ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

ЙОДИД НАТРІЮ (131 І) ДЛЯТЕРАПІЇ

 SODIUM IODIDE (131 І)FOR THERAPY

Загальна характеристика:

хімічна назва: ¹³¹I натрію йодид ;

основні фізико-хімічні властивості: капсули в твердій желатиновійоболонці;

склад: 1 капсула містить йодиду натрію (131 І) - 37 МБк –5.55 ГБк;

допоміжні речовини: натрію гіпофосфат, натріютіосульфат, натрію гідроокис, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Капсули тверді.

Фармакологічна група. Терапевтичні радіофармацевтичні засоби. КодАТС:V10XA01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Діючою речовиноюпрепарату є (¹³¹І) у вигляді йодиду. Лікувальний принципрадіойодтерапії полягає в пригніченні функції паренхіми щитовидної залози черезвплив іонізуючого фактора, джерелом якого є радіоактивний ізотоп йоду.

Під час радіойодтерапії не злоякісних захворюваньщитовидної залози, іонізуюча радіація попереджує поділ клітин із різноюметаболічною активністю (S-клітини щитовидної залози); деякі із них гинуть.Незначне зменшення кількості клітин частково компенсується за рахунокактивності сусідніх клітин, а також сполучної тканини. Внаслідок впливутиреоїдна тканина заміщується (іноді із зворотним ефектом) сполучною тканиною.Приблизно 90% цього ефекту обумовлено дією β-частинок (¹³¹І),довжина пробігу їх в тканинах становить 0,5 мм. Така незначна проникаючаздатність і фактично відсутність будь-якого екстратиреоїдного опроміненняйодидом натрію (¹³¹І) обумовлює те, що радіойодтерапія взагалі позбавленавід побічних ефектів. Мета лікування - зменшення розміру струми та усуненняділянок тканини органу, що працюють автономно.

При радіойодтерапії злоякісних захворювань(диференційованої карциноми) щитовидної залози використовується комбінація хірургічнихметодів і методів ядерної медицини для видалення всієї тироїдної тканини тайодопоглинаючої метастатичної тканини, що і досягається в більшості випадків.

Фармакокінетика. Після перорального введення йодид натрію швидкоабсорбується у верхній частині шлунково-кишкового тракту (90% за 1 хвилину).Фармакокінетика йодиду натрію (131І) подібна фармакокінетиці стабільного йоду.При надходженні в кров йодид натрію розподіляється по всьому організмі. Ізкрові він надходить в щитовидну залозу та виділяється через нирки. Невеликакількість йодиду натрію (131I) накопичується в слинних залозах, шлунковомусекреті та молоці, плаценті та судинних сплетіннях. Ефективний періоднапіврозпаду радіоактивного йоду в плазмі крові зазвичай складає 12 годин, утой час як в щитовидній залозі понад 6 днів. Таким чином, після введення йодидунатрію, приблизно 40% активності має ефективний період напіврозпаду 0,4 доби, азалишок – 60% - 8 діб. З сечею виділяється 37-75%, через кишківник - понад 10%.Незначна кількість виводиться з потом.

Показання для застосування.

Терапевтичні показання.

 Основні терапевтичні показання длярадіоактивного йоду:

Лікування зобу, токсичного багатовузлового зобу таавтономних вузлів.

Лікування папілярної і фолікулярної карциномищитовидної залози, включаючи метастатичне ураження.

Спосіб застосування та дози. Кількість активності, що вводиться єпредметом клінічної оцінки. Терапевтичний ефект досягається тільки черездекілька місяців.

Для лікування гіпертиреозу у дорослих: введенаактивність зазвичай складає в межах 200-800 МБк. Але може бути потрібнимдодаткове лікування. Необхідна доза залежить від діагнозу, розмірів залози,рівня накопичення і кліренсу. Пацієнти, що хворіють на гіпертиреоз, поможливості, на початку лікування радіоактивним йодом повинні знаходитися веутиреоїдному стані.

