ІНСТРУКЦІЯ
длямедичного застосування препарату
Г Л О Б ІГ Е Н™
(GLOBIGEN)
Загальна характеристика:
хімічна назва: полімальтозний комплекс гідроксиду заліза (III);
основні фізико-хімічні властивості: сиропоподібна рідина забарвлена втемно-коричневий колір з приємним запахом і смаком;
склад: 5 мл сиропу містять заліза (III) гідроксиду полімальтозний комплекс,еквівалентно елементарному залізу – 50 мг;
допоміжні речовини: цукроза очищена, сорбітол (70% розчин), натріюметилпарабен, натрію пропілпарабен, лимонної кислоти моногідрат, натріюгідроксид, ароматизатор апельсиновий, ароматизатор ванільний, вода очищена.
Форма випуску. Сироп.
Фармакотерапевтична група. Антианемічні засоби. Препарати трьохвалентногозаліза для перорального застосування. Код АТС В03А В.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Препарат поповнює дефіцит іонів заліза в організмі призалізодефіцитних анеміях різного генезу та стимулює еритропоез. Залізо входитьдо складу гемоглобіну, забезпечує транспорт кисню в тканини, є кофакторомбагатьох ферментних систем. Потреба в залізі збільшується під час вагітності талактації, при великих за обсягом місячних та у дівчат пубертатного віку, удітей в період активного росту, при хронічних кровотечах, а також захворюванняхшлунково-кишкового тракту, що супроводжуються порушеннями процесів всмоктуваннязаліза. При курсовому лікуванні настає поступова регресія клінічних (слабкість,утомлюваність, запаморочення, тахікардія, болючість і сухість шкірних покривів)і лабораторних симптомів анемії.
Фармакокінетика. У комплексній сполуці гідроксиду заліза (III) зполімальтозою залізо зв’язане зі структурою, подібною до сироватковогоферитину. Цей макромолекулярний комплекс стабільний і в фізіологічних умовах невиділяє залізо у вигляді вільних йонів. Тому при пероральному застосуваннізалізо, що входить до складу гідроксиду полімальтозного комплексу, надходить укров з кишечнику шляхом активного всмоктування. Існує кореляція між ступенемдефіциту заліза і кількістю, що всмокталась (чим вищий дефіцит заліза, тимкраще всмоктування). Ця властивість препарату пояснює неможливість отруєнняпрепаратом навіть у випадку передозування, на відміну від простих солей заліза,всмоктування яких відбувається за градієнтом концентрації. Максимальнепоглинання заліза після перорального застосування відбувається вдванадцятипалій і порожній кишці, а його абсорбція не зменшується в результатівзаємодії з деякими компонентами харчових продуктів чи лікарських препаратів,що містять фенольну групу (наприклад, тетрациклін).
Залізо у вигляді гідроксиду полімальтозного комплексу повільноабсорбується і надходить у сироватку крові, звідки швидко надходить у тканинидепонування заліза. Залізо, що всмокталось, зберігається у зв’язаному стані зферитином головним чином в печінці. Пізніше в кістковому мозку залізо надходитьдо складу гемоглобіну. В складі гемоглобіну залізо міститься у виглядідвохвалентного, однак, власне, Fe3+ (трьохвалентне залізо) стимулюєутворення глобіну і сприяє підвищенню рівня гемоглобіну.
Залізо в гідроксид полімальтозному комплексі неіонізоване, тому незумовлює побічної дії (подразнення слизової оболонки травного тракту та ін.).
Дослідження біодоступності гідроксиду заліза полімальтозного комплексуза допомогою радіоізотопного методу, а також клінічні випробовування свідчать,що абсорбція і біодоступність заліза у вигляді гідроксиду полімальтозногокомплексу еквівалентна абсорбції і біодоступності солей заліза (II).
Метаболізм заліза відбувається фактично в закритій системі. Більшачастина заліза, яка звільняється при розпаді гемоглобіну, зберігається і зновувикористовується організмом. Незначна частина заліза, що виводиться, пов’язаназ десквамацією шкіри, слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, нігтів,волосся. Мінімальна кількість заліза виводиться з жовчю та потом. Призастосуванні препарату слід враховувати, що його всмоктування зменшуєтьсяпротягом 4 – 6 годин після застосування попередньої дози.
