ІНСТРУКЦІЯ
для медичногозастосування препарату
МІЛІСТАН СИНУС
(MILISTAN SINUS)
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: білі, довгасті, двоопуклі каплети, вкритіоболонкою;
склад:
1 каплета містить парацетамолу 500мг та цетиризину гідрохлориду 10 мг;
допоміжніречовини:целюлоза мікрокристалічна, крохмаль, желатин, метилпарабен, пропілпарабен,очищена вода, магнію стеарат, очищений тальк, кремнію діоксид колоїдний, натріюлаурилсульфат, натрію крохмальгліколят, гідроксипропілметилцелюлоза,етилцелюлоза, титану діоксид, пропіленгліколь.
Форма випуску. Каплети, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Аналгетики-антипіретики. Парацетамол у комбінації зіншими препаратами (за винятком психолептиків). Код ATС N02B Е51.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Парацетамол має аналгетичну, жарознижувальну таслабку протизапальну дію. Механізм дії пов’язаний з інгібуванням синтезупростагландинів та переважним впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі.
Цетиризину гідрохлорид - селективний антагоніст периферичних H1-гістаміновихрецепторів, метаболіт гідроксизину. Має протиалергічну дію завдяки інгібуваннюпізньої фази міграції клітин, які беруть участь у запальній реакції (переважноеозинофілів); також знижує експресію молекул адгезії, таких як ICAM-1 і VCAM-1,які є маркерами алергічного запалення. Пригнічує дію інших медіаторів таіндукторів секреції гістаміну, таких як PAF (тромбоцитоактивуючий фактор) ісубстанція Р.
Фармакокінетика. Всмоктування. Після внутрішнього застосуванняпрепарат швидко та майже повністю всмоктується із травного тракту. Прийомпрепарату одночасно з їжею не впливає на обсяг всмоктування, але незначнознижує його швидкість.
Розподіл. Препарат добре розподіляється у тканинах (за винятком жировоїтканини) та спинномозковій рідині. Зв’язування парацетамолу з білками плазмикрові становить приблизно 10% і незначно підвищується при передозуванні.Цетиризин також здатний зв’язуватися з білками плазми крові. Об’єм розподілунизький (Vd 0,5 л/кг).
Метаболізм. Парацетамол метаболізується переважно у печінці шляхомкон’югації з глюкуронідом, сульфатом та окисленням за участю змішаних оксидазпечінки та цитохрому P450. Цетиризин у печінці практично неметаболізується.
Виведення. Період напіввиведення парацетамолу становить 1-3 год. У пацієнтівз цирозом печінки період напіввиведення подовжується. Нирковий кліренспарацетамолу становить 5%. Виводиться із сечею, головним чином у виглядіглюкуронідних та сульфатних кон’югатів. Менше 5% виводиться у виглядінезміненого парацетамолу. Після одноразового внутрішнього застосуванняцетиризину гідрохлориду період напіввиведення становить приблизно 10 год. Діючіречовини препарату проникають через плаценту та виводяться з грудним молоком.
Показання для застосування. Гостре та хронічне запалення придаткових порожнинноса (синусит, гайморит, фронтит); гострий риніт вірусного або бактеріальногопоходження; алергічний риніт; біль слабкої та помірної інтенсивності, у т.ч.головний біль, мігрень, зубний біль, невралгія, міалгія, альгодисменорея; більпри травмах, опіках; пропасниця при інфекційно-запальних захворюваннях;алергічний риніт, алергічний кон’юнктивіт, дерматози, які перебігають ізсвербежем, кропив’янка (у т.ч. хронічна ідіопатична кропив’янка).
Спосіб застосування та дози. Дозу встановлюють індивідуально. Улікуванні дорослих і дітей старше 12 років застосовують по 1 каплеті 2 рази надобу з інтервалом не менше 4 год. Максимальна тривалість лікування – 5 –7 діб.
Хворим з помірно вираженою або тяжкою формою ниркової недостатностіпризначають половину рекомендованої дози.
Хворим похилого віку з нормальною функцією нирок корекція дози непотрібна.
Побічна дія. З боку травного тракту та печінки: сухість у роті,у поодиноких випадках – диспепсія; при тривалому застосуванні у високих дозах –гепатотоксична дія.
З боку центральної нервової системи: можливі не різко виражена ташвидко минаюча сонливість, головний біль, стомленість; у деяких випадках –збудження.
З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія,панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз.
Алергічні реакції: дуже рідко – ангіоневротичний набряк; висипка нашкірі, свербіж, кропив’янка.
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату,хронічний алкоголізм, виражені порушення функції печінки та/або нирок, дитячийвік до 12 років, вагітність, період годування груддю.
Передозування. Можливі порушення сну, свербіж, висипка на шкірі,порушення сечовиділення, стомленість, тремор, тахікардія.
Лікування: проводять симптоматичну терапію. Гемодіаліз неефективний.
Особливості застосування. Вагітність і лактація. Застосування Мілістану Синусупід час вагітності можливе лише тоді, коли передбачувана користь для матеріперевищує потенційний ризик для плоду. Бажано утриматися від застосуванняпрепарату в період годування груддю, або слід вирішити питання про припиненнягодування груддю.
У лікуванні хворих з доброякісною гіпербілірубінемією, а такожпацієнтів похилого віку застосовувати препарат необхідно під наглядом лікаря.При тривалому застосуванні препарату потрібен контроль периферичної крові тафункціонального стану печінки (1 раз на 10 діб).
Вплив на здатність керувати автотранспортом і механізмами.Об’єктивні методи вивчення здатності керувати потенційно небезпечними видамидіяльності точно не виявили будь-яких небажаних явищ при застосуванні препаратув рекомендованих дозах.
Під час застосування препарату не можна вживати алкоголь!
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні збарбітуратами, протисудомними засобами, рифампіцином, а також при вживанніалкоголю значно підвищується ризик гепатотоксичної дії.
При спільному застосуванні Мілістану Синусу з метоклопрамідом можливезбільшення абсорбції парацетамолу.
При одночасному застосуванні Мілістану Синусу та похідних кумаринуможливий розвиток незначної гіпопротромбінемії.
Кофеїн може потенціювати знеболювальну дію парацетамолу.
Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі, узахищеному від світла та недоступному для дітей місці.
Термін зберігання – 3 роки.