При видаленні щитовидної залози та лікуванніметастазів активність, що вводиться після тотального та субтотального видаленнящитовидної залози на тканину залози, що залишається, становить в межах1850-3700 МБк. Це залежить від розміру залишкової тканини та рівня накопиченнярадіоактивного йоду. При наступному лікуванні метастазів активність, щовводиться становить від 3700 до 11100 МБк.

Активність для дітей і підлітків розраховується зурахуванням дози для дорослих, яка кратна масі тіла/поверхні тіла за такимиформулами:

Дитяча доза = доросла доза (МБк) x вагадитини(кг)/70 кг

Дитяча доза = доросла доза (МБк) х поверхня тіладитини (м²)/1,73.

Побічнадія.

 Єдеякі повідомлення щодо побічних реакцій після застосування йодиду натрію (¹³¹І),вони включають нудоту, блювання та неспецифічні алергічні реакції. Найчастішенудота і блювання відзначаються після перорального прийому, зокрема,терапевтичних доз. Тому завжди слід враховувати можливий ризик забрудненнямісцеперебування, внаслідок блювання.

Ранніускладнення

Терапевтичнаактивність радіойоду може тимчасово викликати посилення існуючого гіпертиреозу.Високі рівні можуть викликати гастроінтестинальні розлади, особливо в першігодини і дні після застосування. Гастроінтестинальні розлади можутьспостерігатися більше, ніж в 67% випадків. Їх можна легко запобігти чизапобігти симптоматичним лікуванням.

При лікуванні високими активностями радіойоду на 1-3день після введення препарату у пацієнтів можуть спостерігатися запальнітиреоїдити і трахеїти, серйозне звуженням трахеї, особливо в разі існуючогораніше стенозу. Можуть виникнути сіалоаденіти, з набряком та больовимсиндромом, частковою втратою смаку та сухістю у роті. Частота коливається від10% (з профілактикою) до 60% (без профілактики).

Сіалоаденіти зазвичай спонтанно проходять абовиліковуються при застосуванні проти- запальної терапії, але описані окремівипадки дозозалежної персистентної втрати смаку та сухості у роті з наступноювтратою зубів. Радіаційну дозу на слинну залозу слід зменшувати стимулюваннямсекреції слини речовинами, що містять лимонну кислоту.

Високі рівні поглинання радіойоду викликають упацієнтів місцевий біль, дискомфорт, набряки внаслідок локального накопичення утканинах радіонукліда.

При лікуванні метастазуючої карциноми щитовидноїзалози з залученням центральної нервової системи можливий локальнийцеребральний набряк та/або збільшення вже існуючого церебрального набряку, щопризводить до зниження пам’яті.

Пізніускладнення

Дозозалежний гіпотиреоз може вважатися пізнімускладненням на радіойодтерапію. Це може проявлятися через тижні або роки післялікування. Тому потрібен певний час для дослідження тиреоїдної функції івідповідно тиреоїдного розростання. Прояви гіпотиреозу непомітні в перші 6-12тижнів після використання радіоактивного йоду і, за різними повідомленнями,частота даних проявів коливається від 2% до 70%.

Окремі випадки транзиторного гіпотиреозу, що можутьспостерігатися після прийому радіойоду, повинні належним чином моніторуватися ікоректуватися замісною терапією. До пізніх ускладнень після одноразовоговикористання активності, більшої 5000 МБк або при повторних введеннях зінтервалом, меншим, ніж 6 місяців відносяться, як правило, зворотна і в дужепоодиноких випадках незворотна депресія червоного кісткового мозку зтромбоцитопенією і еритроцитопенією, які можуть мати фатальний характер.Найчастіше відзначається лейкоцитопенія.

Епідеміологічні спостереження, проведені в період1950- 1975 роки, свідчать про високу частоту раку ротової порожнини упацієнтів, що отримували (¹³¹І).

