ІНСТРУКЦІЯ
длямедичного застосування препарату
Мексикор
(Mexiсor)
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна абозлегка забарвлена рідина;
склад: 1 мл розчину містить 3-гідрокси-6-метил-2-етилпіридину сукцинату50мг;
допоміжні речовини: бурштинова кислота, трилон Б, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Кардіологічні препарати. Код АТС С01ЕВ.
Фармакологічнівластивості.
Фармакодинаміка.Мексикор поліпшує функціональний стан ішемізованого міокарда при інфарктіміокарда, поліпшує скорочувальну функцію серця, також зменшує прояв систолічноїта діастолічної дисфункції лівого шлуночка.
Основою дії препаратує його антиоксидантна активність, здатність гальмувати вільно радикальніпроцеси (інтенсифікація яких спостерігається при ішемії і некрозі міокарда,особливо в період реперфузії), знижувати ушкоджуючу дію вільних радикалів накардіоміоцити.
В умовах критичногозниження коронарного кровообігу Мексикор сприяє збереженнюструктурно-функціональної організації мембран кардіоміоцитів, стимулюєактивність мембранних ферментів – фосфодіестерази, аденілатциклази,ацетилхолінестерази. Препарат підтримує активацію аеробного гліколізу, якарозвивається при гострій ішемії, та сприяє в умовах гіпоксії відновленнюмітохондріальних окисно-відновних процесів, збільшує синтез АТФ ікреатинфосфату. Зазначені механізми забезпечують цілісністьть морфологічнихструктур і фізіологічних функцій ішемізованого міокарда.
Мексикорнормалізує метаболічні процеси в ішемізованому міокарді, зменшує зону некрозу,відновлює і/або поліпшує електричну активність і скоротність міокарда, а такожзбільшує коронарний кровообіг в зоні ішемії, підвищує антиангінальну активністьнітропрепаратів, поліпшує реологічні властивості крові, зменшує наслідкиреперфузійного синдрому при гострій коронарній недостатності.
Фармакокінетика. При внутрішньовенному введенні препарат швидко(протягом 0,5 – 1,5 години) надходить в органи та тканини, у зв’язку з чим йогоконцентрація в незміненому вигляді швидко зменшується. При внутрішньом’язовомувведенні в терапевтичних дозах концентрація препарату в плазмі кровідосягається через 30-40 хвилин і становить 2,5 – 3мкг/мл, при цьому йогометаболіти визначаються в плазмі крові протягом 7 – 9 годин. Препаратбіотрансформується в печінці шляхом глюкурування.
Виведення препарату з організму відбувається із сечею вглюкуронокон’югованій формі та в незначних кількостях - у незміненому вигляді.
Показання для застосування.
У складі комплексної терапіі гострого інфаркту міокарда (з першоїдоби).
Спосіб застосування та дози. Вводять внутрішньовенно абовнутрішньом’язово протягом 14 діб, на фоні традиційної терапії інфарктуміокарда.
У перші 5 діб для досягнення максимального ефекту Мексикор бажановводити внутрішньовенно, в наступні 9 діб препарат може вводитисьвнутрішньом’язово.
Внутрішньовенно препарат вводять шляхом краплинної інфузії, повільно (щобуникнути побічних ефектів), на фізіологічному розчині або 5% розчині декстрози(глюкози), в об’ємі 100 – 150 мл, протягом 30 - 90 хвилин. За необхідностіможливо повільне струминне введення препарату тривалістю не менше 5 хвилин.
Вводять препарат (внутрішньовенно або внутрішньом’язово) 3 рази надобу, через кожні 8 годин.
Добова терапевтична доза становить 6 -9 мг/кг, разова доза – 2 – 3мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза не повинна перебільшувати 800 мг,разова – 250 мг.
Побічна дія. При внутрішньовенному введенні, особливоструминному, можливо виникнення сухості та металевого присмаку у роті, відчуттяжару у всьому тілі, неприємного запаху, дряпання в горлі та дискомфорту вгрудній клітці, задишки. Як правило, зазначені явища пов’язані з надмірноюшвидкістю введення препарату і мають короткочасний характер.
На фоні довготривалого введення препарату можливо виникненнятаких побічних ефектів: з боку шлунково-кишкового тракту – нудота, метеоризм; збоку центральної нервової системи – порушення сну (сонливість або порушеннязасинання).
.Протипоказання. Підвищена індивідуальна чутливість допрепарату, печінкова або ниркова недостатність, вік до 18 років (ефективністьта безпека не встановлені), вагітність, лактація.
Передозування. При передозуванні можливий розвиток порушень сну,таких як безсоння, в деяких випадках - сонливість; при внутрішньовенномувведенні в окремих випадках можливо короткочасне та незначне підвищенняартеріального тиску.
Розвиток симптомів передозування, як правило, не потребуєзастосування купірувальних засобів. Зазначені симптоми порушення сну зникаютьсамостійно протягом доби. В особливо тяжких випадках рекомендуєтьсязастосування одного з таблетованих снотворних та анксіолітичних засобів(нітразепаму 10 мг, оксазепаму 10 мг або діазепаму 5 мг). При надмірномупідвищенні артеріального тиску застосовують антигіпертензивні засоби підконтролем артеріального тиску і/або доповнюють терапію нітропрепаратами.
Особливості застосування. Особливої уваги потребує призначення Мексикорухворим з обтяжливим алергологічним анамнезом; після завершення парентеральноговведення, для підтримки досягнутого ефекту рекомендується продовжитизастосування Мексикору перорально у вигляді капсул по 0,1 г 3 рази на добу.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Посилює дію бензодіазепінових анксіолітиків,протисудомних засобів (карбамазепіну), протипаркінсонічних засобів (леводопи),потенціює ефект нітровміщуючих препаратів.
Умови та термін зберігання. Зберігати в захищеному відсвітла, недоступному для дітей місці при температурі 0 - 25˚С.
Термін придатності – 2 роки. Не застосовувати препаратпісля закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.