується протягомнаступних 5 днів. Блокада перхлоратом калію досягається шляхом використаннядози, що приблизно дорівнює 400 мг / добу.
Блокада йодидом калію, йодатомкалію або розчином Люголю повинна здійснюватись у кількості, еквівалентній 100мг йоду/добу.
Пацієнти повинні вживати великукількість рідини принаймні протягом перших 24 годин.
Аналіз крові контролюється уперші два дні першого тижня і 1 раз на тиждень протягом місяця післязастосування препарату.
Доцільним, але не обов''язковимє виконання за необхідністю сцинтиграфії всього тіла через тиждень для вивченнярозподілу і кількості увібраного пухлиною препарату.
Повторні курси терапії слідпроводити з 6-8 - місячними інтервалами. Є повідомлення про кумуляцію дози,вищої за 29, 6 ГБк. Лімітуючим фактором є токсичність для червоного кістковогомозку.
При терапії феохромоцитоми слідособливу увагу звернути на можливу взаємодію між MIBG (131 І) ілікарськими засобами, що застосовуються для лікування гіпертензії. Відповіднодо застосування даних препаратів слід припинити за 2 тижні до запланованоїтерапії РФП. Як альтернатива може бути використаний пропранолол.
MIBG (131 І) -терапію слід рекомендувати тільки тим пацієнтам, яким можлива трансплантаціяаутологічного червоного кісткового мозку (який не містить або містить унезначній кількості пухлинні клітини). Токсичні ефекти на червоний кістковиймозок (тромбоцитопенія) повинні постійно і ретельно моніторуватися.
Дози для пацієнтів, які доцього отримували курси терапії цитостатиками (наприклад, цис- платино- вмісні),що пригнічують функцію нирок, слід підбирати відповідно.
Основними побічними реакціями удітей є тромбоцитопенія (ізольована) або супресія червоного кісткового мозку,здебільшого у тих випадках, коли пухлина інфільтрує червоний кістковий мозок.Побічні реакції відзначаються і з боку слинних залоз та міокарда. Проявитоксичної дії на печінку не описані.
Поглинання MIBG (131І)хромафіновими гранулами може, хоча і рідко, стати причиною швидкої секреціїнорадреналіну, що веде до формування гіпертонічної кризи. Моніторування як ЕКГ,так і AT у момент введення препарату необхідно виконувати в окремих хворих.
У тих пацієнтів, у якихдіагностична оцінка свідчить про дифузне поглинання MIBG (131І) червонимкістковим мозком, може виникнути супресія червоного кісткового мозку післязастосування терапевтичних доз препарату. З даним РФП може працювати лишеперсонал, що має дозвіл на роботу з джерелами іонізуючого випромінювання.Приймання, зберігання, використання, транспортування і знешкодження відходівРФП здійснюється відповідно до національних ліцензійних правил.
Передбачені для використання упацієнтів РФП слід готувати за технологією, яка забезпечить як їх радіологічнубезпеку, так і необхідну якість.
Взаємодія з іншими лікарськими препаратами. Удеяких препаратів встановлено і передбачається пролонгація або пригніченняпоглинання MIBG (ІЗІІ) пухлинами із неврального гребінця:
ніфедипін (кальцієвий блокатор)- пролонгує утримання MIBG (І31І).
Зниження поглинанняспостерігалось при порушенні терапевтичного режиму використання таких группрепаратів:
ангіогіпертензивних ліків -резерпіну, лабеталолу, Са-канальцієвих блокаторів
(дилтіазему, ніфедипіну,верапамілу);
симпатоміметиків (що містятьсяв назальних спреях, таких як фенілефрин, ефедрин або фенілпропаламін);
кокаїну;
трициклічних антидепресантів -амітриптилін та похідні, іміпрамін і похідні, доксепін, локсапін).
Наступні препарати, якіпередбачається , можуть гальмувати поглинання іобенгуану, хоча це не доведено:
антигіпертензивні препарати, щодіють, блокуючи через адренергічні нейрони (бетанідин, дебрисоквін, бретилін ігуанідин);
Антидепресанти - тапротилін ітризолон.
Ці препарати слід припинити використовуватидля терапії (звичайно за 4 біологічних періоди напіввиведення).
• Особливу увагу слід приділятивибору препаратів проти блювання, які призначають для зменшення нудоти, щочасто супроводжує використання MIBG(13II) в терапевтичних дозах.Препарати проти блювання, які є антагоністами допамін/серотонінових рецепторів,не впливають на поглинання MIBG(13II) в концентраціях, щовикористовуються в клінічній практиці.
Попередження. Деякі препарати, що використовуються для лікування гіпертонічної хворобиі в психіатрії, взаємодіють з йодбензилгуанідином MIBG (131I).
Це може супроводжуватисьзменшенням поглинання і засвоєння MIBG (131I) і таким чином впливатина радіаційну дозу, що діє на нормальну і злоякісну тканини.
Ці препарати слід припинитивикористовувати до терапії (зазвичай за 4 біологічних періоди напіввиведення).
Умови та термін зберігання. Препарат слід зберігати в сухому льоду(твердий діоксид вуглецю), за годину до використання розморозити. Часпридатності даного продукту 2 дні від терміну, зазначеного на упаковці.
Умови відпуску. MIBG(131І) поставляється лише вспеціалізовані медичні заклади, що мають дозвіл на роботу з РФП. Для кожноїпоставки РФП надається спеціальний сертифікат радіоактивності.