Після приймання високих активностей радіойоду, щозазвичай використовується для лікування злоякісних новоутворень щитовидної залози,збільшуються випадки лейкемії. Може також спостерігатися незначне збільшеннякількості захворювань на рак сечового міхура та молочної залози.

Використання іонізуючої радіації пов’язане зрозвитком раку і потенційно з розвитком генетичних ефектів. Результатомзастосування терапевтичних радіаційних доз може бути збільшення випадківзахворювання на рак та мутації. В усіх випадках важливо, щоб ризик використаннярадіофармпрепарату був нижчим за ризик розвитку самого захворювання.Ефективно-еквівалентна доза (ЕЕД) після діагностичного або терапевтичноговикористання (¹³¹І) складає рівні вище за 20 мЗв.

Протипоказання.

вагітність;

з діагностичною метою у дітей, молодших 10 років;

сканування щитовидної залози, крім випадківспостереження при злоякісних захворюваннях, або коли відсутня можливістьвикористання йод-123 або технецій-99;

пацієнти з дисфагією, стриктурою стравоходу, гостримгастритом(в т.ч. ерозивний гастрит або пептична виразка);

пацієнти із підозрою на недостатність моторнихфункцій шлунково-кишкового тракту.

Особливості застосування.

Даний продукт є радіоактивним. З ним можутьпрацювати лише особи, що мають відповідний дозвіл. Приймання, зберігання,використання, транспортування та знешкодження радіоактивних відходівздійснюється відповідно до національного санітарного законодавства.

Радіофармпрепарати повинні виготовлятися здотриманням радіологічних та фармацевтичних кількісних вимог.

Даний препарат є джерелом відносно високоїрадіаційної дози для більшості хворих (див. відповідний розділ).

Використання високих доз радіойоду може становитисерйозний ризик, забруднюючи довкілля. Це може відноситься безпосередньо досім’ї хворого, що отримував лікування, або всього населення, залежно від рівняактивності, що використовувався. Для запобігання, будь-якому забрудненнюдовкілля слід дотримуватись застережних заходів щодо активності препарату, щовиділяється пацієнтом.

(¹³¹І) для діагностичних цілей невикористовується у дітей, молодше 10 років. Не рекомендується йогозастосовувати також у дітей, старше 10 років та юнаків, якщо відсутні виключніобставини. Це пов’язано з дуже високою радіаційною дозою порівняно з такою удорослих.

Не було доказів появи злоякісних захворювань (рак,лейкемія чи мутація) в осіб, що зазнали вплив натрію йодиду (¹³¹І)при використанні з діагностичною метою.

Мала вірогідність збільшення частоти новоутворень,лейкемії або мутації в осіб, що отримали радіойод для лікування незлоякіснихзахворювань щитовидної залози, незважаючи на високі дози. Але при лікуваннідітей старших 10 років та юнаків при визначенні кількості препарату слідвраховувати підвищену чутливість тканини щитовидної залози та стійкістьорганізму в цілому у таких пацієнтів. Ризик повинен бути зважений відносноможливості використання інших методів лікування. При лікуванні злоякіснихновоутворень щитовидної залози в одному дослідженні повідомлялось прозбільшення частоти захворювань на рак сечового міхура у пацієнтів, що отрималиактивність (¹³¹І) більшу за 3700 МБк. В іншому дослідженні відміченоокремі лейкемії у пацієнтів, що отримали дуже високі активності радіойоду.

Терапевтичне використання йодиду натрію (¹³¹І)у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю заслуговує на особливу увагу через необхідність підбиратиактивність.

З метою запобігання сіалоаденітам, які можутьвиникнуть як ускладнення при використанні високих доз радіойоду, пацієнтам можебути рекомендовано споживання солодощів або напоїв, що містять лимонну кислотуі стимулюватимуть екскрецію слини.