Полімальтоза метаболізується шляхом окислення або виводиться. Внезначних кількостях незмінений комплекс може проникати крізь плацентарнийбар’єр, і незначна його кількість надходить у грудне молоко. Залізо, зв’язане зферитином або трансферином, може проникати крізь плацентарний бар’єр, а вскладі лактоферину – надходить у грудне молоко в невеликих кількостях.
Показання для застосування. Лікування залізодефіцитної анемії,профілактика залізодефіцитної анемії, при підвищеній потребі організму у залізі(зокрема, при вагітності, лактації, донорстві, активному рості у дітей).
Спосіб застосування та дози. Препарат застосовується внутрішньо післяприйому їжі. Доза і тривалість застосування заліза залежить від вираженостідефіциту заліза в організмі і ступеня тяжкості захворювання. Дорослим і дітямстарше 12 років – 10 - 30 мл на добу (по 1 - 2 чайній ложці тричі на добу),дітям від 1 до 12 років 5 - 10 мл на добу (по ½ чайної ложки 2 - 3 разина добу), дітям до 1 року – 2,5 - 5 мл на добу (½ чайної ложки 1 - 2рази на добу).
Жінкам у періоди вагітності і годування груддю для лікуваннязалізодефіциту – 20 - 30 мл на добу (по 1 - 2 чайній ложці 2 - 3 рази на добу),для профілактики залізодефіциту 5 - 10 мл на добу (по ½ чайної ложки 2 -3 рази на добу).
Рекомендується продовжувати застосування препарату ще протягом не меншеяк 3 місяці після нормалізації складу периферичної крові (до відновлення депозаліза в організмі).
Побічна дія. Можливі відчуття переповнення шлунка, нудота, запорабо діарея. Темне забарвлення калу при застосуванні препарату не має клінічногозначення.
Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату, анемія, що необумовлена дефіцитом заліза, у тому числі гемолітична; надлишок заліза ворганізмі (гемохроматоз, гемосидероз); порушення синтезу гемоглобіну (анеміяпри отруєнні свинцем, сидеробластна анемія), таласемія; виражені порушеннягемостазу (гемофілія); схильність пацієнта до алергічних реакцій.
Передозування. При передозуванні сиропу симптоми гострого отруєнняможуть розвинутися в дуже поодиноких випадках, тому що залізо гідроксидуполімальтозного комплексу адсорбується не шляхом пасивної дифузії, а активноготранспорту, причому ступінь всмоктування заліза із гідроксиду полімальтозногокомплексу залежить від вираженості дефіциту заліза. Лікування – симптоматичне.Специфічний антидот заліза – дефероксамін. Дефероксамін вводятьвнутрішньом’язово 1 - 2 г кожні 3 - 12 год. У тяжких випадках – внутрішньовеннокраплинно 1 г дефероксаміну.
Особливості застосування. Неефективність терапії може бути обумовленанедостатністю кровообігу, хронічним алкоголізмом, полігіповітамінозом. Передпочатком лікування необхідно виключити можливість перніціозної анемії.
В контрольованих дослідженнях застосування гідроксиду полімальтозногокомплексу заліза в II і III триместрах вагітності не спричиняє негативної діїна плід. Залізо виділяється в грудне молоко у вигляді комплексу з лактоферином,лише незначна кількість заліза із комплексу гідроскиду заліза (III) зполімальтозою виділяється в грудне молоко в іонізованому вигляді, тому призастосуванні у період лактації препарату малоймовірна поява побічної дії угрудної дитини.
Глобіген™ не містить у своєму складі алкоголю і не знижує концентраціюуваги, не впливає на здатність керувати транспортними засобами та потенційнонебезпечними механізмами. Препарати заліза забарвлюють кал у чорний колір.
Перед застосуванням збовтувати.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Глобіген™ внутрішньо не можна застосовуватиодночасно з препаратами заліза у вигляді ін’єкцій. Інтервал між ін’єкційнимзастосуванням препаратів заліза і початком застосування внутрішньо повиненстановити не менше 5 днів. Залізо в складі Глобігену™ міститься у виглядікомплексу гідроксида заліза (III) з полімальтозою, тому воно не утворюєнерозчинних хелатних сполук з компонентами харчових продуктів (фітин, оксалати,танін) або лікарських засобів (тетрацикліни, антациди).
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі до +25°С, усухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Термінпридатності – 2 роки.