ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
ТІЛОФЕН-К
(TYLOPHEN-C)
Загальнахарактеристика:
основніфізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми, з рискою, білі, гіркі на смак;
склад: 1 таблетка міститьпарацетамолу 500 мг та кодеїну фосфату 8 мг;
допоміжніречовини: целюлоза мікрокристалічна, полівінілпіролідон (К-30), магнію стеарат,тальк очищений, натрію крохмальгліколят, крохмаль кукурудзяний, етанол.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Аналгетики та антипіретики. Код АТС N02B E51.
Фармакологічнівластивості.
Фармакодинаміка.Парацетамол має знеболюючу та жарознижуючу дію. Механізм дії зв’язаний зінгібуванням синтезу простагландинів, переважним впливом на центртерморегуляції в гіпоталамусі.
Кодеїнуфосфат має знеболюючий ефект, зумовлений взаємодією з опіатними рецепторами, щовиявляється активацією ендогенної антиноцицептивної системи та порушеннямміжнейронної передачі больових стимулів на різних рівнях центральної нервовоїсистеми.
Парацетамол ікодеїну фосфат мають взаємно підсилюючу аналгетичну дію.
Фармакокінетика. Застосування парацетамолу та кодеїну фосфату укомплексі не впливає на особливості фармакокінетики кожного з компонентів.
Парацетамол після прийому внутрішньо швидко і майже повністювсмоктується в шлунково-кишковому тракті. При пероральному застосуваннімаксимальна концентрація парацетамолу в плазмі крові досягається вже через 60хвилин. Парацетамол метаболізується в печінці з утворенням неактивних сполук зглюкуроновою кислотою та сульфатами. У незначній кількості (менше 4%)метаболізується шляхом окислення з утворенням цистеїну і меркаптопуровоїкислоти (за участі цитохрому Р450).
Період напіввиведення становить приблизно 3 години.
Виводиться із сечею, здебільшого у вигляді метаболітів. У незміненомустані виводиться близько 5% від прийнятої дози.
Метаболізм парацетамолу у людей похилого віку не змінюється.
Кодеїну фосфат швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті.Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 60 хвилин. Періоднапіввиведення становить приблизно 3 години.
Кодеїну фосфат метаболізується в печінці шляхомутворення парних сполук з глюкуроновою кислотою.
Кодеїн і його солі проникають крізь плацентарнийбар’єр, а також потрапляють у грудне молоко.
Показання для застосування. Симптоматичне лікування больового синдромусереднього та сильного ступеня тяжкості.
Спосіб застосування та дози. Таблетку слід запити достатньою кількістюводи.
Призначаєтьсядорослим і дітям старше 15 років по 1 або 2 таблетки, залежно від інтенсивностібольового синдрому, 1 - 3 рази на день. Інтервал між повторними прийомамиповинен бути не менше 4 годин, але більш оптимальним є інтервал 6 годин.
Увипадку вираженої ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 10 мл/хв)інтервал між прийомами препарату повинен бути не менше 8 годин.
Якщо протягом 4 -5 днів лікування больовий синдром залишається, то слід переглянути доцільністьподальшого застосування препарату.
Побічна дія.
У поодиноких випадках спостерігаються алергічні реакції, які вимагаютьвідміни препарату.
Дуже рідко - випадки тромбоцитопенії, анемія, ниркова коліка.
Можливісонливість, нудота, блювання, запаморочення, бронхоспазми, алергічні шкірніпрояви, пригнічення дихання, гіпотонія.
При застосуванні у великих дозах можлива небезпека кодеїнозалежностіабо розвиток синдрому відміни, особливо у пацієнтів або новонароджених відматерів, які відчувають ту ж саму залежність від препарату.
Аритмії, брадикардія, атонія кишечнику або сечового міхура.
Протипоказання.
Дитячий вік до 15 років.
Алергія на будь-який компонент препарату.
Тяжка печінкова та ниркова недостатність.
Бронхіальна астма, тяжкі пневмонії.
Дихальна недостатність.
Лактація, вагітність.
Якщо пацієнт приймає бупренорфін, налбуфін, пентазоцин.
Гіпотонія, епілепсія, черепно-мозкові травми.
Алкоголізм.
Передозування. Симптоматика передозування визначаєтьсяособливостями дії обох компонентів препрарату.
Парацетамол у великих дозах спричинює цитоліз гепатоцитів. Симптомипередозування можуть виникнути при одноразовому прийомі більше 10 гпарацетамолу у дорослого ( 20 таблеток) і більше 150 мг/кг маси тіла – удитини. Клінічні та біохімічні ознаки ураження печінки виявляються через 12 -24 годин. До них належать підвищення активності печінкових трансаміназ,дегідрогенази, збільшення концентрації білірубіну і зниження рівня протромбіну.
Симптоми: анорексія, нудота, блювання, біль у животі, блідість шкіри,некроз клітин печінки, який виявляється у печінковій недостатності,метаболічному ацидозі, коматозний стан.
Симптоми передозування, зумовлені кодеїном, пов’язані з пригніченнямфункції дихального центру (ціаноз, зниження швидкості дихання), сонливість,запаморочення, бронхоспазм, алергічні прояви на шкірі.
Лікування залежно від симптоматики: промивання шлунка, введенняN-ацетилцистеїну, штучне дихання, призначення налоксону та інші симптоматичнізаходи.
Особливості застосування. Через наявність в препараті кодеїну під часлікування алкоголь не вживати. Кодеїн може збільшити внутрішньочерепнугіпертензію.
Через можливістьвиникнення сонливості препарат краще не застосовувати у робочий час водіямтранспортних засобів та особам, що працюють з механізмами.
Застосування цього препарату може перешкодити встановленню діагнозу упацієнтів з гострими захворюваннями органів черевної порожнини.
Препарат з обережністю застосовують для лікування пацієнтів ізвираженою нирковою і печінковою недостатністю, хворих на вірусний гепатит,діарею, спричинену антибіотиками або отруєнням, астму або інші захворюваннядихальних шляхів, гіпотиреоз, хворобу Адисона, гіпертрофію передміхуровоїзалози з уретральним стенозом.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Агоністи та антагоністи морфіну(бупренорфін, налбуфін, пентазоцин) знижують ефективність кодеїну у зв’язку зконкурентною блокадою опіоїдних рецепторів.
Алкоголь посилює седативний ефект кодеїну, що особливо небезпечно дляосіб, які керують транспортними засобами, а також працюють з точнимимеханізмами.
Барбітурати,бензодіазепіни, похідні морфіну (аналгетики, засоби від кашлю) збільшують ризикпояви респіраторних порушень.
Препарати, що знижують активність центральної нервової системи(седативні, антидепресанти, седативні блокатори Н1-гістаміновихрецепторів, барбітурати, клонідин, снодійні, нейролептики, анксіолітики),можуть збільшувати ризик розвитку депресивного стану центральної нервовоїсистеми.
Взаємодія з хімічними реактивами
Прийомпарацетамолу може впливати на результати визначення сечовини в крові івизначення глюкози методом глюкозо-оксидази-пероксидази.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому ітемному місці при температурі від 15 до 25°С. Термін придатності – 3 роки.