Низька йодна дієта до початку терапії будепідсилювати поглинання радіойоду функціонуючою тканиною щитовидної залози.Тиреоїдну замісну терапію слід відмінити до початку радіотерапії карциномищитовидної залози для забезпечення адекватного поглинання радіойоду залозою.При використанні трийодтироніну рекомендується період в 10 діб; призастосуванні тироксину – 6 тижнів. Розпочати їх прийом рекомендується через 2тижні після лікування (¹³¹І). Відповідно прийом карбімазолу іпропілтіоурацилу слід відмінити за 5 днів до терапії (¹³¹І) ірозпочати знову через декілька днів.

Йодид натрію протипоказаний протягом всієївагітності, у разі можливої вагітності або коли вагітність неможливо виключити(поглинена доза маткою для даного радіонуклеїда знаходиться в межах 11-511 мГр,при цьому тканина щитовидної залози плода дуже чутлива до концентрації йодупротягом ІІ та ІІІ триместрів).

У разі необхідності використання радіофармпрепаратуу жінок дітородного віку, слід завжди з’ясувати питання про вагітність. Всіхжінок, що мають “затримки” (менструального циклу) слід вважати вагітними доти,поки не буде доведено зворотнє. У разі нез’ясованості цього питання, важливоаби радіаційна доза була мінімізована на підставі отриманої необхідноїклінічної інформації. Слід також передбачити можливість використання альтернативних неіонізаційнихметодик лікування. У випадках встановлення діагнозу карциноми щитовидної залозиу вагітних жінок радіойодтерапію слід відкласти до пологів. Жінкам, щоотримують йодид натрію (¹³¹І), слід рекомендувати користуватисяконтрацептивними засобами протягом 4 місяців після закінчення лікування.

Використанню радіофармпрепарату у матері, що годуєгруддю свою дитину, передуєвирішення питання щодо можливості утримання від проведення дослідження дозакінчення періоду лактації або вибору на користь іншого радіофармпрепарату,більш оптимального стосовно надходження активності до грудного молока. Грудневигодовування слід припинити після використання йодиду натрію (¹³¹І).

Терапіяйодидом натрію (¹³¹І) часто комбінується з хірургічним лікуванням таіз антитиреоїдними препаратами.

 Взаємодія з іншимилікарськими засобами. Чимало фармакологічних речовин відомі своєю взаємодією зрадіойодом. Механізм взаємодії може бути різним: зв’язування білків, вплив на фармакокінетикучи вплив йодної мітки на динамічні ефекти. Але важливо врахуватифармакодинаміку препарату в цілому. Для цього повинні прийматися до увагиметаболізм препарату в цілому та виявлення затримки в організмі будь-якогомедикаменту на етапі доклінічного застосування натрію йодиду (¹³¹І).Наприклад, антитиреоїдні препарати, карбімазол (чи інші дериватиімідазолу, такі як пропілтіоурацил) саліцилати, стероїди, натрію нітропрусид,натрію сульфабромфталеїн, перхлорат, комбіновані препарати (антикоагулянти,антигістамінні препарати, антипаразитарні препарати, пеніциліни,сульфаніламіди, толбутаміди) за звичайних умов затримуються в організмі до 1тижня; фенілбутазон - до 1-2 тижнів; відхаркувальні засоби, вітаміни - до 2тижнів; натуральні та синтетичні тиреоїдні препарати (натрію тироксин, натріюліотиронін, екстракти щитоподібної залози) до 2-3 тижнів; бензодіазепіни, літій- до 4 тижнів; йодиди - до 1-9 місяців; для внутрішньовенних йодвміснихконтрастних речовин період затримки становить до 1 року.

Цих термінів слід додержуватися при визначеннітермінів відміни окремих препаратів до початку призначення натрію йодиду (¹³¹І).

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі, не вище за25ºС. Не заморожувати. Зберігати згідно з законодавчими вимогами дорадіоактивних матеріалів. Термін придатності складає не більше 22 днів від дативиробництва.